19 липня, 2025
Переваги використання повідон-йоду в загальній та спеціалізованій хірургії
Повідон-йод (PVP-I) – це антисептик широкого спектра дії, який часто використовується як у загальній хірургії, так і при проведенні спеціалізованих хірургічних втручань та маніпуляцій. Розчин PVP-I застосовують, зокрема, у передопераційній підготовці ділянки хірургічного втручання, інтраопераційно – з метою промивання рани, а також у післяопераційному періоді для догляду за раною.
Ключові слова: повідон-йод, хірургічне втручання, інфекція ділянки хірургічного втручання, антисептик, мікробна біоплівка, загоєння ран.
Повідон-йод як засіб профілактики на всіх етапах хірургічного втручання
Інфекція ділянки хірургічного втручання (ІДХВ) визначається як післяопераційна інфекція, що виникає протягом 30 днів після втручання (або протягом 1 року для постійних імплантатів), та є одним із найпоширеніших типів інфекцій, пов’язаних із медичною допомогою [1]. Розвиток ІДХВ асоційований із підвищеним ризиком смерті та повторного втручання [2].
Використання антисептиків для профілактики ІДХВ має переваги перед антибіотиками завдяки меншій схильності до індукування бактеріальної та перехресної резистентності, а також ширшому спектру антимікробної активності [3]. Деякі антисептики, наприклад засоби на основі PVP-I, можуть використовуватися на всіх етапах хірургічного втручання: від передопераційних заходів, включаючи промивання та деколонізацію метицилін-резистентного золотистого стафілокока (MRSA) у носовій порожнині, підготовку шкіри, до внутрішньоопераційного зрошення та, зрештою, післяопераційного догляду за хірургічними ранами [4].
Кожен антисептик має різний механізм дії, антимікробний спектр і профіль резистентності. Бактерицидна активність PVP-I полягає в інгібуванні життєво важливих клітинних механізмів і структур бактерій та окисненні нуклеотидів жирних кислот й амінокислот у бактеріальних клітинних мембранах, а також цитозольних ферментів, залучених у дихальний ланцюг, що призводить до загибелі клітин.
! PVP-I ефективний проти всіх патогенів групи ESKAPE (Enterococcus faecium, Staphylococcus aureus, Clostridium difficile, Acinetobacter baumannii, Pseudomonas aeruginosa та представники Enterobacter) [5]; крім того, для PVP-I був встановлений найкоротший час до знищення таких бактеріальних штамів, як S. aureus, E. faecium та P. aeruginosa у присутності крові (порівняно з хлоргексидином, полігексанідом та октенідином) [6].
Ще однією визначальною властивістю PVP-I є висока ефективність в елімінації мікробних біоплівок, включаючи MRSA, Klebsiella pneumoniae, P. aeruginosa та Candida albicans [5]. PVP-I має широкий спектр дії проти грампозитивних і грамнегативних бактерій, грибів, вірусів та спор, і, що найважливіше, при застосуванні цього антисептика не спостерігається резистентності/перехресної резистентності до антибактеріальних препаратів [7].
Антимікробна активність антисептичних засобів вивчалася у численних дослідженнях. In vitro 0,05% та 0,1% PVP-I продемонстрував мікробіцидну дію проти метицилін-чутливого золотистого стафілокока (MSSA) та MRSA протягом 20 секунд [8], тоді як 0,05% хлоргексидин потребував від 2 до 20-30 хвилин для знищення різних штамів MSSA та MRSA [9].
Систематичний огляд Monstrey et al. (2023) показав, що PVP-I є одним із найбільш широко використовуваних антисептиків на всіх етапах хірургічного втручання: перед-, інтра- та післяопераційному [10]. Його використання для здорової шкіри та слизових для передопераційної підготовки хірургічного поля пов’язане з нижчим рівнем ІДХВ. Висока ефективність PVP-I була визнана численними міжнародними профільними установами, у тому числі Міжнародним товариством ортопедичних досліджень [11], Міжнародним інститутом покращення охорони здоров’я [12], Центрами з контролю та профілактики захворювань США (CDC) [13] та Французьким товариством лікарняної гігієни [14].
Важливо, що водні розчини йоду, такі як PVP-I, є одними з небагатьох антисептиків, які можна безпечно використовувати на поверхнях слизових оболонок, і тому вони можуть бути варіантом вибору для таких процедур, як трансуретральна та трансвагінальна хірургія [15].
Пов’язки та розчини PVP-I є відносно більш доступними з економічної точки зору порівняно з іншими антимікробними засобами [16]. Крім того, пов’язки, які змінюють колір (пов’язки із 10% PVP-I, що знебарвлюються в міру поглинання йоду), можуть мати певні переваги для практичного застосування, оскільки містять індикатор частоти їх зміни. Це дозволяє суттєво заощадити як витрати на пов’язки, так і час, відведений на медичний догляд [16, 17].
Показано, що носійство S. aureus під час операції збільшує ризик ІДХВ [18]. Крім того, позитивний результат на MRSA асоційований із вищими показниками смертності порівняно з MSSA [19]. Таким чином, зрошення носової порожнини розчином PVP-I з метою деколонізації S. aureus перед операцією є перспективним методом зниження стафілококових інфекцій у місці хірургічного втручання та пов’язаних з ними ризиків. У рандомізованому контрольованому дослідженні (РКД) Ghaddara et al. (2020) у пацієнтів із позитивними назальними посівами на MRSA одноразове промивання носа 10% PVP-I було пов’язане зі статистично значущим зниженням середньої концентрації MRSA через 1 та 6 год після процедури. Ці результати свідчать про те, що PVP-I може бути ефективним для пригнічення S. aureus протягом періопераційного періоду [20].
У настановах ВООЗ, CDC та Американського товариства інфекційних захворювань (IDSA) рекомендована іригація хірургічної рани водним розчином PVP-I перед її закриттям для профілактики ІДХВ [1, 13, 21]. Це особливо стосується чистих і чисто-забруднених ран (тобто ран без ознак інфекції, які можуть включати/не включати відновлення або видалення внутрішнього органа). Повідомляється, що застосування розведеного водного розчину PVP-I для зрошення ран при виконанні різних хірургічних втручань, включаючи краніотомію, кесарів розтин, операції на грудній залозі та внутрішньоочеревинне зрошення під час лапаротомії та хірургічних втручань на хребті, сприяє зниженню випадків ІДХВ [22-29].
Догляд за хірургічною раною: властивості ідеального антисептика
Забруднення рани патогенною мікробною флорою може призводити до розвитку інфекційного процесу та сепсису, що порушує континуум загоєння. Хоча запалення виникає як фізіологічна реакція на рану, отриману в процесі хірургічного втручання, та необхідне для процесу загоєння, мікробна інфекція може викликати надмірне та тривале запалення з порушенням реепітелізації, що призводить до хронізації рани. Мікробні колонії у хронічних ранах часто утворюють біоплівки, що підвищує їхню стійкість до антибіотиків шляхом уникнення захисних механізмів організму. Отже, дія антисептиків для загоєння ран має бути спрямована на боротьбу як із запаленням, так і з утворенням біоплівок.
Вважається, що ідеальний антисептик повинен володіти антибактеріальною активністю проти широкого спектра мікроорганізмів, включаючи патогени в біоплівках, обмежено інактивуватися органічними сполуками, мати хорошу проникність, у тому числі в некротичні тканини та струп, із мінімальною системною абсорбцією, демонструвати хорошу переносимість при застосуванні, полегшувати загоєння ран, включаючи косметичні та функціональні результати. Дуже важливим аспектом є відсутність ризику набутої мікробної резистентності при застосуванні антисептика. Усі ці властивості притаманні повідон-йоду. Більше того, PVP-I демонструє швидку дію: більшість мікроорганізмів знищуються in vitro менш ніж за хвилину, а основний руйнівний ефект проявляється в перші 15-30 секунд [7].
Відповідно до настанови Всесвітньої спілки товариств із загоєння ран, інтраопераційне зрошення йодовмісними розчинами є прийнятним методом для запобігання утворенню мікробних біоплівок під час хірургічного втручання [22].
Ефективність водного PVP-I у знищенні біоплівок була доведена у численних дослідженнях. Так, Oduwole et al. (2010) доповіли, що PVP-I ефективно пригнічував ріст Staphylococcus epidermidis і S. aureus in vitro, а також процес утворення стафілококової біоплівки при субінгібуючих концентраціях (низькі концентрації антисептика, за яких можливий розвиток біоплівок) [23]. Крім того, PVP-I у низькій концентрації (0,25%) in vitro повністю елімінував сформовані біоплівки мультирезистентних S. aureus, K. pneumoniae, P. aeruginosa та C. albicans [24].
Перев’язувальний матеріал, що містить 10% PVP-I, є ключовим засобом для лікування ранових інфекцій та зменшення бактеріального навантаження. При використанні антисептиків для загоєння ран необхідно враховувати можливі цитотоксичні ефекти, що впливають на процеси репарації [25].
! Клінічні дослідження показали, що PVP-I властива дуже низька цитотоксичність порівняно з іншими антисептиками [4]. Крім того, PVP-I не порушує мікросудинну систему і не призводить до суттєвого зменшення щільності дендроцитів або фібробластів у пацієнтів із трофічними виразками [26].
Було встановлено, що використання пов’язки із PVP-I не перешкоджає загоєнню рани; більше того, застосування PVP-I асоційоване з більш раннім початком епітелізації та тенденцією до зниження кількості бактерій [27]. In vitro було показано, що PVP-I знижує активність плазміну і нейтрофільної еластази, а також загальну активність металопротеїназ, які зумовлюють порушення репарації тканин у хронічних ранах [28]. На підставі цих даних Eming et al. (2006) рекомендують використовувати PVP-I при поганому загоєнні ран, вираженій ексудації та надмірному рівні протеаз [28].
Місце повідон-йоду в загальній хірургії: іригація рани при виконанні лапаротомії
ІДХВ є відомим ускладненням лапаротомії та внутрішньочеревних хірургічних втручань, що призводить до серйозних труднощів, зокрема подовженої антибіотикотерапії, тривалого догляду за ранами та перебування пацієнта в лікарні, а також повторних радіологічних і хірургічних процедур [29]. Як наслідок, ІДХВ погіршує якість життя пацієнтів і збільшує витрати системи охорони здоров’я. Одним із яскравих прикладів можливого ускладнення є внутрішньочеревний сепсис після проведення колоректального хірургічного втручання та резекції тонкої кишки, що тягне за собою утворення стоми.
У Великій Британії частота зареєстрованих ІДХВ становить 7,3-7,9% при операціях на кишечнику [30], а у США поширеність ІДХВ складає від 0,5 до 3% серед усіх хірургічних втручань [31]. Загалом, частота ІДХВ у країнах Європи коливається від 1,5 до 20%. Інтраперитонеальний лаваж при виконанні резекції кишечника вважається раціональним методом профілактики ІДХВ [32]. Під час операції для цього використовуються різні розчини, включаючи контрастні концентрації PVP-I та нормальний фізіологічний розчин (ФР).
Swaminathan et al. (2023) провели метааналіз, у якому оцінювали ефективність промивання PVP-I або ФР місць хірургічних розрізів щодо частоти ІДХВ у пацієнтів, які перенесли операції на верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, органах гепатобіліарної зони, підшлунковій залозі та в колоректальній зоні [33]. До метааналізу було включено 13 РКД (n=3816), проведених упродовж останніх десятиліть. Аналіз отриманих доказів підтвердив переваги PVP-I як засобу для мінімізації ризику ІДХВ, тому цей розчин був рекомендований до використання для іригації лапаротомних ран із метою зменшення негативного впливу ІДХВ як на окремого пацієнта, так і на систему охорони здоров’я в цілому. Ґрунтуючись на даних 21 дослідження, проаналізованих De Jonge et al., пацієнти отримують статистично значущу користь від іригації чистих і чисто-забруднених ран за допомогою PVP-I [34]. Аналогічно, у метааналізі 24 досліджень (n=4967), у яких оцінювали промивання рани розчином антибіотиків, водним PVP-I та ФР, було повідомлено про статистично значущі переваги PVP-I у зниженні рівня ІДХВ [35]. Крім того, використання PVP-I при проведенні лапаротомії має фінансові переваги, оскільки допомагає обмежити витрати, пов’язані з повторними втручаннями та тривалими курсами антибіотиків, і, зрештою, призводить до покращення якості життя пацієнтів.
Переваги застосування повідон-йоду в ортопедичній хірургії
ІДХВ зустрічається серед пацієнтів, які перенесли інструментальне втручання та спондилодез, із частотою 1-12% [36]. Це ускладнення зазвичай вимагає тривалої антибіотикотерапії та потенційного хірургічного дебридменту, що погіршує результати лікування. Були встановлені певні пері- та інтраопераційні фактори ризику, пов’язані з ІДХВ, які включають старший вік (>60 років), діабет, ожиріння, куріння, гіпертензію, ниркову недостатність, остеопороз, більшу розрахункову крововтрату, переливання крові, довший час операції, тривале перебування у стаціонарі, витікання спинномозкової рідини, попереднє хірургічне втручання в цій ділянці, повний неврологічний дефіцит та оцінку стану пацієнта ≥III за класифікацією Американського товариства анестезіологів (ASA).
Пацієнти, у яких розвивається ІДХВ, часто мають гірші результати, пов’язані з болем, посилення деформації, вищі витрати на стаціонарне лікування та тривале перебування в лікарні. Ретроспективні дослідження та РКД підтвердили ефективність використання PVP-I як допоміжного засобу для зменшення післяопераційної ІДХВ в ортопедичній хірургії [37, 38].
У деяких звітах повідомлялося про несприятливий вплив PVP-I на загоєння ран та зрощення кісток; однак Chang et al. (2005) не виявили ризиків дегісценції рани або поганого зрощення кісток, зробивши висновок, що PVP-I можна безпечно використовувати під час операцій на хребті [39]. Дослідження, проведене Lemans et al. (2019), показало, що іригацію ран розчином PVP-I та порошком ванкоміцину можна безпечно використовувати під час операцій на хребті для зниження ризику ІДХВ [40]. Водночас Lin et al. (2022) дійшли висновку, що PVP-I може запобігти глибокій ІДХВ при замочуванні у розчині аутологічних кісткових трансплантатів перед хірургічною імплантацією [41]. Як імплантати, так і аутологічний кістковий трансплантат були визначені потенційними джерелами післяопераційної інфекції під час виконання спондилодезу.
Cйsar et al. [2021] оцінювали результати іригації ран розчином PVP-I у пацієнтів (у тому числі з факторами ризику ІДХВ), які перенесли планове втручання на поперековому відділі хребта. Виявилося, що кількість ІДХВ склала 0,7% при застосуванні PVP-I порівняно з 6,7% у групі 0,9% ФР (р=0,008). Аналіз підгруп дозволив рекомендувати використання розчину PVP-I для профілактики ІДХВ, особливо у пацієнтів із надмірною вагою та ожирінням, а також за наявності інших факторів ризику, таких як більш тривалий час проведення операції.
Часто в ортопедичній хірургії розчин PVP-I використовують за допомогою пульсуючого іригаційного пристрою, який поєднує техніку іригаційного лаважу або пульсуючої санації рани. De Luna et al. (2017) довели, що пульсуюче промивання хірургічних ран PVP-I, розведеним до концентрації 3%, яка має найвищу бактерицидну ефективність і найнижчу клітинну токсичність, є ефективною терапевтичною опцією для запобігання ІДХВ під час операції на хребті [38]. У групі PVP-I не було діагностовано жодної інфекції, незважаючи на те що перші посіви мазків із м’язової тканини перед проведенням іригації виявили контамінацію рани у чотирьох із 25 пацієнтів (S. epidermidis – в одного, E. faecalis – у двох та Escherichia coli – в одного). Так, мікробіологічне дослідження повторно взятих зразків, отриманих після застосування PVP-I, не підтвердило забруднення та не показало жодного бактеріального росту.
У ретроспективному аналізі N. Shohat et al. (2022) результатів тотального ендопротезування суглобів (n=31331), проведених у період із 2009 по 2019 рік, застосування PVP-I асоціювалося із 2,34-кратним зниженням частоти перипротезної інфекції суглоба порівняно з використанням ФР (р<0,001) [42].
Повідон-йод у хірургічній стоматології: дані клінічних досліджень
Розчин PVP-I також широко застосовується у щелепно-лицевій хірургії для дезінфекції шкіри та слизових оболонок ротової порожнини перед операцією й для обробки післяопераційної рани, що запобігає інфікуванню та сприяє загоєнню (Rahn R. et al., 1994; Hashemi H.M. et al., 2015). Одним із частих втручань є хірургічне видалення ретинованого третього моляра, яке зазвичай виконується при таких патологіях, як незворотний карієс, запалення тканин, що підтримують зуб, а також при кістозних змінах у зубному мішку.
Бактеріємія є поширеним серйозним ускладненням, яке може виникати після стоматологічної операції. Доведено, що застосування розчину PVP-I безпосередньо перед втручанням значно знижує ризик бактеріємії порівняно зі стерильним водним розчином, що свідчить про те, що його ефективність зумовлена не лише механічним ефектом полоскання. Було доведено, що концентрація 0,23% PVP-I в ополіскувачі для ротової порожнини є достатньою для ефективного знищення K. pneumoniae та Streptococcus pneumoniae, а також швидкої інактивації MERS-CoV, SARS-CoV, ротавірусу та вірусу грипу A (H1N1) після лише 15-секундної експозиції (Eggers M., 2018). У порівняльному дослідженні Rahn R. et al. ротову порожнину перед втручанням обробляли за допомогою PVP-I, хлоргексидину або ФР [43]. Частота розвитку бактеріємії була майже вдвічі меншою у пацієнтів, які отримували PVP-I, порівняно з тими, кому проводили обробку хлоргексидином або ФР (28, 45 та 50% відповідно). Окрім ефективної антимікробної дії, в ортодонтичній хірургії важливими є протизапальні та протинабрякові властивості PVP-I, адже набряк, біль і тризм – найбільш часті побічні ефекти, які можуть виникати після одонтектомії через розвиток запальної реакції у відповідь на втручання.
Кілька досліджень показали, що PVP-I пригнічує нейтрофільно-опосередковане продукування фактора некрозу пухлини α та інгібує проліферативний фермент β-галактозидазу, що призводить до інгібування запального процесу (Lachapelle J.M., 2013).
У дослідженні Sruthy et al. (2022) під час остеотомії та видалення ретинованого зуба використовували 0,05% розчин PVP-I [44]. Після хірургічного видалення зубів лунку промивали 30 мл розчину Бетадину. Протягом другого післяопераційного дня у групі PVP-I було зареєстроване статистично значуще зменшення болю, набряку та тризму (p<0,01) порівняно з групою ФР. Yuce et al. (2020) встановили, що всі три концентрації розчину PVP-I (0,5%, 1% та 3%) здатні забезпечувати значне зменшення обмежень у відкриванні рота після проведення остеотомії [45].
Таким чином, розчин PVP-I зарекомендував себе як надійний засіб, який можна використовувати з метою мінімізації післяопераційних ускладнень у хірургічній стоматології.
Передопераційна антисептика під час виконання офтальмологічних втручань
Розчин PVP-I рекомендований Американською академією офтальмології (ААО) та Європейським товариством хірургів катаракти та рефракційних хірургів (ESCRS) при проведенні офтальмологічних операцій із метою зменшення інфекційних ускладнень [46].
Незважаючи на широке використання післяопераційних антибіотичних крапель у клінічній практиці, обробка хірургічного поля розчином PVP-I є єдиним науково доведеним методом для зниження ризику ендофтальміту після внутрішньоочних операцій [47]. За даними літератури, використання PVP-I як антисептика дозволяє знизити бактеріальне навантаження в періокулярній ділянці шкіри, а також на поверхні ока. Спеціальні дослідження PVP-I in vivo, проведені на поверхні ока, показали 96,7% рівень знищення бактерій протягом 60 секунд, що підтверджує його користь у передопераційній підготовці до офтальмологічних втручань [48].
Переважне застосування розчину PVP-I як антисептика у хірургічній практиці обґрунтоване широким спектром його протимікробної активності, швидким початком дії, високою ефективністю проти біоплівок, а також відсутністю антибактеріальної/перехресної резистентності.
Брендовим препаратом повідон-йоду на вітчизняному фармацевтичному ринку є Бетадин® (ЗАТ «Фармацевтичний завод «ЕГІС», Угорщина). Бетадин® у формі розчину для місцевого та зовнішнього застосування 10% широко використовується як антисептичний і дезінфікуючий засіб для лікування та профілактики ранових інфекцій у хірургії, травматології, комбустіології, стоматології, а також при проведенні оперативних втручань та інвазивних досліджень. Вивільняючись із комплексу з полівінілпіролідоном при контакті зі шкірою та слизовими, йод утворює з білками клітини бактерій йодаміни, коагулює їх і викликає загибель мікроорганізмів. Бетадин® проявляє швидку бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії, ефективний щодо грибів, вірусів і найпростіших. Європейська якість, велика доказова база та властивості оптимального антисептика дозволяють широко використовувати Бетадин® у загальній і спеціалізованій хірургічній практиці.
Список літератури – у редакції.
Підготувала Дарина Чернікова
Тематичний номер «Хірургія. Ортопедія. Травматологія. Інтенсивна терапія» № 3 (65), 2025 р.
