18 листопада, 2025
Методичні рекомендації щодо заходів охорони психічного здоров’я матері та дитини у перинатальному і постнатальному періодах
Усвідомлене бажання мати дитину та готовність до виконання батьківських функцій, перегляд особистих життєвих цінностей у контексті відповідальності за дитину – це складові психічного здоров’я батьків перед зачаттям, під час вагітності та після пологів. Методичні рекомендації розроблені для міждисциплінарної співпраці медичних і соціальних спеціалістів для формування спільної підтримки та безперервного моніторингу здоров’я вагітної, а потім матері та новонародженої дитини, зокрема щодо депресії та тривожності, а також регламентують подальші заходи для підтримки їхнього психічного здоров’я.
Ключові слова: батьківство, материнство, психічне здоров’я матері та дитини, психоемоційний розвиток дитини, методичні рекомендації.
І. Загальні положення
1) Ці Методичні рекомендації розроблені з метою забезпечення підтримки психічного здоров’я шляхом надання медичними працівниками психологічної допомоги та підтримки жінок у пери- і постнатальному періодах, що сприятиме гармонійному психічному розвитку дітей.
2) Терміни, зазначені у цих Методичних рекомендаціях, вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні», інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.
ІІ. Психічне здоров’я перед і під час вагітності та після пологів
Психологічна готовність до батьківства та пологів
Основні ознаки психологічної готовності до батьківства:
1) Емоційна готовність – здатність особи регулювати власні емоційні стани, приймати зміни, контролювати рівень тривожності. Ознаками готовності є стабільність настрою, здатність до самозаспокоєння, відсутність виражених проявів емоційної нестабільності. Рекомендовано виконувати вправи на релаксацію, застосовувати методи аутотренінгу, обговорювати власні хвилювання із фахівцем із психічного здоров’я або партнером.
2) Інформаційна обізнаність – наявність базових знань щодо перебігу вагітності, процесу пологів, фізіологічних змін та больових відчуттів. Ознаками готовності є участь у тематичних тренінгах, школах батьківства, самостійне ознайомлення з інформаційно-науковими матеріалами. Рекомендовано використовувати джерела, засновані на доказовій медицині, консультуватися з медичними працівниками.
3) Психологічне благополуччя – суб’єктивне відчуття психічної рівноваги та життєвої задоволеності, наявність життєвих орієнтирів, ефективних стратегій подолання труднощів, здатність до адаптації. Ознаками готовності є позитивне сприйняття життєвих змін. За наявності ознак емоційного виснаження рекомендовано звертатися за консультацією до лікаря-психолога або лікаря-психотерапевта.
4) Мотиваційна складова – усвідомлене бажання мати дитину, готовність до виконання батьківських функцій і прийняття відповідальності за майбутню дитину. Ознаками готовності є активна участь у підготовці до народження дитини, спільне планування, визначення ролей між партнерами. Рекомендовано чітко окреслити сфери відповідальності, залучатися до процесу прийняття рішень щодо догляду за дитиною.
5) Партнерська взаємодія – наявність підтримки між партнерами, здатність до конструктивного діалогу, спільного прийняття рішень. Ознаками готовності є довіра, відкритість у спілкуванні, узгоджене бачення батьківських ролей. Рекомендовано здійснити попередній розподіл обов’язків, скласти спільний план дій на період пологів та післяпологовий період.
6) Поведінкова готовність – здатність до конструктивної поведінки в умовах стресу, реалізація набутих знань на практиці. Ознаками готовності є зібраність, здатність діяти відповідно до заздалегідь визначеного алгоритму. Рекомендовано підготувати індивідуальний набір необхідних речей на період пологів («тривожну валізку»), мати план дій у випадку початку пологів.
7) Духовна складова – усвідомлення нової соціальної ролі, перегляд особистих життєвих цінностей у контексті відповідальності за майбутню дитину. Ознаками готовності є внутрішнє прийняття батьківства як важливої складової життєвого шляху. Рекомендовано обговорювати очікування батьківства з партнером, родиною та/або фахівцями із психічного здоров’я, шукати особисті джерела внутрішньої опори (моральні, філософські, духовні).
Рекомендації щодо збереження психічного здоров’я вагітної жінки
Вагітність – це фізіологічний і психологічно значущий період у житті жінки, що супроводжується комплексом змін в організмі, психоемоційному стані та соціальній поведінці. Сучасні наукові дані свідчать, що психічне здоров’я вагітної жінки має безпосередній вплив як на її загальне самопочуття, так і на внутрішньоутробний розвиток плода, перебіг пологів і стан новонародженої дитини. У зв’язку з цим забезпечення психоемоційного благополуччя жінки в період гестації потребує мультидисциплінарного підходу із залученням спеціалістів різних профілів: лікарів загальної практики – сімейних лікарів, психологів, акушерів-гінекологів, а також соціальних працівників.
Ключові рекомендації, спрямовані на збереження та підтримку психічного здоров’я вагітної жінки:
1) Соціальна підтримка: підтримка з боку партнера, родини, друзів і соціального оточення є ключовим чинником психічного добробуту вагітної жінки. Рекомендації щодо забезпечення належної соціальної підтримки включають:
- залучення партнера та близьких родичів до повсякденного життя та потреб вагітної жінки;
- формування відкритої, довірливої комунікації в партнерських стосунках;
- за необхідності – звернення до груп психологічної підтримки, фахівців з охорони психічного здоров’я або соціальних працівників.
2) Психологічна допомога та психотерапія, когнітивно-поведінкова терапія та інші науково обґрунтовані методи психотерапії продемонстрували високу ефективність у зменшенні симптомів тривожності, депресії та психоемоційного напруження у вагітних жінок.
Рекомендації щодо надання підтримки вагітній жінці включають:
- своєчасне звернення до лікаря-психолога та/або лікаря-психотерапевта у разі виникнення симптомів тривоги, пригніченого настрою, емоційної нестабільності;
- використання технік саморефлексії, методів релаксації та практик усвідомленості;
- утримання від самодіагностики, самолікування та застосування неперевірених психотерапевтичних методів;
- за необхідності – участь у групах психологічної підтримки або проходження індивідуального психотерапевтичного супроводу.
3) Фізична активність відіграє позитивну роль у профілактиці тривожних і депресивних розладів. Вагітній жінці рекомендовано дотримуватись вказівок Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), наведених у «Global Guidelines on Physical Activity and Sedentary Behavior» (2020).
Рекомендовано:
- мінімум 150 хвилин фізичної активності помірної інтенсивності на тиждень (наприклад, 30 хвилин на день, 5 разів на тиждень);
- до безпечних видів фізичної активності належать: ходьба, йога для вагітних, плавання, вправи на велотренажері, легка аеробіка;
- вправи на зміцнення м’язів – двічі на тиждень, вправи на розтягування та релаксацію – щодня;
- уникати фізичних навантажень у спеку, за високої вологості, занять із ризиком травм (верхова їзда, бойові мистецтва, гірські лижі);
- після 16-го тижня вагітності уникати тривалого лежання на спині;
- за наявності ускладнень або хронічних захворювань попередньо проконсультуватися з лікарем, який веде вагітність.
Протипоказання до фізичних навантажень:
- тяжка анемія;
- прееклампсія;
- передлежання плаценти (особливо після 26-го тижня);
- вагінальні кровотечі;
- багатоводдя/маловоддя (за висновком лікуючого лікаря);
- інші медичні стани, що визначені лікуючим лікарем.
4) Психологічна освіта. Інформування жінок щодо фізіологічних і психологічних змін у період вагітності підвищує відчуття контролю та зменшує рівень тривожності.
Рекомендовано:
- відвідувати курси підготовки до пологів;
- користуватися перевіреними інформаційними джерелами: рекомендації ВООЗ, American College of Obstetricians and Gynecologists (ACOG), МОЗ;
- уникати надмірного споживання неперевіреної або емоційно тривожної інформації.
5) Медична підтримка та скринінг психічного стану. Відповідно до клінічних настанов ACOG, кожна вагітна жінка має проходити скринінг на депресивні й тривожні розлади.
Рекомендовано:
- лікарям, які ведуть вагітність, здійснювати регулярний моніторинг психоемоційного стану пацієнтки;
- у разі необхідності призначати фармакотерапію з урахуванням профілю безпеки лікарських засобів для плода;
- при виявленні ознак психічних розладів скеровувати жінку до відповідних спеціалістів (лікаря-психіатра, лікаря-психолога або лікаря-психотерапевта).
Рекомендації для майбутньої матері від фахівців сфери психічного здоров’я
До зачаття:
1) Усвідомлення та прийняття майбутніх змін:
- запропонувати жінці обдумати власну готовність до змін у тілі, способі життя, соціальній ролі;
- роз’яснити, що вагітність не завжди є «логічним кроком» і що жінка має право на час для адаптації до планування вагітності.
2) Спілкування:
- рекомендувати відкрито обговорювати з партнером очікування, страхи та майбутні обов’язки;
- заохочувати отримання підтримки від друзів та жінок із досвідом вагітності й пологів.
3) Зниження рівня тривоги:
- роз’яснити, що наявність страхів щодо вагітності, пологів або батьківства є нормальним явищем;
- інформувати про можливість користування допоміжними засобами для підтримки психоемоційного стану (психотерапія, медитації, дихальні практики, ведення щоденника думок).
4) Робота з травматичним досвідом:
- рекомендувати опрацювати психологічні або тілесні травми, втрати, складні сімейні стосунки, якщо такі є, до зачаття.
Після пологів:
1) Прийняття нової себе:
- пояснити, що фізіологічні та психологічні зміни, а також зміни у сімейній ролі є природними й очікуваними;
- наголосити на необхідності часу для адаптації та підкреслити, що втома є нормальною складовою періоду після народження дитини.
2) Відстеження симптомів післяпологової депресії:
- звертати увагу на такі симптоми, як стійкий пригнічений настрій, брак сил для догляду за дитиною, а також постійна надмірна тривога, плаксивість, байдужість до дитини, дратівливість на плач дитини, втома, постійні думки «я погана мама» (такі прояви виникають не лише внаслідок гормональних змін, а й можуть свідчити про розлади психічного здоров’я);
- у разі збереження або посилення симптомів упродовж понад 2-3 тижні рекомендувати звернення до лікаря-спеціаліста.
3) Соціальна підтримка:
- заохочувати спілкування з оточенням (навіть коротка розмова чи прогулянка з іншою мамою мають значення);
- наголосити на важливості підтримки партнера та відкритої комунікації щодо власних емоцій.
4) Час для себе:
- рекомендувати щодня виділяти 30-60 хвилин на відпочинок або улюблену діяльність (тиша, читання, душ, медитація, музика);
- роз’яснити, що такий час не є проявом егоїзму, а необхідністю для емоційної рівноваги.
5) Психоемоційна гігієна:
- заохочувати фіксувати власні емоції та самопочуття;
- рекомендувати регулярно задавати собі питання: «Що я зараз відчуваю?», «Чого мені бракує?», «Що б я порадила подрузі у схожій ситуації?».
ІІІ. Особливості розвитку дитини в перинатальному та постнатальному періодах
1) Перинатальний період, згідно з Інструкцією з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2006 року № 179, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 12 квітня 2006 року № 427/12301, це період, який починається з 22-го повного тижня вагітності (з 154-ї доби від першого дня останнього нормального менструального циклу – термін гестації, якому в нормі відповідає маса плода 500 г) і закінчується після 7 повних діб життя новонародженої дитини (168 годин після народження).
2) У період із 24-26-го тижня внутрішньоутробного розвитку спостерігається активний розвиток центральної нервової системи: формуються нейронні зв’язки, розвиваються сенсорні зони кори головного мозку. Плід починає реагувати на зовнішні подразники – світло, звуки, зокрема на голос матері.
3) Починаючи з 28-го тижня гестації плід здатний розрізняти знайомі звуки, зокрема голос матері, та демонструвати елементи пренатального навчання. Передача гормональних сигналів (таких, як кортизол і окситоцин) через плаценту сприяє розвитку механізмів адаптації до стресу, що має значення для психоемоційного стану дитини після народження.
4) У процесі пологів та в перші дні після народження відбувається суттєва зміна середовища. Для новонародженої дитини критично важливими є: контакт «шкіра до шкіри» з матір’ю, грудне вигодовування, зоровий і емоційний контакт. Ці фактори сприяють регуляції фізіологічних функцій, зниженню стресу та формуванню первинної прив’язаності.
5) У перинатальний період спостерігаються такі ключові процеси:
- формування сенсомоторної активності – із 5-го місяця внутрішньоутробного розвитку;
- реакції, що свідчать про емоційне реагування – приблизно із 6-го місяця;
- початкові ознаки пренатальної пам’яті та впізнавання – із 28-30-го тижня;
- здатність адаптуватися до стресу після народження значною мірою залежить від якості догляду та емоційного контакту з батьками.
Рекомендації щодо збереження психологічного здоров’я жінки після народження, що впливають на психоемоційний розвиток дитини
Визначення періоду після пологів. Згідно з визначенням ВООЗ, постнатальний (післяпологовий) період триває від моменту народження дитини до 42-го дня життя (6 тижнів). У клінічній практиці цей період також поділяється на:
- ранній неонатальний період – від народження до 7 повних діб (до 168-ї години життя);
- пізній неонатальний період – з 8-ї до 28-ї доби життя (з 169-ї до 672-ї години);
- післянеонатальний період – з 29-ї доби до 42-го дня життя.
У зазначений період емоційний стан матері суттєво впливає на формування прив’язаності, регуляцію поведінки та психоемоційний розвиток новонародженої дитини. Підтримка психічного здоров’я жінки є ключовим компонентом профілактики емоційних та пов’язаних із розвитком порушень у дитини.
Рекомендації жінці після пологів (інформування з боку медичних працівників):
- відмова від алкоголю, тютюну та психоактивних речовин. Необхідно інформувати жінку, що вживання таких речовин у післяпологовий період, особливо в період грудного вигодовування, може негативно впливати на стан дитини. У разі труднощів із відмовою потрібно рекомендувати звернення до спеціалістів (лікар-нарколог, лікар-психотерапевт);
- підтримка партнерських стосунків. Сприяти формуванню відкритої та довірливої комунікації між жінкою та партнером. Обговорення ролей, очікувань, емоцій й обов’язків знижує рівень тривожності та зменшує ризик післяпологових афективних розладів;
- рекомендації щодо саморегуляції та відпочинку. Звернути увагу жінки на важливість включення до щоденного графіку практик для зниження емоційного напруження – короткі паузи на відпочинок, медитація, дихальні вправи, прослуховування улюбленої музики, заняття, які приносять задоволення;
- обмеження впливу негативної інформації. Особливо в умовах збройного конфлікту рекомендовано зменшити обсяг перегляду новин, уникати тривожного контенту, натомість зосередитися на джерелах підтримки, ресурсних заняттях і спілкуванні;
- інформування про доступну психологічну допомогу.
Розвиток дітей у постнатальному періоді. Розвиток дитини відбувається цілісно й охоплює кілька взаємопов’язаних сфер. Виділяють основні напрями: фізичний і психоемоційний розвиток. Жодна зі сфер не існує ізольовано – кожна доповнює іншу. Для забезпечення гармонійного розвитку необхідно створити умови, які дозволять дитині розвивати свій потенціал.
У ранньому неонатальному періоді (до 6 тижнів) очікується формування таких навичок:
1) Психоемоційний розвиток:
- спостерігається активна рухова реакція (одночасні рухи ручками й ніжками);
- дитина заспокоюється при контакті з матір’ю (наприклад, при її появі або голосі);
- утримує погляд на предметах, розташованих на відстані 20-30 см, особливо концентрується на обличчі матері;
- реагує на звуки, зокрема прислухається до звуку брязкальця чи голосу.
2) Фізичний розвиток:
- у перші дні життя спостерігається фізіологічне зниження маси тіла (до 10% від маси при народженні), після чого настає поступове відновлення та збільшення маси;
- до кінця першого місяця життя:
- збільшення маси тіла не менше ніж на 600 г;
- приріст зросту не менше ніж на 3 см;
- збільшення окружності голови приблизно на 1,5-2 см;
- при викладанні на живіт дитина намагається підняти голову на кілька секунд;
- присутні основні вроджені рефлекси новонародженого: ссальний, пошуковий, хапальний, рефлекс Моро, рефлекс повзання (Бауера), автоматичної ходьби, автоматичної опори.
Рекомендації щодо збереження психічного здоров’я у дитини на різних етапах розвитку
Рекомендації з боку лікаря-акушера-гінеколога та лікаря-педіатра. У перинатальному періоді стан матері безпосередньо впливає на формування та функціонування нервової системи плода. Для зниження ризиків порушень психічного розвитку дитини рекомендовано:
1) Психоемоційна підготовка до вагітності та народження:
- формування психологічної готовності до батьківства (усвідомлене материнство, підтримка партнера, стабільне емоційне оточення);
- за наявності психоемоційних труднощів або психічних розладів – залучення лікаря-психолога або лікаря-психіатра до планування вагітності.
2) Контроль за факторами, що можуть впливати на розвиток нервової системи плода:
- повна відмова від вживання алкоголю, тютюну та наркотичних речовин;
- уникнення призначення лікарських засобів із підтвердженою тератогенною дією.
3) Пренатальна діагностика та генетичне консультування:
- проведення скринінгу TORCH-інфекцій – за медичними показаннями;
- проведення неінвазивного пренатального тестування (NIPT) та/або ультразвукового скринінгу з оцінкою ризиків генетичних аномалій розвитку (наприклад, трисомії 21-ї хромосоми) – за медичними показаннями.
4) Харчування та мікронутрієнти:
- достатнє надходження фолієвої кислоти для профілактики дефектів нервової трубки;
- йодопрофілактика, за потреби, призначається з урахуванням регіональних особливостей йодного дефіциту;
- повноцінне харчування з достатньою кількістю інших поживних речовин, наприклад вітаміну D, заліза, як частина профілактики затримки внутрішньоутробного розвитку.
5) Медико-генетичне консультування:
- для пар із сімейним анамнезом психічних або неврологічних розладів, при віку матері понад 35 років, а також за результатами пренатального скринінгу – обов’язкове направлення до медико-генетичного центру.
6) Протидія перинатальним ускладненням:
- профілактика передчасних пологів, інфекцій та асфіксії плода – завдяки регулярному спостереженню, доплерографії, кардіотокографії;
- дотримання протоколів ведення пологів, щоб знизити ризик гіпоксії, пологових травм, резус-конфлікту.
7) Профілактика олігофренії залежить від своєчасного обстеження вагітної жінки на сифіліс, а обстеження на токсоплазмоз, цитомегаловірусну інфекцію, краснуху – саме на етапах планування вагітності.
8) Скринінг новонароджених дітей:
- обов’язкове проведення неонатального скринінгу;
- у разі виявлення патології призначення терапії, наприклад дієта при фенілкетонурії, L-тироксин при гіпотиреозі тощо.
Рекомендації лікаря-невролога у постнатальному періоді. Для матері новонародженої дитини:
- Перші місяці адаптується не лише дитина до нового середовища, а й мати. Сон із дитиною, прогулянки на свіжому повітрі, 30-60 хвилин для себе кожного дня для відновлення емоційного стану.
- На першому місці – потреби матері (без шкоди для дитини), потім потреби дитини, а на останньому місці побутові справи.
- Спілкування з матерями новонароджених дітей у спільнотах чатів, на прогулянці, збалансоване харчування, враховуючи реакцію організму дитини на різні продукти (при грудному вигодовуванні).
- Відвідування лікаря-акушера-гінеколога за показаннями.
Щодо неврологічного розвитку дитини:
- Наявність рефлексів у новонародженої дитини, а саме пошукового (рефлекс Куссмауля), хоботкового, ссального, долонно-ротового (рефлекс Бабкіна), хапального (долонного і підошовного), рефлексу Моро, опорного, рефлексу автоматичної ходьби, асиметричного шийно-тонічного (рефлекс фехтувальника).
- Набір ваги згідно з центильними таблицями.
- Сон триває 15-17 годин на добу.
- Однакова рухова активність кінцівками.
- Зміна м’язового тонусу з гіпертонусу до нормотонусу в перші 1,5 місяця.
- У більшості дітей формується навичка утримання голови у вертикальному положенні у віці 6-8 тижнів.
Рекомендації терапевта мови та мовлення (логопеда) у постнатальному періоді
1) Мовленнєвий розвиток у перший рік життя є надзвичайно динамічним і тісно пов’язаний із дозріванням центральної нервової системи, становленням слухового і зорового аналізаторів, емоційної сфери, а також розвитком моторики. Важливо розуміти, що мовлення формується на базі загального психомоторного розвитку, тому його стимуляція має бути комплексною, враховуючи сенсорний, когнітивний та емоційно-соціальний розвиток дитини.
2) У постнатальному періоді спостерігається розвиток довільної слухової уваги та первинної локалізації. Домінує рефлекторна реакція на зовнішні подразники. Розвиток мовлення знаходиться на передмовленнєвому етапі, що передбачає формування довільної слухової уваги, розпізнавання голосу матері, реакції на інтонацію, гучність і тембр мови. Дитина фіксує погляд на обличчі дорослого, намагається імітувати артикуляційні рухи, поступово розпочинається гуління як відповідь на емоційно забарвлене звертання.
Рекомендації:
- створення акустично безпечного середовища з наявністю живої мовленнєвої стимуляції;
- використання інтонаційно виразної мови (так званої материнської мови), яка активізує слухову кору;
- забезпечення емоційно-особистісної взаємодії з дитиною, що сприяє формуванню первинних комунікативних зв’язків;
- застосування сенсорної стимуляції через дотик, зоровий контакт, міміку та голос.
IV Мати та дитина після пологів
Підтримка матері та дитини в перинатальному центрі
Медична підтримка:
- Безперервний моніторинг здоров’я матері та новонародженої дитини (фізичний стан, показники, грудне вигодовування).
- Професійне ведення пологів з урахуванням індивідуальних особливостей жінки; наявність лікаря-неонатолога та лікаря-акушера-гінеколога у цілодобовому режимі.
- Підтримка грудного вигодовування: консультації із лактації, навчання правильному прикладанню до грудей; ранній контакт «шкіра до шкіри» – одразу після народження.
- Доступ до сучасних засобів реанімації новонароджених дітей, особливо для передчасно народжених дітей.
Психоемоційна підтримка:
- Присутність партнера або супроводжуючої особи під час пологів (якщо це дозволяють умови).
- Психологічна допомога для матерів у післяпологовому періоді, включаючи профілактику післяпологової депресії.
- Тренінги та заняття вагітних для підготовки до пологів і материнства.
- Підтримка персоналом доброзичливого та партнерського ставлення.
Соціальна підтримка:
- Індивідуальний підхід до матерів уразливих груп: підлітки, внутрішньо переміщені особи, жінки з інвалідністю тощо.
- Юридична іа соціальна консультація за потреби.
- Післяпологова підтримка вдома.
- Забезпечення комфортних умов перебування для матері з дитиною: кімнати спільного перебування, харчування, душ, зручні умови для новонароджених дітей.
Освітні та інформаційні заходи:
- Інформаційні буклети про догляд за новонародженою дитиною, грудне вигодовування, вакцинацію.
- Майстер-класи зі сповивання, догляду за шкірою, безпечного сну.
- Доступ до фахових рекомендацій через мобільні застосунки, гарячі лінії або засоби телемедицини.
Профілактика перинатальних факторів ризику, що можуть впливати на психічне здоров’я дитини
До вагітності:
1) Генетичне консультування – рекомендовано для пар із сімейним анамнезом психічних або неврологічних розладів. Консультування проводиться лікарем-генетиком для оцінки ризиків і планування вагітності на основі клінічного та молекулярного аналізу.
2) Психологічна оцінка та підтримка – жінки з історією психічних розладів або емоційною вразливістю потребують консультації лікаря-психолога або лікаря-психіатра для розробки індивідуального плану супроводу вагітності.
3) Відмова від психоактивних речовин – рекомендовано повне припинення вживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин. Вони чинять тератогенну дію, особливо під час формування нервової трубки (1-8 тиждень вагітності), і підвищують ризик FASD (спектр фетальних алкогольних розладів), гіпоксії плода, затримки психічного розвитку.
4) Раціональне харчування та мікронутрієнти: фолієва кислота, йод.
5) Контроль інфекцій щодо ВІЛ, вірусний гепатит В і С, сифіліс та безсимптомну бактеріурію, встановити імунний статус щодо краснухи.
Під час вагітності:
1) Регулярне пренатальне спостереження з оцінкою психоемоційного стану проводиться лікарем-акушером-гінекологом або іншим лікарем з використанням опитувальників для виявлення депресії та тривожності (наприклад, шкала EPDS, GAD‑7).
2) Контроль ускладнень вагітності – гіпоксія плода, гестаційний діабет, прееклампсія та інші стани можуть негативно впливати на розвиток центральної нервової системи дитини.
3) Психоемоційна підтримка жінки – рекомендоване залучення сімейного оточення, груп підтримки, індивідуальних консультацій із лікарем-психологом або лікарем-психотерапевтом, застосування технік саморегуляції (дихальні практики, релаксація, усвідомленість).
4) Профілактика передчасних пологів – включає контроль інфекцій, зниження стресу, модифікацію навантажень та своєчасну медичну допомогу.
5) Психіатричний супровід – за наявності психічних розладів вагітну жінку супроводжують лікар-психіатр, фахівці у сфері психічного здоров’я в координації з лікарем-акушером-гінекологом, із корекцією медикаментозної терапії з урахуванням безпеки для плода.
У пологах та після народження дитини:
1) Дотримання стандартів ведення пологів – для запобігання перинатальній травмі, асфіксії, гіпоксії, які є чинниками ризику порушень нейропсихічного розвитку дитини.
2) Ранній тілесний контакт «шкіра до шкіри», грудне вигодовування, спільне перебування з матір’ю – сприяють активації парасимпатичної нервової системи, нормалізації ритмів дитини, формуванню емоційної прив’язаності та базового відчуття безпеки.
3) Спостереження за новонародженою дитиною лікарем-неонатологом і, за потреби, лікарем-неврологом дитячим, особливо у випадку передчасних пологів, наявності синдрому затримки розвитку плода, асфіксії новонародженого, гіпоглікемії.
4) Оцінка емоційного розвитку дитини у перший рік – з урахуванням соціальних реакцій (усмішка, погляд, звуки), формування комунікації та поведінкових навичок.
5) Раннє втручання у разі виявлення порушень розвитку – із залученням фахівців: лікар-психіатр дитячий, терапевт мови та мовлення, ерготерапевт, дефектолог, лікар-психотерапевт.
Сімейна підтримка:
1) Просвітницька робота з батьками – надання інформації про «червоні прапорці» раннього розвитку (відсутність реакції на власне ім’я, мовна затримка, порушення контакту очима, моторні стереотипії).
2) Психологічна підтримка сім’ї – особливо у випадку післяпологової депресії у матері. Рекомендовано залучати партнера до активної участі в догляді за дитиною, проводити сімейне консультування.
3) Формування стабільного емоційного середовища вдома, що включає надання дитині тепла, уваги, відчуття передбачуваності та захищеності. Це є критичним чинником формування прив’язаності та психічного здоров’я.
Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 1235 від 6 серпня 2025 року
https://moz.gov.ua/storage/uploads/b0c6c013-0f61-4917-a62b‑40ea333fee16/dn_1234_06082025_dod.pdf
Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 4 (65) 2025 р.
