19 червня, 2025
Стандарти догляду за периферичними внутрішньовенними катетерами
Консенсус експертів на основі доказів
Встановлення периферичного внутрішньовенного катетера (ПВК) є найбільш поширеною інвазивною процедурою в медичній практиці. Незважаючи на частоту використання ПВК у госпіталізованих пацієнтів, дана маніпуляція загалом сприймається як безпечна, однак поширеність ускладнень цієї процедури коливається від 35 до 50%. Крім того, негативні результати використання ПВК часто сприймаються клініцистами як рутинні явища. Медичні працівники усіх ланок потребують фундаментальних знань щодо проведення даної маніпуляції. Оцінка кількості встановлених ПВК та частоти ускладнень процедури підводить до висновку, що визначальним є людський фактор, який впливає на наслідки маніпуляції.
Асоціація судинного доступу (AVA) у співпраці з Товариством інфузійних медсестер (INS), Американською асоціацією реанімаційних медсестер (AACN) та іншими науковими товариствами представили стислі рекомендації, які мають покращити і стандартизувати практику, пов’язану із встановленням ПВК. Консолідуючи набуті та поточні стандарти практики в єдиний документ, AVA прагне підвищити якість медичної допомоги та рівень безпеки пацієнтів.
Ключові слова: периферичний внутрішньовенний катетер, судинний доступ, центральний венозний доступ, інфузійна терапія, катетер-асоційовані інфекції, катетеризація периферичної вени, катетеризація центральної вени.
Клінічна роль ПВК
У розрізі сучасної медичної практики встановлення ПВК є критично важливою маніпуляцією для проведення інфузійної терапії, введення ліків у широкого кола пацієнтів незалежно від умов надання медичної допомоги. Щороку тільки у США закуповують приблизно 350 млн ПВК, що робить дану процедуру найпоширенішою інвазивною медичною маніпуляцією.
Поширеність застосування ПВК підтвердили в науковій роботі R.E. Helm et al. (2015), які визначили, що 60-90% госпіталізованих пацієнтів у США потребують встановлення ПВК під час лікування, а частота пов’язаних із цим ускладнень коливається від 35 до 50%. Такий високий рівень негативних результатів встановлення ПВК спостерігався у багатьох статистичних аналізах. М. Cooke et al. (2018) також повідомили про високі показники ускладнень внаслідок встановлення ПВК – 33-69%.
Незважаючи на поширеність маніпуляції, встановлення ПВК може призводити до інфільтрації лікарських препаратів у м’які тканини, приєднання інфекції та загального дискомфорту пацієнта. Звіт W. Zingg et al. (2023) підтверджує глобальну поширеність негативних результатів встановлення ПВК на рівні від 35 до 50%. Австралійська комісія з безпеки та якості охорони здоров’я ще більше посилює занепокоєння, вказуючи на частоту ускладнень до 70%. Послідовність цих висновків підтверджується у систематичному огляді N. Marsh et al. (2023), у якому показано, що принаймні третина ПВК, встановлених у всьому світі, не використовуються належним чином до завершення запланованої терапії. Такі показники становлять серйозний ризик для самопочуття пацієнтів і вказують на необхідність удосконалення практики застосування ПВК.
Положення, прийняті в рамках спільної науково-практичної роботи
Асептична безконтактна техніка (АБТ) – специфічний та науково обґрунтований тип асептичної техніки катетеризації судин з унікальною теоретично-практичною основою проведення. Дана техніка є безконтактною і досягається шляхом інтеграції стандартних запобіжних заходів, таких як гігієна рук та засоби індивідуального захисту, із відповідним дотриманням правил асептики в ділянці проведення маніпуляції, а також використанням стерилізованих матеріалів. Техніка була розроблена для всіх інвазивних клінічних процедур і випадків використання інвазивних медичних пристроїв. У контексті інфузійної терапії це включає встановлення пристрою для судинного доступу, менеджмент маніпуляції та введення ліків.
Клініцист – загальний термін для опису працівників, які встановлюють і/або наглядають за ПВК, включаючи (але не обмежуючись) медичних працівників, медсестер, спеціалістів, що надають допомогу пацієнтам із порушенням дихальної системи, ліцензованих постачальників медичних послуг і фельдшерів (відповідно до місцевого законодавства).
Ускладнений внутрішньовенний доступ (Difficult IV access, DIVA) – пацієнти, які були ідентифіковані як DIVA, мали в анамнезі численні невдалі спроби встановлення катетера. Цей термін охоплює невдалі результати встановлення периферичного венозного доступу як у випадку невідкладної допомоги, так і при веденні хронічних патологій. Критерії DIVA включають (але не обмежуються) пацієнтів із наступними характеристиками: екстремальний вік (недоношені діти та літні люди), стать (жінки), анатомічні особливості вен (обмежена видимість і пальпація).
Заклад охорони здоров’я – загальний термін для опису лікарень або інших установ охорони здоров’я, включаючи заклади довгострокової невідкладної допомоги або окремі відділення невідкладної допомоги.
Несумісні з периферичним доступом – розчини, які не придатні для введення через периферичну вену (залежно від тривалості й/або складу інфузії).
Сумісні з периферичним доступом – розчини, які придатні для введення через периферичну вену (залежно від тривалості й/або складу інфузії).
Периферичний внутрішньовенний катетер (ПВК) – це пристрій, який використовується для забезпечення периферичного венозного доступу та може залишатися у вені протягом певного часу.
Технологія візуалізації судин – методики, що дозволяють визначати положення та ідентифікувати кровоносні судини, які використовуються для введення пристрою, щоб підвищити успішність встановлення ПВК. Технології, які використовуються для розміщення ПВК, включають: ультразвук, інфрачервоне випромінювання і трансілюмінацію (підсвічування судин).
Здоров’я судин та їх збереження (vessel health and preservation, VHP) – це модель, яка застосовується до судинного доступу та внутрішньовенного введення препаратів, лікування пацієнта за допомогою ПВК. VHP уніфікує практику встановлення ПВК і заснована на доказах. VHP, як клінічна модель, охоплює чотири категорії медичної допомоги: оцінка/вибір доступу, введення ПВК, менеджмент після маніпуляції та аналіз пристроїв для судинного доступу.
Стандарт догляду за ПВК
Визначення доцільності внутрішньовенного доступу
- Необхідно оцінити доцільність встановлення внутрішньовенного доступу, щоб переконатися, що ПВК є найбільш відповідним пристроєм. Слід оцінити пацієнтів, які потребують внутрішньовенного введення ліків, інфузійної терапії або продуктів крові, щоб визначити найбільш відповідний шлях уведення відповідно до їхніх клінічних потреб. Оцінка включає, але не обмежується призначеною терапією, очікуваною тривалістю терапії, характеристиками інфузії, анатомічними особливостями судин, віком пацієнта, супутніми захворюваннями, анамнезом інфузійної терапії, перевагою щодо типу та місця розташування судинного доступу, а також можливостями введення ПВК та догляду за ним. Додатково цей пункт включає наступні положення:
- Клініцист, який встановлює ПВК, навчає та залучає пацієнта (і/або опікуна пацієнта) до процесу прийняття рішення щодо вибору найбільш підходящого пристрою для судинного доступу.
- Під час планування судинного доступу пацієнт та медичний персонал дотримуються стратегії здоров’я та збереження судин (VHP).
- Медичний персонал, який здійснює нагляд за пацієнтом, проводить щоденну оцінку стану ПВК.
- Якщо пристрій для центрального судинного доступу (CVAD) є більш доцільним, лікарі не повинні використовувати ПВК, щоб уникнути застосування CVAD.
Встановлення ПВК не слід розглядати як стратегію профілактики інфекції, пов’язаної з центральним венозним катетером, якщо показаний центральний доступ.
Окремо варто розглядати випадки, коли необхідний центральний судинний доступ, але пацієнт отримає вагому користь від невідкладної медичної допомоги шляхом встановлення ПВК. За такої ситуації необхідно якомога швидше замінити ПВК на пристрій для центрального доступу.
Навчання пацієнтів та опікунів
- Пацієнт (і/або особа, яка доглядає за ним) бере участь і має повноваження в наданні допомоги шляхом отримання інформації про необхідність встановлення ПВК, перебіг процедури, механізм введення катетера, процес лікування, ознаки та симптоми ускладнень, ризик інфікування та правила видалення. Додатково цей пункт включає наступні положення:
- Заклади охорони здоров’я та клініцисти повинні надати пацієнтам (і/або особам, які доглядають за ними) інформацію про ПВК, включаючи можливі ускладнення та заходи самоконтролю стану місця маніпуляції.
- Заклади охорони здоров’я та медичні працівники мають узяти на себе відповідальність за навчання пацієнтів основам догляду за ПВК (наприклад, пацієнти/сім’ї підтримують розповсюдження інформації про дезінфекцію портів та правил обробки рук).
- Заклади охорони здоров’я та клініцисти повинні надати повноваження пацієнту щодо вибору місця встановлення ПВК та використання технології візуалізації, намагаючись зменшити кількість невдалих спроб забезпечення периферичного венозного доступу.
Навчання медичного персоналу
- Необхідно забезпечити достатній рівень компетентності (знань, навичок й ефективності) клініцистів у закладах охорони здоров’я, які встановлюють та обслуговують ПВК. Вони мають пройти відповідну підготовку та бути впевненими, що компетентні в дотриманні науково-обґрунтованої практики VHP, а також можуть запобігати ускладненням, пов’язаним із пристроєм, відповідно до сфери їхньої практики.
Встановлення ПВК клініцистом, який проходить навчання, контролюється спеціалістом, який завершив навчання та є компетентним.
- Заклади або установи, що навчають клініцистів, які відповідатимуть за введення й/або догляд за ПВК, повинні надати базову освіту щодо призначення ПВК, показань його встановлення, потенційних ризиків та стратегій зменшення ускладнень.
- Заклади охорони здоров’я мають забезпечити стандартизовану комплексну освіту, процес перевірки знань, навичок і ефективності, перш ніж медичний працівник розпочне встановлення ПВК і/або лікування в цьому закладі.
- Заклади охорони здоров’я повинні проводити безперервне навчання для всіх клініцистів, які встановлюють і доглядають за ПВК, включаючи процес перевірки поточних знань, навичок та ефективності.
- Навчання, що проводиться медичним закладом, має включати інформацію як мінімум про ПВК і вибір місця його встановлення, заходи для комфорту пацієнта, дотримання АБТ, правильне введення катетера, використання та видалення катетера, накладання пов’язки, методики перевірки надійності пристрою, моніторинг безпеки пацієнта та клініциста, а також виявлення та лікування ускладнень.
Дотримання безпеки встановлення ПВК
- Встановлення й подальше обслуговування пристрою створює певний ризик як для медичного персоналу, так і для пацієнта. Необхідно створити безпечні умови для клініцистів і пацієнтів під час встановлення та догляду за ПВК.
- Заклади охорони здоров’я на початковому етапі (далі – щорічно) навчають медичний персонал, який доглядає за пацієнтами з ПВК, належній гігієні рук, стандартним заходам безпеки маніпуляції, правилам поводження з гострими предметами та надають інформацію про потенційні патогеннні мікроорганізми, що передаються через кров.
- Заклади охорони здоров’я повинні контролювати дотримання клініцистами правил і процедур, пов’язаних із встановленням ПВК.
- Медичний персонал повинен одягати рукавички під час встановлення ПВК і під час зміни пов’язки.
- Слід використовувати АБТ під час встановлення, догляду та видалення ПВК.
- Якщо ділянка маніпуляції була забруднена при повторній пальпації або дотику після дезінфекції, слід повторно провести антисептичну обробку шкіри.
- Заклади охорони здоров’я повинні надавати ПВК із максимальним профілем безпеки.
- Заклади охорони здоров’я повинні мати налагоджений процес контролю за дотриманням правил антисептики шкіри для встановлення ПВК після початку роботи клініциста та на етапах поточного оцінювання його компетентності.
- Медичні установи мають запроваджувати процеси встановлення ПВК, які дозволяють уникнути уколів голками, міграції інфузійних розчинів і крові та приєднання патогенних мікроорганізмів, що передаються через кров, під час введення та догляду за пристроєм.
- Одноразові предмети, пов’язані з установленням ПВК, мають використовуватися лише в одного пацієнта.
- Заклади охорони здоров’я мають гарантувати дотримання обраного методу дезінфекції під час роботи з безголковими портами на всіх периферичних судинних доступах, оскільки це є критичним елементом зменшення внутрішньосудинної контамінації та подальшого інфікування крові.
Вибір місця встановлення та пристрою для периферичного судинного доступу
- Необхідно вибирати місце встановлення та катетер спільно з пацієнтом/опікуном. Клініцисти мають дотримуватися стандартів VHP під час оцінки та прийняття рішення щодо встановлення ПВК. Комплексна оцінка рішення включає: тип і тривалість терапії, характеристики інфузії, анамнез невдалого встановлення ПВК, історію інфузійної терапії, особливості місця встановлення, цілісність шкіри та стан судин, а також вік пацієнта, діагноз, здатність ним приймати рішення та супутні захворювання/протипоказання. Вибір найбільш відповідного місця відбувається спільно з пацієнтом і медичною командою.
- Клініцисти, які встановлюють ПВК, мають використовувати відповідні анатомічні ділянки верхніх кінцівок у дорослих пацієнтів, у випадках коли це клінічно обґрунтовано.
- Слід віддавати перевагу судинам передпліччя, якщо це необхідно (наприклад, при хронічній хворобі нирок).
- Спеціалісти, які встановлюють ПВК у педіатричних пацієнтів, повинні використовувати всі доступні місця, включаючи нижню кінцівку в пацієнтів, які не рухаються, верхню кінцівку в пацієнтів, які рухаються, або судини голови у новонароджених.
- Необхідно уникати субоптимальних ділянок для встановлення ПВК, таких як: зони згинання, травмування, інфекційних уражень, лімфедеми, дисекції лімфатичних вузлів, місця локалізації фістули, переломів, порушення цілісності шкіри або місця для майбутніх запланованих медичних процедур.
- У випадку встановлення ПВК у місцях згинання слід проводити стабілізацію суглоба, щоб зменшити ризик ускладнень. Стабілізація суглоба не повинна закривати місце введення ПВК, перешкоджати інфузії або судинному кровотоку.
- ПВК не можна встановлювати на тулубі (наприклад, грудна клітка, груди).
- Слід обирати найменш інвазивний ПВК необхідного калібру та довжини відповідно до розміру вени, з найменшим зовнішнім діаметром і найменшою кількістю просвітів, необхідних для призначеної терапії.
- Клініцисти повинні проспективно ідентифікувати пацієнтів з анамнезом ускладненого встановлення ПВК і планувати отримання судинного доступу таким чином, щоб обмежити ризик невдалих спроб.
- Вибір місця встановлення ПВК має враховувати потребу пацієнта рухатися для виконання повсякденних дій, включаючи застосування допоміжних засобів пересування або медичного обладнання для довготривалого використання.
Стратегії зменшення болю та забезпечення комфорту пацієнта
- Слід розглянути доступні стратегії для зменшення болю. Медичний персонал має визначити і застосовувати відповідні стратегії для зменшення больового синдрому під час встановлення та видалення ПВК у всіх групах пацієнтів спільно з пацієнтом і/або опікуном.
- Необхідно пропонувати як мінімум немедикаментозні методи знеболення (наприклад, дія вібрації, відволікання, інтегровані підходи) під час планового встановлення ПВК.
- У новонароджених або немовлят слід розглянути можливість використання сахарози/глюкози, соски та надання дитині зручного положення.
- У педіатричних пацієнтів комфортне положення може допомогти дітям почуватися безпечніше під час встановлення ПВК. Це може бути розміщення дитини на колінах, поруч із батьками або в інший спосіб, який є зручним і заспокоює дитину, а також забезпечує доступ до ділянки введення ПВК.
- У новонароджених і педіатричних пацієнтів слід розглянути залучення фахівців, які спеціалізуються на роботі з дітьми, із метою підтримки, підготовки пацієнта та його родини до процедури, а також під час встановлення та догляду за ПВК.
- Медичні працівники, які встановлюють ПВК, повинні запропонувати та обговорити з пацієнтами стратегії фармакологічного зменшення болю, у випадках коли це клінічно обґрунтовано.
- Заклади охорони здоров’я мають застосовувати стандартизовані протоколи оцінки болю для документації під час встановлення ПВК.
- Слід розглянути стратегії зменшення болю під час зміни пов’язки для ПВК та видалення пристрою (наприклад, вібрація, використання засобів для видалення клею).
Підвищення успіху первинного встановлення ПВК
- Слід розглянути можливість підвищення успіху під час першого встановлення ПВК за допомогою оцінки пацієнта (включаючи історію пацієнта та знання/вподобання щодо місця встановлення пристрою), ідентифікації судин (пальпація, огляд місця) та використання додаткових технологій для візуалізації судин. Перед спробою введення ПВК усі пацієнти оцінюються щодо можливого утрудненого внутрішньовенного доступу (DIVA). У разі невдалих спроб встановлення ПВК клініцист підтверджує статус DIVA у пацієнта.
- Заклади охорони здоров’я мають навчати всіх спеціалістів, відповідальних за встановлення ПВК, використанню оцінки статусу DIVA у пацієнтів та необхідності покращення процедури (наприклад, залучення більш кваліфікованих колег і використання схваленої технології візуалізації судин), щоб звести до мінімуму невдалі спроби введення катетера.
- Заклади охорони здоров’я повинні дотримуватися стратегії рівності в праві надання медичної допомоги, включати їх у процедуру встановлення ПВК і надавати відповідні знання під час навчання медичного персоналу.
- Клініцисти, які встановлюють ПВК, повинні використовувати технологію візуалізації судин, щоб підвищити успіх введення найбільш відповідного і найменш інвазивного пристрою під час першої спроби. Ці заходи зводять до мінімуму потребу в більш інвазивному ПВК і зменшують ускладнення, пов’язані з установленням катетера.
- Заклади охорони здоров’я розробляють протокол процедури щодо використання технологій візуалізації судин.
- Заклади охорони здоров’я повинні розробити протокол процедури для введення ПВК під ультразвуковим контролем (УЗК), включаючи АБТ та дезінфекцію обладнання після процедури.
- Клініцисти, які встановлюють ПВК новонародженим, можуть використовувати пристрої видимого світла, які забезпечують трансілюмінацію периферичних вен (допомагає візуалізувати судини, не видимі неозброєним оком, за допомогою діода з генерацією видимого світла).
- Слід розглянути можливість використання технології ближнього інфрачервоного світла (nIR) для встановлення ПВК у дітей і дорослих зі статусом DIVA.
- Клініцисти, які пройшли підготовку з установлення ПВК під УЗК, повинні розглянути можливість УЗК для оцінки розміру судини, глибини, анатомічних структур, виявлення структурних аномалій та введення канюлі.
- Спеціалісти, які встановлюють ПВК, повинні пройти навчання та продемонструвати компетентність у використанні технологій візуалізації судин, затвердженої медичним закладом. Слід використовувати відповідну методику і технологію візуалізації для підвищення успіху першої спроби встановлення ПВК та запобігання виснаженню судин.
- Заклади охорони здоров’я мають розробити чіткий протокол дій у випадку невдалої спроби встановлення ПВК або неможливості пальпації чи візуалізації доступних вен для забезпечення судинного доступу.
- Варто розглянути використання технологій і методів для розширення судин і покращення візуалізації до встановлення ПВК (наприклад, дія тепла/теплі компреси, джгут).
Встановлення та закріплення ПВК
- Слід використовувати АБТ під час введення пристрою та проводити стабілізацію ПВК у судині.
- Необхідно дотримуватися AБТ під час введення, догляду, обслуговування та видалення ПВК як критично важливого заходу профілактики інфікування.
- Потрібно провести антисептичну обробку шкіри в передбачуваному місці введення пристрою (відповідно до рекомендацій виробника).
- Слід використовувати розчин хлоргексидину на спиртовій основі як антисептичний розчин першої лінії для обробки місця встановлення ПВК та догляду за ним; у випадку гіперчутливості шкіри при застосуванні хлоргексидину використовують повідон-йод, бажано зі спиртом.
- Якщо ПВК був встановлений в неоптимальних/неасептичних умовах, слід видалити його якнайшвидше.
- Якщо периферичний доступ все ще необхідний, слід видалити і встановити новий катетер якомога швидше (протягом 24-48 год).
- Потрібно закріпити ПВК у судині й накласти стерильну пов’язку після успішного введення пристрою. Необхідно регулярно змінювати пов’язку, щоб уникнути її випадкового зсування.
- Необхідно дотримуватися протоколу догляду після введення пристрою та використовувати методи, які забезпечують покращену стабілізацію та надійність катетера.
- Слід розглянути можливість використання адгезивного матеріалу на тканинній основі та захисної плівки (рідка стерильна пов’язка), щоб покращити прилягання пов’язки для фіксації ПВК, запобігти її розриву та зсуванню катетера.
- Необхідно враховувати вподобання пацієнта щодо використання адгезивних матеріалів та захисних бар’єрних плівок.
- Заклади охорони здоров’я мають розробити протокол процедури щодо використання тканинних адгезивів, шкірних бар’єрних плівок і фіксуючих пристроїв із метою мінімізації порушення цілісності пов’язки, руху катетера та його зміщення.
- Додатково слід затвердити протокол процедури, який містить вказівки щодо відповідного часу та техніки заміни фіксуючих компонентів ПВК відповідно до рекомендацій виробників.
- Заклади охорони здоров’я вказують на потенційну користь пов’язок, що містять хлоргексидин.
- Необхідно оцінити наявність алергії на хлоргексидин і не використовувати пов’язки, що містять хлоргексидин, у пацієнтів із підтвердженим алергічним анамнезом або реакціями гіперчутливості на даний антисептик.
Рутинне використання ПВК та догляд після встановлення
- Клініцисти повинні регулярно оглядати місце встановлення та оцінювати функціональну здатність ПВК щодо ознак ускладнень і дисфункції катетера, щоб запобігти перериванню лікування.
- Необхідно перевірити функціональну здатність й оцінити надходження крові через катетер перед кожною інфузією та введенням ліків, щоб запобігти можливим ускладненням. Результати документують відповідно до встановленого протоколу.
- Якщо неможливо підтвердити надходження крові через катетер, необхідно розглянути альтернативні оцінки: відсутність утрудненого промивання катетера, клінічну відповідь на інфузію ліків, оцінку місця встановлення ПВК та симптоми пацієнта.
- Якщо встановлення ПВК планується для введення везикантів (препарати, які можуть викликати ушкодження тканин при їх екстравазації), слід планувати проведення інфузії за допомогою більш відповідного судинного доступу або катетеризації центральних судин, коли це клінічно можливо. Периферичне введення протипухлинних везикантів протипоказане за відсутності кровотоку через встановлений катетер.
- У пацієнтів, які отримують протипухлинні везиканти через ПВК, слід оцінювати та перевіряти проходження крові через катетер: під час внутрішньовенної ін’єкції – через кожні 2-5 мл введення препарату; кожні 5 хв під час інфузії; після завершення введення протипухлинних засобів. У випадку короткочасної інфузії слід залишатися поруч із пацієнтом.
- Необхідно змінювати прозорі напівпроникні мембранні пов’язки щонайменше кожні 7 днів (крім новонароджених) або негайно, якщо цілісність пов’язки порушена.
- Слід змінювати марлеві пов’язки кожні 2 доби або раніше, якщо цілісність пов’язки порушена.
- Заклади охорони здоров’я повинні мати затверджені стандартизовані протоколи, які описують кроки техніки промивання та фіксації катетерів.
- Необхідно промивати ПВК після кожної інфузії, щоб очистити просвіт катетера і зменшити ризик взаємодії несумісних ліків, яка може виникнути в разі формування внутрішньопросвітного осаду після попередньої інфузії. Клініцист повинен затиснути кінцеві частини ПВК після завершення останнього промивання, щоб зменшити ризики внутрішньосудинної оклюзії та (залежно від використовуваного розчину) інфікування крові, пов’язаного з катетером (catheter-associated blood stream infections, CABSI).
- У дорослих пацієнтів, які перебувають у відділенні невідкладної допомоги, слід перевіряти місця встановлення ПВК щонайменше кожні 4 години та кожні 1-2 години у тяжкохворих і седованих пацієнтів.
- У неонатальних відділеннях та педіатричних пацієнтів необхідно перевіряти місця встановлення ПВК щонайменше щогодини під час інфузії.
- За межами закладу невідкладної допомоги слід перевіряти місця встановлення ПВК на постійній основі відповідно до плану лікування пацієнта.
- Необхідно використовувати додаткові методи оцінки місця встановлення ПВК у випадку, якщо пацієнт висловлює занепокоєння щодо появи болю, дискомфорту, почервоніння й/або набряку.
- Медичний персонал зобов`язаний проводити гігієнічну обробку рук до та після будь-якої взаємодії з пацієнтом або катетером, включаючи зміну/корекцію пов’язки.
- Заклади охорони здоров’я повинні розробити протоколи та рекомендації для проведення ефективної дезінфекції місць контакту з ПВК, а також усіх пристроїв для судинного доступу.
- Клініцисти мають дезінфікувати безголкові з’єднувачі відповідно до протоколу медичного закладу.
- Варто розглянути можливість використання валідованої шкали оцінки ефективності дій під час догляду та обслуговування ПВК.
- Пацієнтів та осіб, які здійснюють догляд, необхідно навчати оцінювати ділянку встановлення ПКВ після кожної інфузії або принаймні один раз на день та повідомляти лікарям про симптоми, що викликають занепокоєння.
Оцінка потреби в периферичному венозному доступі
- Слід переглядати поточну потребу в наявності ПВК. Клініцисти регулярно мають оцінювати та документувати потребу в ПВК.
- Необхідно проводити щоденну оцінку поточної потреби у функціонуванні ПВК як під час надання невідкладної медичної допомоги в стаціонарних умовах, так і під час регулярних візитів у позалікарняних умовах: вдома, в амбулаторному закладі.
- Слід аналізувати потреби пацієнта у функціонуванні судинного доступу в рамках комплексної міждисциплінарної оцінки стану пацієнта для забезпечення ефективної комунікації та належного планування лікування.
- У рамках комплексної оцінки стану та складання плану лікування медична бригада повинна спілкуватися з пацієнтом і/або опікуном (за можливості), щоб переконатися, що встановлення ПВК відповідає їхнім потребам.
Видалення ПВК
- Клініцисти мають передбачити потенційні ризики та вжити відповідні заходи під час видалення перев’язувальних матеріалів та фіксуючих пристроїв.
- Слід повідомити лікуючого лікаря, якщо ПВК не використовується протягом 24 год або більше, і видалити його, якщо периферичний венозний доступ більше не потрібний для лікування.
- Під час видалення катетера необхідно дотримуватися принципів АБТ.
- Допускається застосування прямого тиску на місце венепункції після видалення ПВК для досягнення гемостазу. Після досягнення гемостазу на місце катетеризації накладають пов’язку.
- Після видалення ПВК медичний персонал має оцінити місце катетеризації та повідомити лікаря про ознаки й симптоми потенційних ускладнень у разі їх наявності (наприклад, порушення цілісності катетера, флебіт, інфільтрація тканин, екстравазація препаратів, ушкодження нервових волокон та ознаки інфекції).
- Якщо пацієнт залишається в медичному закладі після видалення ПВК, медичний персонал наглядає за місцем встановлення катетера протягом 48 год після видалення на предмет появи ознак та симптомів ускладнень (наприклад, біль, почервоніння та набряк).
- Медичний персонал має провести навчання пацієнта й/або опікуна щодо ознак і симптомів ускладнень, які можуть розвинутися після видалення ПВК, щоб повідомити про це свого лікуючого лікаря.
- Слід розглянути можливість використання спеціальних засобів для видалення клею під час зняття пов’язки для фіксації ПВК.
Документування процедури
- Медичні працівники зобов’язані документувати результати встановлення, догляду, видалення, рутинної оцінки місця введення та кожну невдалу спробу (включаючи місце введення) встановлення ПВК.
- Необхідно маркувати пов’язку для фіксації ПВК відповідно до вимог встановлення.
- Слід документувати рутинний огляд хворого, місця встановлення катетера, реакцію пацієнта та ускладнення під час встановлення ПВК.
- Лікарі повинні повідомляти про всі несприятливі події, пов’язані з установленням ПВК (небажаний клінічний результат), включаючи (але не обмежуючись) інфільтрацію тканин, екстравазацію препарату, зміщення катетера, ушкодження нервів, інфікування та флебіт, у відповідному звіті згідно вимог лікувального закладу.
Видалення та заміна ПВК лише за потреби
- Медичні заклади мають розробити протоколи щодо видалення та заміни ПВК. Цей пункт включає: механізм документації видалення ПВК із зазначенням причини видалення та механізм документації заміни ПВК із зазначенням причини заміни.
Протоколи, рекомендації та настанови мають затверджувати належну техніку видалення та заміни ПВК.
- a) Слід встановлювати ПВК тільки у випадку, коли є клінічне обґрунтування для внутрішньовенної терапії або існує передбачувана потреба в екстреному доступі до периферичних судин (консенсус експертної групи).
б) Слід видалити ПВК у випадках: коли в ньому більше немає потреби для лікування, за перших ознак порушення його функціонування, після повідомлення пацієнта про біль або інший клінічний симптом або за наявності місцевого чи системного ускладнення.
в) Заміну/переміщення ПВК слід проводити за клінічними показаннями, а не через певні проміжки часу, відповідно до затвердженої техніки встановлення ПВК та практики нагляду за пацієнтами. Це включає (мінімум): належний вибір та підготовку ділянки, введення пристрою, догляд за катетером, моніторинг результату, гарантії компетентності персоналу та документування процедури.
г) Ефективне видалення катетера за клінічними показаннями базується на наступних положеннях:
- Точна й послідовна оцінка судинного доступу, яка охоплює ризики для пацієнта, та виду інфузійного розчину.
- Дотримання принципів АБТ.
- Раннє розпізнавання та лікування ускладнень.
ґ) Якщо медичні заклади не дотримуються оптимізованої техніки встановлення ПВК та практики догляду за ним, описаної в пункті 13в, то ПВК у цьому закладі слід замінювати через певні проміжки часу (консенсус групи експертів).
Управління якістю встановлення ПВК
- Необхідно проводити рутинну оцінку якості встановлення та ведення пацієнтів із ПВК із метою оптимізації стандартів та результатів надання медичної допомоги в закладі охорони здоров’я. Медичні установи мають збирати дані та оцінювати якість надання медичної допомоги з використанням ПВК у межах свого закладу.
- Заклади охорони здоров’я повинні створити системи моніторингу дотримання лікарями нормативів та процедур, пов’язаних з установленням, доглядом та видаленням ПВК, а також використовувати результати моніторингу з метою покращення якості надання медичної допомоги.
- Медичні установи повинні проводити періодичні аудити процесів, пов’язаних із ПВК, використовуючи комбінацію методик для перевірки, включаючи пряме спостереження в поєднанні з аналізом даних медичної документації. Прикладами можуть бути перевірка наступних складових маніпуляції: підготовка місця венепункції, вибір місця, техніка введення катетера, успішність першого введення, якість перев’язки та відповідність процедури протоколам конкретного закладу.
- З метою забезпечення ефективного моніторингу якості використання ПВК лікувальні заклади повинні проводити періодичні аудити результатів, пов’язаних з установленням ПВК, використовуючи комбінацію методик, включаючи безпосереднє спостереження в поєднанні з аналізом медичних записів та звітністю про маніпуляцію. Прикладами для проведення аналізу можуть бути наступні випадки: флебіт, інфільтрація/екстравазація препарату, оклюзія катетера, інфікування та зміщення катетера.
- Заклади охорони здоров’я повинні оцінити потенційний вплив використання ПВК на розвиток бактеріємії в межах епідеміологічного нагляду в установі.
- Заклади охорони здоров’я мають впроваджувати ініціативи з підвищення якості встановлення ПВК, орієнтовані на пацієнта, на основі конструктивної взаємодії з усіма зацікавленими сторонами, включаючи захисників інтересів пацієнтів та осіб, які здійснюють догляд за хворими.
Психологічні та культурні аспекти маніпуляції
- Необхідно підтримувати психологічну та культурну безпеку пацієнтів під час внутрішньовенної терапії.
- Психологічна безпека створює атмосферу довіри, поваги та взаємної підтримки і передбачає визнання та задоволення емоційних потреб кожного, хто залучений до процесу надання медичної допомоги.
- Культурна компетентність у сфері охорони здоров’я стосується підвищення обізнаності в наданні допомоги пацієнтам із різними цінностями, переконаннями та поведінкою, а також індивідуалізації надання допомоги для задоволення унікальних соціальних, культурних і мовних потреб пацієнтів. Події, пов’язані з безпекою пацієнтів, можуть бути наслідком неврахування культурних, мовних та медичних особливостей і включати непередбачувані результати встановлення ПВК та інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги.
Справедливість у сфері охорони здоров’я
- Необхідно покращувати обізнаність щодо впливу несправедливості у сфері охорони здоров’я, соціальних детермінант здоров’я, кольору шкіри та супутніх захворювань на результати встановлення і менеджмент ПВК.
- Заклади охорони здоров’я мають розглянути можливість аналізу даних щодо якості та безпеки використання ПВК (успіх першої спроби, час перебування в стаціонарі) для виявлення невідповідностей результатів встановлення ПВК, а в подальшому розробити план дій та інформувати зацікавлені сторони про хід роботи з покращення справедливості у сфері охорони здоров’я.
Висновки
Висновки, отримані групою експертів, можуть бути використані як каталізатор змін у сфері надання медичних послуг, що відповідає найновішим доказам, доступним на момент публікації. Автори, за допомогою консенсусної роботи експертної групи, прагнули підвищити обізнаність про оптимальні практики встановлення ПВК, що в кінцевому підсумку сприятиме покращенню результатів лікування пацієнтів. Подальша робота включатиме оцінку потреб світової спільноти з урахуванням практик і технологій, доступних у всьому світі.
Майбутні перспективи створення всесвітньої доказової стандартизації щодо встановлення та менеджменту ПВК надають багатообіцяючу можливість стандартизувати практику, покращити результати лікування пацієнтів, підвищити ефективність охорони здоров’я та сприяти більш ефективному використанню ресурсів у різних медичних установах по всьому світу.
Реферативний огляд підготувала Катерина Пашинська
За матеріалами: Thompson J., Steinheiser M.M., Hotchkiss J.B., Davis J., DeVries M., Frate K., Helm R., Jungkans C.W., Kakani S., Lau S., Lindell K., Landrum K.M., McQuillan K.A., Shannon D.J., Wuerz L., Pitts S. Standards of care for peripheral intravenous catheters: evidence-based expert consensus.
Br J Nurs. 2024 Nov 21;33(21):S32-S46. doi: 10.12968/bjon.2024.0422.
Тематичний номер «Хірургія. Ортопедія. Травматологія. Інтенсивна терапія» № 2 (64), 2025 р.
