Через тенденцією до збільшення тривалості життя ­одним із найважливіших медико-соціальних завдань стає профілактика та лікування когнітивних розладів. Наявність когнітивних розладів будь-якої виразності ­чинить негативний вплив на якість життя ­пацієнта та його найближчих родичів, ускладнює лікування ­супутніх ­захворювань, проведення реабілітаційних заходів і підтримання пацієнтом здорового способу життя.

Попри досягнення сучасної медицини в галузі профілактики та лікування судинних захворювань центральної нерво­вої системи, церебральний інсульт посідає провідне місце серед причин стійкої інвалідизації та втрати праце­здатності пацієнтів, а також є однією з основних причин смертності у світі. Увага медичних фахівців у галузі неврології та нейро­реабілітації зосере­джена на вивченні та корекції наслідків інсультів, які найчастіше являють собою порушення рухових, мовленнєвих і когнітивних функцій. При цьому реабілітаційні заходи не завжди забезпечують досягнення мети реабілітації, що визначає потребу в комплексному оцінюванні реабілітаційного потенціалу (РП) та індивідуальних особливостей пацієнта, а також активного розроблення та впрова­дження у практичну медицину нових методик відновлення пацієнтів.

Інфекційний ендокардит (ІЕ) протягом останніх 30 років стає дедалі значущою проблемою в галузі терапії та кардіології. Від першого опису ІЕ і до сьогодні його діагностика лишається доволі складним завданням для клініцистів, зокрема, через часті атипові ознаки хвороби та необхідність покладатися на дані інтегрального оцінювання клінічних, мікробіологічних, лабораторних та ехокардіографічних параметрів.

Судинна церебральна патологія зумовлена повільно прогресуючим дифузним порушенням кровопостачання головного мозку, є хронічною ішемією головного мозку (ХІМ). Серед різноманітних неврологічних симптомів ХІМ особ­ливе місце посідають когнітивні розлади (КР). За судин­ного ураження головного мозку виникають порушення керівних функцій – ​регулювання, програмування та контролю психічних процесів. Найважливішим у ґенезі судинних КР є ураження різних ділянок головного мозку, зокрема руйнування префронтально-субкортикальних зв’язків [6, 8].

Наш геніальний попередник М.І. Пиро­гов назвав війну «травматичною епіде­мією». Перефразовуючи образне визначення видатного хірурга, можна сказати, що ХХІ століття стало часом «травма­тичної пандемії». Зростання травма­тизму у всьому світі набуло катастрофічних масштабів. Смертність від травм конкурує зі смертністю від онкологічних та інфекційних захво­рювань, поступаючись лише серцево-­судинній патології. Однією з основ­них причин травматизму нині є, без­умовно, війна.

Попри успіхи та можливості сучасної фармакотерапії, когнітивні розлади (КР) належать до найпоширеніших синдромів, із якими доводиться мати справу лікарю у повсякденній амбулаторно-поліклінічній практиці.

Найпоширенішим видом неврологічних розладів, який зустрічається у практиці лікарів різних спеціальностей, є порушення когнітивних функцій (КФ). Дуже важко уявити захворювання головного мозку або цереб­ральне ускладнення соматичного захворювання, яке не мало б негативного впливу на КФ.

Вивчення причин гестаційних цереброваскулярних ускладнень, механізмів їх розвитку, розробка алгоритмів діагностики та невідкладної терапії, методів профілактики є актуальною проблемою в неврологічній, нейрохірургічній і акушерсько-гінекологічній практиці. Гостра мозкова катастрофа різко ускладнює перебіг будь-якої акушерсько-гінекологічної патології та багато в чому визначає результат вагітності та пологів. У розвинених країнах частота інсульту, що ускладнює вагітність і післяпологовий період, відносно невелика і становить 1‑2 випадки на 10 тис. пологів. Дотепер достовірна оцінка потенційного ризику гострого порушення мозкового кровообігу (ГПМК), асоційованого з вагітністю, є досить складним завданням.

Інсульт являє собою медичну, соціальну та економічну проблему, яка дедалі більше набуває рис епідемії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), зафіксовано 15 млн нових випадків інсульту щорічно, з яких 5 млн – ​фатальні, а ще 5 млн призводять до стійкої інвалідизації пацієнтів. Вражаючі статистичні показники диктують гостру необхідність підвищення якості медичної допомоги на всіх етапах ведення хворого. При цьому терапія інсульту та планування заходів вторинної профілактики можливі лише у разі правильної та своєчасної діагностики ішемічної або геморагічної події.

У структурі смертності від хвороб системи кровообігу в Україні церебральний інсульт посідає друге місце після інфаркту міокарда (ІМ) і становить 175 випадків на 100 тис. населення за рік. Інсульт є провідною причиною інвалідизації населення: 31% пацієнтів, які перенесли інсульт, потребують сторонньої допомоги, 20% не можуть самостійно пересуватися і лише 8% можуть повернутися до роботи. Найефективнішим патогенетичним методом лікування ішемічного інсульту є системна тромболітична терапія (ТЛТ), яку проводять у перші 4,5 год від початку інсульту.