Статті - Сторінка 4

У травні в Києві відбулася X Науково-практична конференція з міжнародною участю «Advances in Neurology – Досягнення в неврології 2026». Загалом конференція об’єднала понад 500 фахівців у галузі неврології. У межах конференції професор психіатрії Університету Сієни (Італія) Андреа Фаджоліні представив доповідь «Лікування депресії і тривоги. Кейс для тразодону». У центрі доповіді була практична клінічна ситуація: депресивний настрій у поєднанні з тривогою, внутрішнім напруженням, дратівливістю, збудженням і порушенням сну. У цьому контексті професор Фаджоліні висвітлив підходи до застосування Триттіко, зокрема особливості використання пролонгованої форми, а саме застосування Триттіко для монотерапії депресії, вибір оптимального дозування і схем титрування.

Захворювання мозку та серця уражають мільйони людей і є провідними причинами смертності в усьому світі. Ішемічна хвороба серця (ІХС) спричиняє ≈16% смертей у світі [1,2], а інсульт і деменція – основні фактори інвалідності, причому ці стани щороку стають чималим фінансовим тягарем для системи охорони здоров’я [3, 4]. Хоча захворювання мозку та серця мають спільні фактори ризику, які часто є супутніми [5, 6], чинні клінічні рекомендації щодо серцево-судинного (СС), неврологічного та психічного здоров’я зазвичай розробляються відповідно до спеціалізації [7-9].

Сучасні дані свідчать, що зниження когнітивних функцій – пам’яті, уваги, швидкості мислення – часто пов’язане не лише з віковими чи судинними факторами, а й із глибинними метаболічними порушеннями в нейронах. Дефіцит енергії у мітохондріях, порушення цілісності клітинних мембран, дисбаланс нейромедіаторів та оксидативний стрес формують спільний патогенетичний каскад, який зумовлює виснаження нервової тканини й зниження її функціональної стійкості. Саме тому актуальним завданням сучасної неврології є пошук стратегій метаболічної підтримки, здатних одночасно оптимізувати енергетичний обмін і захистити нейрони від деструктивних впливів.

Застосування антигістамінних препаратів (АГП) під час вагітності протягом останніх десятиліть істотно змінилося: ринок поступово переорієнтувався з препаратів першого покоління на засоби другого покоління. АГП широко застосовують у період вагітності. Поширеними стали АГП другого покоління, зокрема лоратадин, цетиризин і фексофенадин. Поява новіших препаратів, як-от біластин, є останнім етапом розвитку цього терапевтичного класу. Водночас підходи до їхнього призначення суттєво різняться між системами охорони здоров’я: у деяких регіонах нові антигістамінні препарати застосовують досить обережно.

З 8 липня військовослужбовці можуть замовляти препарати «Дарниці» зі знижкою до 30% та безкоштовною доставкою через сервіс «Укрпошта. Аптека» в межах програми вдячності «Плюси» в застосунку «Армія+».

Гіперурикемію (ГУ) тривалий час розглядали переважно крізь призму подагри, однак останніми роками вона дедалі частіше привертає увагу як важливий чинник серцево-судинного та ниркового ризику [1]. Підвищення рівня сечової кислоти (СК) в сироватці крові стає все поширенішим у світі та часто поєднується з артеріальною гіпертензією (АГ), хронічною хворобою нирок (ХХН), цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, ожирінням та іншими компонентами метаболічного синдрому [1-3]. Нещодавно міжнародний колектив авторів опублікував оновлений експертний консенсус, присвячений діагностиці й лікуванню пацієнтів із ГУ та високим серцево-судинним ризиком. На відміну від традиційного підходу, зосередженого переважно на профілактиці та лікуванні нападів подагри, у цьому документі ГУ запропоновано розглядати ширше – як потенційно модифікований чинник ризику серцево-судинних і ниркових ускладнень.

За матеріалами конференції

Практичний огляд. Частина I

В останні десятиліття у світі спостерігається суттєве зростання кількості пацієнтів з ожирінням, метаболічним синдромом та асоційованими кардіометаболічними факторами ризику. Попри те що так звані хвороби цивілізації активно обговорюються в медичній літературі, ожиріння, цукровий діабет і метаболічний синдром часто залишаються недооціненими саме в контексті хірургічної практики. Водночас їх поширеність має безпосереднє значення для планування оперативних втручань, прогнозування ускладнень і вибору оптимальної тактики лікування. Саме цим аспектам була присвячена доповідь «Естетична хірургія під час війни: загоєння ран на межі метаболізму та психічного здоров’я», представлена медичним директором, старшим науковим співробітником відділу ендокринної та метаболічної хірургії ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», заслуженим лікарем України, кандидатом медичних наук Олександром Іларійовичем Плегуцою під час науково-практичної конференції «Комплексна діагностика та індивідуалізовані стратегії лікування бойової фізичної та психічної травми», яка пройшла 5-6 червня у змішаному форматі.

Оновлені настанови Міжнародного товариства естетичної пластичної хірургії (ISAPS) щодо безпеки пацієнтів

Лікування гострого болю в умовах невідкладної допомоги в країнах Європи стикається з постійними проблемами, включаючи недостатні клінічні знання, дефіцит навчання медичного персоналу та надмірне використання опіоїдів [1]. Поширеність олігоаналгезії та неоптимальний контроль болю, про який повідомляють пацієнти, стали поштовхом для перегляду рекомендацій Європейського товариства з невідкладної медицини (EUSEM) 2025 року [2]. Оновлені настанови були складені на основі доказів ефективного менеджменту гострого болю у невідкладних та догоспітальних умовах. Головний акцент експертів зроблено на чіткому дотриманні неопіоїдного мульти-модального підходу (ММА) із пріоритетною оцінкою болю та адаптацією вибору тактики знеболення до потреб вразливих груп пацієнтів.

«Що трапилося з Німесилом? Чому він став таким дешевим?» – ​під таким гаслом однією з популярних соціальних мереж поширюється відео, у якому невідома жінка в білому халаті (очевидний натяк на її причетність до медицини чи фармацевтики) тримає в руках пакетик препарату Німесил і говорить наступне: «Питання: чому Німесил став дешевшим? Відповідь: тому що змінився виробник – ​не Berlin-Chemie, Німеччина, як було раніше, а інший виробник – ​«на замовлення ”Лабораторії Guidotti”». Таким чином аудиторії у формі «викриття» подається інформація, що Німесил нібито тепер виробляється не німецькою компанією Berlin-Chemie, а якоюсь іншою, невідомою компанією, і саме з цим пов’язується зниження ціни на препарат. Жодних уточнень чи пояснень у відео немає, тому глядач змушений самостійно робити висновки та будувати здогадки на підставі двох озвучених фактів: «стала нижча ціна» та «інший виробник». У такій ситуації логіка додумування працює просто: якщо ціну знижено і виробник «інший», то, ймовірно, це пов’язано з іншою, більш низькою якістю препарату або нижчими стандартами виробництва, хоча прямо в ролику цього не озвучують.