18 листопада, 2025

Методичні рекомендації щодо надання послуг у сфері охорони здоров’я особам, що пережили сексуальне насильство

Методичні рекомендації для працівників сфери охорони здоров’я щодо організації та забезпечення надання медичної і психосоціальної допомоги постраждалим від сексуального насильства, у тому числі зумовленого збройною агресією російської федерації (рф) проти України. Зокрема, рекомендації роз’яснюють терміни сексуального насильства, перелік заходів щодо виявлення фактів сексуального насильства, організації медичного обстеження та надання інших послуг медичним закладом при зверненні постраждалих.

Ключові слова: сексуальне насильство, медична допомога, медичне обстеження, психосоціальна допомога жертвам сексуального насильства, психіатрична допомога.

І. Загальні положення

1. Ці Методичні рекомендації розроблені з метою належної організації процесу надання послуг у сфері охорони здоров’я особам, що пережили сексуальне насильство, у тому числі пов’язане зі збройною агресією рф проти України (далі – постраждалі особи), та передбачають рекомендований перелік заходів щодо виявлення медичними працівниками фактів торгівлі людьми, надання медичної допомоги постраждалим особам, а також забезпечення їх фізичного та психічного відновлення.

2. Терміни, зазначені у цих Методичних рекомендаціях, вживаються у значеннях, наведених у Кримінальному кодексі України, Кримінальному процесуальному кодексі України, законах України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», «Основи законодавства про охорону здоров’я», чинних міжнародних актів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актах.

3. До проявів сексуального насильства належать:

примушування до статевого акту;

проникнення в тіло людини без її згоди;
примусові пестощі без проникнення в тіло;
примушування до зайняття проституцією;
примушування до перегляду порнографії;
сексуальне насильство, скоєне проти будь-якої особи у зв’язку із збройною агресією рф проти України.

4. Сексуальне насильство охоплює, але не обмежується таким:

зґвалтування, зокрема вагінальне та анальне проникнення частиною тіла чи об’єктом або оральне проникнення статевим органом як порушника, так і постраждалої особи;
погрози та спроби будь-якої форми зґвалтування або погрози та спроби
інших форм сексуальних нападів;
каліцтво жіночих геніталій, зокрема каліцтво піхви, статевих губ, клітора, каліцтво грудних залоз та сосків;
каліцтво або відсікання чоловічих геніталій або інші типи ушкодження статевих органів тощо;
сексуальне катування, зокрема ураження геніталій електричним струмом чи стискання сосків, або примушування спостерігати сексуальну наругу над членом сім’ї, іншими особами, партнером чи дитиною;
примусова вагітність;
примусовий аборт;
примусова стерилізація;
примусове оголення;
сексуальна експлуатація;
примушування до статевого акту з третьою особою;
примушування до споглядання статевого акту;
сексуальне рабство;
торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;
інші форми сексуального насильства, а також погрози та спроби його вчинення.

ІІ. Організація надання послуг у сфері охорони здоров’я особам, що пережили сексуальне насильство

1. При зверненні постраждалої особи медичному працівнику рекомендовано:

провести медичний огляд та надати медичну допомоги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;
проінформувати постраждалих осіб про можливість отримання безоплатної правової допомоги;
інформувати постраждалу особу про можливість звернення до правоохоронних органів щодо захисту прав і свобод, необхідності збереження доказів для судово-медичної експертизи, а також про можливості отримання інших видів допомоги (соціальної, у тому числі влаштування до соціальних закладів [установ], допомоги з соціальної та професійної адаптації, психологічної, юридичної; отримання невідкладних проміжних репарацій тощо);
запитати у постраждалої особи, без присутності сторонніх осіб, чи є необхідність у супроводжуючій особі; присутність супроводжуючих осіб можлива лише за згоди постраждалої особи;
продемонструвати розуміння і довіру, за необхідності – переконати постраждалу особу у відсутності її провини в тому, що сталося;
надати постраждалій особі можливість висловитися, поставити запитання, які її хвилюють;
відповідати на запитання постраждалої особи стосовно її стану та результатів медичного огляду;
розмовляти спокійно, формуючи довіру в постраждалої особи;
заповнити згоду за формою № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу», затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України № 110 від 14 лютого 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 661/20974 від 28 квітня 2012 року;
зафіксувати скарги особи, яка постраждала від сексуального насильства, зібрати анамнез, зафіксувати психологічні реакції, провести обстеження з оцінкою стану постраждалої особи та, в разі потреби, провести додаткове лабораторно-інструментальне обстеження й заходи щодо запобігання наслідкам сексуального насильства;
рекомендувати постраждалій особі за можливості утриматися від водних процедур, зберегти одяг, у якому вона була в момент вчинення сексуального насильства, та скерувати її до правоохоронних органів для проведення судово-медичної експертизи;
рекомендувати постраждалій особі зберігати всі документи та матеріали, отримані при проходженні медичного огляду.

ІІІ. Організація медичного обстеження осіб, що пережили сексуальне насильство

1. Первинний огляд лікарем загальної практики – сімейними лікарем або лікарем-педіатром, лікарем-терапевтом, лікарем-акушером-гінекологом, лікарем-гінекологом дитячим, лікарем-психіатром, іншими лікарями спеціалістами.

У разі відмови постраждалої особи розкривати обставини щодо факту сексуального насильства, насильства, пов’язаного із збройною агресією рф проти України, та інші подробиці медичним працівникам рекомендовано обмежитися виключно тими запитаннями, які є необхідними для надання медичної допомоги, проінформувати постраждалу особу або її законного представника про план лікування та запропонувати подальшу підтримку.

2. Медичним працівникам рекомендовано детально фіксувати свої висновки та спостереження у формі огляду постраждалої особи. Медичні працівники у разі обстеження особи на наявність тілесних ушкоджень фіксують ушкодження протиправного характеру за формою первинної облікової документації № 511/о «Довідка № ___ про фіксацію тілесних ушкоджень», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України № 110 від 14 лютого 2012 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 661/20974 від 28 квітня 2012 року.

3. Лабораторні дослідження рекомендовано проводити за медичними показаннями та направленням лікаря (лікарів), який здійснював загальний огляд постраждалої особи (загальний клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, експрес-тести на інфекційні захворювання, які передаються статевим шляхом, аналіз на наявність сифілісу, ВІЛ, гепатиту B і C методом полімеразної ланцюгової реакції).

4. Інструментальні дослідження (рентгенологічні, ультразвукові, ендоскопічні) рекомендовано виконувати за медичними показаннями та направленням лікаря (лікарів), який здійснював загальний огляд постраждалої особи. Додаткові консультації лікарів-спеціалістів надаються за медичними показаннями та направленням лікаря (лікарів), який здійснював загальний огляд постраждалої особи.

5. Повний медичний огляд рекомендовано здійснювати, оглядаючи постраждалу особу повністю (а не лише здійснюючи огляд статевих органів та ділянки живота), у тому числі провести огляд статевих органів та ануса, дотримуючись таких загальних вимог:

отримати від постраждалої особи інформацію, хто має проводити її огляд – жінка-лікар або чоловік-лікар (за наявності лікарів обох статей);
пояснити, у чому полягатиме медичний огляд, чому він проводиться і як;
звертати увагу на емоційні та психологічні симптоми постраждалої особи протягом усього огляду;
інформувати постраждалу особу про те, що далі буде робити медичний працівник та яких частин тіла торкатиметься;
показувати медичні/оглядові інструменти, пояснювати їх призначення;
ретельно оглядати частини тіла, приховані під одягом і волоссям;
оцінити та провести лікування тілесних ушкоджень;
зібрати попередній гінекологічний анамнез;
провести фiзикальний огляд, включаючи огляд органів малого таза, у супроводі медичної сестри;
взяти зразки біологічного матеріалу для експрес-тестів на інфекційні захворювання, які передаються статевим шляхом, – аналіз на наявність сифілісу, ВІЛ, гепатиту B і C;
взяти зразки виділень із сечостатевих органів на флору (при порушенні цілісності зовнішніх і/або внутрішніх статевих органів – забір матеріалу для визначення наявності сперматозоїдів і статевої приналежності сперми проводиться в лікувальному закладі);
забезпечити профілактику інфекційних захворювань за показаннями;
якщо ВІЛ-статус нападника невiдомий, оцінити ризики та переваги постконтактної профілактики;
забезпечити або організувати застосування екстреної контрацепції;
надати консультацію щодо висновків, рекомендацій та прогнозу, а також надати копію первинної облікової документації № 511/о «Довідка № __ про фіксацію тілесних ушкоджень», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 661/20974 від 28 квітня 2012 року;
організувати подальшу медичну допомогу та здійснити перенаправлення особи для вирішення її психосоціальних потреб;
припинити повністю або частково огляд постраждалої особи у випадку її відмови від процедури в цілому або окремих її складових.

6. Забір матеріалу для проведення судово-медичних експертиз, що підтверджують факт сексуального насильства, здійснюється відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України № 6 від 17 січня 1995 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 248/784 від 26 липня 1995 року.

7. Медична допомога постраждалим особам надається відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та порядку надання медичної допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров’я України.

8. Надання реабілітаційної допомоги здійснюється закладами охорони здоров’я в порядку, визначеному Законом України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та постановою Кабінету Міністрів України № 1462 від 16 грудня 2022 року «Деякі питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я».

IV. Організація надання психосоціальної допомоги особам, що пережили сексуальне насильство

1. Організацію та забезпечення надання психосоціальної допомоги постраждалим особам рекомендовано здійснювати за результатами проведення психологічної діагностики з урахуванням особливостей статусу постраждалої особи та її життєвих обставин, стану здоров’я та психічного стану.

2. До заходів із забезпечення психосоціальної допомоги рекомендовано віднести:

заходи, спрямовані на запобігання суїциду;
послуги, спрямовані на збереження психічного здоров’я постраждалої особи;
недопущення загострення психологічних та соціальних проблем, розладів психічного здоров’я, трансформації їх на хронічні форми;
відновлення та підтримку функціонування постраждалої особи у фізичній, емоційній, інтелектуальній, соціальній і духовній сферах та підвищення її залученості до суспільного життя;
запобігання та полегшення фізичних, психологічних, духовних страждань особи під час надання паліативної допомоги;
сприяння особі у психосоціальній адаптації до зміненої життєвої ситуації, осмисленню її досвіду, розширенню самоусвідомлення та можливостей самореалізації, а також допомогу з метою розв’язання психологічних і соціальних проблем, зумовлених складними життєвими обставинами, кризовим станом;
інші заходи.

3. Медичним працівникам рекомендовано надавати психосоціальну допомогу постраждалим особам відповідно до Закону України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» та Порядку психосоціальних послуг з надання психосоціальної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України № 2118 від 13 грудня 2023 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 126/41471 від 25 січня 2024 року.

4. За наявності підстав лікуючому лікарю рекомендовано проінформувати постраждалу особу або її законного представника про необхідність направлення такої особи до лікаря-психіатра для проведення психіатричного огляду з метою з’ясування наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

5. Психіатрична допомога надається відповідно до Порядку надання психіатричної допомоги в стаціонарних умовах, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України № 2085 від 7 грудня 2023 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 122/41467 від 25 січня 2024 року.

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 1177 від 23 липня 2025 року

https://moz.gov.ua/storage/uploads/ab72ffce‑44dc‑423e-bf78-be448da4ba6a/dn_1177_23072025_dod.pdf

Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 4 (65) 2025 р.

Номер: Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 4 (65) 2025 р.