19 липня, 2025
Актуальні питання онкогінекології: інтеграція скринінгових програм, спеціалізованого лікування та первинної медичної допомоги
У рамках науково-практичної конференції «Жіночий check-up: доброякісна та передпухлинна патологія у жінок, проблемні питання, ризики» на базі кафедри онкології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика та КНП «Київський міський клінічний онкологічний центр» було проведено майстер-клас з актуальних питань онкогінекології та жіночого здоров’я. У заході взяли участь провідні вітчизняні та зарубіжні фахівці, зокрема професор Frédéric Amant (Католицький університет Левена, Бельгія; Амстердамський університет, Нідерланди), доктор медицини Reda Abd Elhady Hemida (Ель-Мансурський університет, Єгипет), а також представники української наукової спільноти. Програма конференції охоплювала сучасні підходи до діагностики та лікування онкогінекологічних захворювань, питання скринінгу та профілактики передпухлинних станів, інноваційні методи терапії. Особливу увагу було приділено мультидисциплінарному підходу до ведення пацієнток із патологією репродуктивної системи.
Ключові слова: онкологічна допомога, рак грудної залози, рак шийки матки, цитологічне дослідження, вірус папіломи людини, скринінг, ПАП-тест, вакцинація, захворювання щитоподібної залози.
Комплексний аналіз стану онкологічної допомоги жінкам – мешканкам столиці представив у своїй доповіді «Організація надання онкологічної допомоги жінкам м. Києва: проблеми та порівняльний аналіз» заступник директора з хірургічної допомоги та експерт з питань онкології Департаменту охорони здоров’я КМДА, доктор медичних наук, професор Дмитро Сергійович Осинський. Доповідь містила детальний епідеміологічний огляд, аналіз ефективності міських цільових програм та оцінку системних викликів організації спеціалізованої онкологічної допомоги в умовах воєнного стану.
Онкологічні захворювання репродуктивної системи становлять одну з найважливіших проблем сучасної медицини та системи охорони здоров’я. За даними Національного канцер-реєстру, у минулому році в Україні на рак захворіло більше 64 тис. жінок, із яких понад 19 тис. померло від цієї патології. Зазначені показники демонструють масштабність проблеми і необхідність комплексного підходу до її вирішення. Незважаючи на високу частоту морфологічного підтвердження злоякісних новоутворень та досить високий відсоток охоплення спеціальним лікуванням, показники однорічної летальності за основними нозологіями з роками практично не змінюються.
Провідними злоякісними новоутвореннями у структурі захворюваності жінок в Україні залишаються рак грудної залози (РГЗ), рак шийки та тіла матки, рак яєчників та колоректальний рак. Аналогічна ситуація спостерігається і в структурі смертності жінок від онкологічних захворювань, що підкреслює необхідність посилення профілактичних заходів та раннього їх виявлення. Віковий розподіл захворюваності та смертності показує практично однакові пропорції за різними віковими групами: у групах від 30 до 44 років, від 45 до 64 років та від 65 до 74 років приблизно по 30% жінок хворіють і помирають від онкологічної патології.
У м. Києві щороку виявляється понад 9 тис. нових випадків злоякісних новоутворень. Ця тенденція залишається стабільною протягом останніх 10 років, що дозволяє прогнозувати навантаження на онкологічну службу та планувати відповідні ресурси. Перше місце у структурі захворюваності займає РГЗ, при цьому щороку в столиці виявляється в середньому 1300-1400 випадків цієї патології у жінок. Аналіз десятирічної динаміки показника занедбаності вказує на тенденцію до його збільшення за останні кілька років, що може бути пов’язане як із несвоєчасним зверненням до лікаря, так і з активною роботою програм ранньої діагностики та скринінгу захворювання.
Позитивним аспектом є зниження показника однорічної летальності на 90% та високий відсоток охоплення спеціальним лікуванням – до 90% пацієнтів із встановленим діагнозом у м. Києві отримують відповідне лікування. Щодо раку шийки матки (РШМ), щороку в Києві виявляється 230-240 жінок із цією патологією. Аналіз десятирічної динаміки показника занедбаності демонструє його зростання, хоча спостерігається зниження однорічної летальності, що свідчить про певну роботу в напрямку покращення менеджменту. У середньому 75% хворих охоплено спеціальним лікуванням, і до 90% пацієнтів спостерігаються тривалий час.
Порівняння із загальноукраїнськими показниками демонструє значні відмінності: для РГЗ загальноукраїнський показник занедбаності становить 17,5%, тоді як для РШМ – понад 35%. Ці дані вказують на необхідність посилення профілактичних заходів та покращення ранньої діагностики, особливо щодо візуальних форм раку.
Робота з профілактики, ранньої діагностики та скринінгу злоякісних новоутворень організована відповідно до низки нормативних документів. Під керівництвом Департаменту охорони здоров’я сформовані відповідні накази, які регламентують заходи з проведення цитологічних досліджень, мамографічного скринінгу, діагностичного обстеження жінок та надання медичної допомоги онкологічним хворим. У практичній роботі використовуються накази Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ), зокрема стандарт медичної допомоги при РГЗ 2005 року та новий стандарт з організації скринінгу РШМ, які впроваджені в рутинну практику.
Департаментом охорони здоров’я м. Києва розроблені та функціонують дві важливі програми. Міська цільова програма «Громадське здоров’я» на 2022-2025 роки включає завдання зі своєчасного виявлення та профілактики захворювань із чотирма заходами зі скринінгу та профілактики онкозахворювань: діагностика населення за групами ризику на виявлення колоректального раку, профілактика РШМ, у рамках якої виконується закупівля вакцин для вакцинації дівчат, цитологічне дослідження у жінок із цим діагнозом та проведення експертизи результатів скринінгу РГЗ, що передбачає повторне читання мамограм.
Друга міська цільова програма – «Підтримка та розвиток охорони здоров’я столиці» на 2024-2025 роки включає завдання з підтримки киян, які потребують додаткової медичної допомоги. У рамках цієї програми функціонує окремий захід онкологічної служби – забезпечення лікарськими засобами для лікування онкологічних хворих, що дозволяє докуповувати необхідні препарати першої і другої лінії, а також препарати таргетної та імунотерапії, які не входять до переліку ліків, що закуповує ДП «Медичні закупівлі України» для онкологічних закладів згідно з номенклатурою, затвердженою МОЗ.
Серед основних проблем онкологічної допомоги виділяється несвоєчасне звернення до лікаря, що призводить до виявлення злоякісних новоутворень у жінок у занедбаній стадії. Не завжди дотримуються терміни своєчасного направлення на спеціальне лікування пацієнтів, виявлених у районах із першовстановленим діагнозом злоякісного новоутворення. Недостатнє дотримання повноти обстеження згідно із клінічним маршрутом пацієнта та недостатнє охоплення населення, що підлягає динамічному спостереженню з діагностованими хронічними захворюваннями на первинній ланці медичної допомоги, також становлять серйозні виклики.
Міграція населення, негативний вплив періоду пандемії коронавірусної інфекції, коли майже два роки функціонували карантинні умови і значна кількість людей не мали можливості звернутися до лікаря, й останні три роки воєнного стану значно вплинули на виявлення та лікування онкологічних захворювань. Ці фактори є доволі тривожними в розрізі розвитку занедбаних форм злоякісних новоутворень.
Недостатній рівень онконастороженості серед медичних працівників закладів охорони здоров’я залишається актуальною проблемою. Часто лікарі обстежують пацієнтів тільки за конкретною скаргою, не проводячи комплексного обстеження, що може призводити до пропуску онкологічної патології на ранніх стадіях. Практично відсутня взаємодія з приватними закладами, що надають медичну допомогу онкологічним хворим. Відсутність статистичних даних від приватних закладів та складнощі з отриманням повноцінних виписок ускладнюють загальну картину онкологічної допомоги у регіоні.
Позитивні результати в наданні онкологічної допомоги можливо отримати за наявності постійно діючих програм скринінгу та ранньої діагностики, належного дотримання клінічних маршрутів пацієнтів, забезпечення засобами лікування та програмами реабілітації. Впровадження нормативних документів, наказів, стандартів діагностики і лікування в закладах охорони здоров’я, реалізація міських цільових програм дозволяють надавати медичну допомогу на сучасному рівні, проводити скринінгові програми, забезпечувати своєчасну діагностику онкологічних захворювань та відповідне лікування з подальшим отриманням позитивних результатів.
Важливо критично оцінювати статистичні дані, особливо в умовах воєнного стану, коли достовірність статистики викликає сумніви. Зменшення показників захворюваності може бути не результатом реального покращення ситуації, а наслідком того, що частина пацієнтів випадає з поля зору медичних працівників на ранніх стадіях захворювання. Про це свідчить зростання показників занедбаності при зменшенні загальних показників захворюваності. Такі тенденції вимагають перегляду підходів до організації онкологічної допомоги та посилення профілактичних заходів на рівні первинної ланки медичної допомоги, особливо в контексті виявлення передпухлинних станів та ранніх форм злоякісних новоутворень репродуктивної системи у жінок.
Доповідь «Організація скринінгу раку шийки матки: досвід впровадження міської програми» представила заступник медичного директора КНП «Перинатальний центр м. Києва», лікар акушер-гінеколог вищої категорії, асистент кафедри акушерства, гінекології та неонатології післядипломної освіти Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця Олена Борисівна Ярощук. Спікер детально розкрила етапи впровадження програми скринінгу, проаналізувала отримані результати та окреслила перспективи розвитку профілактичних заходів щодо РШМ на рівні міської системи охорони здоров’я.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), РШМ є четвертим за поширеністю серед онкологічних захворювань жінок у світі. Понад 600 тис. жінок щороку встановлюють цей діагноз, і приблизно 50% помирають протягом п’яти років. Водночас це одне з небагатьох онкозахворювань, які можна ефективно попередити за допомогою первинної профілактики – вакцинації дівчаток і підлітків, яка активно працює в багатьох країнах протягом 20 років із добрими результатами, а також організованого на державному рівні скринінгу РШМ.
В Україні ситуація видається складною. Незважаючи на доступність базових цитологічних тестів у державній системі охорони здоров’я, рівень охоплення населення скринінгом залишається критично низьким. За даними МОЗ, у деяких регіонах він не перевищує навіть 20% серед жінок, які підлягають скринінгу згідно зі стандартом до 65 років. Нормативна база на сьогодні існує, є сучасний стандарт, є вимоги НСЗУ, але немає державної програми на рівні ані областей, ані України загалом.
Згідно з даними Швеції, Норвегії та інших економічно розвинених країн, впровадження державної програми скринінгу зменшує ризик захворюваності на РШМ до 80%. У Києві за п’ять років провакциновано лише 17 тис. дівчаток вакцинами Церварикс і Гардасил. Економічний аспект також є важливим: первинна профілактика коштує приблизно 10 тис. гривень, лікування передракового захворювання – приблизно 20 тис. гривень, тоді як лікування РШМ залежно від стадії може становити величезні суми для країни.
За підтримки мера Києва та за ініціативи директора Департаменту охорони здоров’я у 2021 році була створена центральна цитологічна лабораторія на базі Київського міського пологового будинку № 5, який наразі є перинатальним центром після об’єднання з 01.09.2024 р. Центральна лабораторія є структурним підрозділом саме перинатального центру. Сучасне обладнання та висококваліфікований персонал цієї лабораторії дали можливість розглядати в рамках проекту створення реєстру та централізованого обстеження пацієнток м. Києва.
До програми було залучено 32 лікувальні заклади – усі вони надають вторинну медичну допомогу в м. Києва, включаючи пологодопоміжні заклади, у структурі яких є жіночі консультації, амбулаторні відділення і консультаційно-діагностичні центри (КДЦ) 10 районів столиці. До програми було включено акушерів-гінекологів. Планувалося залучення сімейних лікарів як первинної ланки для забору матеріалу або направлення пацієнтів групи 18-65 років, але ця тема досі обговорюється, і на сьогодні сімейні лікарі не беруть участь у програмі повною мірою, як це працює в інших країнах, де первинна ланка є дуже актуальною.
Згідно з нормативною базою, для підготовки організації скринінгу розглядалася діагностика за допомогою ПАП-тестів, тобто цитологічне дослідження з фарбуванням мазків за Папаніколау із класифікацією Bethesda. Розглядалося не тільки дослідження в цитологічній лабораторії, а й перебрання на себе задач своєрідного реєстру пацієнтів, які мають абнормальний результат цитологічних скринінгів. Були розроблені чек-листи згідно зі стандартом для обстеження та лікування пацієнток і налагоджено зворотний зв’язок для розуміння того, як працює стандарт і чи є ефект від цієї програми.
З огляду на те, що це бюджетні кошти м. Києва, основним завданням було охоплення пацієнток. Утім на бюджет, який розраховувався, ПАП-тести впровадити не вдалося, тому програма скринінгу РШМ розпочалася у 2021 році з проведення класичного цитологічного дослідження з фарбуванням за Романовським – Гімзою. Був розроблений алгоритм, що передбачає абсолютно безкоштовну програму для всіх пацієнток усіх лікувальних закладів: забір матеріалу на місці звернення пацієнта, направлення, транспортування, проведення цитологічного дослідження, зворотний зв’язок від цитологічної лабораторії до лікувальних закладів і протягом певного періоду зворотний зв’язок від закладів до цитологічної лабораторії для формування реєстру.
Розроблено алгоритм для закладів охорони здоров’я, які повинні були перебрати на себе обстеження і лікування пацієнток із передраковими захворюваннями та передачу інформації до цитологічної лабораторії. З огляду на проблему зі статистичними даними, використовувалися показники 2021 року, згідно з якими у м. Києві проживало 1,2 млн жінок, які підлягали цитологічному скринінгу. Жінки мають бути обстежені цитологічно принаймні один раз на три роки, якщо вони не мали патології раніше. Була розроблена формула, яка дозволяла оцінювати результати роботи. У 2021 році починали з обстеження та охоплення 30% пацієнток із виявленням 2% патологічних мазків, включаючи передракові та ракові стани. Закінчили у 2024 році результатами на 31 грудня: 57% охоплення і 1,6% абнормальних результатів. Порівняно з даними МОЗ це добрі показники, але порівняно з економічно розвиненими країнами, де мінімум 75-80% жінок проходять обстеження, – недостатньо високі.
Є й багато проблем із реєстром. Якби це був державний реєстр для певної програми на кшталт тих, які використовуються для Електронної системи охорони здоров’я, і якби електронні направлення закривалися з результатами на дашборді, це дало б більш правдиві результати щодо кількості пацієнтів. Однак використовувалися дані згідно з власним реєстром і зворотним зв’язком від закладів.
На жаль, програма скринінгу РШМ, у рамках якої проводилася робота – міська цільова програма громадського здоров’я, була розрахована з 2021 по 2025 рік включно з відповідним бюджетом. У червні змінився стандарт, і золотим стандартом в обстеженні жінок прописано ПАП-тест із класифікацією Bethesda або обстеження на вірус папіломи людини (ВПЛ) методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Не можна було гарантувати подальше обстеження, оскільки дофінансування цієї програми не було. Тому з 1 січня 2025 року програма вже не працює.
Продовжується ініціативна робота з впровадження програми скринінгу РШМ. Є розуміння з боку київської влади і бачення, що з 2026 року вона повернеться в дію саме з впровадженням ПАП-тестів. Лабораторія може виконувати ПАП-тести і розрахована на обстеження приблизно 200-250 жінок на рік. Є можливості для розширення, є ампліфікатори для проведення ПЛР-діагностики на ВПЛ. Є розуміння щодо необхідності збільшення кількості провакцинованих дівчаток.
Якщо виконувати всі етапи – вакцинувати і проводити скринінги, то з часом можна очікувати зниження захворюваності до мінімальних цифр, як у Шотландії або Англії – до 10%, а не 90% захворюваності. Серед пропозицій – залучення сімейних лікарів, щоб усі пацієнти, які приходили на огляди, могли бути направлені в найближче амбулаторне відділення або мати можливість забору матеріалу на місці. Внесення в календар обов’язкової вакцинації дівчаток у м. Києві буде продовжуватися не тільки для групи високого ризику, а й для всіх дітей починаючи з 9 років.
Створення державного реєстру є дуже важливим, як канцер-реєстру, так і реєстру всіх пацієнток, які підлягають скринінгу, де були б включені пацієнти для обстеження на РГЗ, колоректальний рак, РШМ та всі візуальні форми раку. Кожен лікар міг би бачити своїх пацієнтів і працювати над проведенням бесід не лише на рівні «лікар – пацієнт», але й у закладах освіти.
Ведення такої державної програми потребує плідної співпраці клініцистів, політиків, спонсорів, громадських організацій та донорів, і тоді з часом можна було б мати результати, яких усі прагнуть. Щодо сучасного розвитку та впровадження рідинної цитології або первинного ВПЛ-скринінгу, то перевага віддається методам, які дозволили б охопити більшість пацієнтів. У регіонах, де немає можливості проводити цитологічне дослідження, варто розглядати самозабір матеріалу та просвітницькі лекції щодо важливості самозабору.
Продовження проведення класичного цитологічного дослідження має бути на рівні охоплення якомога більшої кількості пацієнтів. При розподілі бюджету доцільно розподіляти кошти між самозабором і закупівлею досліджень, зокрема цитологічних. З часом, працюючи над питанням економічної доцільності проведення цитологічного дослідження раз на 3 роки або обстеження на ВПЛ раз на 5 років згідно зі стандартом, можна схилятися до практики самообстежень.
Згідно зі світовими статистичними даними, частка виявлених патологічних змін на рівні 1,5% у середньому оцінюється як добрий показник. Сюди входять інтраепітеліальні ураження низького і високого ступенів, передракові стани і рак. При загальнопопуляційному обстеженні такий відсоток є нормальним для такої кількості пацієнтів. Зауважимо, що програма охоплювала всі амбулаторні відділення міста – КДЦ 10 районів із жіночими консультаціями, пологодопоміжні заклади та деякі гінекологічні відділення багатопрофільних лікарень.
Концептуальні основи холістичного підходу до ведення жінок з онкологічним анамнезом у перименопаузі представила завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної діагностики Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, декан Медичного факультету та лікар-ендокринолог першої категорії, доктор медичних наук, професор Ольга Вікторівна Процюк. Доповідь висвітлила комплексний підхід до створення централізованої системи цитологічного обстеження та її результативність.
Первинна медична допомога на засадах сімейної медицини має бути ефективною для попередження як найбільш поширених захворювань, які зустрічаються в популяції, так і складних та тяжких патологій онкологічного профілю. Сімейний лікар, що володіє ситуацією та контекстом пацієнта, знає про його умови та доступність лікування, повинен уміти вибудовувати маршрут пацієнта як при частих проблемах зі здоров’ям, так і при рідкісних складних захворюваннях, знаючи до якого спеціаліста його направити.
Важливим аспектом є те, що пацієнт навіть після складного лікування все одно повертається до сімейного лікаря. Більшість проблем із його здоров’ям будуть пов’язані не з онкологічним діагнозом, а із серцево-судинними та іншими неінфекційними захворюваннями. Сьогодні на рівні ВООЗ досліджуються фактори ризику неінфекційних захворювань, які формують превалюючу частину захворюваності та є переважною причиною смерті населення. Серед модифікованих факторів ризику виділяються підвищення артеріального тиску, нераціональне харчування, надмірне споживання солі, надмірна маса тіла, підвищені рівні глюкози та холестерину. Дуже часто ці чинники поєднуються, зокрема у пацієнток, які перенесли складне лікування і мають складніший прогноз життя, ніж жінки середньостатистичної популяції.
Сімейний лікар проводить менеджмент неінфекційних захворювань, зокрема серед першочергових завдань стоїть виявлення та лікування підвищення артеріального тиску. Воно включає запобігання розвитку артеріальної гіпертензії, обстеження, стратифікацію загального серцево-судинного ризику, обрання стратегії медикаментозного лікування. Часто в пацієнток, які перенесли лікування онкологічних захворювань, не можна застосовувати тіазидні й тіазидоподібні діуретики та інші лікарські засоби.
Скринінг на артеріальну гіпертензію проводиться всім дорослим віком від 18 років, а обов’язкове вимірювання артеріального тиску – всім дорослим віком від 40 років для своєчасного лікування цього стану та попередження серцево-судинних катастроф і передчасної смерті від цих подій.
У 2019 році ВООЗ проводила в Україні дослідження СТЕПС із метою визначення факторів ризику хронічних неінфекційних захворювань. Виявилося, що в категорії жінок менопаузального віку значна частка населення має підвищений індекс маси тіла, підвищений рівень глюкози крові та цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Перед сімейним лікарем стоїть завдання встановлення діагнозу ЦД та контролю режиму лікування, оскільки пацієнти часто не приймають призначені їм ліки. Частка осіб, які дотримуються режиму терапії для контролю ЦД, серед тих, у кого встановлений діагноз, не досягає 45% у загальній когорті, а в когорті жінок перименопаузального віку становить від 30 до 40%.
Сімейний лікар, крім уваги до основного захворювання, яке перенесла пацієнтка, де засоби моніторингу стану призначає лікар-онколог, зі свого боку повинен здійснювати менеджмент ЦД. У 2024 році були змінені критерії щодо скринінгу ЦД: якщо раніше його проводили серед осіб, які мають фактори ризику його розвитку, а за відсутності таких факторів скринували у віці від 45 років, то на сьогодні є рекомендація проводити скринінг починаючи із 35 років, що суттєво змінює підхід до цього стану. Важливо проводити скринінг серед жінок, у яких раніше був діагностований гестаційний діабет. Змінилися критерії переддіабету – рівень глікованого гемоглобіну тепер, як і в усьому світі, має критерії переддіабету від 5,7%, що дуже важливо знати.
Актуальною проблемою у жінок у перименопаузі є остеопороз. Сімейний лікар розуміє, що є багато причин цього стану, що є як первинна, так і вторинна його форми. Особи жіночої статі в цьому віці схильні до остеопорозу, тому діагностика та формування маршруту пацієнта з урахуванням перенесеного захворювання має велике значення.
Тиреоїдна патологія також є проблемою як загалом для населення країни, так і для жінок у перименопаузі. Практично у всіх пацієнток віком старше 45 років зустрічаються певні зміни тканини щитоподібної залози (ЩЗ), вузлові утворення, які підлягають спостереженню. Сьогодні країна живе в умовах війни, коли адаптація до гострого і хронічного стресу є завданням ЩЗ. Йододефіцит та дефіцит інших мікроелементів також відіграють свою негативну роль.
COVID‑19 суттєво змінив перебіг захворювань ЩЗ: зокрема, тиреотоксичні фази аутоімунного тиреоїдиту, тиреотоксикоз проходять не так типово, як раніше. Розширення можливостей діагностики тиреоїдної патології ставить питання як перед сімейним лікарем щодо формування маршруту пацієнта, так і перед пацієнтом.
Для стандартизації результатів ультразвукового дослідження сімейний лікар має використовувати класифікацію TIRADS, що полегшує роботу як його, так і ендокринолога. При TIRADS‑2 вузлові утворення ЩЗ не мають онкологічної настороженості й можуть спостерігатися без участі лікаря-ендокринолога.
Великий вплив на функцію ЩЗ має лікування, яке отримують пацієнтки при різних онкологічних захворюваннях. Рівень тиреотропного гормону може підвищуватися або знижуватися при тяжких системних захворюваннях, що не підлягає гормональній корекції. Лікар-ендокринолог завжди оцінює зміни рівнів гормонів ЩЗ та тиреотропного гормону у вільних фракціях для розуміння того, чи ця дисфункція пов’язана із супутніми станами, чи це справді патологія ЩЗ.
На функцію ЩЗ впливають застосування кортикостероїдів, антиконвульсантів, прийом гепарину, високих доз саліцилатів. Знання загального анамнезу пацієнта допомагає сімейному лікарю та ендокринологу віддиференціювати патологію ЩЗ від синдрому еутиреоїдної хвороби, що пов’язаний з іншими патологіями.
Настанови, засновані на доказовій базі, дозволяють оцінювати гормони спільно, і поширеною знахідкою буває субклінічний первинний гіпотиреоз, особливо в умовах йодного дефіциту. При тяжких системних захворюваннях концентрація тиреотропного гормону може тимчасово змінюватися – знижуватися і потім нормалізуватися без будь-яких втручань. Те саме може стосуватися рівня вільних фракцій гормонів.
Зміни тиреоїдного статусу завжди оцінюються в комплексі зі змінами УЗД-картини ЩЗ і симптомів, які має пацієнт. Володіючи компетенціями і навичками, сімейний лікар може застосувати холістичний підхід у веденні хворого і сформувати маршрут пацієнта як для уникнення гіпердіагностики і непотрібного лікування, так і для того, щоб не пропустити тяжкий серйозний стан, який може суттєво вплинути на прогноз життя.
Реконструктивно-відновлювальна хірургія також є важливим аспектом комплексного лікування. При РГЗ основними цілями хірургічного лікування є покращення виживаності та збереження якості життя пацієнтів. Передумовами довголіття та якості життя пацієнтів є рання діагностика, медикаментозне лікування та сучасна променева терапія, а також глобалізація знань і навичок.
Починаючи з 2000‑х років, у добу доказової медицини, реконструктивно-відновлювальна хірургія є ефективною і безпечною модальністю ведення пацієнтів. Реконструкція грудної залози в сучасному світі визнається глобальною невід’ємною частиною комплексного лікування РГЗ. У 2008 році онкопластична реконструктивно-відновлювальна хірургія була названа таргетною хірургією РГЗ. Вибір лікування для пацієнтів залежить від розміру як грудної залози, так і тканинного дефекту, який виявляється при первинній діагностиці або залишається після хіміотерапевтичного лікування. Мастектомія у комплексі з реконструкцією розглядається залежно від бажання пацієнтки та неможливості досягнути чистих країв резекції або коли після втручання отримують недостатньо естетичний результат консервативної хірургії.
Висновки
Представлені доповіді з актуальних питань жіночого здоров’я продемонстрували комплексність та багатогранність проблеми організації онкологічної допомоги жінкам в Україні. Аналіз епідеміологічної ситуації засвідчив стабільно високі показники захворюваності та смертності від злоякісних новоутворень репродуктивної системи, при цьому тривожною тенденцією залишається зростання показників занедбаності, що свідчить про системні проблеми в організації раннього виявлення онкологічної патології.
Досвід впровадження в м. Києві програми скринінгу РШМ демонструє можливість створення ефективної централізованої системи профілактичного обстеження, проте виявляє необхідність удосконалення нормативно-правової бази, створення державних реєстрів і забезпечення сталого фінансування таких програм. Важливим аспектом є потреба в активнішому залученні первинної ланки медичної допомоги до скринінгових заходів та впровадження сучасних діагностичних технологій.
Роль сімейного лікаря в мультидисциплінарному супроводі онкологічних пацієнток набуває особливої значущості в контексті ведення коморбідної патології та забезпечення континуїтету медичної допомоги. Холістичний підхід до ведення хворих з онкологічним анамнезом передбачає не лише моніторинг основного захворювання, а й активний менеджмент неінфекційних хвороб, що є переважною причиною захворюваності та смертності в даній популяції.
У висновках конференції – необхідність розвитку міждисциплінарної взаємодії між онкологами, гінекологами, ендокринологами та сімейними лікарями для забезпечення оптимальних результатів лікування. Особливої актуальності набувають питання створення державних програм скринінгу, впровадження сучасних діагностичних методів, розвитку реконструктивно-відновлювальної хірургії та формування ефективних клінічних маршрутів пацієнтів.
В умовах воєнного стану та обмежених ресурсів особливо важливим є раціональний розподіл коштів між різними сферами профілактики та лікування, а також забезпечення доступності якісної медичної допомоги для всіх категорій жінок. Перспективними напрямками розвитку є впровадження популяційного ВПЛ-скринінгу, розширення програм вакцинації, створення інтегрованих інформаційних систем та підвищення рівня онконастороженості серед медичних працівників усіх рівнів надання медичної допомоги.
Підготувала Олена Речмедіна
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 3 (64) 2025 р.
