19 серпня, 2025

Аналіз впливу енісаміуму йодиду на клінічний перебіг гострих респіраторних вірусних інфекцій, грипу та COVID-19 в амбулаторних пацієнтів

Автори:

О.А. Голубовська, К.О. Чалий, О.В. Безродна, А.О. Голубовська, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) в загальній структурі інфекційної патології беззаперечно займають перше місце та залишаються критичною проблемою систем охорони здоров’я. Останнє обумовлено як тягарем на здоров’я населення, так і значними економічними витратами. Щороку респіраторні інфекції спричиняють втрату мільйонів життів серед дорослих та дітей і входять до 10 найпоширеніших причин смерті в усьому світі [1-3].

Основною мішенню для збудників ГРВІ є епітеліальні клітини дихальних шляхів. Інфекційний процес може бути обмежений верхніми дихальними шляхами (ВДШ) або прогресувати до ураження нижніх дихальних шляхів (НДШ), спричиняючи розвиток бронхіоліту або пневмонії [4-6]. Досягнення балансу між імунною відповіддю макроорганізму та дією вірусного агента багато в чому залежить від віку пацієнта, захисних механізмів господаря, а також вірусного навантаження та властивостей збудника [7-9].

Серед найчастіших етіологічних агентів ГРВІ слід зазначити віруси грипу та парагрипу, коронавіруси (в т. ч. збудник коронавірусної хвороби 2019 – SARS-CoV‑2), риновіруси, респіраторно-синцитіальний вірус (RSV), метапневмовіруси, аденовіруси та ентеровіруси [10-12]. На жаль, у всьому світі продовжують займати провідне місце як причина значної кількості летальних наслідків вірус грипу, RSV, а останніми роками й SARS-CoV‑2, незважаючи на численні стратегії профілактики та вакцинації, створені з метою обмеження поширення цих інфекцій, і наявні на сьогодні препарати прямої противірусної дії (інгібітори нейрамінідази та інгібітори ендонуклеази – для лікування грипу, рибавірин – для лікування респіраторно-синцитіальної інфекції, препарати нірматрелвір/ритонавір і молнупіравір – для лікування коронавірусної хвороби) [13-15]. Також слід не забувати, що згадані збудники здатні швидко поширюватися серед людей, ставати стійкими до противірусних препаратів, спричиняти тяжкі захворювання та бути пов’язаними із вторинними ускладненнями.

Так, віруси сезонного грипу є поширеною причиною тяжкої вірусної пневмонії, що згідно із глобальними оцінками стає наслідком від 290 000 до 650 000 смертей щороку, тоді як RSV вважається найпоширенішим етіологічним чинником інфекцій НДШ у дітей і спричиняє майже 3,2 млн випадків госпіталізації та 60 000 смертей у всьому світі серед дітей віком до 5 років [16, 17]. Окрім того, відповідно до результатів останніх досліджень щоразу зростає роль метапневмовірусної інфекції у структурі респіраторних захворювань дітей (приблизна частка складає 10-12%), що призводить до госпіталізації в 1 випадку з 1000 серед дітей віком до 5 років, з найвищим показником для дітей віком до 2 років [18]. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України від початку епідемічного сезону (з 30 вересня 2024 року по 09 лютого 2025 року) на грип, ГРВІ та COVID‑19 перехворіло 2 262 760 людей (6,3% від населення країни) [19].

До факторів ризику тяжкого / ускладненого перебігу вірусних інфекцій нижніх дихальних шляхів належать вік пацієнтів (молодше 5 років або старше 65 років), наявні супутні імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, прийом імуносупресивних препаратів), хронічні соматичні захворювання (серцево-судинної системи, хронічні обструктивні захворювання легень, цукровий діабет тощо), проживання в країнах з низьким рівнем доходу, що часто асоційоване з низькою доступністю до медичних послуг. Все зазначене призводить до зростання частоти госпіталізацій, особливо до відділень інтенсивної терапії та реанімації, отже, й до потреби штучної вентиляції легень [20]. Це викликає щоразу більший інтерес щодо нових стратегій противірусного лікування захворювань групи ГРВІ з метою запобігання прогресуванню легких та середньотяжких форм захворювання до тяжких на етапі амбулаторного ведення пацієнтів.

Одним із таких препаратів є енісаміум йодид, що продемонстрував позитивний ефект у лікуванні гострих респіраторних вірусних інфекцій. Зокрема, на сьогодні енісаміум схвалений для лікування грипу в 11 країнах світу та для лікування COVID‑19 у госпіталізованих пацієнтів із середньотяжким перебігом захворювання в Україні [21]. Окрім того, відповідно до результатів нещодавніх досліджень була підтверджена інгібувальна активність активного метаболіту енісаміуму щодо РНК-полімерази вірусу грипу in vitro [22], а результати ІІІ фази клінічних досліджень, довели, що лікування енісаміумом зменшує тривалість виділення вірусу та покращує одужання хворих на грип [23].

Метою роботи було проаналізувати ефективність застосування препарату енісаміум йодид у лікуванні амбулаторних пацієнтів зі встановленим діагнозом гострої респіраторної вірусної інфекції, грипу або COVID‑19 шляхом вивчення динаміки основних клінічних проявів захворювання.

Матеріали та методи

У ході масштабного дослідження, проведеного в період з 30 вересня по 15 листопада 2024 року у 21-й області України, із залученням 334 лікарів сімейної практики – загальної медицини та лікарів-терапевтів, які надають медичну допомогу на догоспітальному рівні, здійснювався набір пацієнтів із встановленим діагнозом ГРВІ, грипу і COVID‑19, яким у комплексному лікуванні призначався препарат енісаміум йодид із подальшим ретроспективним аналізом заповнених анкет. У дослідженні взяли участь 6414 дорослих пацієнтів.

Деперсоніфіковані дані щодо результатів анкетування пацієнтів були впорядковані для подальшого статистичного аналізу за допомогою програми для роботи з електронними таблицями Microsoft https://ru.wikipedia.org/wiki/Microsoft_OfficeExcel. Статистичний аналіз наявних даних щодо об’єктів вибірки здійснювався за допомогою спеціалізованого статистичного програмного забезпечення EZR on R commander v. 1.64 (Jichi Medical University, Japan).

Інформацію із заповнених опитувальних листів пацієнтів було отримано за допомогою технологій інтелектуального розпізнавання документів.

При статистичному описі якісних ознак розраховувалися частоти та відповідні відсотки. Під час аналізу часток і визначення відповідних довірчих інтервалів (95% ДІ) застосовувався метод кутового перетворення Фішера (Arcsine Transformation Method). Для порівняння частотних характеристик у групах дослідження використовувався критерій χ² (хі-квадрат). Також, якщо це було доцільно, проводилися розрахунки відносного ризику (Relative Risk, RR) і співвідношення шансів (Odds Ratio, OR) із зазначенням 95% ДІ та p-значенням для оцінки статистичної значущості. Водночас, з огляду на достатньо великий об’єм вибірки, було застосовано метод Вальда (Wald Method). Репрезентативність обмежених вибірок, за окремими показниками дослідження, перевірялася шляхом оцінки стандартної похибки (Standard Error, SE), а також застосовувався критерій χ² (хі-квадрат) для перевірки відмінностей між характеристиками вибірки та генеральної сукупності. Розрахунки проводилися із врахуванням двобічної критичної області. Дослідження кореляційного взаємозв’язку між змінними проводилося із застосуванням непараметричного методу розрахунку коефіцієнту рангової кореляції Спірмана (Spearman’s Rank Correlation Coefficient, ρ). Статистично значущими вважалися відмінності характеристик об’єктів статистичного спостереження та/або кореляції між ними при рівні значущості р<0,05 (приймається, що критичне значення рівня статистичної значущості дорівнює 0,05).

Результати та обговорення

Проведено ретроспективний аналіз даних анкетування 6414 дорослих пацієнтів із гострими респіраторними вірусними захворюваннями, які в період з 30 вересня по 15 листопада 2024 року зверталися щодо амбулаторного лікування до сімейних лікарів та лікарів-терапевтів і яким було встановлено діагноз ГРВІ, грипу або COVID‑19.

Аналіз структури вікового розподілу респондентів (n=6414), які взяли участь в опитуванні, наведено у таблиці 1 із розрахунком часток у відсотках (%) та 95% ДІ. Дані представлено відповідно до 5-інтервального розподілу вікових груп пацієнтів, який було застосовано в опитувальних листах.

Таблиця 1
Вікові групи пацієнтів	Кількість (n=6414)	Частка (%)	95% ДІ
15-25	900	14,03%	13,18-14,88%
26-35	1288	20,08%	19,10-21,06%
36-45	1572	24,51%	23,46-25,56%
46-55	1232	19,21%	18,24-20,17%
56+	1422	22,17%	21,15-23,19%

Під час аналізу даних виявлено, що група пацієнтів віком 36-45 років складає найбільшу частку серед респондентів (24,51%). Це свідчить про високу представленість пацієнтів середнього віку в дослідженні. Найменше представлена група – це особи віком 15-25 років (14,03%), це може бути пов’язано із тим, що молодь меншою мірою звертається до лікарів щодо амбулаторного лікування грипу, ГРВІ та COVID‑19.

За наявними даними виявлено, що найбільшу частку серед захворювань пацієнтів (n=6414), які брали участь у дослідженні, представляють випадки ГРВІ – 82,51% (95% ДІ 81,58-83,44%). COVID‑19 діагностовано у 11,60% пацієнтів (95% ДІ 10,82-12,38%), найменшу частку займають випадки грипу – 5,89% (95% ДІ 5,32-6,47%), що може бути пов’язано з наявною наразі епідемічною ситуацією, рівнем вакцинації та профілактичними заходами.

При аналізі даних щодо поширеності окремих діагнозів серед населення різних областей України було також відзначено переважання діагнозу ГРВІ, частка якого варіювала в межах ≈70-90%. Найвищий відсоток зафіксовано у Львівській (90,7%) та Чернігівській (89,3%) областях. Частка COVID‑19 становила у середньому 10-15% в різних регіонах з найвищими показниками у Миколаївській (24,6%), Сумській (20,0%) та Хмельницькій (18,8%) областях. Найменший рівень COVID‑19 відзначено у Дніпропетровській області (4,8%).

Частка грипу виявилася найнижчою серед усіх діагнозів, але коливалася у межах 3-13% залежно від області. Найбільший відсоток випадків грипу зафіксовано у Тернопільській (13,0%) та Івано-Франківській (11,7%) областях.

У ході дослідження було встановлено, що 97,65% пацієнтів отримували противірусну терапію із застосуванням енісаміуму йодиду протягом 5 або 7 днів (5 днів – 52,98% пацієнтів, 7 днів – 44,67% хворих, інші варіанти – 2,35%). 2,35% нестандартних відповідей можуть свідчити про індивідуальні підходи, неповні дані або самостійне припинення прийому препарату пацієнтом.

Аналіз структури розподілу хворих за тривалістю противірусної терапії (n=6414), наведено у таблиці 2 із розрахунком часток у відсотках (%) та 95% ДІ.

Таблиця 2
Тривалість терапії	Кількість випадків	Частка (%)	95% ДІ
5 днів	3398	52,98%	51,76-54,20%
7 днів	2865	44,67%	43,45-45,89%
інше	151	2,35%	1,98-2,72%

При проведенні аналізу динаміки зниження вираженості симптомів захворювання в процесі лікування було досліджено зміни вираженості таких клінічних проявів: біль у горлі, кашель, нежить та закладеність носа, задишка й утруднене дихання, температура тіла. В опитувальних листах було застосовано 4 градації ступеня вираженості симптомів, зокрема відсутність ознаки, незначний ступінь вираженості ознаки, помірний ступінь вираженості ознаки та значний ступінь вираженості ознаки. Відповідні дані збиралися у день звернення до лікаря, а також на 3-й та 5-й дні лікування.

Аналіз динаміки змін вираженості болю в горлі у пацієнтів із грипом, ГРВІ або COVID‑19 показав статистично значущу тенденцію до зменшення вираженості цього симптому протягом періоду спостереження. Висока значущість отриманого тренду (χ²=10045,72; p<0,0001) свідчить про чітку закономірність, яка може підтверджувати ефективність лікування.

Дані щодо зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості болю в горлі протягом лікування наведено на рисунку 1 із розрахунком часток у відсотках (%) та 95% ДІ.

Рис. 1. Графіки зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості болю в горлі протягом лікування

Зміни у розподілі вираженості симптому демонструють суттєве зменшення частки пацієнтів із високими ступенями вираженості болю в горлі. Зокрема, частка хворих, які мали «значний» біль у горлі на момент звернення до лікаря, становила 28,48%, однак вже на 5-й день вона знизилася до мінімальних 0,44%, що означає абсолютне зменшення на 28,05% (95 ДІ від -29,30 до -26,76%). Аналогічно, частка пацієнтів із «помірним» ступенем вираженості цього симптому також значно зменшилася – з 44,37% на день звернення до 2,92% на 5-й день, що відповідає зменшенню на 41,46% (95 ДІ від -43,06 до -39,80%).

Водночас відбулося суттєве зростання частки пацієнтів, у яких біль у горлі повністю зник. Якщо на початку лікування таких було лише 7,19%, то на 5-й день їхня частка зросла до 67,59%, що свідчить про абсолютне зростання на 60,40% (95 ДІ 58,59-62,14%).

Аналіз динаміки змін вираженості кашлю у пацієнтів із грипом, ГРВІ або COVID‑19 демонструє статистично значуще зниження цього симптому протягом перших 5 днів лікування. Високе значення критерію хі-квадрат (5756,90; p<0,0001) підтверджує виражену тенденцію до зменшення частки пацієнтів із «значним» та «помірним» ступенем кашлю, а також суттєве зростання кількості осіб, у яких цей симптом повністю зник.

Дані щодо зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості кашлю протягом лікування наведено на рисунку 2 із розрахунком часток у відсотках (%) та 95% ДІ.

Рис. 2. Графіки зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості кашлю протягом лікування

На початку лікування «значний» кашель спостерігався у 26,27% пацієнтів, однак уже на 5-й день ця частка знизилася до 1,31%, що свідчить про абсолютне зменшення на 24,96% (95 ДІ від -26,30 до -23,59%). Схожа динаміка простежується і для пацієнтів із «помірним» ступенем кашлю, частка яких скоротилася з 42,69% до 9,00%, тобто на 33,69% (95 ДІ від -35,58 до -31,76%).

Паралельно відбулося значне збільшення кількості пацієнтів, у яких кашель зник повністю. Якщо на момент звернення до лікаря таких було лише 10,34%, то на 5-й день їхня частка зросла до 45,87%, що відповідає приросту на 35,53% (95 ДІ 33,55-37,47%).

Аналіз динаміки змін вираженості нежитю та закладеності носа у пацієнтів із грипом, ГРВІ або COVID‑19 показує виражене зниження цього симптому протягом перших 5 днів лікування. Високе значення критерію хі-квадрат (8311,04; p<0,0001) підтверджує наявність чіткої тенденції до зменшення частки пацієнтів із «значним» та «помірним» ступенем вираженості цього симптому, а також суттєве зростання частки осіб, у яких нежить та закладеність носа повністю зникли.

Дані щодо зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості нежитю та закладеності носа протягом лікування наведено на рисунку 3 із розрахунком часток у відсотках (%) та 95% ДІ.

Рис. 3. Графіки зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості нежитю та закладеності носа протягом лікування

На момент звернення до лікаря 31,82% пацієнтів мали виражений нежить та закладеність носа, однак уже на 5-й день їхня частка знизилася до 0,78%, що свідчить про абсолютне зменшення на 31,04% (95 ДІ від -32,38 до -29,67%). Водночас серед пацієнтів із «помірним» ступенем вираженості симптому також спостерігалося суттєве зменшення, оскільки їхня частка скоротилася з 44,17% до 7,31%, тобто на 36,86% (95 ДІ від -38,69 до -34,98%).

Паралельно відбулося значне зростання частки пацієнтів, у яких симптом повністю зник. Якщо на момент звернення до лікаря таких було лише 5,00%, то на 5-й день їхня частка зросла до 48,89%, що означає абсолютне зростання на 43,89% (95 ДІ 42,10-45,62%).

Аналіз динаміки змін вираженості задишки та утрудненого дихання у пацієнтів із грипом, ГРВІ або COVID‑19 виявив статистично значуще зниження цього симптому протягом перших 5 днів лікування. Високе значення критерію хі-квадрат (2627,45; p<0,0001) підтверджує стійку тенденцію до зменшення частки пацієнтів із «значним» та «помірним» ступенем вираженості задишки, а також суттєве зростання кількості осіб, у яких цей симптом повністю зник.

Дані щодо зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості задишки та утрудненого дихання протягом лікування наведено на рисунку 4 із розрахунком часток у відсотках (%) та 95% ДІ.

Рис. 4. Графіки зміни частки пацієнтів із різним ступенем вираженості задишки та утрудненого дихання протягом лікування

На момент звернення до лікаря 4,63% пацієнтів мали виражену задишку та утруднене дихання, однак уже на 5-й день ця частка зменшилася до 0,23%, що свідчить про абсолютне зменшення на 4,40% (95 ДІ від -5,03 до -3,76%). Водночас серед пацієнтів із «помірним» ступенем вираженості симптому також спостерігалося суттєве зменшення, оскільки їхня частка скоротилася з 19,46% до 1,31%, тобто на 18,15% (95 ДІ від -19,39 до -16,89%).

Частка пацієнтів, у яких задишка та утруднене дихання повністю зникли на момент звернення була 55,83%; на 5-й день цей показник зріс до 90,16%, що означає абсолютне зростання на 34,33% (95 ДІ 32,37-36,25%).

Аналіз динаміки змін температури тіла у пацієнтів із грипом, ГРВІ або COVID‑19 показав суттєве зниження частки осіб із підвищеною температурою протягом перших 5 днів лікування. Високе значення критерію хі-квадрат (12 293,90; p<0,0001) підтверджує статистично значущу тенденцію до зменшення частки пацієнтів із температурою вище 37,5 °C, а також значне зростання кількості осіб, у яких температура нормалізувалася до 36,6 °C.

Дані щодо зміни частки пацієнтів із різним ступенем підвищення температури тіла протягом лікування наведено на рисунку 5 із розрахунком часток у відсотках (%) та 95% ДІ.

Рис. 5. Графіки зміни частки пацієнтів із різним ступенем підвищення температури тіла протягом лікування

На момент звернення до лікаря температура вище 38,0 °C спостерігалася у 25,85% пацієнтів, однак уже на 5-й день ця частка зменшилася до 0,17%, що свідчить про абсолютне зниження на 25,68% (95 ДІ від -26,84 до -24,49%). Водночас серед пацієнтів із температурою в межах 37,5-38,0 °C також спостерігалося суттєве зниження, оскільки їхня частка скоротилася з 46,68% до 1,25%, що відповідає зменшенню на 45,43% (95 ДІ від -46,90 до -43,91%).

Паралельно суттєво зросла частка пацієнтів, у яких температура тіла нормалізувалася до 36,6 °C. Якщо на момент звернення таких було лише 1,67%, то на 5-й день цей показник зріс до 71,89%, що означає абсолютне зростання на 70,22% (95 ДІ 68,76-71,59%).

Загалом додатково варто зазначити про таке: що більшим є значення за критерієм χ², то впевненіше можна говорити, що зниження симптомів є реальним ефектом (наприклад, завдяки лікуванню чи природному перебігу хвороби), а не випадковою флуктуацією у даних. У проведеному дослідженні високі значення χ² (наприклад, 12 293,90 у випадку температури тіла) свідчать про те, що зменшення вираженості симптомів у часі є дуже значущим. Це означає, що спостережувані зміни не є випадковими і з високою ймовірністю відображають реальну динаміку одужання пацієнтів протягом 5 днів лікування. Також треба враховувати таке: якщо p<0,0001, то ймовірність випадкового виникнення таких відмінностей практично відсутня. Всі отримані результати щодо динаміки зміни вираженості симптомів захворювання в процесі лікування мають дуже низькі p-значення, що підтверджує статистично значущу тенденцію до зменшення вираженості усіх досліджуваних симптомів.

Висновки

За результатами проведеного дослідження було відзначено високу ефективність застосування в лікуванні амбулаторних пацієнтів із встановленим діагнозом ГРВІ, грипу або COVID‑19 препарату енісаміум йодид. Аналіз основних клінічних симптомів виявив статистично значуще покращення стану хворих вже на 5-й день від початку терапії енісаміумом йодидом порівняно з першим днем звернення. Зокрема:

На 5-й день лікування частка пацієнтів, у яких кашель став відсутній, склала 45,87 проти 10,34% на початку лікування.
Задишка та утруднене дихання припинилися у 90,16% випадків, що значно перевищує показник 55,83% першого дня.
Нежить і закладеність носа зникли у 48,89% пацієнтів проти 5,00% на старті терапії.
Нормалізація температури тіла була зафіксована у 71,89% випадків порівняно з 1,67% у день звернення.

Отже, отримані дані свідчать про високу клінічну ефективність препарату енісаміум йодид у зменшенні вираженості симптомів гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Стаття друкується в скороченні.

Список літератури доступний в оригінальній публікації.

Медицина невідкладних станів, 2025, т. 21, № 1.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (599-600), 2025 р