6 листопада, 2025

Поліпрагмазія при антидепресивній терапії: клінічні ризикита роль фармакогенетики у персоналізації лікування

Автори:

Є. М. Денисов, к.мед.н., доцент, Донецький національний медичний університет, м. Кропивницький

У сучасній клінічній практиці значно зросла частота використання комбінованої фармакотерапії, особливо у пацієнтів із депресивними та тривожними розладами [1]. Поліпрагмазія – це призначення більш ніж двох препаратів одночасно. Вона стала типовим явищем при веденні пацієнтів зі складними клінічними випадками, що супроводжуються супутньою патологією, резистентністю до лікування чи побічними ефектами монотерапії [2]. Антидепресанти є одними із найчастіше комбінованих психотропних засобів, зокрема з антипсихотиками, нормотиміками, транквілізаторами, протисудомними, антигіпертензивними ліками, антибіотиками та соматотропною терапією [3].

Проблема поліпрагмазії є дуже актуальною через недостатній рівень інтеграції вузьких спеціалістів із первинною ланкою медицини, фрагментованість лікарського контролю та відсутність рутинної оцінки доцільності призначених схем. Часто пацієнти самостійно додають ліки без інформування клініциста або ж отримують додаткові призначення від інших спеціалістів без урахування медикаментозних взаємодій [4]. Це підвищує ризик взаємодій препаратів та побічних ефектів, що потребує особливої уваги з боку лікарів при плануванні та корекції фармакотерапії [5].

Попри широке використання комбінованих схем, багато призначень відбуваються без належного урахування фармакокінетичних і фармакодинамічних взаємодій, що суттєво підвищує ризик побічних реакцій, метаболічних ускладнень, гепатотоксичності, зниження ефективності лікування та втрати прихильності пацієнта до терапії [6].

Особливу пильність слід проявляти при поєднанні антидепресантів із препаратами, що впливають на систему цитохрому P450, транспортери P-глікопротеїну, а також мають вузький терапевтичний індекс [7]. Ризики небажаних взаємодій багато в чому залежать від генетично зумовлених варіантів метаболізму, що передбачає необхідність персоналізованого підходу до призначення лікування [8, 9].

Вивчення фармакогенетичних маркерів стає ключовим компонентом запобігання поліпрагмазії та оптимізації психофармакотерапії. Застосування фармакогенетичних тестів для виявлення поліморфізмів ферментів (CYP2D6, CYP2C19, CYP3A4/5) дозволяє прогнозувати індивідуальну відповідь на антидепресанти, їхній метаболізм, а також імовірність взаємодій з іншими препаратами. Інтеграція фармакогенетики у клінічну практику відкриває перспективи поліпшення безпеки лікування, зниження частоти медикаментозних ускладнень та підвищення якості психіатричної допомоги [10, 11].

Таким чином, комплексне дослідження поліпрагмазії при застосуванні антидепресантів з урахуванням фармакокінетичних, фармакодинамічних та генетичних чинників є надзвичайно актуальним та має вагоме значення для підвищення ефективності і безпеки сучасної психофармакотерапії.

Було проведене дослідження з метою системного аналізу значущих фармакокінетичних і фармакодинамічних взаємодій антидепресантів та інших лікарських засобів, оцінювання ролі фармакогенетичних чинників й ризику поліпрагмазії у прогнозуванні та запобіганні несприятливим комбінаціям препаратів.

Матеріали й методи дослідження

У роботі було проведено та застосовано структурований аналіз доказових баз даних:

Огляд сучасної літератури із баз даних PubMed, Scopus, Web of Science і Cochrane Library щодо медикаментозних взаємодій антидепресантів та поліпрагмазії (2000‑2025 рр.).
Порівняльний аналіз клінічних настанов із психофармакотерапії (NICE, CANMAT, APA, WFSBP) щодо допустимих комбінацій антидепресантів з іншими психо- й соматотропними препаратами.
Систематизація взаємодій ліків за механізмом (фармакокінетичні й фармакодинамічні) та потенційним клінічним ризиком на основі узагальнених даних.
Огляд фармакогенетичних чинників взаємодій ферменту системи цитохрому P450 (CYP2D6, CYP2C19, CYP3A4), генів, що кодує мембранний транспортер (ABCB1), серотонінові рецептори (HTR_2A), ферменту, який розщеплює катехоламіни (COMT), що впливають на метаболізм антидепресантів і ризик ускладнень при поліпрагмазії.

У процесі аналізу взаємодій антидепресантів із препаратами інших фармакологічних груп було систематизовано 132 типи клінічно значущих фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій. Дані були класифіковані відповідно до класу антидепресанту та типу взаємодії: трициклічні (ТЦА) – амітриптилін, іміпрамін, кломіпрамін; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) – сертралін, флуоксетин, циталопрам, есциталопрам, пароксетин; селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (СІЗЗСН) – дулоксетин, венлафаксін, мілнаципран; тетрациклічні антидепресанти – міансерін, міртазапін; інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну – бупропіон; антидепресанти інших груп – вортіоксетин і тразодон. Основні результати наведені у таблиці.

Таблиця. Фармакокінетичні та фармакодинамічні взаємодії антидепресантів з іншими групами препаратів
Тип взаємодії	Препарат або група	Результат взаємодії
*ТЦА (амітриптилін, іміпрамін, кломіпрамін)*
Фармакокінетика	Алкоголь	Уповільнення метаболізму ТЦА та посилення їхнього ефекту й дії алкоголю; за хронічного алкоголізму – прискорення метаболізму
	Антипсихотики	Уповільнення метаболізму антипсихотиків і ТЦА, посилення їхньої клінічної дії
	Фуразолідон	Накопичення метаболіту оксиетилгідразину, що блокує МАО і мікросомальні ферменти; можливий психоз
	Непрямі антикоагулянти	Гальмування метаболізму, посилення дії антикоагулянтів
	Циметидин	Уповільнення метаболізму ТЦА, підвищення основної дії та побічних ефектів
	НПЗП (саліцилати, парацетамол)	Підвищення концентрації ТЦА, ризик токсичності; описано летальний випадок
	Солі літію	Уповільнення виведення, підвищення концентрації, можливі токсичні ефекти
	Дисульфірам, циклофосфан	Токсичні реакції
	Транквілізатори	Уповільнення метаболізму транквілізаторів, підвищення дії
	СІЗЗС	Уповільнення метаболізму деяких ТЦА, підвищення концентрації
Фармакокінетика	Метилфенідат	Уповільнення метаболізму ТЦА, можливий клінічний ефект
	Протисудомні препарати	Підвищення метаболізму та зниження концентрації ТЦА
	Вальпроат натрію	Уповільнення метаболізму ТЦА, підвищення ефекту
	Барбітурати	Посилення метаболізму та зниження рівня ТЦА
	Солі літію	Підвищення рівня літію у крові
	Оральні контрацептиви, естрогени	Уповільнення метаболізму ТЦА, підвищення ефекту
	Фенамін	Гальмування метаболізму й підвищення рівня фенаміну
	Дисульфірам	Уповільнення метаболізму іміпраміну й амітриптиліну, посилення дії
	Нітрати (нітрогліцерин, ізосорбід)	Зменшення ефекту при сублінгвальному прийманні через гіпосалівацію
Фармакодинаміка	Антипсихотики, транквілізатори, анальгетики	Потенціювання седативної дії, аналгезії, пригнічення ЦНС
	Психостимулятори	Підвищення ефекту стимуляції, тимоаналептичного ефекту ТЦА
	Антихолінергічні препарати	Сумарна дія, можливий розвиток делірію
	Антихолінестеразні засоби	Двосторонній антагонізм, усунення токсичних ефектів ТЦА
Фармакодинаміка	Антиаритмічні препарати, глікозиди	Посилення кардіотоксичності, негативна інотропна дія
	Протиепілептичні препарати	Зниження ефективності, порогу судомної готовності
	Інгібітори МАО (необоротні)	Можливе збудження, судоми, нестабільний артеріальний тиск – комбінація небажана
	Адреноміметики	Підвищення пресорної реакції, ризик гіпертонічного кризу
	Вітамін B₆	Зменшення побічних ефектів ТЦА
	Гіпотензивні засоби	Зменшення ефекту або парадоксальна гіпертензія
	Діуретики	Гіпергідропексичний синдром (ендокринне порушення з надмірним затриманням рідини в організмі), посилення гіпотензивного ефекту
	Периферичні вазодилататори	Ризик тахікардії, артеріальна гіпотензія
	Бета-блокатори	Посилення негативного інотропного ефекту, пригнічення ЦНС
	Гормони щитоподібної залози	Підвищення ризику аритмій, напади стенокардії
	Ноотропи	Посилення тимоаналептичного ефекту ТЦА, можлива тривожність
*Тетрациклічні антидепресанти (міансерін, міртазапін)*
Фармакокінетика	Протисудомні препарати (барбітурати, фенітоїн, карбамазепін)	Посилення метаболізму тетрациклічних антидепресантів, зниження концентрації в крові, зменшення антидепресивної активності; можливе підвищення рівня фенітоїну і його побічної дії
	Транквілізатори, β-блокатори	Уповільнення метаболізму, підвищення концентрації у крові
	Алкоголь, седативні снодійні засоби	Потенціювання седативного ефекту, посилення пригнічення ЦНС
Фармакодинаміка	Адреноміметики	Посилення пресорної дії адреноміметиків
	Антихолінергічні препарати, леводопа	Посилення дії антихолінергічних препаратів і леводопи
	Гіпотензивні засоби (октадин, резерпін, метилдопа)	Ослаблення антигіпертензивної дії, посилення пригнічення ЦНС
	Протиепілептичні препарати	Ослаблення ефекту протиепілептичних засобів
*СІЗЗС* (*флуоксетин, флувоксамін, сертралін, пароксетин, циталопрам, есциталопрам*)
Фармакокінетика	Протиепілептичні препарати (карбамазепін, фенітоїн)	Зниження концентрації циталопраму, сертраліну; підвищення концентрації карбамазепіну і фенітоїну під впливом флуоксетину й сертраліну
	Вальпроєва кислота	Підвищення концентрації пароксетину в крові
	Ламотриджин	Підвищення до токсичного рівня концентрації ламотриджину під впливом сертраліну
	Метадон	Підвищення плазмової концентрації метадону на 30‑50% під впливом флувоксаміну
	Циметидин	Інгібування метаболізму СІЗЗС, підвищення їх концентрації у крові та посилення ефектів
	Антикоагулянти (варфарин, тиклопідин)	Підвищення протромбінового часу та кровоточивості при комбінації з флуоксетином, флувоксаміном, пароксетином, есциталопрамом
	Теофілін	Підвищення концентрації теофіліну і посилення побічних ефектів під впливом флувоксаміну та пароксетину
	Атомоксетин	Збільшення періоду напіввиведення атомоксетину під впливом пароксетину
	Антипсихотики (фенотіазини, бутирофенони)	Флуоксетин підвищує концентрацію флуфеназину і галоперидолу; флувоксамін подвоює концентрацію галоперидолу
	Атипові антипсихотики (клозапін, оланзапін, рисперидон, кветіапін)	Підвищення концентрацій під впливом СІЗЗС (до 200% для оланзапіну, 100% для клозапіну)
	Бета-блокатори (метопролол, пропранолол)	Пригнічення метаболізму та підвищення концентрацій під впливом СІЗЗС
	Антибіотики-макроліди (еритроміцин, кларитроміцин)	Зменшення метаболізму флуоксетину та підвищення його концентрації у крові з можливим розвитком токсичних явищ
	Антиестрогенні засоби (тамоксифен)	Зниження плазмової концентрації тамоксифену під впливом флуоксетину та пароксетину зі зниженням його активності
	Засоби для лікування ВІЛ-інфекції (ритонавір, індинавір)	Ритонавір і делавірдин підвищують рівень флуоксетину на 19‑50%; невірапін зменшує концентрацію; фосампренавір і дарунавір знижують рівень пароксетину та сертраліну на 38‑55%
	Трициклічні антидепресанти	Зниження метаболізму та підвищення концентрації в крові у 2‑4 рази під впливом флуоксетину та флувоксаміну
	Пароксетин	Підвищення концентрації дезипраміну на 360%
Фармакокінетика	Циталопрам	Підвищення концентрації дезипраміну на 50%
	Міртазапін	Підвищення концентрації міртазапіну під впливом флувоксаміну
	Статини	Зменшення метаболізму ловастатину, симвастатину; флувостатин зменшує метаболізм сертраліну
	Аміодарон	Інгібує метаболізм сертраліну
	Лозартан	Інгібування метаболізму лозартану флуоксетином, пароксетином, флувоксаміном
	Блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, ніфедипін, дилтіазем)	Підвищення концентрацій, токсичність, зменшення метаболізму
	Бензодіазепіни	Зменшення метаболізму діазепаму та алпразоламу, підвищення концентрацій
	Солі літію	Підвищення рівня літію флуоксетином
Фармакодинаміка	Протиепілептичні засоби	Зниження судомного порогу, ослаблення ефективності
	Гіпоглікемічні засоби	Флуоксетин підсилює дію
	Алкоголь, седативні, снодійні	Підсилення гальмівної дії на ЦНС
	Клонідин	Підсилення центрального ефекту
	Буспірон	Підсилення ефекту при ОКР
	Трамадол	Підсилення аналгезії флуоксетином і пароксетином
	НПЗП	Підвищення ризику шлункових кровотеч при застосуванні з СІЗЗС
*Подвійні антидепресанти: СІЗЗСН (венлафаксин, дулоксетин, мілнаципран) та вортіоксетин, тразодон*
Фармакокінетика	Антипсихотики	Венлафаксин гальмує метаболізм клозапіну та галоперидолу, посилюючи психотропну дію та побічні ефекти; кветіапін збільшує плазмову концентрацію венлафаксину; тразодон підвищує рівень тіоридазину; флуоксетин збільшує концентрацію рисперидону на 26%
	Антидепресанти різних груп	Венлафаксин збільшує період напіввиведення іміпраміну на 27%, дезипраміну – на 40%; пароксетин підвищує рівень венлафаксину та подовжує період напіввиведення дулоксетину на 60%; дулоксетин збільшує концентрацію дезипраміну; бупропіон підвищує рівень вортіоксетину в 2,3 раза
	Солі літію	Венлафаксин підвищує концентрацію літію у плазмі крові
	Антибіотики	Фторхінолони підвищують рівень дулоксетину; еритроміцин збільшує концентрацію міртазапіну; рифампіцин знижує рівень вортіоксетину на 72%
	Серцеві глікозиди	Тразодон збільшує концентрацію дигоксину
	Протиепілептичні засоби	Тразодон дещо підвищує рівень карбамазепіну; карбамазепін знижує рівень мілнаципрану, міртазапіну та тразодону; фенітоїн зменшує концентрацію вортіоксетину і міртазапіну
	Циметидин	Збільшує біодоступність міртазапіну на 50%, пригнічує метаболізм венлафаксину, підвищуючи його рівень
	Препарати для лікування ВІЛ (ритонавір, індинавір)	Індинавір знижує рівень венлафаксину
	Протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол)	Кетоконазол, флуконазол, тербінафін збільшують період виведення венлафаксину та підвищують рівень вортіоксетину в 1,5 раза
	Антигістамінні засоби	Дифенгідрамін підвищує рівень венлафаксину на 200%
Фармакокінетика	Непрямі антикоагулянти (варфарин)	Тразодон і міртазапін пригнічують метаболізм варфарину, збільшуючи протромбіновий час; тиклопідин пригнічує метаболізм дулоксетину і вортіоксетину
	Бета-блокатори	Венлафаксин, дулоксетин та міртазапін пригнічують метаболізм пропранололу і метопрололу
	Статини: ловастатин, симвастатин, флувостатин	Венлафаксин і міртазапін інгібують метаболізм ловастатину та симвастатину; флувостатин інгібує метаболізм вортіоксетину
	Блокатори кальцієвих каналів: верапаміл, дилтіазем	Верапаміл та дилтіазем інгібують метаболізм вортіоксетину і венлафаксину; венлафаксин і міртазапін інгібують метаболізм верапамілу
	Аміодарон	Інгібування метаболізму вортіоксетину, венлафаксину, дулоксетину і міртазапіну
	Антиестрогенні препарати: тамоксифен	Зниження плазмової концентрації тамоксифену та його активності
Фармакодинаміка	Алкоголь	Посилення пригнічення ЦНС
	Інгібітори МАО	Несумісність з інгібіторами МАО; призначення можливе через 14 днів після відміни необоротних інгібіторів МАО та через 24 год – оборотних; можна застосовувати через 7 днів після припинення лікування венлафаксином
	СІЗЗС і кломіпрамін	Можливий розвиток «серотонінового синдрому»
	Тразодон, міртазапін	Підвищений ризик розвитку «серотонінового синдрому» при комбінації з венлафаксином
	Антипсихотики	Міртазапін і тразодон підсилюють седативний ефект антипсихотиків; тразодон посилює гіпотензивний ефект фенотіазинів та збільшує концентрацію тіоридазину в плазмі
	Солі літію	При сумісному застосуванні з тразодоном посилення нейротоксичної дії солей літію
	Симпатоміметики	Мілнаципран у комбінації з адреналіном і норадреналіном підвищує ризик артеріальної гіпертензії та аритмії
	Гіпотензивні засоби	Мілнаципран знижує ефект клонідину; тразодон посилює дію гіпотензивних препаратів
	Серцеві глікозиди	Мілнаципран із дигоксином підвищують ризик тахікардії та гіпертензії
	Триптофан	При комбінації з тразодоном можливий розвиток гіпоманії та психозу
*Інгібітори зворотного захоплення норадреналіну та дофаміну (бупропіон)*
Фармакокінетика	Протисудомні засоби: карбамазепін, фенітоїн	Зниження плазмової концентрації бупропіону та ослаблення його дії, зниження ефективності протисудомних засобів
	Антидепресанти	Підвищення плазмової концентрації венлафаксину, нортриптиліну й інших ТЦА, а також циталопраму при поєднанні з бупропіоном
	Засоби для лікування ВІЛ-інфекції: ритонавір, лопінавір, ефавіренз	Прискорення метаболізму та зниження концентрації бупропіону в плазмі крові на 15‑57%
	Метопролол	Підвищення плазмової концентрації метопрололу з ризиком розвитку брадикардії
	Тамоксифен	Зниження плазмової концентрації тамоксифену
Фармакодинаміка	Протипаркінсонічні засоби: амантадин, леводопа	Синергізм із посиленням центральної дії амантадину та леводопи
Фармакодинаміка	Трансдермальна нікотинова система	Можливе підвищення артеріального тиску при поєднанні з бупропіоном
Примітки: МАО – моноаміноксидаза, НПЗП – нестероїдні протизапальні препарати, ОКР – обсесивно-компульсивний розлад.

Результати дослідження

Фармакокінетичні взаємодії

Найбільшу кількість потенційно небезпечних фармакокінетичних взаємодій зафіксовано при застосуванні ТЦА з антипсихотиками, солями літію, інгібіторами цитохрому P450 (циметидин, СІЗЗС), протиепілептичними засобами та антибіотиками – макролідами. Було показано, що ТЦА здатні як інгібувати, так і індукувати метаболізм інших лікарських засобів, що спричиняє кумуляцію або зниження ефективності препаратів.

СІЗЗС виявилися потужними інгібіторами ферментів CYP2D6 та CYP3A4, що призводило до значного збільшення концентрацій антипсихотиків, антикоагулянтів, β-блокаторів, ламотриджину, метадону та антигіпертензивних засобів. Зокрема, пароксетин підвищував рівень дезипраміну на 360%, а сертралін – ламотриджину до токсичних значень.

Тетрациклічні антидепресанти (міансерін, міртазапін) продемонстрували помірну схильність до фармакокінетичних взаємодій. Однак їхня дія значно посилювалася при одночасному застосуванні з транквілізаторами, протисудомними препаратами, барбітуратами та алкоголем.

Фармакодинамічні взаємодії

У фармакодинамічному аспекті найбільш критичні комбінації відзначалися між антидепресантами та препаратами, що впливають на ЦНС. Потенціювання седативного ефекту, посилення пригнічення ЦНС, зниження судомного порогу, ризик делірію або серотонінового синдрому спостерігалися при поєднанні ТЦА, СІЗЗС або міртазапіну із бензодіазепінами, антипсихотиками, протисудомними засобами, інгібіторами МАО або трамадолом.

Важливою проблемою є підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч при поєднанні СІЗЗС із нестероїдними протизапальними препаратами. Також встановлено підвищений ризик гіпертонічних кризів при комбінуванні ТЦА або венлафаксину з адреноміметиками.

Ретельний аналіз фармакокінетичних та фармакодинамічних взаємодій антидепресантів показав, що найбільша кількість потенційних взаємодій спостерігається при застосуванні СІЗЗС (n=44). Висока частота фармакокінетичних взаємодій зумовлена насамперед блокуванням ферментів системи цитохрому P450, зокрема CYP2D6 та CYP3A4, що створює клінічно значущі ризики, особливо при одночасному застосуванні з антипсихотиками, статинами та антикоагулянтами (рисунок).

Рисунок. Розподіл фармакокінетичних та фармакодинамичних взаємодій за групами антидепресантів

За загальною кількістю зареєстрованих медикаментозних взаємодій ТЦА посідають друге місце серед усіх груп антидепресантів, що зумовлено їх складним фармакодинамічним профілем у поєднанні з участю в метаболізмі основних ферментів цитохрому P450.

Це свідчить про високий потенціал ТЦА до взаємодії з іншими препаратами, що підтверджує потребу в ретельному моніторингу при їхньому призначенні. Особливе значення мають взаємодії ТЦА з адреноміметиками, антиаритміками, антипсихотиками, транквілізаторами, алкоголем, нестероїдними протизапальними препаратами, антикоагулянтами та гормональними засобами.

Подвійні антидепресанти, зокрема СІЗЗСН, а також вортіоксетин і тразодон характеризуються вельми високою частотою медикаментозних взаємодій (22 фармакокінетичні та 14 фармакодинамічних). Це підкреслює необхідність ретельного оцінювання їхнього метаболізму та обережності при комбінуванні з антикоагулянтами, антипсихотиками та антиретровірусними препаратами.

Тетрациклічні антидепресанти, а саме міансерин та міртазапін, мають значно нижчий потенціал небажаних взаємодій (3 фармакокінетичні та 4 фармакодинамічні). Однак вони здатні посилювати пригнічення ЦНС при одночасному застосуванні з алкоголем, транквілізаторами та антигіпертензивними засобами.

Бупропіон має найменшу кількість зареєстрованих взаємодій серед антидепресантів, причому більшість із них є клінічно незначущими (5 фармакокінетичних та 2 фармакодинамічні). Це робить його відносно безпечним варіантом у пацієнтів із поліпрагмазією.

Оцінювання потенціалу поліпрагмазії

Аналіз фармакокінетичних і фармакодинамічних взаємодій антидепресантів продемонстрував, що ризик несприятливих подій зростає експоненційно зі збільшенням кількості одночасно призначених препаратів. Для об’єктивного оцінювання потенціалу поліпрагмазії в аналізі даних було застосовано класифікацію комбінацій за типом ризику з урахуванням таких факторів, як:

кількість супутніх препаратів (≥2);
тип взаємодії (фармакокінетична чи фармакодинамічна);
рівень ризику (низький, помірний, високий, критичний);
терапевтичне вікно препарату (вузьке чи широке);
фенотип метаболізатора (на основі фармакогенетики).

Було показано, що комбінації ≥2 психотропних препаратів, переважно із застосуванням ТЦА, СІЗЗС, венлафаксину чи клозапіну, мають високий потенціал для виникнення фармакокінетичних конфліктів через блокаду або посилення ферменту P450 (CYP2D6, CYP3A4). Пацієнти, які приймають СІЗЗС разом з антикоагулянтами (варфарином, клопідогрелем), демонструють значно вищу частоту кровотечі (ризик >30%), особливо у похилому віці.

Найвищий фармакодинамічний ризик спостерігається при поєднанні СІЗЗС або тразодону з інгібіторами МАО, що загрожує розвитком серотонінового синдрому. У пацієнтів, що приймають антидепресанти разом із протиепілептичними засобами, можливою є як індукція метаболізму (зниження ефективності антидепресанту), так і зниження судомного порогу – залежно від конкретної комбінації.

Для кількісної оцінки потенціалу поліпрагмазії під час призначення антидепресантів може бути запропонований індекс інтеракційної насиченості (ІІН):

де: n – кількість імовірних взаємодій у схемі, ώ – ваговий коефіцієнт (1 – низький ризик, 2 – помірний, 3 – високий, 4 – критичний), ἠ – кількість застосовуваних препаратів.

Загальний ІІН >1,5 балів свідчить про високий ризик поліпрагмазії та потребує перегляду призначень або фармакогенетичного тестування перед призначенням антидепресантів.

Висновки

Поліпрагмазія є однією із ключових загроз безпеці фармакотерапії у пацієнтів, що отримують антидепресанти, особливо за наявності супутньої соматичної або психіатричної патології. Найбільш ризикованими є комбінації з антипсихотиками, антикоагулянтами, протисудомними засобами, антибіотиками та препаратами, що впливають на метаболізм через ферменти CYP450.
Найвищу частоту клінічно значущих несприятливих взаємодій виявлено при застосуванні СІЗЗС і ТЦА, що пов’язано з їхнім впливом на ферментні системи (CYP2D6, CYP3A4), а також потенціюванням фармакодинамічних ефектів, таких як серотоніновий синдром, кардіотоксичність, зростання частоти кровотечі та пригнічення ЦНС.
Особливу клінічну цінність мають антидепресанти міансерин та бупропіон, які демонструють найнижчі фармакокінетичні й фармакодинамичні взаємодії між різними групами препаратів. На українському фармацевтичному ринку добре зарекомендували себе препарати компанії «Фармліга» – Міасер^® (міансерин) та Бупрінол (бупропіон).

Міасер^® – це ефективний засіб для пацієнтів із виразними симптомами тривожності, порушеннями сну, психогенним болем та вегетосоматичними порушеннями. Його седативний та вегетостабілізувальний профіль забезпечує швидке зниження гіперактивності центральної та вегетативної систем, що є нетиповим для інших антидепресантів групи СІЗЗС. Важливими клінічними перевагами Міасеру є відсутність значущих взаємодій із хіміотерапевтичними засобами та потенційний протипухлинний ефект відповідно до нових даних, що обґрунтовує його застосування в онкологічних пацієнтів.

Водночас Міасер характеризується низьким ризиком медикаментозних взаємодій з антипсихотиками, вітамінами, антибіотиками, гормональними засобами, ноотропами, гіпотензивними засобами та більшістю препаратів для лікування соматичних захворювань. Такий сприятливий профіль безпеки робить Міасер^® оптимальним вибором у пацієнтів із поліпрагмазією, де ризик взаємодій має ключове значення для прогнозу лікування.

Бупрінол (бупропіон) демонструє унікальну клінічну ефективність у випадках, коли провідними симптомами є апатія, астенія та ангедонія. Завдяки виразній дофамінергічній та норадренергічній активності препарат сприяє підвищенню рівня енергії, відновленню мотивації й бажання та поліпшенню когнітивного функціонування. Бупрінол довів ефективність у лікуванні постінсультної депресії та апатії при тривалому перебігу хронічних хвороб, а також проявляє нейропротекторні властивості у реабілітаційному періоді після інсульту.

Важливою перевагою Бупрінолу серед усіх антидепресантів є відсутність індукованої сексуальної дисфункції та інших серотонінергічних побічних ефектів, що робить його першим вибором для пацієнтів, які погано переносять СІЗЗС. Бупрінол характеризується сприятливим профілем безпеки через низький ризик клінічно значущих взаємодій з антипсихотиками, антибіотиками, гормональними засобами, ноотропами та більшістю препаратів у соматичної медицині. Важливо підкреслити, що Бупрінол має найнижчий коефіцієнт медикаментозних взаємодій серед антидепресантів, що робить його оптимальним вибором у пацієнтів із поліпрагмазією, де мінімізація фармакокінетичних та фармакодинамічних ризиків є принципово важливою.

Запропонований індекс ІІН як практичний інструмент оцінювання потенційної взаємодії при призначенні кількох психотропних засобів дозволяє мінімізувати ймовірність поліпрагмазії шляхом уникнення комбінацій препаратів із високим профілем ризику та врахування даних фармакогенетики й терапевтичного моніторингу концентрації антидепресанту. Впровадження фармакогенетичного скринінгу може стати інструментом для персоналізованого зниження ризику поліпрагмазії.
Отримані результати підтверджують необхідність ширшого впровадження принципів персоналізованої психофармакотерапії у загальній клінічній практиці, з акцентом на вивчення фармакогенетичних профілів, що дозволяє значно підвищити безпеку та ефективність лікування тривожно-депресивних розладів.

Література

Guidi J., Fava G. A. Sequential Combination of Pharmacotherapy and Psychotherapy in Major Depressive Disorder: A Systematic Review and Meta-analysis // JAMA Psychiatry. – 2021. – 78 (3). – Р. 261‑269; doi:10.1001/jamapsychiatry.2020.3650.
Delara M., Baigi V., Saedipour M. et al. Prevalence and factors associated with polypharmacy: a systematic review and meta-analysis // BMC Geriatrics. – 2022. – 22. – Р. 606; doi:10.1186/s12877‑022‑03279-x.
Fan P., Pillinger T., Spina E., et al. Combination of antidepressants and antipsychotics as an effective treatment option? A review of clinical and mechanistic evidence // The Lancet Psychiatry. – 2023. – 10 (5). – Р. 320‑330; doi:10.1016/S2215‑0366(23)00062‑6.
Delara M., Baigi V., Saedipour M. et al. Prevalence and factors associated with polypharmacy: a systematic review and meta-analysis // BMC Geriatrics. – 2022. – 22. – Р. 606; doi:10.1186/s12877‑022‑03279-x.
Jin R., Sriram V., Zhang Q. et al. Exploring medication self-management in polypharmacy: patient and provider perspectives // BMC Health Services Research. – 2024. – Vol. 24, № 1. – Article 11456697; doi: 10.1186/s12913‑024‑11456697.
Szilvay A., Somogyi O., Dobszay A. et al. Analysis of interaction risks of patients with polypharmacy and the pharmacist interventions performed to solve them: a multicenter descriptive study according to medication reviews in Hungarian community pharmacies // BMC Health Services Research. – 2021. – Vol. 21. – Article 755; doi: 10.1186/s12913‑021‑07552‑9.
Spina E., Santoro V., D’Arrigo C. Clinically relevant pharmacokinetic drug interactions with second-generation antidepressants: an update // Clin Ther. – 2008. – Vol. 30, № 7. – P. 1206‑1227; doi: 10.1016/S0149‑2918(08)80047‑1.
Radosavljevic M., Strac D. Љ., Jancic J., Samardzic J. The Role of Pharmacogenetics in Personalizing the Antidepressant and Anxiolytic Therapy // Frontiers in Psychiatry. – 2022. – Vol. 13. – Article 939588; doi: 10.3389/fpsyt.2022.939588.
Kirchheiner J., Nickchen K., Bauer M. et al. Pharmacogenetics of antidepressant response // European Neuropsychopharmacology. – 2008. – Vol. 18, № 6. – P. 317‑333.
Li D., Pain O., Fabbri C., Wong W. L. E., Lo C. W. H., Ripke S., Cattaneo A. et al. Metabolic activity of CYP2C19 and CYP2D6 on antidepressant response from 13 clinical studies using genotype imputation: a meta-analysis // Translational Psychiatry. – 2024. – Vol. 14, Article 296; doi: 10.1038/s41398‑024‑02981‑1.
Lorvellec M. A., Kee P. S., Santoro V. et al. Pharmacogenetics testing for poor response to antidepressants: how actionable are CYP2D6/CYP2C19 variants? // Frontiers in Pharmacology. – 2024. – Vol. 3; doi: 10.3389/fphar.2024.1440523.

Матеріали й методи дослі­дження

Результати дослі­дження

Висновки

Література

Матеріали й методи дослідження

Результати дослідження