Запалення є ключовою ланкою патофізіології більшості больових синдромів – ​від гострих ушкоджень до хронічних дегенеративних процесів [1]. Тому вибір знеболювального засобу в клінічній практиці поряд із купіюванням болю передбачає ефективний контроль запальної відповіді. Кеторолак – ​представник нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) із потужною аналгезивною та протизапальною активністю, яка за інтенсивністю може наближатися до тієї, що забезпечують кортикостероїди, проте без характерного для останніх спектра небажаних ефектів [2, 3]. Клінічні та експериментальні дослідження показують, що кеторолак знижує рівні прозапальних медіаторів, зокрема простагландинів і глутамату, впливаючи як на периферичну, так і на центральну ланку болю. Завдяки цьому він не лише швидко зменшує інтенсивність болю, а й перешкоджає формуванню та підтриманню запального каскаду. Водночас дані доклінічних моделей свідчать про потенційні хондропротекторні властивості кеторолаку за рахунок пригнічення інтерлейкіну‑1 – ​одного з ключових факторів деградації хряща. Наразі кеторолак доступний у формі таблеток та розчину для ін’єкцій, що дозволяє адаптувати терапію до клінічної ситуації – ​від гострого болю до тривалішого протизапального контролю. У цій статті ми розглянемо особливості протизапальної дії кеторолаку, зокрема в контексті його застосування в ортопедії, ревматології та терапії больових синдромів, а також порівняємо його за ефективністю з альтернативними стратегіями.

Периферичні нейропатії – ​це гетерогенна група захворювань, що супроводжуються порушенням функцій периферичних нервів і нерідко значно впливають на якість життя пацієнтів. Попри різноманіття етіологічних чинників (діабет, інфекції, травми, токсини, дефіцитні стани), на молекулярному рівні більшість нейропатій об’єднує спільна риса – ​метаболічна дезорганізація нейрона та порушення його регенераційної здатності (Hanewinckel R. et al., 2016; Chen X. et al., 2024). У цьому контексті особливу цінність становлять нейротропні вітаміни групи B – ​тіамін (B 1), піридоксин (B 6) і ціанокобаламін (B 12). Їхня роль давно виходить за межі «вітамінної підтримки»: сьогодні ці сполуки розглядаються як активні учасники процесів нейропротекції, відновлення аксонів і формування нейрональних відростків (Baltrusch S., 2021). Нові дослідження зосереджують увагу не лише на клінічних ефектах, а й на тому, як ці вітаміни діють на клітинному рівні. Зокрема, експериментальна робота, нещодавно опублікована в журналі In Vitro Cellular & Developmental Biology, показала переконливі результати щодо стимуляції росту нейрональних відростків під впливом вітамінів B 1, B 6 і B 12, особливо за використання їхньої комбінації (Rayner M.L.D. et al., 2025).

За матеріалами науково-практичної конференції «Втілення наукових здобутків терапевтичної школи Л.Т. Малої у клінічну практику»

Літо 2025 обіцяє стати непростим кліматичним випробуванням, особливо для метеочутливих людей. За прогнозами метеоекспертів, середня температура в Україні цього літа буде на 1-1,5 °C вищою за норму. Крім того, очікується збільшення кількості гроз, опадів і небезпечних атмосферних явищ – ​від граду до локальних смерчів. Уже наприкінці травня спостерігалися різкі перепади температури – ​від прохолоди, зумовленої вторгненням арктичного повітря, до спекотних днів, коли стовпчики термометрів стрімко рухалися шкалою вгору [1, 2]. Такі погодні коливання створюють серйозне навантаження на організм. Метеочутливість – ​це не лише реакція на зміну атмосферного тиску чи дощ, а й відповідь на спеку, особливо за супутніх підвищеної вологості та нестабільних кліматичних чинників [3]. Теплова адаптація є складним фізіологічним процесом, який за певних умов дає збої: виникає тепловий стрес, що негативно проявляється з боку серцево-судинної, нервової, когнітивної систем [4]. Для лікаря важливо вчасно розпізнати ці стани, адже за правильної терапевтичної тактики можна не лише зменшити симптоматику, а й запобігти серйозним ускладненням. У цій статті розглянемо, як саме спека впливає на організм метеочутливої людини і яким має бути комплексний підхід до підтримки таких пацієнтів у літній сезон.

За матеріалами міждисциплінарної онлайн-дискусії «Стрес. Тривога. Психоемоційне здоров’я»

Протягом трьох днів – ​з 20 по 22 травня – ​Львів став центром медичних інновацій та професійного обміну спеціалістів з усієї України. У ці дні столиця Галичини приймала учасників і гостей 29-ї медичної виставки «ГалМед» та Львівського медичного форму.

Тривожність і безсоння – ​поширені розлади, які уражають ≈4 і 10% населення відповідно. В пацієнтів із цими станами спостерігається порушена мозкова активність, що свідчить про спільні механізми їхнього розвитку. Пропонуємо до уваги читачів огляд статті C. Jiang і співавт. (2025) From the gut to the brain, mechanisms & clinical applications of γ-aminobutyric acid (GABA) on the treatment of anxiety & insomnia, де розкриваються нейронні механізми розвитку тривожності та безсоння, шляхи транспорту ГАМК із кишечнику до мозку, а також потенціал препаратів ГАМК у лікуванні тривожності й безсоння.

За матеріалами Конгресу нейронаук

Патологічною основою подагри є відкладення кристалів моноурату натрію в різних тканинах, зокрема в суглобах, що спричиняє болісні періодичні загострення та порушення функції. Коли концентрація урату перевищує 360 мкмоль/л, ризик утворення та осідання кристалів зростає. Ключем до лікування подагри є тривала уратознижувальна терапія, яка зумовлює розчинення кристалів моноурату натрію та запобігає загостренням подагри. Американська колегія ревматології у настанові з лікування подагри (2020) рекомендує цільовий рівень сечової кислоти в крові <360 мкмоль/л. Наразі основні засоби уратознижувальної терапії – ​фебуксостат і алопуринол, причому фебуксостат дозволяє досягати цільового показника сечової кислоти швидше та в більшої кількості пацієнтів, окрім того, має простіший режим дозування, тому рекомендований у першій лінії терапії подагри Британським інститутом удосконалення клінічної практики (NICE guideline, NG219, 9 June 2022).

Імунізація (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – ВООЗ) – ​це процес, завдяки якому людина набуває імунітету чи втрачає сприйнятливість до інфекційної хвороби, що зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини; це рятує мільйони життів щороку, а також є основою системи первинної медико-санітарної допомоги та беззаперечним правом людини [1]. Високий рівень охоплення вакцинацією має вирішальне значення для контролю та запобігання спалахам інфекційних хвороб [2]. Незважаючи на значний прогрес, у 2023 році в світі налічувалося 14,5 млн дітей, які не отримали жодного щеплення (це т. зв. діти з нульовою дозою) [3].

У статті висвітлено питання хірургічного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ) великих розмірів (>80 см3) трансцервікальним доступом (через шийку сечового міхура) шляхом відкритої, лапароскопічної та робот-­асистованої простатектомії. Описані історичні аспекти становлення трансцервікальної простатектомії, особливості відбору хворих для операції, техніка виконання та методики гемостазу ложа простати при відкритій, лапароскопічній та робот-­асистованій трансцервікальній простатектомії, а також власні оригінальні способи. Представлено результати відкритої трансцервікальної простатектомії на стаціонарному та амбулаторному етапах лікування з оцінкою акту сечовипускання до та після хірургічного втручання за допомогою урофлоуметрії.

Еректильна дисфункція (ЕД) є поширеною медичною проблемою, з якою стикаються чоловіки в усьому світі, особливо ті, хто має супутні захворювання. Попередні епідеміологічні дослідження показали, що поширеність ЕД в осіб з артеріальною гіпертензією (АГ), гіперліпідемією та цукровим діабетом (ЦД) або патологією серця становить 80,4, 78,9 і 89,2% відповідно. S.B. Ismail et al. (2025) провели серію клінічних спостережень із метою оцінки ефекту аванафілу як засобу лікування ЕД на прикладі восьми пацієнтів із подагричним артритом, АГ, ЦД та гіперліпідемією, які отримували 100 мг або 200 мг аванафілу відповідно до клінічних показань.