25 грудня, 2025

Визначення материнського благополуччя ВООЗ: нова концептуальна основа та її значення для клінічної практики в Україні

Автори:

У статті розглянуто перше в історії глобальне визначення материнського благополуччя (maternal wellbeing), опубліковане Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Проаналізовано шість сфер концептуальної основи з особливим акцентом на ментальному здоров’ї. На базі даних українського дослідження ГО «Генерація матерів Лада» обговорено поширеність психологічних труднощів у жінок у перинатальному періоді та запропоновано відповідні рекомендації для акушерів-гінекологів щодо нагляду в цієї категорії пацієнток.

Ключові слова: материнське благополуччя, перинатальний період, матресенція, післяпологова депресія, Единбурзька шкала післяпологової депресії, Всесвітня організація охорони здоров’я.

У вересні 2025 року ВООЗ опублікувала своє перше в історії глобальне визначення материнського благополуччя (maternal wellbeing) та його концептуальну основу. Раніше унікальний період становлення жінки матір’ю ніколи не розглядався окремо.

Згідно з визначенням ВООЗ, материнське благополуччя – це «позитивний стан, який жінка відчуває від зачаття до 1 року після вагітності в шести сферах, що залежить від навколишнього середовища, в якому вона живе. Під час цього динамічного та адаптивного перехідного періоду жінка, її партнер і родина мають підтримку, впевненість і ресурси, щоб розвиватися та реалізувати свій повний потенціал і права» [1]. Це визначення є результатом консенсусу міжнародної спільноти та враховує думки жінок, громадянського суспільства, клініцистів і дослідників з усього світу. Важливим є визнання того, що на благополуччя матерів впливає не лише стан здоров’я, а й середовище, в якому живе жінка, її оточення, стосунки та права.

Упродовж трьох років (2022-2025) ВООЗ досліджувала концептуальне підґрунтя для цього визначення. Із 2022 року організація вивчила досвід багатьох жінок під час вагітності та в післяпологовий період. У 2023 році було скликано зустріч за участю багатьох зацікавлених сторін для спільної розробки чіткого, заснованого на фактичних даних визначення поняття «материнське благополуччя». Були окреслені кроки для підвищення рівня благополуччя матерів та його інтеграції в національні програми. У розробці взяли участь міждисциплінарна група світових експертів, представники жіночих і партнерських організацій. Експерти представляли 15 країн, зокрема країни з високим, середнім і низьким рівнем доходу.

Концептуальна основа: шість сфер материнського благополуччя

Концептуальна основа ВООЗ пропонує шість взаємопов’язаних сфер, які охоплюють багатовимірність періоду становлення жінки матір’ю (рисунок).

Рис. Концепція материнського благополуччя [1]

Перша сфера – здоров’я та харчування – охоплює фізичний і психічний стан здоров’я матері, включаючи фізичне відновлення, доступ до адекватного харчування та контроль хронічних і пов’язаних із вагітністю станів здоров’я. Ця сфера передбачає необхідність всебічної підтримки фізичного здоров’я жінки під час вагітності та по завершенні післяпологового періоду.

Друга сфера – забезпечення нагляду та його суб’єктивне сприйняття – акцентує увагу на суб’єктивному досвіді жінки щодо отриманого нагляду. Це включає отримання шанобливого, орієнтованого на людину та індивідуалізованого нагляду з акцентом на гідність, відповідну психосоціальну та емоційну підтримку від медичних працівників. Важливо, що ця сфера не обмежується лише програмами фінансової доступності до послуг.

Третя сфера – безпека, захищеність та стале середовище – стосується фундаментальних структурних й екологічних чинників, що визначають добробут. Вона охоплює фізичну безпеку (відсутність насильства та шкоди), економічну і фінансову стабільність, безпеку медичного середовища та проживання у сприятливому середовищі, що забезпечує збереження здоров’я.

Четверта сфера – стосунки та взаємодія – визнає значний вплив соціального оточення на материнське благополуччя. Охоплює якість і доступність мережі соціальної підтримки жінки, включаючи відносини з партнером, родиною та спільнотою, а також важливість любові, довіри та значущих соціальних взаємодій.

П’ята сфера – материнська автономія, активність і стійкість – зосереджена на жінці як активній учасниці свого життя та турботи про власне здоров’я. Автономія означає право жінки приймати рішення щодо свого тіла та нагляду, активність – відчуття контролю й здатність діяти відповідно до цих рішень, стійкість – психологічну здатність справлятися з проблемами й адаптуватися до значних змін у житті, пов’язаних із материнством.

Шоста сфера – культура та цінності – забезпечує врахування різних контекстів у рамках концепції, визнаючи, що благополуччя не є універсальним поняттям. Нагляд і підтримка мають відповідати особистій культурі, традиціям, духовним переконанням і цінностям жінки, оскільки ці елементи визначають сенс та мету її життя.

На особливу увагу заслуговує ментальне здоров’я, що є ключовим компонентом материнського благополуччя й займає окрему підшкалу в першій сфері «Здоров’я та харчування». Дані українського дослідження ГО «Генерація матерів Лада» (2024-2025) свідчать про високу поширеність психологічних труднощів серед жінок у перинатальному періоді: 96% респонденток повідомили про наявність таких труднощів [2]. Аналіз стратегій подолання цих проблем засвідчив, що 45% жінок звернулися за підтримкою до близьких, проте лише 7% звернулися до лікаря або психолога, а 18% матерів не вживали жодних заходів.

Наведені дані вказують на значний розрив між потребою в професійній психологічній допомозі та її фактичним отриманням. Серед основних бар’єрів можна виділити недостатню поінформованість жінок про можливі емоційні зміни в перинатальному періоді; відсутність знань про доступність професійної допомоги; соціальну стигматизацію психічних розладів.

Роль акушерів-гінекологів у виявленні перинатальних розладів психічного здоров’я

Акушери-гінекологи є фахівцями першої лінії, до яких звертаються вагітні жінки та породіллі. Ці спеціалісти традиційно зосереджені на фізичних показниках здоров’я пацієнток, проте існує потреба в більшій увазі до емоційного стану жінок. Зазначимо, що в клінічній практиці спостерігається тенденція нормалізувати або применшувати скарги пацієнток на погіршення емоційного самопочуття.

На основі аналізу концептуальної основи ВООЗ, а також даних вітчизняного дослідження можна сформулювати низку рекомендацій для акушерів-гінекологів.

Інформувати жінок про матресенцію (перехідний період становлення матір’ю від зачаття до 1 року після пологів, що супроводжується комплексними фізіологічними, психологічними й соціальними трансформаціями [3]) та можливі емоційні труднощі. Жінки не повинні проходити ці процеси на самоті – їм має бути надана підтримка з боку психологів або соціальних працівників.
Серйозно ставитися до скарг жінок на психологічні труднощі. Якщо при перевірці медичні показники пацієнтки в нормі – не списувати все на поширене пояснення «гормони».
До програми ведення вагітності увести обов’язкове застосування Единбурзької шкали післяпологової депресії (EPDS) – опитувальника з 10 питань на визначення перинатальної депресії та тривожності у ІІІ триместрі та на 2-3-му місяці після пологів, якщо пацієнтка не висловлює скарг на свій емоційний стан самостійно. В останньому випадку – одразу оцінювати стан за EPDS і відповідно до результатів направляти до психолога або психіатра.

З практичного досвіду

Апатія, ангедонія та порушення сну не єдині поширені симптоми післяпологової депресії. Дратівливість, напади люті можуть вказувати на післяпологову тривожність або змішаний депресивно-тривожний розлад. Фізіологічними проявами тривожності можуть бути безсоння, запаморочення, діарея, нервозність.

Якщо соматичне обстеження не виявляє в жінки патології – необхідна психологічна оцінка.

Термінологічні прогалини у визначенні періоду становлення жінки матір’ю

Окремої уваги потребує проблема недостатньо розвиненої термінології перинатального періоду в українській мові. Відсутність чітких термінів для позначення періоду становлення жінки матір’ю може свідчити про недостатню увагу до цього явища на суспільному рівні.

В англомовних країнах та Західній Європі використовується термін «матресенція» (matrescence) для позначення всього шляху становлення материнства від зачаття до 1 року після пологів [3]. Цей термін охоплює комплекс процесів, які відповідають концептуальній основі ВООЗ. В англійській мові існує чітке розмежування періодів: antenatal/prenatal (період від зачаття до народження дитини) та postpartum (період після пологів). В українській мові термін «перинатальний» використовується неоднозначно й сприймається по-різному тими чи іншими фахівцями.

Крім того, в англомовних і франкомовних країнах чітко диференціюють післяпологову депресію та післяпологову тривожність. Жінка може не відчувати пригніченості (типовий симптом депресії), але мати підвищену активність, дратівливість, надмірну реактивність – симптоми тривожного розладу, які часто залишаються непоміченими через нормалізацію («просто хвилюється, це нормально»). Впровадження чітких термінологічних визначень є необхідною передумовою для ефективної діагностики та допомоги.

Отже, процес розробки визначення материнського благополуччя ВООЗ навмисно включав думки не лише громадянського суспільства, клініцистів і дослідників з усього світу, а й жінок, визнаючи, що на цей стан впливає світ, у якому вони живуть, їхнє оточення, стосунки та права. Це, безумовно, свідчить про позитивну динаміку в напрямку більш холістичного підходу до превентивного вирішення питань материнського здоров’я.

Література

Le Lez J. et al. (2025) Maternal wellbeing: a WHO definition and conceptual framework. The Lancet Obstetrics, Gynaecology, & Women’s Health, Volume 1, Issue 1, e57-e63.
Аналітичний звіт від ГО «Генерація матерів Лада», дослідження 2024-2025, https://golada.org/Research-Quality-of-recovery-of-women-after-childbirth.
Пособчук Р.М. (2025) Матресенція: сучасна допомога майбутнім мамам. – Медичні аспекти здоров’я жінки, № 5 (162).

Тематичний номер «Акушерство. Гінекологія. Репродуктологія» № 5 (66) 2025 р.