19 липня, 2025
Інсулінорезистентність у менопаузі: патогенетичні механізми та терапевтичні підходи
Інсулінорезистентність у менопаузі розвивається як наслідок дефіциту естрогенів, що ініціює каскад метаболічних порушень: формування вісцерального ожиріння, дисфункцію жирової тканини з активацією хронічного системного запалення. Психоемоційний стрес і десинхронізація циркадних ритмів значно посилюють ці процеси через гіперкортизолемію та порушення ГАМК-ергічної нейротрансмісії. У рамках науково-практичного майстер-класу «Метаболічний ретрит. Персоналізація менеджменту при СПКЯ, ожирінні, інсулінорезистентності» старший науковий співробітник та керівник відділу діабетології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», доктор медичних наук Любов Костянтинівна Соколова представила фундаментальну доповідь «Інсулінорезистентність: точка метаболічного вибуху чи компенсаторна відповідь?». Спікер висвітлила сучасні патогенетичні механізми розвитку інсулінорезистентності у жінок менопаузального віку та представила інноваційні терапевтичні підходи з використанням персоналізованих стратегій корекції метаболічних порушень. Особлива увага була приділена ролі жирової тканини як ендокринного органа та впливу хронічного стресу на формування менопаузального метаболічного синдрому.
Ключові слова: інсулінорезистентність, гіперінсулінемія, метаболічний синдром, менопауза, жирова тканина, гамма-аміномасляна кислота, Меноель Плюс, EstroG‑100®, Affron®.
Інсулінорезистентність може мати як компенсаторний, так і дисфункціональний характер. Фізіологічні прояви відзначаються в періоди статевого дозрівання, вагітності та менопаузи, коли знижена чутливість тканин до інсуліну є нормальною. Проблеми виникають при дисфункції жирової тканини, що супроводжується гіперінсулінемією.
У дисфункціональній жировій тканині спостерігається підвищений ліполіз, хронічне запалення через продукування прозапальних цитокінів, дисрегуляторний адипогенез та високий вміст вільних жирних кислот. Останні сприяють подальшому зниженню чутливості до інсуліну на периферії, провокуючи глюконеогенез (Elsayed А.К., 2021).
Надлишок інсуліну призводить до порушеного функціонування печінки з формуванням метаболічно-асоційованої стеатотичної хвороби печінки, судинної дисфункції, дисфункції b-клітин із розвитком розладів вуглеводного обміну від переддіабету до цукрового діабету 2 типу та когнітивних порушень.
Менопауза характеризується дефіцитом естрогенів, тісно пов’язаним з інсулінорезистентністю. Дефіцит естрогенів призводить до порушення обміну жирів, підвищення рівня вільних жирних кислот, зменшення енергозатрат та відкладання жирової тканини вісцерального типу – найбільш негативного щодо розвитку інсулінорезистентності та метаболічного синдрому (Stenferld B., 2004).
Жирова тканина як ендокринний орган провокує виділення прозапальних цитокінів – інтерлейкіну 6, С-реактивного білка, фактора некрозу пухлини (Lyon C.J., 2003; Trayhurn P., 2004; Eckel R.H., 2005). Знижується рівень адипонектину, що впливає на харчову поведінку. Виділяється надмірна кількість ангіотензиногена, призводячи до артеріальної гіпертензії. При надлишку вільних жирних кислот спостерігається гіперінсулінемія та підвищений рівень лептину.
У жіночому організмі створюється специфічне гормональне середовище: інсулінорезистентність, гіперінсулінемія, низький рівень глобуліну, що зв’язує статеві гормони, через порушення функції печінки. Збільшується концентрація вільного інсуліноподібного фактора росту 1, підвищуючи онкологічні ризики. Високий рівень лептину й андрогени стимулюють подальший набір маси тіла (Pasquall R., 2006; Brewer C.J., 2010; Norman J.E., 2010).
Фактори розвитку метаболічних порушень у менопаузі включають вісцеральне ожиріння з порушеннями вуглеводного обміну, дисбаланс вегетативної нервової системи зі збільшенням тонусу симпатичного відділу, порушення сну та десинхронізацію циркадних ритмів із підвищенням рівня кортизолу, дисліпідемію з високим вмістом тригліцеридів, активацію системного запалення та артеріальну гіпертензію (Anagnostis P., 2019).
Хронічний стрес призводить до підвищення рівня кортизолу – контрінсулярного гормону, що провокує надлишок інсуліну та інсулінорезистентність. Порушена циркадна варіабельність кортизолу корелює з абдомінальним розподілом жиру. Аномальні добові ритми виділення гормону підвищують ризик гіпертрофії вісцеральних адипоцитів.
Психоемоційний стрес спричиняє підвищення рівня греліну, зниження рівнів гормонів насичення та енергозатрат, підвищує реактивність мозку в зонах винагороди. Порушення сну стимулює синтез прозапальних цитокінів адипоцитами і знижує концентрації лептину та адипонектину.
Локальний ГАМК-ергічний (пов’язаний із виробленням гамма-аміномасляної кислоти, ГАМК) дефіцит призводить до підвищеної збудливості, передається в паравентрикулярні ядра гіпоталамуса, надмірно вивільняючи кортикотропін-рилізинг-гормон, що замикає коло позитивного зворотного зв’язку. Модифікація ГАМК-системи відбувається під час гормональних коливань. Зокрема, у менопаузі знижується ГАМК-ергічна активність мозку, що призводить до депресії та тривожних розладів.
Терапевтичні підходи до корекції інсулінорезистентності
Формування правильної концепції профілактики та лікування ожиріння передбачає комплексний підхід зі зниженням калоражу, додатковою фізичною активністю та можливим використанням препаратів, які впливають на чутливість тканин до інсуліну. Біологічно активні добавки та лікарські засоби можуть уповільнити набір ваги, знизити інсулінорезистентність та покращити якість і тривалість життя жінок у менопаузальному періоді.
Меноель Плюс (ТОВ «Бі-фарма») представляє собою комплексний препарат з інноваційним екстрактом EstroG‑100® для зменшення симптомів менопаузи з додатковою силою висококонцентрованого екстракту шафрану Affron® та необхідними для жінок вітамінами B6, D3 і фолієвою кислотою. Цей продукт є поєднанням сучасних досліджень і традиційних підходів у терапії менопаузальних порушень.
EstroG‑100® як запатентована суміш складається з трьох лікарських рослинних екстрактів: Phlomis umbrosa, Cynanchum wilfordii та Angelica gigas. Завдяки синергічній дії складових EstroG‑100® усуває гормональний дисбаланс, який призводить до симптомів менопаузи, провокованих інсулінорезистентністю, саме шляхом вибіркової модуляції власних гормональних рецепторів організму. Важливою перевагою Меноель Плюс є відсутність прямого впливу на рівень естрогенів та стимулюючого впливу на ріст естроген-чутливих тканин грудної залози та ендометрій, що робить його безпечним препаратом в осіб, які мають надлишок інсуліноподібного фактора росту, спровокований гіперінсулінемією.
EstroG‑100® має протизапальні, антиоксидантні, протиракові та антиатеросклеротичні властивості з впливом на припливи. Вже на третьому тижні учасники досліджень повідомляли про значно меншу кількість помірних припливів порівняно з контрольною групою. Органопротективні ефекти EstroG‑100® включають купірування гіпертензії та ендотеліальної дисфункції, контроль рівня холестерину, зменшення проявів остеопорозу за рахунок пригнічення резорбції кістки. Нейропротективна дія проявляється покращенням когніції, зменшенням церебральної ішемії, протипухлинними й антитромботичними ефектами (Farzaneh F., 2024).
Особливо цінним компонентом EstroG‑100® є Angelica gigas, що впливає на метаболічні порушення, присутні у жінок у менопаузі. Комплекс, який містить Angelica gigas, може покращувати ліпідний профіль і бути корисним для лікування або запобігання гіпертригліцеридемії – тяжкого прояву інсулінорезистентності, за рахунок якої розвивається метаболічно-асоційована стеатотична хвороба печінки. Angelica gigas індукує експресію колагену типу 1, що означає уповільнення візуального старіння, оскільки колагенові волокна руйнуються різними факторами, включаючи оксидативний стрес і фотостаріння (Jung S. J., 2020; Jung-Wook K., 2023).
Додатковою складовою Меноель Плюс є шафран, що має антиангедонічну та антидепресивну дію, доведену в клінічних подвійних рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях. Це підтверджує ефект висококонцентрованого екстракту шафрану щодо купірування певних симптомів менопаузи: зменшення безсоння, покращення якості сну, підвищення лібідо, зменшення депресії, тривоги, втоми та дискомфорту. Шафран за рахунок кроцину і шафраналу модулює кілька систем нейромедіаторів, що беруть участь у регуляції настрою, зокрема серотоніну та дофаміну; підвищує рівень мелатоніну у вечірній час, не впливає на кортизол, нормалізуючи сон у такий спосіб (Lopresti A.L., 2021; Chauhan S., 2024).
Отже, інсулінорезистентність у менопаузі є багатофакторним процесом, що потребує комплексного терапевтичного підходу з урахуванням взаємодії дефіциту естрогенів, дисфункції жирової тканини та стресорних впливів. Меноель Плюс – інноваційний преміум-комплекс з EstroG‑100®, Affron®, вітамінами B6, D3 і фолієвою кислотою демонструє унікальні можливості безпечної корекції менопаузальних симптомів і метаболічних порушень завдяки органо-, нейропротективним та антиейджинг-ефектам без впливу на естроген-чутливі тканини.
Підготувала Олена Речмедіна
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 3 (64) 2025 р.
