19 квітня, 2025

Синдром обструктивного апное сну як фактор ризику когнітивних розладів

Автори:

Справа розумних – передбачати біду, поки вона не прийшла…

Давньогрецький мудрець Піттак

Близько 40% випадків деменції пов’язано із потенційно модифікованими факторами ризику, як-то цукровий діабет, артеріальна гіпертензія (АГ), ожиріння, відсутність фізичної активності, депресія, куріння, низький рівень освіти й соціальних контактів, зниження слуху, надмірне вживання алкоголю та забруднене повітря [1]. Останніми роками підвищену увагу приділяють виявленню нових зворотних чинників ризику когнітивних розладів (КР). У цьому контексті розглядаються розлади сну, зокрема синдром обструктивного апное сну (СОАС). У численних клінічних та експериментальних дослідженнях підтверджено двонаправлений зв’язок порушень сну та КР. З одного боку, проблеми зі сном підвищують ризик розвитку КР, з іншого – можуть бути ранніми проявами нейродегенеративних захворювань. Висока поширеність розладів сну в літніх осіб підкреслює важливість їх врахування як фактора ризику КР у цієї категорії пацієнтів [2].

Поширеність та характеристики СОАС

СОАС – найпоширеніша у популяції форма порушень дихання уві сні, яка часто залишається недіагностованою. Цей стан характеризується наявністю хропіння, періодично повторюваним частковим або повним припиненням дихання під час сну, достатньо тривалим, щоб призвести до зниження рівня кисню у крові, збудження кори головного мозку, грубої фрагментації сну, переривчастої гіпоксемії та симпатикотонії, що погіршує якість сну та знижує функціонування у денний час [3]. СОАС діагностують у разі, якщо епізоди апное тривають понад 10 с, а кількість епізодів порушення дихання за 1 год сну (індекс апное/гіпопное – ІАГ) більша або дорівнює 5. Легкий ступінь тяжкості СОАС визначає ІАГ від 5 до 14, помірний – від 15 до 29 і тяжкий – від 30 і більше епізодів за годину [4]. Об’єктивна діагностика СОАС можлива лише після проведення дослідження сну – полісомнографії, респіраторного чи кардіореспіраторного моніторингу.

Поширеність СОАС становить 5‑7% у загальній популяції віком від 30 років. На тяжкі форми захворювання страждають близько 1‑2% населення [5].

Нині СОАС розглядають як незалежний фактор ризику значної кількості серцево-судинних захворювань (ССЗ). Давно доведено зв’язок між СОАС та АГ [6]. У деяких дослідженнях відзначено вищу частоту ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, інсульту та цукрового діабету 2-го типу в пацієнтів із порушеннями дихання під час сну [7, 8]. Адекватне лікування СОАС супроводжується зниженням захворюваності та смертності від ССЗ і чинить позитивний вплив на їх перебіг [9].

СОАС є мультифакторним захворюванням: анатомічні особливості, що призводять до звуження верхніх дихальних шляхів (ВДШ), ожиріння, вік і генетичні чинники впливають на розвиток СОАС.

У фізіологічному дихальному циклі вдих починається після того, як діафрагма та допоміжна дихальна мускулатура підвищують від’ємний внутрішньогрудний тиск, впускаючи повітря у грудну клітку. Негативний внутрішньогрудний тиск спричиняє спадіння ВДШ. Щоб протистояти колапсу дихальних шляхів, через центральний дихальний центр активуються м’язи-дилататори глотки. Час після видиху і до початку вдиху, ще до того як дилататори глотки відкриють просвіт ВДШ, є найбільш уразливим для колапсу [10].

Механорецептори, розташовані у носо-, рото-, гортаноглотці, грудній стінці, передають у головний мозок інформацію про тиск, потік повітря, температуру та м’язовий тонус. Під час епізодів апное/гіпопное дистальні рецептори у ВДШ реагують на обструкцію та отримують інформацію про зміну тиску. Рецепторні порушення можуть мати первинний і вторинний характер. Первинний сенсорний дефіцит проявляється тим, що у деяких осіб чутливість механорецепторів від початку знижена. Вважається, що вторинний рецепторний дефіцит розвивається внаслідок хропіння і пошкодження периферичних рецепторів.

Ураження рухових нейронів ВДШ також може відігравати роль у виникненні СОАС [11]. Під час неспання у пацієнтв із СОАС м’язи-дилататори глотки тримають м’які тканини ВДШ у тонусі, запобігаючи їх спадінню. Під час сну напруження цих м’язів помітно знижується, і дихальні шляхи не завжди можуть протистояти негативному внутрішньогрудному тиску, через що розвивається колапс. Є дві основні групи м’язів, що підтримують глотку у відкритому стані: підборідно-язиковий м’яз і м’язи м’якого піднебіння. Вони ж призводять до колапсу ВДШ при зниженому м’язовому тонусі або дискоординації м’язів глотки під час сну [12]. Хворі можуть мати також супутні патології, що впливають на функціональний стан м’язів, наприклад, нейром’язові захворювання. На тлі СОАС, під дією вібрації та травматизації у м’язах, розвиваються набряк і запалення, внаслідок чого стається надмірне утворення сполучної тканини [13].

R. В. Fogel et al. (2001), порівнявши активацію м’яза підборіддя під час неспання у хворих на СОАС та здорових осіб, виявили, що у перших він більш реактивний [14]. Імовірно, це є проявом компенсаторного механізму в пацієнтів із СОАС, що підтримує відкритим просвіт ВДШ під час неспання. Вужчі та схильніші до спадіння дихальні шляхи осіб із СОАС потребують більшої активності дилататорів глотки для підтримання просвіту дихальних шляхів під час неспання [15].

Виникнення епізоду апное/гіпопное веде до зниження рівня сатурації крові, що спричиняє ЕЕГ-активацію та збільшує тонус м’язів ВДШ. Ці події проявляються виникненням α-ритму, характерного для неспання, та часто провокують перехід із глибоких фаз сну в більш поверхневі. Це особливо актуально для фази сну зі швидким рухом очей, коли м’язовий тонус максимально ослаблений, а порушення дихання найбільш виражені. За тривалого СОАС спостерігається редукція подібних активацій мозку, що збільшує тривалість і кількість епізодів апное/гіпопное [16].

Існує низка досліджень, присвячених вивченню збудливості головного мозку при СОАС. В одній із методик для її вимірювання використовували викликані потенціали (ВП), пов’язані з диханням, тобто відповіді кори головного мозку на зростаюче навантаження, викликане посиленою дихальною екскурсією. Такі ВП застосовували для опису й порівняння активації головного мозку в різних фазах сну і під час неспання. Вчені дійшли висновку, що у пацієнтів із СОАС під час епізодів апное/гіпопное потрібна сильніша дихальна екскурсія для виникнення активації головного мозку. Також дана категорія хворих демонструє слабшу відповідь головного мозку на оклюзію дихальних шляхів порівняно зі здоровими особами [17]. В іншому дослідженні було відзначене зниження амплітуди відповідних сигналів кори головного мозку при оклюзії ВДШ у хворих на СОАС [18]. Таким чином, СОАС послаблює захисні механізми організму, спрямовані на підтримання нормального дихання під час сну.

Іншим механізмом, що гальмує своєчасне відкриття ВДШ у відповідь на епізод порушення дихання, є інтермітувальна гіпоксія, яка розвивається на тлі епізоду апное/гіпопное уві сні. Високі концентрації вуглекислого газу в крові збільшують чутливість хеморецепторів, що спричиняє подальше гальмування сигналу, який передають у дихальний центр, унаслідок чого просвіт дихальних шляхів своєчасно не відкривається [19].

Вплив СОАС на когнітивні функції

СОАС призводить до стійких змін у роботі головного мозку на рівні ушкодження судин та апоптозу, що запускає порушення когнітивних функцій (КФ) [20]. Перший механізм, що розглядається в межах цього підходу, – оксидативний стрес внаслідок хронічної інтермітувальної гіпоксії, який спричиняє загибель клітин і когнітивну дисфункцію. Другий механізм охоплює вплив порушень газового складу крові та гомеостазу головного мозку (через фрагментацію сну та/або циклічні коливання газового складу крові) на функціонування лобних відділів і гіпокампа, що призводить до зниження пам’яті й, особливо, виконавчих функцій.

Як патогенетичні механізми, що визначають порушення КФ у пацієнтів із СОАС, розглядаються інтермітувальна гіпоксія, з одного боку, і фрагментація природного сну – з іншого. Зміни структури та якості сну, порушення локального мозкового кровообігу, нейромедіаторний зсув, клітинний окисно-відновний статус можуть робити власний внесок у порушення КФ в осіб із СОАС [21‑24]. Важливим питанням є зворотність КФ у пацієнтів із СОАС. У метааналізах і систематичних оглядах є дані щодо позитивного впливу терапії апное на когнітивний та неврологічний статус хворих [25, 26].

Пацієнти із СОАС мають неспецифічні скарги, як-то сон, що не освіжає, денна сонливість, відчуття втоми та розбитості протягом дня, зниження уваги, пам’яті, працездатності. При цьому такі симптоми, як хропіння та/або зупинка дихання під час сну зі слів оточуючих, пробудження із відчуттям затримки дихання, нестачі повітря або задухи, на жаль, часто не беруться до уваги.

Хронічне порушення нормальної структури сну із чергуванням повільної та швидкої фаз призводить до порушень процесів консолідації пам’яті. Встановлено, що респіраторні події, які відбуваються під час REM-сну, чинять значний негативний вплив на когнітивне здоров’я, навіть за легкого ступеня СОАС [27, 28]. Уві сні швидкість елімінації патологічного амілоїдного білка (Aβ) зростає на понад 60% порівняно зі станом неспання [29]. При СОАС порушується функціонування глімфатичної системи мозку і, відповідно, знижується елімінація патологічних білків, зокрема Aβ і тау-білка. Окрім того, є докази, що СОАС пов’язаний із відкладенням Aβ, зменшенням об’єму мозку й метаболізму в префронтальних та острівцевих ділянках [30‑32].

У низці досліджень вказано на вищі концентрації маркерів запалення у крові (як-от С-реактивний білок, цитокіни та молекули адгезії) у пацієнтів із СОАС, які корелюють із тяжкістю захворювання. Гіпоксія та оксидативний стрес при СОАС спричиняють збільшення вмісту запальних цитокінів у ЦНС. Відзначено високий рівень таких маркерів нейрозапалення, як фактор некрозу пухлини α, інтерлейкіни (IL)-6, IL‑8, ICAM, VCAM, селектини. Останнім часом нейрозапалення розглядають як універсальний патофізіологічний механізм ушкодження мозку при судинних і нейродегенеративних захворюваннях, що, разом з іншими факторами, призводить до когнітивного дефіциту [33‑35].

Оклюзія дихальних шляхів при СОАС спричиняє розвиток таких станів, як:

гіпоксемія;
гіперкапнія;
підвищення внутрішньогрудного тиску;
активація симпатичної нервової системи.

Це супроводжується зниженням церебральної перфузії та мозкового метаболізму глюкози. Своєю чергою переривчаста гіпоксія спричиняє посилення оксидативного стресу й ендотеліальної дисфункції, що зумовлює вироблення активних форм кисню та медіаторів запалення. Ці складні механізми підвищують ризик ССЗ [36, 37].

На сьогодні дані про роль порушень дихання уві сні у когнітивній діяльності варіюють та подекуди суперечливі. Частково це пов’язано із тим, що у дослідженнях для оцінки використовують різні нейропсихологічні методики, а вибірки є неоднорідними; також відрізняється і тяжкість порушень [20]. Крім того, до причин, що ускладнюють аналіз взаємозв’язку СОАС та КФ, відносять урахування або ігнорування: коморбідної патології, тривалості СОАС, статі (для жінок – періоду до або після настання менопаузи), суб’єктивного звіту про стан пацієнтів (сонливість, втома), рівня когнітивного резерву [38].

Когнітивний резерв розглядається як властивість агрегації нейронних мереж, що забезпечують обробку сигналів мозком. Морфофункціональним субстратом когнітивного резерву є нейронна мережа. Вважають, що в осіб із високим рівнем когнітивного резерву остання організована різноманітніше, ніж за обмеженого шляху нейронних шляхів. Із рівнем когнітивного резерву пов’язують виразність когнітивних дисфункцій за порівнянних ушкоджувальних впливів. Імовірним є те, що достатній когнітивний резерв у будь-якому віці визначає компенсаторні можливості головного мозку у випадку впливу, що пошкоджує його структуру.

У контексті проведеного аналізу розглянемо, як саме впливає наявність СОАС на окремі складові когнітивної поведінки.

Пам’ять

СОАС може впливати на довготривалу (епізодичну) вербальну і зорову пам’ять: відзначається відстрочене зниження якості відтворення стимулів. Відтворення слухомовленнєвих стимулів страждає разом із порушенням вибірковості сліду, тоді як зорова пам’ять при безпосередньому відтворенні виявляється більш об’ємною [24, 39]. Загалом у пацієнтів із СОАС відзначають нижчі результати тестів на вербальну, ніж зорово-просторову пам’ять порівняно з контрольною групою [40, 41].

Виконавчі функції

Різні аспекти виконавчих функцій схильні до впливу СОАС: перемикання між завданнями, гальмівний контроль, компонент залучення робочої пам’яті, гнучкість мислення [42]. В одному огляді було висунуте припущення, що виконавчі функції є найуразливішим параметром при СОАС [43]. Проте в іншому дослідженні автори не виявили достовірних відмінностей у пацієнтів із СОАС без коморбідних захворювань та групі контролю за результатами тестів, які дають змогу оцінити стан таких компонентів виконавчих функцій, як перемикання, гальмування імпульсних реакцій, збереження й оновлення значущої інформації, виконання подвійного завдання, планування та доступ до довготривалої пам’яті [44]. До цього дослідження було залучено 22 пацієнтів віком 36‑65 років із помірним і тяжким ступенем СОАС, індексом маси тіла <26 кг/м², без цукрового діабету, АГ та депресії. Не було виявлено значущої кореляції між ІАГ та результатами тестів на виконавчі функції. Однак середній рівень оксигенації крові корелював із показниками перемикання між завданнями та доступу до довготривалої пам’яті. На підставі отриманих результатів автори дійшли висновку, що СОАС (за відсутності коморбідної патології) не супроводжується КР.

Таким чином, дані досліджень є суперечливими, проте більшість вчених схиляються до того, що виконавчі функції вразливі до впливу СОАС [25, 42‑45].

Увага

Дані метааналізів і систематичних оглядів свідчать про вплив СОАС на увагу. Огляд ризиків СОАС, пов’язаних із керуванням транспортними засобами, дав поштовх до вивчення процесу уваги в пацієнтів із СОАС [46]. Симулятори водіння давали змогу оцінити якість регуляції довільної уваги [47]. В обстежуваних із СОАС виявляли нижчий показник порівняно із контрольною групою [48, 49]. Відмінності також були зафіксовані за традиційними нейропсихологічними тестами для оцінки уваги [45, 50].

Звертаючись до патогенетичної основи КР при СОАС, дослідники встановили зв’язок між когнітивною дисфункцією загалом і тяжкістю гіпоксії, а також кореляцію між показниками уваги та ступенем фрагментації сну [24].

Що стосується інших КФ, у літературі бракує розгорнутих даних щодо їх схильності до впливу порушень дихання уві сні. Ґрунтуючись на теорії системної динамічної локалізації вищих психічних функцій, можна припустити їх вторинне залучення.

Депресія

СОАС є незалежним фактором ризику депресії. При цьому пацієнти із СОАС приблизно удвічі частіше страждають на депресію, ніж такі без СОАС [51]. Вважається, що при СОАС до депресії та КР призводять універсальні патофізіологічні механізми [52]:

церебральна гіпоперфузія;
ендотеліальна дисфункція;
нейрозапалення.

Чи є депресія в осіб із СОАС раннім маркером нейродегенерації або фактором ризику, який у взаємозв’зку з апное сну сприяє порушенню КФ, залишається актуальним питанням [30]. Слід враховувати, що у пацієнтів із КР, зокрема хворобою Альцгеймера, та депресією такі типові симптоми, як втома, денна сонливість і зниження розумової працездатності можуть перетинатися із симптомами СОАС.

Можливості корекції КР у пацієнтів із СОАС

Безсумнівною є роль терапії СОАС як реальної можливості корекції наявних КР [53]. На сьогодні серед основних підходів до лікування СОАС варто відзначити такі, як:

Зменшення маси тіла при ожирінні.
CPAP-терапія (постійний позитивний тиск у дихальних шляхах).
Внутрішньоротові пристрої.
Хірургічна корекція обструкції ВДШ.

Кожний із цих методів має свою сферу застосування та обмеження [54].

За даними метааналізу, при зниженні ваги на 9‑18% вдавалося домогтися зменшення ІАГ на 30‑75% [55]. Головним недоліком різних дієт, що використовуються для зниження ваги, є її набір після закінчення курсу лікування і, відповідно, повернення дихальних порушень до того ж рівня.

Золотим стандартом лікування СОАС є CPAP-терапія, яка усуває порушення дихання обструктивного характеру під час сну і покращує насичення крові киснем, відновлює архітектоніку сну. Показано, що вона може відтермінувати вік дебюту, зменшити виразність КР та сповільнити їх прогресування [56]. Відзначено позитивний вплив CPAP-терапії на структурні та функціональні церебральні зміни, зокрема на зменшення концентрації маркерів нейрозапалення та поліпшення перфузії мозку [57, 58]. Ефект даної методики може бути малопомітним у пацієнтів із виразною деменцією. Проте в осіб із легкими та помірними КР CPAP-терапія здатна поліпшити клінічну картину: зменшити денну сонливість, підвищити КФ і якість життя, знизити ризик ССЗ [59‑61]. Особливо CPAP-терапія покращує загальні КФ: увагу, конструктивні здібності, функцію лобної частки, довготривалу і зорову пам’ять та швидкість обробки інформації [62, 63].

За правильного підбору тиску повітря ефективність цього методу вкрай висока – пацієнт практично відразу відчуває зникнення сонливості, ранкового головного болю, перестає задихатися, зникає ніктурія. Із плином часу відзначаються позитивні зрушення лабораторних (як-то рівень соматотропного гормону, інсуліну, катехоламінів і глюкокортикоїдів) та інструментальних (рівня артеріального тиску [АТ]) показників [64].

Недоліком такої терапії є її «підтримувальний», а не оздоровчий характер – за кілька днів після припинення застосування приладу всі симптоми та прояви СОАС поновлюються. Тому пацієнти мають використовувати прилад протягом усього життя, 5‑7 разів на тиждень, щонайменше чотири години за ніч. Дотримання подібного режиму позначається на позитивних результатах лікування.

Розглянемо клінічний випадок, що показує значення СОАС у розвитку КР.

Клінічний випадок

Пацієнт, 50 років, скаржився на головний біль у потиличній ділянці (частіше вранці), мерехтіння «мушок» перед очима при підвищенні АТ до 180/110 мм рт. ст., хропіння і зупинку дихання уві сні (зі слів дружини), часте нічне сечовипускання (до трьох разів за ніч), неосвіжаючий сон, денну сонливість і зниження працездатності. Також чоловік відзначав погіршення пам’яті на поточні події, неуважність, підвищену втомлюваність, побоювання із приводу своєї професійної діяльності, адже став помічати, що почав робити помилки і забувати частину доручень.

Анамнез. Порушення сну і денну сонливість пацієнт відзначав близько двох років. Протягом останнього року з’явився головний біль, він став гірше справлятися з інтелектуальною роботою через втомлюваність, не міг зосередитися, частіше забував намічені справи. Захворювання пов’язував із малорухливим способом життя та поступовим збільшенням маси тіла протягом останніх чотирьох років. Сімейний анамнез обтяжений: мати хворіла на АГ, батько переніс інфаркт міокарда. Шкідливі звички: курив, алкоголем не зловживав.

Обстеження. Стан задовільний. Зріст – 178 см, маса тіла – 120 кг, індекс маси тіла – 37,9 кг/м². Окружність шиї – 46 см, окружність талії – 125 см. Пульс – 88 на хвилину, ритмічний. АТ – 150/100 мм рт. ст. Фізикальний огляд не виявив відхилень від норми в органах і системах.

Неврологічний статус: свідомість ясна, контактний, критичний, правильно орієнтований у місці та часі. Черепна іннервація інтактна, за винятком пожвавлення рефлексу орального автоматизму – симптому Марінеску – Радовичі з двох боків. Парезів немає. Сухожилкові рефлекси середньої жвавості, D=S, зони викликання звичайні, патологічні пірамідні знаки відсутні. М’язовий тонус у нормі. Чутливість інтактна. Координаторні проби виконує задовільно. У позі Ромберга стійкий незалежно від закривання очей. Хода – без особливостей. Тазові органи контролює.

Результати нейропсихологічного тестування: показник за короткою шкалою оцінки психічного статусу (MMSE) – 27 балів. Двічі помилився у серійному рахунку, забув 1 слово із 3, відзначено труднощі у пробах на узагальнення: у відповідь на запитання, що спільного між годинником і лінійкою, впевнено сказав, що «взагалі нічого спільного немає». Малювання пересічних п’ятикутників (проба із MMSE), кубика, годинника – без патології.

Показник за монреальською когнітивною шкалою (МоСА) – 25 балів: відзначалося порушення пам’яті (відтерміноване відтворення 2 із 5 слів), зниження швидкості мовлєння (9 слів за хвилину).

Виразність КР відповідала міжнародним діагностичним критеріям синдрому легких КР. У пацієнта виявлено м’який і клінічно окреслений синдром КР, що виходив за межі вікової норми, але не позбавляв його незалежності та самостійності у повсякденних справах.

Сумарний показник за епвортською шкалою сонливості (ESS) – 13 балів, що свідчило про помірну денну сонливість.

Лабораторні методи дослідження: рутинні аналізи крові та сечі без змін. Дослідження ліпідного профілю: ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) – 4,5 ммоль/л, ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ) – 1,8 ммоль/л, загальний холестерин – 6,5 ммоль/л.

Інструментальні методи дослідження: електрокардіограма (ЕКГ) – ритм синусовий із частотою серцевих скорочень 86/хвилину, горизонтальна електрична вісь серця, ознаки гіпертрофії міокарда.

Ехокардіограма: фракція викиду лівого шлуночка – 56%, гіпертрофія лівого шлуночка (індекс маси міокарда – 122,7 г/м²). Ультразвукове дуплексне сканування магістральних артерій голови: потовщення комплексу інтима-медіа; С-подібна звивистість сонних артерій із двох боків; нестенозувальний атеросклероз (30% просвіту) лівої сонної артерії у місці біфуркації на внутрішню і зовнішню сонні артерії. МРТ головного мозку: серединні структури не зміщені; бічні шлуночки звичайних розмірів, не розширені й не зміщені, симетричні; III і IV шлуночки без особливостей; субарахноїдальні простори по конвекситальній поверхні помірно розширені у лобно-тім’яній ділянці; структура стовбура мозку, хіазмально-селярної ділянки, задньої черепної ямки без особливостей. Після 24-годинного поліфункціонального дослідження із кардіореспіраторним моніторуванням під час сну встановлено помірний ступінь СОАС (ІАГ – 18).

Діагноз. АГ II стадії, 2-го ступеня. Гіпертрофія лівого шлуночка. Дисліпідемія. Ожиріння 2-го ступеня. Ризик 3 (високий). СОАС помірного ступеня. Хронічна ішемія мозку І стадії з цефалгічним синдромом та легкими КР.

Лікування. Пацієнтові призначено гіпотензивну терапію: лізиноприл у дозі 10 мг та небіволол по 5 мг один раз на добу. Крім того, чоловікові рекомендовано короткострокову неінвазивну респіраторну підтримку під час сну. Середній терапевтичний тиск повітря – 7,4 гПа, час використання апарата – 6 год щоночі, курс лікування – сім ночей.

Через сім днів від початку лікування пацієнт відзначив поліпшення самопочуття: зменшилася кількість нічних сечовипускань (до одного разу за ніч), перестали турбувати ранковий головний біль та денна сонливість, підвищилася працездатність, покращилася пам’ять, більше не виникало труднощів на роботі, пов’язаних із забудькуватістю. Родичі чоловіка підтвердили, що в нього дійсно покращилася пам’ять. Зберігалася лише невелика побутова забудькуватість: пацієнт іноді довго шукав свої речі (ключі, годинник, гаманець тощо).

Повторне нейропсихологічне дослідження: MMSE – 29 балів (забув 1 слово із 3, серійний рахунок виконав правильно). MoCa – 28 балів (відтерміноване відтворення 3 із 5 слів). На момент повторного обстеження результати нейропсихологічних тестів у межах вікової норми. У динаміці сумарний бал за ESS – 7 балів, що відповідало нормальному значенню.

Через сім днів проведене повторне обстеження. Далі наведено динаміку середніх значень окремих показників моніторування до і на тлі лікування. Показники респіраторних порушень: знизився ІАГ (із 18 до 6 епізодів/год), підвищився рівень середньої (з 85,6% до 93,7%) та мінімальної (з 79,1% до 87,3%) сатурації кисню крові. Показники динамічної електрокардіограми: знизилася частота серцевих скорочень як під час сну (із 72 до 64 за хвилину), так і неспання (із 87 до 78 за хвилину). Зменшився коефіцієнт вагосимпатичного балансу під час сну (із 8,3 до 4,2) і неспання (із 7,4 до 6,3). Відзначалася позитивна динаміка АТ під час сну (із 136/75 до 125/67 мм рт. ст.) і неспання (із 147/85 до 131/72 мм рт. ст.). Змінився добовий профіль систолічного АТ із night-peaker (добовий індекс знизився на 9%) на non-dipper (добовий індекс знизився на 8%).

Пацієнта було переведено на довгострокове апаратне лікування.

Результати. Таким чином, у чоловіка із вперше виявленими СОАС та АГ було діагностовано КР. Проведено корекцію цього стану шляхом застосування антигіпертензивної терапії у поєднанні з короткостроковою неінвазивною респіраторною підтримкою під час сну. На тлі апаратного лікування підвищився рівень сатурації кисню крові, зменшилися симпатичні впливи на ритм серця, суттєво поліпшилися як пам’ять і увага, так і темп пізнавальної діяльності. Як наслідок, когнітивні труднощі, що раніше турбували на роботі та у побуті, регресували.

Отже, тривалий вплив фрагментованого сну і частих епізодів гіпоксемії здатний спричинити негативний вплив на КФ. Тому виявлення порушень когнітивної сфери може сприяти ранній діагностиці та своєчасному лікуванню таких порушень.

Висновки

СОАС є модифікованим фактором ризику КР, у зв’язку із чим представляє особливий інтерес у контексті лікування та профілактики. Патофізіологічні механізми КР при СОАС складні. Суттєвими факторами порушення вищих мозкових функцій у пацієнтів із СОАС вважають хронічну інтермітувальну гіпоксемію та фрагментацію сну. Часті епізоди ядухи і виразної гіпоксемії зумовлюють розвиток неврологічних та когнітивних розладів внаслідок формування моделі ішемії – реоксигенації та розвитку процесів оксидативного стресу.

КР мають поступовий і, можливо, зворотний характер, що визначає важливість ранньої діагностики СОАС і своєчасного початку CPAP-терапії. Тому комплексна терапія осіб із СОАС може знизити ризик, зменшити виразність КР і сповільнити їх прогресування.

Література

Livingston G. Dementia prevention, intervention, and care: 2020 report of the Lancet Commission / G. Livingston, J. Huntley, A. Sommerlad// Lancet. – 2020. – Vol. 396 (10248). – P. 413‑446.
Wong R. Sleep Disturbances and Dementia Risk in Older Adults: Findings From 10 Years of National U. S. Prospective Data / R. Wong, M. A. Lovier // Am J Prevent Med. – 2023. – Vol. 64 (6). – P. 781‑787.
Guilleminaut C. Insomnia with sleep apnea: a new syndrome / C. Guilleminaut, F. Eldridge, W. C. Dement // Science. – 1973. – Vol. 181. – Р. 856‑858.
Iber C. Aasm manual for the scoring of sleep and associated events: rules, terminology, and technical specifications / C. Iber, S. Ancoli-Israel, A. L. Chesson, S. F. Quan // Illinois: 1st. Westchester. – 2007.
Young T. Epidemiology of Obstructive sleep apnea: a population health perspective / T. Young, P. E. Peppard, D. J. Gottlieb // Am J Respir Crit Care Med. – 2002. – Vol. 165. – Р. 1217‑1239.
Bixler E. O. Association of hypertension and sleep-disordered breathing / E. O. Bixler, A. N. Vgontzas, H. M. Lin // Arch Intern Med. – 2000. – Vol. 160. – Р. 2289‑2295.
Sert Kuniyoshi F. H. Cardiovascular consequences of obstructive sleep apnoea / F. H. Sert Kuniyoshi, S. Pusalavidyasagar, P. Singh, V. K. Somers // Indian J Med Res. – 2010. – Vol. 131. – Р. 196‑205.
Meslier N. Impaired glucose-insulin metabolism in males with obstructive sleep apnea syndrome / N. Meslier, F. Gagnadoux, P. Giraud // Eur Respir J. – 2003. – Vol. 22 (1). – Р. 156‑160.
Jean-Louis G. Cardiovascular disease risk reduction with sleep apnea treatment / G. Jean-Louis, C. D. Brown, F. Zizi // Expert Rev Cardiovasc Ther. – 2014. – PMC4234108.
Horner R. L. Evidence for reflex upper airway dilator muscle activation by sudden negative airway pressure in man / R. L. Horner // J Physiol. – 1991. – Vol. 436. – Р. 15‑29.
Broderick M. Neurological Aspects of Obstructive Sleep Apnea. Stanford University Sleep Medicine Program / M. Broderick, C. Guilleminault // Ann NY Acad Sci. – 2008. – Vol. 1142. – Р. 44‑57.
Fogel R. B. The effect of sleep onset on upper airway muscle activity in patients with sleep apnoea versus controls / R. B. Fogel // J Physiol. – 2005. – Vol. 564 (Part. 2). – Р. 549‑562.
Svanborg E. Impact of obstructive apnea syndrome on upper airway respiratory muscles / E. Svanborg // Respir Physiol Neurobiol. – 2005. – Vol. 147. – Р. 263‑272.
Fogel R. B. Genioglossal activation in patients with obstructive sleep apnea versus control subjects. Mechanisms of muscle control / R. B. Fogel // Am J Respir Crit Care Med. – 2001. – Vol. 164. – Р. 2025‑2030.
Mezzanotte W. S. Influence of sleep onset on upper–airway muscle activity in apnea patients versus normal controls / W. S. Mezzanotte, D. J. Tangel, D. P. White // Am J Respir Crit Care Med. – 1996. – Vol. 153 (6 Part. 1). – Р. 1880‑1887.
Berry R. B. Sleep apnea impairs the arousal response to airway occlusion / R. B. Berry // Chest. – 1996. – Vol. 109. – Р. 1490‑1496.
Webster K. E. Multichannel EEG analysis of respiratory evoked-potential components during wakefulness and NREM sleep / K. E. Webster, I. M. Colrain // J Appl Physiol. – 1998. – Vol. 85. – Р. 1727‑1735.
Afifi L. Sleep and respiratory stimulus specific dampening of cortical responsiveness in OSAS / L. Afifi, C. Guilleminault, I. M. Colrain // Respir Physiol Neurobiol. – 2003. – Vol. 136. – Р. 221‑234.
Deacon N. L. The role of high loop gain induced by intermittent hypoxia in the pathophysiology of obstructive sleep apnoea / N. L. Deacon, P. G. Catcheside // Sleep Med Rev. – 2015. – Vol. 22. – Р. 3‑14.
Decary A. Cognitive deficits associated with sleep apnea syndrome: a proposed neuropsychological test battery / A. Decary, I. Rouleau, J. Montplaisir // Sleep. – 2000. – Vol. 23. – P. 369‑381.
Pan W. Can sleep apnea cause Alzheimer’s disease? / W. Pan, A. J. Kastin // Neuroscience and Biobehavioral Reviews. – 2014. – Vol. 47. – P. 656‑669.
Lavie L. Oxidative stress in obstructive sleep apnea and intermittent hypoxia – Revisited – The bad ugly and good: Implications to the heart and brain / L. Lavie // Sleep Medicine Reviews. – 2015. – Vol. 20. – P. 27‑45.
Poe G. R. Cognitive neuroscience of sleep / G. R. Poe, C. M. Walsh, T. E. Bjorness // Progress in Brain Research. – 2010. – Vol. 185. – P. 1‑19.
Mander B. A. Prefrontal atrophy, disrupted NREM slow waves and impaired hippocampal-dependent memory in aging / B. A. Mander, V. Rao, B. Lu // Nature Neuroscience. – 2013. – Vol. 16 (3). – P. 357‑364.
Bucks R. S. Neurocognitive function in obstructive sleep apnoea: a meta-review / R. S. Bucks, M. Olaithe, P. Eastwood // Respirology. – 2013. – Vol. 18 (1). – P. 61‑70.
Marshall N. S. Continuous positive airway pressure reduces daytime sleepiness in mild to moderate obstructive sleep apnoea: a meta-analysis / N. S. Marshall, M. Barnes, N. Travier // Thorax. – 2006. – Vol. 61 (5). – Р. 430‑434.
Born J. System consolidation of memory during sleep / J. Born, I. Wilhelm // Psychol Res. – 2012. – Vol. 76 (2). – P. 192‑203.
Baril A. A. Obstructive sleep apnea during REM sleep and daytime cerebral functioning: A regional cerebral blood flow study using high-resolution SPECT / A. A. Baril, K. Gagnon, P. Brayet // J Cereb Blood Flow Metab. – 2020. – Vol. 40 (6). – P. 1230‑1241.
Xie L. Sleep drives metabolite clearance from the adult brain / L. Xie, H. Kang, Q. Xu // Science. – 2013. – Vol. 342 (6156). – P. 373‑377.
Legault J. Obstructive Sleep Apnea and Cognitive Decline: A Review of Potential Vulnerability and Protective Factors / J. Legault, C. Thompson, M. И. Martineau-Dussault // Brain Sci. – 2021. – Vol. 11 (6). – P. 706.
You J. C. Association of β-Amyloid Burden With Sleep Dysfunction and Cognitive Impairment in Elderly Individuals With Cognitive Disorders / J. C. You, E. Jones, D. E. Cross // JAMA Netw Open. – 2019. – Vol. 2 (10). – е1913383.
Ju Y. E. Sleep and Alzheimer disease pathology – a bidirectional relationship / Y. E. Ju, B. P. Lucey, D. M. Holtzman // Nat Rev Neurol. – 2014. – Vol. 10 (2). – P. 115‑119.
Yang C. The Role of Inflammation in Cognitive Impairment of Obstructive Sleep Apnea Syndrome / C. Yang, Y. Zhou, H. Liu, P. Xu // Brain Sci. – 2022. – Vol. 12 (10). – P. 1303.
Nadeem R. Serum inflammatory markers in obstructive sleep apnea: a meta-analysis / R. Nadeem, J. Molnar, E. M. Madbouly // J Clin Sleep Med. – 2013. – Vol. 9 (10). – P. 1003‑1012.
Beebe D. W. The neuropsychological effects of obstructive sleep apnea: a meta-analysis of norm-referenced and case-controlled data / D. W. Beebe, L. Groesz, C. Wells // Sleep. – 2003. – Vol. 26 (3). – P. 298‑307.
Passali D. Oxidative stress in patients with obstructive sleep apnoea syndrome / D. Passali, G. Corallo, S. Yaremchuk // Acta Otorhinolaryngol Ital. – 2015. – Vol. 35 (6). – P. 420‑425.
Peracaula M. Endothelial Dysfunction and Cardiovascular Risk in Obstructive Sleep Apnea: A Review Article / M. Peracaula, D. Torres, P. Poyatos // Life (Basel). – 2022. – Vol. 12 (4). – P. 537.
Bucks R. S. Reviewing the relationship between OSA and cognition: Where do we go from here? / R. S. Bucks, M. Olaithe, I. Rosenzweig, M. J. Morrell // Respirology. – 2017. – Vol. 22 (7). – P. 1253‑1261.
Wallace A. Memory and obstructive sleep apnea: a meta-analysis / A. Wallace, R. S. Bucks // Sleep. – 2013. – Vol. 36. – P. 203‑220.
Kloepfer C. Memory before and after sleep in patients with moderate obstructive sleep apnea / C. Kloepfer, D. Riemann, E. A. Nofzinger, B. Feige, J. Unterrainer, R. O’Hara // J Clin Sleep Med. – 2009. – Vol. 5. – P. 540‑548.
Twigg G. L. Obstructive sleep apnea syndrome is associated with deficits in verbal but not visual memor / G. L. Twigg, I. Papaioannou, M. Jackson, R. Ghiassi, Z. Shaikh, J. Jaye // Am J Respir Crit Care Med. – 2010. – Vol. 182. – P. 98‑103.
Olaithe M. Executive dysfunction in OSA before and after treatment: a meta-analysis / M Olaithe, R. S. Bucks // Sleep. – 2013. – Vol. 36. – P. 1297‑1305.
Saunamaki T. A review of executive functions in obstructive sleep apnea syndrome / T. Saunamaki, M. Jehkonen // Acta Neurol Scand. – 2007. – Vol. 115. – P. 1‑11.
Borges J. G. Executive functioning in obstructive sleep apnea syndrome patients without comorbidities: focus on the fractionation of executive functions / J. G. Borges, G. E. Ginani, H. Hachul, F. D. Cintra, S. Tufik, S. Pompeia // J Clin Exp Neuropsychol. – 2013. – Vol. 35 (10). – P. 1094‑1107.
Bawden F. C. Impact of obstructive sleep apnea on cognitive performance / F. C. Bawden, C. A. Oliveira, P. Caramelli // Arq Neuropsiquiatr. – 2011. – Vol. 69. – P. 585‑589.
Masa J. F. Habitually sleepy drivers have a high frequency of automobile crashes associated with respiratory disorders during sleep / J. F. Masa, M. Rubio, L. J. Findley // Am J Respir Crit Care Med. – 2000. – Vol. 162. – P. 1407‑1412.
Pichel F. Sustained attention measurements in obstructive sleep apnea and risk of traffic accidents / F. Pichel, C. Zamarrona, F. Maganb, J. R. Rodrigueza // Respir Med. – 2006. – Vol. 100. – P. 1020‑1027.
Juniper M. Steering simulation performance in patients with obstructive sleep apnoea and matched control subjects / M. Juniper, M. A. Hack, C. F. George, R. J. Davies, J. R. Stradling // Eur Respir J. – 2000. – Vol. 15. – P. 590‑595.
Tippin J. Visual vigilance in drivers with obstructive sleep apnea / J. Tippin, J. Sparks, M. Rizzo // J Psychosom Res. – 2009. – Vol. 67. – P. 143‑151.
Shpirer I. Hypoxemia correlates with attentional dysfunction in patients with obstructive sleep apnea / I. Shpirer, A. Elizur, R. Shorer, R. B. Peretz, J. M. Rabey, M. Khaigrekht // Sleep Breath. – 2012. – Vol. 16 (3). – P. 821‑827.
Chen Y. H. Obstructive sleep apnea and the subsequent risk of depressive disorder: a population-based follow-up study / Y. H. Chen, J. K. Keller, J. H. Kang // J Clin Sleep Med. – 2013. – Vol. 9 (5). – P. 417‑423.
Kerner N. A. Obstructive Sleep Apnea is Linked to Depression and Cognitive Impairment: Evidence and Potential Mechanisms / N. A. Kerner, S. P. Roose // Am J Geriatr Psychiatry. – 2016. – Vol. 24 (6). – P. 496‑508.
Bubu O. M. Obstructive sleep apnea, cognition and Alzheimer’s disease: A systematic review integrating three decades of multidisciplinary research / O. M. Bubu, A. G. Andrade, O. Q. Umasabor-Bubu // Sleep Med Rev. – 2020. – Vol. 50. – е101250.
Clinical Practice Guideline for Diagnostic Testing for Adult Obstructive Sleep Apnea: An American Academy of Sleep Medicine Clinical Practice Guideline. J Clin Sleep Med. – 2017. – Vol. 13 (3). – Р. 65‑70.
Strobel R. J. Obesity and weight loss in obstructive sleep apnea: a critical revew / R. J. Strobel, R. C. Rosen // Sleep 1996. – Vol. 19 (2). – Р. 104‑115.
Shieu M. M. Positive Airway Pressure and Cognitive Disorders in Adults With Obstructive Sleep Apnea: A Systematic Review of the Literature / M. M. Shieu, A. Zaheed, C. Shannon // Neurology. – 2022. – Vol. 99 (4). – P. 334‑346.
Salsone M. Microstructural changes in normal–appearing white matter in male sleep apnea patients are reversible after treatment: A pilot study / M. Salsone, M. E. Caligiuri, V. Castronovo // J Neurosci Res. – 2021. – Vol. 99 (10). – P. 2646‑2656.
Foster G. E. Effects of continuous positive airway pressure on cerebral vascular response to hypoxia in patients with obstructive sleep apnea / G. E. Foster, P. J. Hanly, M. Ostrowski, M. J. Poulin // Am J Respir Crit Care Med. – 2007. – Vol. 175 (7). – P. 720‑725.
Engleman H. M. Effect of continuous positive airway pressure treatment on daytime function in sleep apnoea/hypopnoea syndrome / H. M. Engleman // Lancet. – 1994. – Vol. 343: Р. 572‑575.
Siccoli M. M. Effects of Continuous Positive Airway Pressure on Quality of Life in Patients With Moderate to Severe Obstructive Sleep Apnea: Data From a Randomized Controlled Trial / M. M. Siccoli, J. C. Pepperell, M. Kohler // Sleep. – 2008. – Vol. 31 (11). – Р. 1551‑1558.
Bedard M. A. Persistent neuropsychological deficits and vigilance impairment in sleep apnea syndrome after treatment with continuous positive airways pressure (CPAP) / M. A. Bedard // J Clin Exp Neuropsychol. – 1993. – Vol. 15. – Р. 330‑341.
Naegele B. Cognitive executive dysfunction in patients with obstructive sleep apnea syndrome (OSAS) after CPAP treatment / B. Naegele // Sleep. – 1998. – Vol. 21. – Р. 392‑397.
Lim W. Neuropsychological effects of 2 week continuous positive airway pressure treatment and supplemental oxygen in patients with obstructive sleep apnea: a randomized placebo-controlled study / W. Lim // J Clin Sleep Med. – 2007. – Vol. 3. – Р. 380‑386.
Iftikhar I. H. Meta-analysis: Continuous Positive Airway Pressure Improves Insulin Resistance in Patients with Sleep Apnea without Diabetes / I. H. Iftikhar, M. F. Khan, U. J. Magalang // Ann Am Thorac Soc. – 2013. – Vol. 10 (2). – Р. 115‑120.

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 1 (72) 2025 р.

Номер: Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 1 (72) 2025 р.