15 листопада, 2025

Лікування синуситу в дорослих. Оновлені практичні рекомендації AAO-HNSF

Автори:

S.C. Payne, M. McKenna, J. Buckley, M. Colandrea та ін. Фонд Американської академії отоларингології – хірургії голови та шиї (AAO-HNSF), США

Синусит уражає приблизно 12% дорослого населення США, що призводить до щорічного встановлення цього діагнозу в понад 30 млн випадків [1, 2]. Прямі витрати на лікування гострого і хронічного синуситу перевищують 11 млрд доларів на рік [1, 3], а додаткові витрати через втрату продуктивності, зниження ефективності роботи та погіршення якості життя коливаються від 12 до 20 млрд доларів [4-6]. Більш як 1 із кожних 5 антибіотиків, що прописують дорослим, призначені для лікування синуситу, що робить його 5-м за поширеністю діагнозом, що потребує антибіотикотерапії (АБТ) [4]. Незважаючи на високу поширеність і економічний тягар синуситу, існують суттєві відмінності у практиці як в межах однієї дисципліни, так і між різними дисциплінами, що мають відношення до лікування цього захворювання [7-9]. Ці практичні клінічні рекомендації є оновленням і заміною настанови, оприлюдненої у 2015 р. Фондом Американської академії отоларингології – хірургії голови та шиї (American Academy of Otolaryngology – Head and Neck Surgery Foundation, AAO-HNSF) [1].

Оновлення було заплановано через 5 років після дати первинної публікації, а додатково зумовлювалося результатами нових клінічних досліджень і систематичних оглядів, які могли свідчити про необхідність внесення змін до клінічно важливих рекомендацій [2].

Основні зміни:

Вичікувальна тактика (без АБТ) як початкова стратегія лікування в усіх пацієнтів із неускладненим гострим бактеріальним риносинуситом (ГБРС) незалежно від тяжкості, а не лише в пацієнтів із «легким» перебігом захворювання (як пропонувалося в попередніх рекомендаціях).
Уточнено рекомендовані терміни встановлення діагнозу, консервативного лікування та АБТ ГБРС.
Зміна рекомендації стосовно АБТ першої лінії для ГБРС: замість монотерапії амоксициліном (як пропонувалося в попередніх рекомендаціях) пропонують призначати амоксицилін із клавуланатом або без нього.
Додано поняття респіраторної хвороби, яка загострюється прийомом аспірину, як хронічний стан, що впливає на лікування хронічного риносинуситу (ХРС).
Три нові ключові положення стосовно лікування ХРС, що стосуються використання біологічних препаратів (рекомендовано не призначати їх, коли в пацієнтів немає поліпів, та інформувати пацієнтів про можливість застосування біологічних препаратів, коли поліпи є), та рекомендація проти емпіричного використання антибіотиків при ХРС виключно з метою підготовки до хірургічного втручання або візуалізаційного дослідження.

Цільовими пацієнтами для цих рекомендацій є хворі віком ≥18 років із клінічним діагнозом неускладненого риносинуситу (РС):

РС визначається як запалення приносових пазух і носової порожнини. Терміну «риносинусит» віддають перевагу, оскільки синусит майже завжди супроводжується запаленням прилеглої слизової оболонки носа [10-12]. Тому в тексті цих рекомендацій використовується термін «риносинусит».
Неускладнений РС визначається як РС без клінічно очевидного поширення запалення за межі приносових пазух і носової порожнини на момент встановлення діагнозу (наприклад, відсутність неврологічних, офтальмологічних симптомів або ураження м’яких тканин).

За тривалістю РС можна класифікувати як гострий РС (ГРС), якщо він триває менше 4 тиж, або як ХРС, якщо він триває понад 12 тиж, із загостреннями або без них. ГРС можна додатково класифікувати за передбачуваною етіологією, на основі симптомів і динаміки процесу (рекомендація 1), на ГБРС або гострий вірусний РС (ГВРС). Розрізнення між передбачуваною бактеріальною і вірусною інфекцією є важливим, оскільки АБТ не підходить для останньої. Коли в пацієнтів спостерігається ≥4 епізоди ГБРС на рік без стійких симптомів між епізодами, такий стан називають рецидивним ГРС.

Майже всі експерти погоджуються, що ХРС треба встановлювати, ящо хвороба триває понад 12 тиж, але думки про тривалість ГРС різняться, деякі визначають захворювання тривалістю до 12 тиж як ГРС [13]. Ми погоджуємося з іншими групами розробників рекомендацій [14, 15], які визначають ГРС як стан тривалістю до 4 тиж, але визнаємо, що ця межа ґрунтується радше на консенсусі, ніж на дослідницьких даних. Більше того, відносно РС тривалістю від 4 до 12 тиж, який іноді називають підгострим РС, доступні дані дуже обмежені. Ми в рекомендаціях не виділяємо окремо РС такої тривалості, тому рішення про те, чи є стан таких пацієнтів більше схожим на ГРС чи на ХРС, мають бути індивідуалізованими.

Засновані на доказах рекомендації щодо РС

У цій настанові кожна заснована на доказах рекомендація подається так: ключове твердження виділено жирним шрифтом. Кожна ключова рекомендація супроводжується описом, в якому чітко зазначено можливість поліпшення якості, сукупну якість доказів, рівень довіри до доказів та оцінку співвідношення користі і шкоди. Крім того, є чітке формулювання будь-яких оціночних суджень, роль уподобань пацієнта (опікуна), роз’яснення будь-якої навмисної нечіткості, винятки з твердження, будь-які розбіжності в думках. Огляд кожної заснованої на доказах рекомендації в цій настанові можна знайти в таблиці 1. Зв’язок між рекомендаціями наведено на рисунку 1.

Таблиця 1. Короткий зміст ключових рекомендацій настанови
Рекомендація	Дія	Сила
1a. Диференційна діагностика	Клініцисти мають розрізняти можливий ГБРС від ГРС, спричиненого вірусними інфекціями верхніх дихальних шляхів та неінфекційними станами. Клініцист має діагностувати ГБРС, коли (а) симптоми або ознаки ГРС (гнійні виділення з носа, що супроводжуються закладеністю носа, болем, відчуттям тиснення та переповнення в обличчі або і те й інше) зберігаються без ознак покращення протягом щонайменше 10 днів після появи симптомів ураження верхніх дихальних шляхів, або (б) симптоми або ознаки ГРС погіршуються протягом 10 днів після початкового поліпшення (повторне погіршення, двофазний характер захворювання)	Сильна рекомендація
1b. Методи променевої діагностики і ГРС	Лікарі не мають проводити променеву діагностику пацієнтам, чиї симптоми відповідають діагностичним критеріям ГРС, окрім випадків підозри на ускладнення або альтернативний діагноз	Рекомендація (проти)
2. Симптоматичне лікування ГВРС	Для полегшення симптомів ГВРС лікарі можуть рекомендувати аналгетики, інтраназальні кортикостероїди (ІнКС) і/або промивання носа сольовим розчином	Опціональна рекомендація
3. Симптоматичне лікування ГБРС	Для полегшення симптомів ГБРС лікарі можуть рекомендувати аналгетики, ІнКС і/або промивання носа сольовим розчином	Опціональна рекомендація
4. Початкове лікування ГБРС	Лікарі мають пропонувати вичікувальну тактику (без призначення АБТ) дорослим із неускладненим ГБРС із гарантією подальшого спостереження. Тривалість спостереження може залежати від чинників і часу, за яких було вперше встановлено діагноз ГБРС	Рекомендація
5. Вибір антибіотика для лікування ГБРС	Якщо прийнято рішення про лікування ГБРС антибіотиком, лікар має призначити як терапію першої лінії для більшості дорослих амоксицилін із клавуланатом або без нього на 57 днів	Рекомендація
6. Неефективне лікування ГБРС	Якщо стан пацієнта не поліпшується або погіршується, незважаючи на прийом відповідного антибіотика протягом 35 днів, лікар має повторно оцінити стан пацієнта, щоб підтвердити діагноз ГБРС, виключити інші причини захворювання та виявити ускладнення. Якщо діагноз ГБРС підтверджено, лікар має змінити антибіотик	Рекомендація
7a. Діагностика ХРС або рецидивного ГРС	Клініцисти повинні відрізняти ХРС і рецидивний ГРС від ізольованих епізодів ГБРС та інших причин синоназальних симптомів	Рекомендація
7b. Об’єктивне підтвердження діагнозу ХРС	Лікар має підтвердити клінічний діагноз ХРС шляхом об’єктивного підтвердження запалення пазух носа, що може бути виконано за допомогою передньої риноскопії, назальної ендоскопії або комп’ютерної томографії (КТ)	Сильна рекомендація
8. Модифікуючі чинники	Клініцисти мають провести обстеження пацієнта з ХРС або рецидивним ГРС на наявність супутніх хронічних захворювань, які можуть потребувати корекції лікування, таких як астма, муковісцидоз, імунокомпрометований стан, респіраторна хвороба, яка загострюється прийомом аспірину, та циліарна дискінезія	Рекомендація
9. Тестування на алергію та імунну функцію	У ході обстеження пацієнта з ХРС або рецидивним ГРС клініцист може призначити тестування на алергію та імунну функцію	Опціональна рекомендація
10. ХРС із поліпами	Клініцист має підтвердити наявність або відсутність носових поліпів у пацієнта з ХРС	Рекомендація
11. Місцева інтраназальна терапія ХРС	Для симптоматичного лікування ХРС лікарі мають рекомендувати промивання носа сольовим розчином, місцеве застосування ІнКС або обидва варіанти	Рекомендація
12. Протигрибкова терапія при ХРС	Лікарі не мають призначати місцеву або системну протигрибкову терапію пацієнтам із ХРС	Рекомендація (проти терапії)
13a. Імунобіологічні препарати і відсутність користі від них при ХРС без поліпів	Лікарі не повинні рутинно призначати імунобіологічні препарати (у тому числі моноклональні антитіла, такіи як дупілумаб, меполізумаб або омалізумаб, але не обмежуючися ними) для лікування дорослих із ХРС без поліпів	Рекомендація (проти терапії)
13b. Імунобіологічні препарати і навчання пацієнтів	Лікарі або призначені ними особи мають проінформувати пацієнтів із ХРС та носовими поліпами про роль імунобіологічних препаратів як засобу поліпшення якості життя, пов’язаної з певним захворюванням, коли попередня медикаментозна і хірургічна терапія виявилися неефективними АБО коли хірургічне втручання не є прийнятним варіантом через особливості перебігу захворювання або вподобання пацієнта	Рекомендація
14. Антибіотики і ХРС	Лікарі не повинні рутинно призначати АБТ дорослим із ХРС поза загостренням АБО як обов’язкову передумову для проведення візуалізаційних методів дослідження приносових пазух або хірургічного втручання	Рекомендація (проти терапії)

Рис. 1. Алгоритм взаємозв’язку ключових положень рекомендацій.

Додаткового роз’яснення потребує роль уподобань пацієнта у прийнятті рішень. Хоча в тих випадках, коли доказова база демонструє явну користь щодо деяких положень, роль уподобань пацієнта стосовно різних методів лікування може бути не релевантною, клініцисти мають надавати пацієнтам чітку та зрозумілу інформацію про переваги. Це полегшує розуміння ситуації пацієнтами та спільне прийняття рішень, що сприяє кращому дотриманню пацієнтами режиму лікування та ліпшим результатам. Якщо ж докази слабкі або переваги незрозумілі, практика спільного прийняття рішень, передусім коли рішення про лікування приймається спільними зусиллями клініциста та поінформованого пацієнта, є надзвичайно корисною [41]. Чинниками, пов’язаними з уподобаннями пацієнта, є (але не обмежуються) абсолютні переваги (number needed to treat; середня кількість пацієнтів, яких необхідно пролікувати, щоб запобігти одному несприятливому наслідку); побічні ефекти (number needed to harm; індекс потенційної шкоди – кількість осіб, які мають зазнати впливу чинника ризику протягом певного періоду часу, щоб в однієї з них розвинулася небажана подія); вартість ліків або процедур, а також частота і тривалість лікування.

Рекомендація 1a. Диференційна діагностика ГРС

Клініцисти мають відрізняти можливий ГБРС від ГРС, зумовленого вірусними інфекціями верхніх дихальних шляхів та неінфекційними захворюваннями. Клініцист має діагностувати ГБРС, коли (а) симптоми або ознаки ГРС (гнійні виділення з носа, що супроводжуються закладеністю носа, болем, відчуттям тиснення та переповнення в обличчі або і тим і іншим) зберігаються без ознак поліпшення протягом щонайменше 10 днів після появи симптомів ураження верхніх дихальних шляхів, або (б) симптоми або ознаки ГРС погіршуються протягом 10 днів після початкового поліпшення (повторне погіршення, двофазний характер захворювання).

Обґрунтування. Ця рекомендація підкреслює важливість диференціації ГБРС від ГВРС для запобігання непотрібному лікуванню антибіотиками. Це положення також допомагає клініцисту уникнути призначення зайвих діагностичних тестів. Таким чином досягається контроль витрат і поліпшення якості медичної допомоги. Наявність чітких, практичних критеріїв для розрізнення можливого ГБРС від ГВРС є необхідною умовою для обґрунтованої АБТ. Без таких критеріїв антибіотики можуть призначатися неправильно для лікування вірусних захворювань, що посилює глобальну проблему зростання резистентності бактерій до антимікробних засобів, яка безпосередньо пов’язана з надмірним їх використанням [42-47].

ГРС – це клінічний діагноз, який встановлюють за наявності в пацієнта поєднання 3 основних симптомів, що тривають понад 10 днів і до 4 тиж: гнійні (непрозорі) виділення з носа, які супроводжуються закладеністю носа або болем, відчуттям тиснення та переповнення в обличчі або обома ознаками (табл. 2). Закладеність носа без гнійних виділень із носа не відповідає симптомам ГРС і не розглядається в цих рекомендаціях. Так само біль в обличчі без гнійних виділень із носа не узгоджується з ГРС. Хоча багато пацієнтів скаржаться на головний біль, який вони самі або їхні лікарі діагностували як «синусовий», якщо немає гнійних виділень, цей біль часто пов’язаний із мігренню або іншою первинною цефалгією та може реагувати на лікування мігрені або іншу специфічну терапію головного болю [48, 49]. Існують скринінгові інструменти, які можна використовувати для оцінки мігрені [49, 50].

Таблиця 2. Визначення ГРС
Термін	Визначення
ГРС	• Гнійні виділення з носа (виділення з порожнини носа чи постназальне затікання або й те та інше) тривалістю до 4 тиж, які супроводжуються закладеністю носа або болем, відчуттям тиснення і переповнення в обличчі або обома симптомами.^a • Гнійні виділення з носа каламутні або кольорові, про які може повідомляти пацієнт або які виявляють під час фізикального огляду. • Закладеність носа може описуватися пацієнтом як утруднення носового дихання, набряк, закупорка або блок носа, також закладеність можна діагностувати під час фізикального огляду. • Біль, відчуття тиснення і переповнення в обличчі можуть охоплювати передню частину обличчя, періорбітальну ділянку або проявлятися локалізованим або дифузним головним болем
ГВРС	Гострий риносинусит, спричинений або можливо спричинений вірусною інфекцією. Клініцист має діагностувати ГВРС, якщо: (а) тривалість симптомів або ознак ГРС не перевищує 10 днів і (б) симптоми не погіршуються
ГБРС	ГРС, спричинений або, як передбачається, можливо спричинений бактеріальною інфекцією. Лікар має діагностувати ГБРС, якщо: (а) симптоми або ознаки ГРС не покращуються протягом ≥10 днів після появи, або (б) симптоми чи ознаки ГРС погіршуються протягом 10 днів після початкового поліпшення (повторне погіршення, двофазний характер захворювання)
Примітка. ^a – біль, відчуття тиснення і переповнення в обличчі за відсутності гнійних виділень із носа недостатні для встановлення діагнозу ГРС.

Вибір цих 3 кардинальних симптомів (тобто гнійного характеру виділень, болю/тиснення в обличчі та закладеності носа) ґрунтується на їхній високій чутливості та відносно високій специфічності для ГБРС, особливо якщо враховувати тривалість персистенції ≥10 днів або погіршення симптомів після 5 днів [51-53].

Гнійні виділення з носа збільшують імовірність виявлення не лише радіологічних ознак ГБРС [54, 55], а й бактерій в аспіраті вмісту порожнин пазух [54]. Біль у ділянці обличчя або зубів також є прогностичною ознакою ГБРС [56, 57], але його локалізація погано корелює з конкретними ураженими пазухами [58]. Скарги пацієнтів на закладеність носа корелюють з об’єктивними показниками, такими як результати риноманометрії або пікова швидкість назального потоку повітря [59]. Лихоманка наявна в деяких пацієнтів із ГВРС у перші кілька днів хвороби (рис. 2), але не передбачає бактеріальної інфекції як ізольований діагностичний критерій. Чутливість і специфічність лихоманки для ГБРС приблизно становить лише 50% [52, 53], а систематичний огляд показав, що стосовно можливості на основі лихоманки та болю в обличчі/зубах відрізнити ГБРС від ГВРС доказів бракує [52, 53]. З цієї причини ми не вказували лихоманку як кардинальну ознаку/симптом при діагностиці ГБРС. Додатковими ознаками та симптомами ГБРС є кашель, біль у горлі, втома (нездужання), зниження нюху (гіпосмія), відсутність нюху (аносмія), біль у верхній щелепі та відчуття переповнення або тиснення у вухах [21]. Хоча в ранніх консенсусних звітах для визначення ГРС використовували комбінацію основних та другорядних симптомів [60], у пізніших звітах [60] від цієї системи відмовилися та натомість зосередилися на 3 кардинальних ознаках, описаних вище. Аналіз відмінностей у міжнародних рекомендаціях показує, що існує загальна згода стосовно використання 2 кардинальних симптомів: закладеності носа і гнійних виділень, хоча в деяких рекомендаціях не наводять такий симптом, як відчуття тиснення в обличчі, а в інших вказують гіпосмію як 4-й кардинальний симптом [61-63].

Рис. 2. Частота симптомів риновірусної інфекції в різні дні хвороби (дані Гволтні (Gwaltney), 1967)

Лише від 0,5% до 2,0% епізодів ГРС ускладнюються бактеріальною інфекцією [64]. Попередня вірусна інфекція може сприяти розвитку ГБРС шляхом перешкоджання дренажу з пазух носа під час носового циклу [65], сприяння росту бактеріальних патогенів, що колонізують ніс і носоглотку [64], та переміщення назальних бактерій у пазухи під час форсованого сякання носа. Хоча часто вважають, що ГБРС є наслідком попереднього гострого респіраторного вірусного захворювання [51], бактеріальна інфекція може розвинутися в будь-який час протягом хвороби. Однак концепція переходу однієї патології в іншу корисна для прийняття рішень стосовно лікування [53], особливо з урахуванням перебігу ГВРС та того, які моделі захворювання найімовірніше пов’язані з бактеріальною інфекцією.

Гволтні (Gwaltney) та співавт. [66] вивчали динаміку в часі ознак і симптомів спонтанних риновірусних інфекцій (див. рис. 2). Типові симптоми досягають піку на 2-3-й день і після цього зникають, але можуть зберігатися впродовж 14 днів або довше.

Симптоми ГВРС можуть зберігатися довше 10 днів, але їхтяжкість поступово зменшується. Протягом перших 3-4 діб хвороби ГВРС неможливо відрізнити від раннього початку ГБРС. Тому вважають, що лише в пацієнтів із надзвичайно тяжкими симптомами або позасинусними проявами захворювання має бактеріальну природу. Аналогічно, між 5-10-м днями стійкі симптоми відповідають ГВРС або можуть являти собою початкові стадії ГБРС. У цей період картина початкового поліпшення, а потім погіршення («повторне погіршення», двофазний характер захворювання) узгоджується з ГБРС [54, 55, 67].

Після 10 днів може зберігатися зумовлене вірусом залишкове потовщення слизової оболонки пазух, зазвичай за відсутності активної вірусної інфекції. У цей період імовірність підтвердження бактеріальної інфекції за допомогою аспірації вмісту пазух становить приблизно 60% [68]. Коли симптоми в пацієнта відповідають критеріям ГРС, наведеним у таблиці 2, клініцист має вміти розрізнити ГВРС і можливий ГБРС [67, 69-72]. Це розмежування ґрунтується на характері іа тривалості захворювання (див. табл. 2), оскільки гнійний характер виділень із носа як єдиний критерій не дає змоги розрізнити вірусну і бактеріальну інфекції [73]. Хоча переконливих доказів того, що тривалість симптомів і гнійні виділення допомагають достовірно розрізнити передбачуваний бактеріальний і вірусний ГРС, немає [51], робоча група вважає критерії, вказані в таблиці 2, найкращими для цієї мети, виходячи з основних принципів, додаткових доказів та консенсусу експертів, як пояснюється далі в цьому розділі.

Оскільки диференціація ГБРС від ГВРС є частою клінічною дилемою, у цьому контексті вивчали специфічність симптомів ГБРС. Попередній анамнез вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів, імовірно, підвищує специфічність цих симптомів для ГБРС, але ступінь, в якому це відповідає дійсності, не був кількісно визначений. Аналогічно, хоча диференційна діагностика ізольованої закладеності носа або болю в обличчі є широкою та не розглядається в цій настанові, специфічність діагнозу ГБРС зростає при їх поєднанні з гнійними виділеннями з носа (див. табл. 2). Наприклад, мігрень, головний біль напруги та абсцес зуба можуть імітувати біль при РС, але на основі нашого визначення відсутність гнійних виділень із носа виключає цей діагноз. Початкова діагностична оцінка ГРС має охоплювати вимірювання життєво важливих показників (температури, пульсу, артеріального тиску, частоти дихання) та фізикальне обстеження голови та шиї. Особливу увагу треба звернути на наявність або відсутність таких симптомів: змінений (гіпоназальний) голос, що вказує на закладеність носа, гнійні виділення з носа при передній риноскопії або стікання гнійних виділень по задній стінці глотки.

Пацієнта необхідно обстежити на наявність таких ознак або симптомів ураження поза пазухами, як-от орбітальний або періорбітальний (лицьовий) целюліт (почервоніння та/або набряк обличчя), випинання лобової кістки або орбіти, порушення рухів очних яблук, диплопія, зміна зору, підозра на менінгіт або сепсис.

Посів виділень із носової порожнини або носоглотки не дає можливість диференціювати ГБРС від ГВРС, оскільки результати посівів із носа погано корелюють із даними посівів матеріалу з верхньощелепних пазух, отриманого шляхом прямої аспірації [74]. Результати посіву виділень із середнього носового ходу під контролем ендоскопа корелюють краще, але роль цього дослідження в рутинному лікуванні неускладненого ГБРС не встановлена [75].

Для проведення візуалізійних методів при ГРС немає показань, якщо відсутня підозра на ураження поза пазухами [21, 61, 62]. Точилася дискусія стосовно корисності визначення рівнів С-реактивного білка (СРБ) і прокальцитоніну в діагностиці ГБРС, оскільки проведення цих лабораторних досліджень, як було показано, зменшує використання антибіотиків без побічних наслідків [76, 77]. Однак, з урахуванням точності клінічного діагнозу, незрозуміло, чи є корисним або економічно ефективним рутинне лабораторне обстеження [76].

Хоча наша група експертів дійшла висновку, що для підтримання конкретних рекомендацій щодо «тяжкого» ГБРС доказів недостатньо, інші чітко виділяють цю підгрупу пацієнтів із ГБРС. Мельцер (Meltzer) та співавт. [12] відокремили особливий стан при ГБРС, коли гнійні виділення з носа супроводжуються високою температурою протягом 3-4 днів. Визначення «високої температури» надано не було, але критерій застосовували лише до тяжкого захворювання з короткою тривалістю. У керівництві Американської академії педіатрії щодо синуситу в дітей [75] одночасну наявність високої температури і гнійних виділень із носа впродовж ≥3 діб розглядали як «тяжкий» ГБРС, що потребує АБТ. Аналогічно, у керівництві Американського товариства інфекційних захворювань щодо ГБРС [14] рекомендовано розглянути діагноз ГБРС, якщо в пацієнта на початку захворювання виникають тяжкі симптоми або спостерігається висока температура (>39 °C) і гнійні виділення або біль в обличчі, що тривають щонайменше 3-4 дні поспіль, але ці рекомендації значною мірою ґрунтувалися на педіатричних дослідженнях, тоді як пропоноване керівництво стосується виключно синуситу в дорослих.

Ми вважаємо за доцільне, щоб пацієнти розуміли, що спричиняє ГРС і чому важливо розрізняти ймовірний ГВРС від ГБРС. Для зручного донесення цієї інформації можна використовувати як навчальний посібник інформаційний лист для пацієнта, наведений у таблиці 3. Крім того, хоча діагностика й лікування одонтогенного синуситу не розглядаються в цій настанові, клініцисти мають пам’ятати про нього і враховувати ймовірність його розвитку в будь-якого пацієнта, в якого виникли симптоми синуситу після маніпуляцій на верхніх зубах.

Таблиця 3. Інформаційний лист для пацієнта щодо діагностики гострого синуситу
Питання	Відповідь
Що таке пазухи?	Пазухи – це порожнини в кістках навколо носа, які з’єднуються з носом через невеликі вузькі канали. Пазухи залишаються здоровими, коли канали відкриті, що дає повітрю можливість із носа потрапляти в пазухи, а слизу, що утворюється в пазухах, стікати в ніс
Що таке синусит?	Синусит, який також називають риносинуситом, щороку вражає приблизно кожного 8го дорослого і зазвичай виникає, коли віруси або бактерії інфікують пазухи носа (часто під час застуди) та починають розмножуватися. Однією з реакцій організму на інфекцію є набряк слизової оболонки пазух носа, що блокує канали, які дренують пазухи. Це призводить до заповнення носа та пазух слизом і гноєм
Як я можу визначити, чи є в мене гострий синусит?	У вас гострий синусит, якщо протягом 4 тиж спостерігаються каламутні або кольорові (непрозорі) виділення з носа, а також наявні один або обидва з таких симптомів: (а) закладеність, набряк або забитість носа, (б) біль, відчуття тиснення та переповнення в обличчі, голові або навколо очей
Як зрозуміти, що в моєму випадку є причиною синуситу: віруси чи бактерії?	Гострий вірусний синусит імовірний, якщо ви хворієте менше 10 днів і стан не погіршується. Гострий бактеріальний синусит імовірний, якщо ваш стан взагалі не покращується бо повторно погіршується протягом 10 днів після початку покращення
Чому важливо визначити, що в моєму випадку синусит спричинений бактеріями?	Тому що синусит лікується порізному залежно від причини: гострий вірусний синусит не лікується антибіотиками, але деякі пацієнти з гострим бактеріальним синуситом можуть одужати швидше, приймаючи антибіотик

Крім того, хоча системи медичних записів значно різняться, клініцистам має бути легко документувати наявні симптоми та перебіг захворювання пацієнта. Якщо симптоми не відповідають критеріям ГБРС, наведеним у цьому керівництві, тоді загальні рекомендації щодо кодування потребують використання замість кодів гострого синуситу симптомів або захворювання/інфекції верхніх дихальних шляхів (МКХ‑10 J01.xx).