30 квітня, 2025

Дерматомікози гладенької шкіри: типові помилки в діагностиці та виборі терапії

Дерматомікози гладенької шкіри (ДГШ) – це поширена група грибкових інфекцій, які уражають шкіру тулуба, кінцівок та обличчя [1]. Попри значну розповсюдженість вони часто залишаються нерозпізнаними або неправильно діагностованими. Причин цього декілька: клінічна картина дерматомікозів може нагадувати неінфекційні дерматози, зокрема екзему, псоріаз чи контактний дерматит; діагностика часто ґрунтується лише на візуальній оцінці без використання дерматоскопії чи мікроскопічного дослідження, а терапія нерідко призначається нераціонально [2].

Помилки в діагностиці призводять до затримки лікування, що, своєю чергою, сприяє поширенню інфекції на нові ділянки шкіри та ускладнює перебіг захворювання. Застосування неадекватної терапії, наприклад глюкокортикоїдних мазей без антимікотичних засобів, може призвести до атипових форм дерматомікозів. У таких випадках симптоми тимчасово зменшуються, але інфекція продовжує розвиватися, що робить подальшу діагностику ще складнішою.

Ба більше, неправильне лікування підвищує ризик рецидивів, оскільки неповне знищення грибкової інфекції дозволяє збуднику залишатися в шкірі та активізуватися за сприятливих умов. Водночас дерматомікози є контагіозними, тому відсутність своєчасної й ефективної терапії створює ризик інфікування членів родини та контактних осіб.

Типові помилки в діагностиці ДГШ

Клінічні особливості ДГШ

Дерматомікози гладенької шкіри – це інфекційні ураження, спричинені грибками, які розмножуються в роговому шарі епідермісу. Вони можуть зумовлювати широкий спектр клінічних проявів, які часто помилково сприймають за інші дерматологічні захворювання.

Основними збудниками дерматомікозів є дерматофіти (Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton), дріжджові гриби родів Candida та Malassezia (рис. 1-5). Дерматофіти є найпоширенішими збудниками і здатні уражати як гладеньку шкіру, так і волосся та нігті. Candida spp. зазвичай спричиняють кандидозні ураження в складках шкіри, а Malassezia spp. є збудником висівкоподібного лишаю – дерматозу, який часто плутають із дерматофітними інфекціями [1].

Рис. 1. Інфекція Trichophyton rubrum: еритематозна бляшка з лущенням

Рис. 2. Інфекція Microsporum canis

Рис. 3. Інфекція Epidermophyton floccosum: «стопа атлета»

Рис. 4. Інфекція Candida albicans

Рис. 5. Інфекція Malassezia furfur (висівкоподібний лишай)

Клінічна картина ДГШ залежить від локалізації та виду збудника [1-5]. Найчастіше ураження з’являються на тулубі, кінцівках, шиї та обличчі. Вони мають характерний вигляд – еритематозні, чітко окреслені плями з лущенням по периферії. У міру прогресування захворювання вогнища можуть розширюватися та набувати кільцеподібної форми, що є класичною ознакою дерматофітій.

Свербіж – ще один важливий симптом, який може варіювати за інтенсивністю, але найчастіше виражений помірно або значно, особливо при гострих формах. У деяких випадках центральна частина ураження починає бліднути, тим часом активний запальний процес триває по краях, що створює ефект «кільця, яке розширюється».

Важливим діагностичним критерієм є відсутність вираженої ексудації, натомість переважає сухе лущення. Якщо приєднується вторинна бактеріальна інфекція, можуть з’являтися пустули або мокнуття, що додатково ускладнює диференційну діагностику.

Чому дерматомікози часто плутають з іншими дерматозами?

Дерматомікози гладенької шкіри мають низку клінічних ознак, які можуть нагадувати неінфекційні дерматологічні захворювання [3-5]. Через це лікарі нерідко помилково трактують грибкові ураження як екзему, псоріаз або контактний дерматит, що призводить до неправильної терапії і, як наслідок, затримки одужання, погіршення стану шкіри тощо.

Одна з головних причин такої діагностичної плутанини – спільні клінічні риси дерматомікозів і запальних дерматозів. Наприклад, при екземі та контактному дерматиті, так само як і при грибкових ураженнях, можуть спостерігатися еритема, лущення та свербіж. Псоріаз, особливо в нетипових формах, може проявлятися у вигляді добре окреслених вогнищ із лущенням, що нагадують кільцеподібні ураження при дерматофітії.

Ключова відмінність, яка часто залишається непоміченою, – характер еритеми та лущення. При дерматомікозах ураження зазвичай мають чіткі межі, а по периферії – активніше лущення, що створює ефект «кільця». Натомість за екземи або псоріазу ураження частіше є дифузними за характером, без вираженого периферичного валу. Ще одна важлива ознака – центральне згасання запального процесу при дерматофітії, що не є характерним для неінфекційних дерматозів.

Помилки в діагностиці безпосередньо впливають на вибір терапії. Найтиповішою хибою є призначення топічних глюкокортикоїдів, які швидко зменшують запалення та свербіж, але при цьому пригнічують місцевий імунітет, що сприяє ще активнішому поширенню грибкової інфекції. У таких випадках розвивається так званий стероїд-індукований дерматомікоз, за якого класична клінічна картина захворювання змінюється й ураження стають менш запальними, розмитішими та атиповими, що ускладнює подальшу діагностику [3].

Ще однією розповсюдженою помилкою є призначення антигістамінних препаратів із метою зменшити свербіж. Хоча ці засоби можуть дати тимчасове полегшення, вони жодним чином не впливають на грибкову інфекцію, що дозволяє їй прогресувати [4, 5].

Отже, неправильна інтерпретація клінічної картини призводить до неефективного лікування та погіршення стану пацієнта. Важливо враховувати особливості морфології уражень та використовувати додаткові методи діагностики, як-от дерматоскопія, мікроскопія зі зразком ураженої шкіри та культуральне дослідження, щоб уникнути помилок і призначити правильну терапію.

Як уникнути помилок? Методи діагностики

Правильна діагностика ДГШ є запорукою ефективного лікування та запобігання рецидивам [1-5]. Візуальної оцінки шкірних уражень часто буває недостатньо, адже грибкові інфекції можуть імітувати інші дерматози. Тому за нетипової клінічної картини для підтвердження діагнозу слід використовувати додаткові методи, такі як дерматоскопія, мікроскопія з КОН (гідроксид калію) та культуральне дослідження.

Дерматоскопія – швидкий і неінвазивний метод, який допомагає відрізнити дерматомікози від інших дерматозів без необхідності забору матеріалу. Головні дерматоскопічні ознаки грибкових уражень включають:

лущення по периферії – характерний вал, що утворюється через активний ріст грибка на краях ураження;
різка межа між ураженою та здоровою шкірою, яка відсутня при дифузних запальних дерматозах (екземі, псоріазі);
жовто-коричневі або сіро-коричневі відкладення, що вказує на присутність міцелію грибка;
білі лінії у вигляді мережива – особливість, яка допомагає диференціювати дерматомікоз від контактного дерматиту або псоріазу;

Хоча дерматоскопія не є остаточним методом діагностики, вона дозволяє швидко запідозрити грибкову інфекцію та обґрунтувати необхідність лабораторного підтвердження.

Мікроскопічне дослідження із застосуванням 10-20% розчину гідроксиду калію (КОН) є найпростішим та найшвидшим методом підтвердження грибкової інфекції. Принцип методу полягає в руйнуванні кератину шкіри під дією лугів, що дозволяє виявити грибкові елементи – міцелій або спори.

Мікроскопія з КОН застосовується:

за підозри на ДГШ для підтвердження наявності грибка;
перед призначенням антимікотичної терапії;
у разі стероїд-індукованого дерматомікозу, коли клінічна картина атипова.

Метод простий у виконанні та дає результати протягом 10-15 хвилин, однак має певні обмеження: для точного аналізу важливо правильно взяти матеріал із периферії ураження, а при низькій концентрації грибкових елементів їх може бути складно виявити.

Культуральне дослідження, тобто посів на поживні середовища (наприклад, середовище Сабуро), є високоспецифічним методом, що дозволяє не лише підтвердити наявність грибка, а й визначити його вид. Це особливо важливо у випадках хронічних, резистентних або атипових уражень.

Культуральне дослідження доцільне, коли клінічні та мікроскопічні дані суперечливі, якщо потрібно визначити конкретний вид збудника для підбору специфічного лікування або є підозра на резистентність до стандартної терапії. Однак метод має певні недоліки: тривалий час отримання результатів (від кількох днів до кількох тижнів) і можливість хибнонегативних результатів, якщо матеріал було взято неправильно.

Таким чином, оптимальний алгоритм діагностики ДГШ включає дерматоскопію як первинний скринінг, мікроскопію з КОН для швидкого підтвердження грибка та культуральне дослідження в складних або резистентних випадках. Використання цих методів у комплексі дозволяє уникнути діагностичних помилок і забезпечити своєчасне призначення ефективної терапії.

Раціональний підхід до вибору терапії: місце сертаконазолу

Основні вимоги до сучасної терапії ДГШ

Ефективне лікування ДГШ має ґрунтуватися не лише на усуненні симптомів, а й на повному знищенні збудника, що дозволяє запобігти рецидивам і подальшому поширенню інфекції [1, 6].

Дерматомікози можуть бути спричинені різними групами грибків, включаючи дерматофіти (Trichophyton, Microsporum, Epidermophyton), дріжджові гриби (Candida spp.) і Malassezia spp. Оскільки цим збудникам притаманні різні особливості росту та розмноження, вибір антимікотика має базуватися на його спектрі активності. Перевагу слід віддавати препаратам із фунгіцидною активністю, які не просто зупиняють ріст грибка, а руйнують його клітинну структуру.

Рецидиви дерматомікозів є поширеною проблемою, особливо при неадекватному лікуванні [7]. Недостатньо ефективні препарати або передчасне припинення терапії дозволяють грибку залишатися в роговому шарі шкіри та реактивуватися під впливом сприятливих факторів (підвищена вологість, мікротравми, імунодефіцитні стани).

Для запобігання рецидивам терапія повинна:

гарантувати повне знищення грибка, а не лише зменшення його кількості;
діяти на всіх основних збудників дерматомікозів, включаючи дерматофіти, дріжджові гриби та Malassezia;
проникати в глибокі шари шкіри та зберігати ефективність навіть після завершення курсу лікування.

Саме тому місцеві антимікотики з фунгіцидною дією є оптимальним вибором для терапії ДГШ.

Дерматомікози супроводжуються свербежем, еритемою та лущенням, що не лише спричиняє фізичний дискомфорт, а й підвищує ризик вторинного інфікування через розчухування уражених ділянок [8].

Багато антимікотиків діють повільно, і їхній ефект проявляється лише через кілька днів після початку застосування. Це змушує пацієнтів шукати швидкі симптоматичні засоби, такі як кортикостероїдні креми, які тимчасово зменшують запалення, але сприяють подальшому розвитку грибкової інфекції.

Оптимальним рішенням є використання антимікотиків із протизапальним компонентом, які не тільки знищують збудника, а й швидко усувають свербіж і почервоніння.

Сертаконазол (Залаїн®) – один із небагатьох антимікотиків, який поєднує фунгіцидну дію та протизапальний ефект, забезпечуючи швидке зменшення симптомів і запобігаючи рецидивам.

Чому саме сертаконазол?

Серед топічних антимікотичних засобів сертаконазол займає особливе місце завдяки унікальному механізму дії, що забезпечує швидке усунення симптомів і запобігає рецидивам. Його ефективність зумовлена комплексним впливом на збудника інфекції та протизапальними властивостями, що вигідно відрізняє його від багатьох інших антимікотиків [9, 10].

Подвійний механізм дії: фунгіцидний та протизапальний ефекти

Більшість азольних антимікотиків мають фунгістатичну дію, тобто гальмують ріст грибка, але не знищують його повністю. Це може сприяти затяжному перебігу захворювання, особливо якщо пацієнт передчасно припиняє терапію.

Сертаконазол відрізняється фунгіцидним ефектом, що означає повне руйнування клітинної стінки грибка. Він блокує синтез ергостеролу – ключового компонента мембрани грибкової клітини, що призводить до її дестабілізації та загибелі збудника.

Крім того, сертаконазол має прямий протизапальний ефект, що допомагає швидко усунути свербіж, почервоніння та дискомфорт. Він блокує вивільнення запальних медіаторів, що особливо важливо в пацієнтів із вираженими симптомами, адже дозволяє уникнути необхідності додаткового застосування кортикостероїдних препаратів.

Специфічна активність проти дерматофітів, дріжджових грибків та Malassezia spp.

Ефективність місцевої антимікотичної терапії значною мірою залежить від спектра активності препарату. У випадку сертаконазолу цей спектр максимально широкий та охоплює всіх основних збудників ДГШ, а саме:

дерматофіти (Trichophyton rubrum, Trichophyton mentagrophytes, Microsporum canis, Epidermophyton floccosum) – основна причина класичних дерматофітій гладенької шкіри;
дріжджові гриби (Candida spp.) – спричиняють кандидозні ураження, котрі часто локалізуються у складках шкіри;
Malassezia spp. (M. furfur, M. globosa) – збудники висівкоподібного лишаю, які також можуть бути причетні до змішаних грибкових інфекцій.

Завдяки такому широкому спектру дії сертаконазол є універсальним засобом для лікування дерматомікозів незалежно від типу збудника. Це особливо важливо у випадках, коли лабораторна ідентифікація грибка недоступна або затягується в часі.

Відсутність системної абсорбції – безпека для тривалого використання

Одна з важливих переваг сертаконазолу у формі 2% крему – його мінімальна системна абсорбція. Препарат діє виключно на рівні шкіри, не проникаючи в кровообіг, що робить його безпечним для пацієнтів різних вікових груп, у тому числі для осіб із супутніми захворюваннями.

Завдяки цьому сертаконазол можна використовувати тривалий час без ризику системних побічних ефектів, на відміну від пероральних антимікотиків, які можуть впливати на функцію печінки та інші органи [9, 10].

Отже, сертаконазол забезпечує комплексний підхід до лікування ДГШ, поєднуючи фунгіцидну дію, швидке усунення симптомів та високу безпеку.

Практичні аспекти застосування сертаконазолу

Правильний підхід до терапії ДГШ передбачає не лише вибір ефективного антимікотика, а й оцінку клінічної ситуації. У багатьох випадках емпіричне призначення топічного антимікотика, такого як сертаконазол, є виправданим, якщо клінічна картина типова.

Коли емпірична терапія виправдана?

Класична клінічна картина дерматомікозу, яка дозволяє з великою ймовірністю встановити діагноз на основі візуального огляду.
Обмежене ураження без системних проявів, що дозволяє використовувати місцеві антимікотики без потреби в пероральних засобах.
Відсутність попереднього лікування кортикостероїдами, яке могло б маскувати симптоми та змінювати клінічний перебіг.

Коли емпірична терапія може бути ризикованою?

Атипова клінічна картина, коли ураження нетипові, дифузні або схожі на інші дерматози (наприклад, при стероїд-індукованому дерматомікозі).
Неефективність попереднього лікування – якщо пацієнт уже використовував антимікотики, але без успіху, потрібно з’ясувати причину: йдеться про стійкість збудника чи про неправильне застосування препарату.
Великі або множинні ураження, що можуть вимагати системної терапії, а не лише топічного лікування.
Підозра на бактеріальну суперінфекцію, що потребує додаткових діагностичних методів.

Для досягнення максимальної ефективності важливо дотримуватися правильної схеми застосування, враховувати локалізацію ураження та вживати профілактичних заходів для запобігання рецидивам.

При виборі схеми терапії слід зважати на локалізацію інфекційного процесу, оскільки різні ділянки шкіри мають різний рівень гідратації, товщину рогового шару та схильність до мацерації:

тулуб, кінцівки – стандартна схема застосування: 1-2 рази на день тонким шаром на уражену ділянку та 1-2 см навколо неї;
обличчя, шия – через підвищену чутливість шкіри слід застосовувати 1 раз на день або за рекомендацією лікаря;
складки шкіри (пахова зона, під молочними залозами, міжпальцеві проміжки) – через підвищену вологість і схильність до мацерації рекомендується ретельно висушувати шкіру перед нанесенням препарату, використовувати засіб 1-2 рази на день;
долоні та підошви – через товстий роговий шар тут потрібне триваліше лікування, інколи в поєднанні з кератолітиками для кращого проникнення препарату.

Тривалість застосування сертаконазолу залежить від тяжкості та поширеності інфекції. При локалізованих ДГШ зазвичай достатньо 2-4 тижнів лікування. При інфекціях у складках шкіри лікування може тривати довше (до 4 тижнів) через сприятливі умови для росту грибків. Якщо симптоми зникли раніше, ніж закінчився рекомендований курс, лікування не слід припиняти, тому що грибок може залишатися у шкірі в латентному стані. Оптимально продовжити застосування ще 7-10 днів після зникнення симптомів, щоб запобігти рецидиву.

Власне, рецидиви дерматомікозів часто пов’язані з недостатньо тривалою терапією, порушенням правил гігієни або повторним контактом із джерелом інфекції. Щоб уникнути повторного ураження, пацієнту варто надати такі рекомендації [11]:

дотримання особистої гігієни – регулярне миття та висушування шкіри, особливо в складках і міжпальцевих проміжках;
зміна та обробка текстилю – прати рушники, постільну білизну та одяг при температурі не нижче 60 °C, бажано з додаванням антисептичних засобів;
дезінфекція взуття та предметів особистого користування – особливо актуально для пацієнтів із дерматомікозами стоп або при частих рецидивах;
уникнення повторного контакту з джерелами інфекції – якщо зараження сталося в спортивних залах, басейнах чи саунах, слід дотримуватися заходів профілактики: носити особисте взуття, не користуватися спільними рушниками;
використання профілактичних засобів – у разі схильності до грибкових інфекцій доцільно періодично застосовувати антимікотичні препарати (наприклад, сертаконазол) для профілактики, особливо в літній період або при підвищеній пітливості.

Завдяки правильному застосуванню сертаконазолу, дотриманню рекомендованої тривалості терапії та заходів профілактики можна не лише ефективно вилікувати ДГШ, а й запобігти їх повторному розвитку.

Висновки

Дерматомікози гладенької шкіри є поширеною проблемою, яка часто діагностується із запізненням або помилково трактується як неінфекційні дерматози. Це призводить до неадекватного лікування, затяжного перебігу інфекції та підвищеного ризику рецидивів.

Для точної діагностики важливо орієнтуватися не лише на клінічні прояви, а й використовувати допоміжні методи, як-от дерматоскопія, мікроскопія з КОН та культуральне дослідження у складних випадках. Водночас емпірична терапія топічними антимікотиками, зокрема сертаконазолом, є виправданою за типової клінічної картини, що дозволяє швидко розпочати ефективне лікування.

Сучасна терапія дерматомікозів має ґрунтуватися на застосуванні антимікотиків широкого спектра дії з фунгіцидною активністю для повного знищення грибкової інфекції та запобігання рецидивам. Сертаконазол (Залаїн® крем 2%) можна вважати оптимальним вибором, оскільки він забезпечує подвійний ефект – фунгіцидний і протизапальний, швидко усуває симптоми та має високий профіль безпеки завдяки відсутності системної абсорбції.

Раціональний підхід до діагностики та терапії, що включає правильний вибір місцевих антимікотиків, відповідну тривалість лікування та профілактичні заходи, дозволяє досягти стабільного терапевтичного ефекту і мінімізувати ризик рецидивів.

Список літератури знаходиться в редакції.

Підготував Олексій Терещенко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 6 (592), 2025 р

Номер: Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 6 (592), 2025 р