Серед різноманітних проблем сучасної кардіології вельми актуальною є профілактика патологій серцево-судинної (СС) системи. Важливість проблеми визначається тенденцією до зростання частоти СС-подій, їх провідним значенням для інвалідизації та смертності населення. Незважаючи на певні успіхи у лікуванні, серцево-судинні захворювання (ССЗ) щорічно забирають близько 17 млн життів у світі. В Україні у структурі загальної інвалідизації та смертності населення понад 50% припадає саме на частку ССЗ. Оцінка ризику СС-смерті багатогранна і складна, особливо серед осіб без встановленого ССЗ. У зв’язку із цим особливо актуальною видається розробка методів ранньої персоніфікованої діагностики ризиків розвитку ССЗ та їх ускладнень.

Судинні захворювання головного мозку протягом останніх десятиліть залишаються найважливішою проб­лемою клінічної неврології в Україні. Тому церебральний інсульт (ЦІ) продовжує активно вивчатися як міжнародними, так і вітчизняними дослідниками. Це пояснюється значною поширеністю, високою смертністю та інвалідизацією пацієнтів внаслідок гострих порушень мозкового крово­обігу (ГПМК). При цьому відзначається зростання даних показників протягом останніх років у багатьох країнах світу, зокрема і в Україні.

Наркоманія – ​одна з найважливіших медико-соціальних проблем сучасного суспільства. За даними Організації об’єднаних націй (ООН), понад 100 млн осіб у світі регулярно вживають наркотичні ­засоби. Близько 1,5 млн українців приймають наркотичні препарати, причому 70% із них – ​це молоді люди віком до 30 років. До того ж щороку кількість нарко­залежних українців збільшується на 8‑10%, а акту­альна статистика свідчить про те, що наша країна посідає одну з провідних позицій у світі. Крім того, значною проб­лемою для України є смертність, пов’язана з вживанням наркотичних речовин.

Через тенденцією до збільшення тривалості життя ­одним із найважливіших медико-соціальних завдань стає профілактика та лікування когнітивних розладів. Наявність когнітивних розладів будь-якої виразності ­чинить негативний вплив на якість життя ­пацієнта та його найближчих родичів, ускладнює лікування ­супутніх ­захворювань, проведення реабілітаційних заходів і підтримання пацієнтом здорового способу життя.

Попри досягнення сучасної медицини в галузі профілактики та лікування судинних захворювань центральної нерво­вої системи, церебральний інсульт посідає провідне місце серед причин стійкої інвалідизації та втрати праце­здатності пацієнтів, а також є однією з основних причин смертності у світі. Увага медичних фахівців у галузі неврології та нейро­реабілітації зосере­джена на вивченні та корекції наслідків інсультів, які найчастіше являють собою порушення рухових, мовленнєвих і когнітивних функцій. При цьому реабілітаційні заходи не завжди забезпечують досягнення мети реабілітації, що визначає потребу в комплексному оцінюванні реабілітаційного потенціалу (РП) та індивідуальних особливостей пацієнта, а також активного розроблення та впрова­дження у практичну медицину нових методик відновлення пацієнтів.

Інфекційний ендокардит (ІЕ) протягом останніх 30 років стає дедалі значущою проблемою в галузі терапії та кардіології. Від першого опису ІЕ і до сьогодні його діагностика лишається доволі складним завданням для клініцистів, зокрема, через часті атипові ознаки хвороби та необхідність покладатися на дані інтегрального оцінювання клінічних, мікробіологічних, лабораторних та ехокардіографічних параметрів.

Судинна церебральна патологія зумовлена повільно прогресуючим дифузним порушенням кровопостачання головного мозку, є хронічною ішемією головного мозку (ХІМ). Серед різноманітних неврологічних симптомів ХІМ особ­ливе місце посідають когнітивні розлади (КР). За судин­ного ураження головного мозку виникають порушення керівних функцій – ​регулювання, програмування та контролю психічних процесів. Найважливішим у ґенезі судинних КР є ураження різних ділянок головного мозку, зокрема руйнування префронтально-субкортикальних зв’язків [6, 8].

Наш геніальний попередник М.І. Пиро­гов назвав війну «травматичною епіде­мією». Перефразовуючи образне визначення видатного хірурга, можна сказати, що ХХІ століття стало часом «травма­тичної пандемії». Зростання травма­тизму у всьому світі набуло катастрофічних масштабів. Смертність від травм конкурує зі смертністю від онкологічних та інфекційних захво­рювань, поступаючись лише серцево-­судинній патології. Однією з основ­них причин травматизму нині є, без­умовно, війна.

Попри успіхи та можливості сучасної фармакотерапії, когнітивні розлади (КР) належать до найпоширеніших синдромів, із якими доводиться мати справу лікарю у повсякденній амбулаторно-поліклінічній практиці.