5 березня, 2025

Епілепсія та вагітність

Автори:

О.В. Ісламова, к.м.н., А.Є. Гусєва, відділення внутрішньої патології вагітних ДУ «Всеукраїнський центр материнства та дитинства НАМН України», м. Київ; Г.О. Ісламова, к.м.н., клініка «Ендокрин Медікал», м. Київ

Проблема ведення вагітності та пологів у жінок з епілепсією залишається актуальною не лише в нашій країні, а й у всьому світі. Епілепсія має значну поширеність серед жінок репродуктивного віку, щорічно зростає кількість вагітних, хворих на цю патологію. Найголовніше те, що епілепсія не є хворобою, яка несумісна з вагітністю, а також не є протипоказанням для проведення екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Це зумовлює необхідність вивчення перебігу епілепсії в період вагітності, пологів і післяпологового періоду за допомогою огляду сучасних літературних джерел, а також власних досліджень. У статті розглянуто основні питання щодо можливості виношування вагітності, особливостей прегравідарної підготовки, тактики ведення епілепсії під час вагітності та приділення належної уваги адекватному підбору протиепілептичних препаратів (ПЕП) і контролю їх концентрації в сироватці крові хворої. Зроблено акцент на методах розродження, знеболюванні під час пологів (епідуральна та спінальна анестезії), веденні післяпологового періоду й можливості грудного вигодовування. Визначено найчастіші ускладнення вагітності та пологів у жінок з епілепсією. Наведено дані власного клініко-статистичного дослідження випадків вагітності та пологів у хворих на епілепсію у відділенні внутрішньої патології вагітних Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України» за період із 2014 по 2024 р.

Епілепсія – це хронічне неінфекційне захворювання головного мозку різної етіології, для котрого характерні повторні епілептичні напади, що виникають через надмірні нейронні розряди та супроводжуються різноманітними клінічними й параклінічними симптомами (раптові судоми, рухові, чутливі або психічні розлади) [1]. Епілептичні напади можуть проявлятися незначними провалами в пам’яті, короткочасними, мимовільними парціальними м’язовими спазмами, а також тривалими генералізованими тоніко-клонічними нападами (ГТКН) [2]. Із 2014 р. епілепсія визнана не як розлад, а як хвороба. Поширеність епілепсії становить близько 1% населення світу, тобто десь понад 50 млн осіб [3]. Епілепсія відома з давніх часів. Найбільш ранні письмові свідчення належать до 4000-х рр. до нашої ери. Тривалий час епілепсію вважали суто спадковим захворюванням. У деяких країнах були навіть закони, які забороняли одруження та народження дітей хворим на епілепсію, примушували їх до стерилізації [4].

Етіологія та патогенез

Натепер уявлення про етіопатогенез епілепсії суттєво змінилися. Згідно з класифікацією Міжнародної протиепілептичної ліги (ILAE, 2017) [5] виокремлюють структурні, генетичні, інфекційні, метаболічні й ідіопатичні (з невизначеною етіологією) епілепсії. У разі структурних епілепсій відзначається структурний дефект головного мозку внаслідок пологової травми, перенесених менінгітів, енцефалітів, черепно-мозкових травм, вад розвитку мозку – артеріовенозні мальформації, полімікрогірія, пухлини, інсульти тощо [5, 6]. Генетичні епілепсії виникають через мутацію генів. На сьогодні визначено зв’язок з розвитком епілепсії для понад 400 генів, більшість яких експресуються у головному мозку та кодують структури іонних каналів або нейрорецепторів. Мутації в цих генах змінюють роботу інших каналів, порушують процеси нейронної збудливості. Констатація генетичної епілепсії не означає успадкування захворювання. Метаболічна епілепсія – це результат метаболічних порушень в організмі людини (порфірія, уремія, порушення обміну амінокислот тощо). В основі імунної епілепсії лежить автоімунне запалення центральної нервової системи. Інфекційна епілепсія може виникати у хворих на ВІЛ-інфекцію, туберкульоз, гельмінтоз (нейроцистицеркоз), склерозивний паненцефаліт, токсоплазмоз, церебральні форми малярії тощо. За формою епілепсії поділяють на вогнищеві, генералізовані та поєднані [5, 6].

Відповідно до сучасної концепції у виникненні епілептичної активності значну роль відіграють нейрохімічні механізми, а саме порушення, пов’язані з розрядами іонних медіаторних та енергетичних процесів, що підвищують мембранну проникність, посилюють деполяризацію й надмірну збудливість нейронів. Це, своєю чергою, призводить до епілептизації, гіперсинхронізації, формування епілептичного вогнища [7, 8].

Згідно з описом ILAE (2017) класифікація типів епілептичних нападів також є важливою. Епілептичні напади можуть бути вогнищеві генералізовані та з невідомим початком з підкатегоріями: моторні, немоторні зі збереженням або порушенням свідомості в разі вогнищевих нападів [5].

Поширеність

Епілепсія є найпоширенішою неврологічною патологією в жінок репродуктивного віку, яка може впливати на перебіг вагітності, пологів, стан плода та новонародженого. За оцінками, в усьому світі близько 15 млн жінок страждають на епілепсію [2, 9]. Кількість вагітних з епілепсією зростає з року в рік. Це, найімовірніше, зумовлено збільшенням частоти ремісій хвороби на тлі застосування ПЕП [10].

Вагітність

Перебіг епілепсії в жінок визначається низкою структурно-функціональних особливостей гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи з добовими та місячними циклічними ритмами, властивими тільки її фізіологічним періодам життя: вагітність, пологи, лактація [10]. Епілепсія не є захворюванням, яке перешкоджає вагітності та пологам. За повноцінного контролю над нападами переважна більшість хворих може мати фізіологічний перебіг вагітності та пологів [11]. У разі стабілізації епілепсії ймовірність народження абсолютно здорової дитини становить понад 90% [2]. Також епілепсія не є протипоказанням для ЕКЗ. Однак слід пам’ятати, що вагітність при епілепсії, навіть за умови багатопрофільної допомоги та відсутності інших чинників ризику, досі пов’язана з вищою ймовірністю несприятливих результатів порівняно зі здоровими вагітними, особливо в жінок з активною епілепсією [11]. Хворі на епілепсію частіше, ніж здорові пацієнтки, мають ризик розвитку ускладнень вагітності, як-от внутрішньоутробна гіпоксія плода, затримки внутрішньоутробного росту, вроджені вади розвитку, низька маса тіла дитини при народженні, прееклампсія, анемія, передчасні пологи, слабкість пологової діяльності, кровотеча тощо [12, 13]. У вагітних з епілепсією спостерігається збільшення ризику материнської та перинатальної смертності в разі неконтрольованих нападів [14], а також зростання ризику раптової смерті під час пологів [15]. Ускладнення епілепсії при гестації найчастіше пов’язані зі зниженням концентрації ПЕП в організмі хворої. Це може бути зумовлено фізіологічними змінами – збільшенням об’єму циркулювальної плазми, зростанням ваги пацієнтки, рівнів статевих гормонів, а також відсутністю прихильності до приймання ПЕП. Окрім цього, на перебіг епілепсії під час вагітності можуть впливати стрес і депривація сну, які іноді розвиваються у зв’язку з гормональними зсувами [16, 17]. Досить часто хворі з епілепсією страждають на депресію та тривогу, це проявляється також під час вагітності й у післяпологовому періоді [18].

Прегравідарна підготовка

Для хворих на епілепсію важливе значення має проведення прегравідарної підготовки, яка включає комплекс профілактичних діагностичних і лікувальних заходів. Починати прегравідарну підготовку треба за 6-10 міс до бажаної вагітності. Медична допомога в прегравідарному періоді, а також планування гестації заздалегідь дають можливість значно покращити як перебіг майбутньої вагітності, так і її результат [9, 19]. За період прегравідарної підготовки потрібно провести ретельне медичне обстеження подружжя. Хвора має бути проконсультована епілептологом, акушером-гінекологом і за потреби терапевтом і генетиком [11]. Основна мета прегравідарної підготовки – це стабілізація перебігу хвороби та мінімізація ризиків для плода, які пов’язані з прийманням жінками ПЕП. Важливим предиктором розвитку нападів під час вагітності є частота нападів до гестації. Жінки, в яких епілептичні напади спостерігаються за місяць до настання гестації, мають у 15 разів вищий ризик розвитку нападів під час вагітності порівняно з тими, в яких протягом року до зачаття нападів не було [20].

До вагітності треба визначити концентрацію ПЕП у плазмі крові хворої, переглянути та, якщо змога, скорегувати дозування препаратів або змінити їх на безпечніші для плода. Вибір ПЕП та їх дозування проводить епілептолог залежно від форми й тяжкості епілепсії. Бажано використовувати ПЕП у лікарській формі з уповільненим вивільненням (ретардні форми) [4]. Варто призначати ПЕП у найнижчій ефективній дозі, тому що всі ПЕП мають тератогенну дію різного ступеня і збільшення дози підвищує ризик розвитку значних вроджених вад (ЗВВ), а також чинить негативний вплив на нейрокогнітивний і поведінковий розвиток плода та дитини [21, 22]. Встановлено пряму залежність розвитку ЗВВ у плода від підвищення дози вальпроатів (можливо для карбамазепіну, фенобарбіталу та ламотриджину) [11]. Крім цього, згідно із систематичними оглядами підтверджено значно більший ризик розвитку ЗВВ плода при монотерапії вальпроатом, аніж у разі лікування такими ПЕП, як леветирацетам і ламотриджин. Ці препарати мають найнижчий ризик розвитку ЗВВ [23-25]. Деякі ПЕП спричиняють затримку внутрішньоутробного розвитку плода, цей ефект найвираженіший у топірамату [10]. При використанні карбамазепіну, окскарбазепіну, габапентину, леветирацетаму та ламотриджину не було встановлено специфічних ЗВВ, що асоційовані саме з цими ПЕП [26]. Якщо розглядається питання про зміну ПЕП, треба вирішити це якомога раніше для оцінювання ефективності препарату ще до настання вагітності [12].

У прегравідарний період показано обов’язкове призначення препаратів фолієвої кислоти з метою профілактики негативного впливу ПЕП на плід, а також зниження ризику невиношування вагітності. Препарати фолієвої кислоти варто призначати не менш ніж за 3 міс до настання вагітності та протягом усієї гестації в дозі 0,4 мг на добу [27]. За протоколом МОЗ України, доза становить 1 мг на добу [28]. Доза 4 мг на добу показана жінкам з обтяженим анамнезом (дефект нервової трубки або аненцефалія в минулих вагітностях) [12, 28].

Тактика ведення вагітності та пологів

Важливим завданням у веденні вагітних з епілепсією є забезпечення безпеки для матері та плода. З ранніх термінів гестації жінка має спостерігатися в акушера-гінеколога й епілептолога. Питання про можливість виношування вагітності у хворих на епілепсію має бути вирішене якомога раніше. Огляд акушера-гінеколога треба проводити 1 раз на місяць до 28-го тижня; з 28-го по 36-й тиждень – 1 раз на 2 тиж, а після 36-го – щотижня. Епілептолог має оглядати вагітну при повному контролі хвороби 1 раз на 2 міс, у разі повторюваних нападів – щомісячно [11].

Приймання ПЕП треба продовжувати в ефективних дозах, не відмовлятися від лікування, оскільки це призводить до серйозних наслідків – зрив ремісії, розвиток нападів, які до вагітності були добре контрольовані. Особливу небезпеку спричиняє виникнення ГТКН, тому що ці напади дуже несприятливі для матері та дитини й можуть навіть призводити до травмування та загибелі плода [11, 29, 30]. Інші напади менш шкідливі, проте можуть бути асоційовані із затримкою внутрішньоутробного росту плода та передчасними пологами [23]. У кожному триместрі потрібно проводити дослідження концентрації ПЕП у сироватці крові. Причому бажано починати моніторинг до середини I триместру. Це пов’язано з тим, що вагітність може мати вплив на фармакокінетику ПЕП і знижувати їх концентрацію вже в I триместрі (табл. 1).

Таблиця 1. Прогнозоване зниження концентрації в сироватці крові окремих ПЕП (якщо не змінювати дозу) [31, 32]
ПЕП	Зниження концентрації в сироватці	Рекомендації з моніторингу лікарських препаратів, якщо можливо
Фенобарбітал	До 55%	Так
Фенітоїн	60-70%	Так, вільна концентрація
Карбамазепін	0-12%	Необов’язково
Вальпроат	До 23%	Необов’язково, за бажанням, якщо визначена вільна концентрація
Окскарбазепіну моногідроксильне похідне (MHD)	36-62%	Так
Ламотриджин	0,77 від популяції: зниження на 68%	Так
Ламотриджин	0,23 від популяції: зниження на 17%	Так
Габапентин	Недостатньо даних	Так
Топірамат	До 30%	Так
Леветирацетам	40-60%, з максимальним зниженням, досягнутим у I триместрі	Так
Зонісамід	До 35%, але даних мало	Так

При почастішанні нападів рівень препарату в сироватці крові треба контролювати щомісячно й обов’язково в останні 4 тиж перед пологами [33]. За потреби слід корегувати дозу ПЕП залежно від характеру нападів чи побічних реакцій. Протягом вагітності й після розродження потрібно проводити скринінг на депресію та тривогу. Симптоми цих ускладнень часто починаються під час пологів або в післяпологовому періоді [34]. У II триместрі потрібно правильно оцінити результати перинатальних скринінгів [35]. Одним з важливих показників перинатального скринінгу є α-фетопротеїн. Визначення його в сироватці крові матері підвищує точність діагностики дефектів нервової трубки плода, дефектів передньої стінки живота й інших уроджених вад розвитку. За допомогою визначення α-фетопротеїну виявляється до 97-98% випадків аненцефалії [11]. Протягом вагітності в І та ІІ триместрах виконується ультразвукове дослідження, іноді серійне за підозри на затримку внутрішньоутробного росту плода. Інвазивна процедура амніоцентез пропонується вагітній лише за наявності показань, оптимально на 16-20-му тижні вагітності [2].

Методи розродження жінок з епілепсією

Епілепсія зазвичай не є показанням для кесаревого розтину. Оперативне розродження показано в деяких випадках, а саме за почастішання генералізованих нападів в останньому триместрі вагітності, статусного перебігу епілепсії в передпологовому періоді та в першому періоді пологів, хоча останнє трапляється досить рідко. У більшості випадків пологи проводяться через природні пологові шляхи. Знеболювання пологів і кесаревого розтину не відрізняється від загальноприйнятого, тобто при природних пологах – епідуральна анестезія, при кесаревому розтині – спінальна. Регіональна анестезія забезпечує повне знеболення та не чинить пригнічувальної дії на центральну нервову систему [4]. Показаннями для проведення загальної анестезії є епілептичний статус, післянападна та медикаментозно-індукована сонливість. Вибір загальної або регіональної анестезії при плановому оперативному втручанні визначається поєднанням материнських, плодових і акушерських чинників [4, 11]. Після розродження хворих на епілепсію всі діти повинні отримувати 1 мг вітаміну K внутрішньом’язово для профілактики неонатальної коагулопатії [28].

Післяпологовий період

Ведення жінок з епілепсією потребує продовження ретельного спостереження за хворою в післяпологовому періоді. Це пов’язано з можливою декомпенсацією хвороби внаслідок фізичного перенавантаження під час пологів, стресу, недостатніх змін фармакокінетики ПЕП, порушення режиму приймання цих ліків, розвитку післяпологової депресії [10]. Якщо доза ПЕП підвищувалася під час вагітності, доцільно корегувати її в післяпологовому періоді у зв’язку з можливим передозуванням. Поява симптомів цього ускладнення може виникати внаслідок зменшення маси тіла, крововтрати під час пологів, змін метаболізму. У разі появи симптомів нейроінтоксикації (сонливість, диплопія, ністагм, атаксія) слід терміново дослідити концентрації ПЕП у крові та повернутися до дози, яка була до вагітності. Однак за відсутності побічних ефектів ПЕП у матері та дитини зміна дози не є доцільною. Більшість хворих на епілепсію, які приймають ПЕП, можуть годувати дитину грудьми без ускладнень. Це пов’язано з тим, що дитина з молоком матері отримує значно меншу кількість ПЕП, аніж через плаценту в період внутрішньоутробного розвитку. Винятками є фенобарбітал і ламотриджин: шляхи виведення цих ПЕП з організму новонароджених несформовані, що може призвести до кумуляції. Жінкам з епілепсією годувати дітей грудьми слід у положенні лежачи в ліжку або сидячи на підлозі під наглядом близьких, особливо в перші 2-3 тиж після пологів [11]. Якщо в новонародженого виявляються симптоми інтоксикації (низька активність, млявість при годуванні, шлунково-кишкові порушення), слід перейти на штучне вигодовування.

Власне клінічне спостереження

Протягом останніх 10 років у відділенні внутрішньої патології вагітних ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О.М. Лук’янової НАМН України» спостерігалися та народжували 22 жінки з діагнозом епілепсії. У таблиці 2 представлено розподіл вагітних з епілепсією за віком.

Таблиця 2. Розподіл вагітних з епілепсією за віком
Вік, роки	≤20		21-29		30-40
Вік, роки	абс.	%	абс.	%	абс.	%
Кількість вагітних	2	9,1	11	50	9	40,9

Більшість вагітних з епілепсією були віком від 21 до 40 років. Серед 22 хворих на епілепсію першовагітних і повторновагітних було порівну (по 50%). З 11 повторновагітних 6 (54,5%) народжували повторно. У 9 жінок (40,9%) спостерігалася структурна епілепсія, тобто хворі мали ті чи інші структурні ураження мозку (новоутворення, артеріовенозні мальформації, перенесені тяжкі менінгоенцефаліти, черепно-мозкові травми). В 11 вагітних (50%) епілепсія мала генетичну природу, 2 жінки спостерігалися з ідіопатичною епілепсією, тобто причину розвитку захворювання не було з’ясовано.

Клінічні прояви хвороби у вагітних відрізнялися. Зокрема, ГТКН відзначалися в 7 хворих (31,8%), причому у 2 (9,1%) судоми почастішали після 30 тиж вагітності. У 15 (68,2%) хворих епілептичні напади мали вогнищевий характер. Стійка ремісія хвороби спостерігалася в 4 (18,2%) пацієнток. Значне погіршення перебігу епілепсії протягом вагітності відзначалося лише у 2 (9,1%) жінок уже після 30 тиж.

Таблиця 3. Ускладнення вагітності та пологів у жінок з епілепсією
Ускладнення	Кількість вагітних, %
Анемія	13,6
Помірна прееклампсія	4,5
Маловоддя	4,5
Дистрес плода:
під час вагітності	9,1
під час пологів	18,1
Слабкість пологової діяльності	4,5

Ускладнення вагітності та пологів мали 12 (54,5%) хворих на епілепсію (табл. 3), тобто трохи більше за половину жінок. У 3 (13,6%) було діагностовано анемію легкого ступеня, в 1 (4,5%) вагітної розвинулася прееклампсія після 30 тиж, у 6 (27,2%) визначали дистрес плода: у 2 (9,1%) – під час вагітності, в 4 (18,1%) – під час пологів, 1 (4,5%) пацієнтка спостерігалася з маловоддям і 1 (4,5%) – зі слабкістю пологової діяльності.

Лікування ПЕП було призначено 18 (81,8%) вагітним, але отримували протисудомні засоби тільки 14 (63,6%) жінок із 22: 4 (18,1%) пацієнтки категорично відмовилися від приймання ПЕП, 4 (18,1%) мали стійку ремісію хвороби (напади не відзначалися протягом попереднього року). 7 (50%) хворих приймали ламотриджин, 3 (21,43%) – карбамазепін, 3 (21,43%) – вальпроат і 1 (7,14%) – окскарбазепін. Препарати фолієвої кислоти до зачаття та протягом усієї вагітності отримували тільки 8 (36%) жінок, протягом І триместру – ще 6 (27,7%). Пологи відбулися в термін 37-40 тиж у 20 (90,9%) хворих; 2 (9,1%) жінки у зв’язку з погіршенням стану, почастішанням ГТКН були розроджені в терміні 33 та 34 тиж відповідно. 8 (36,4%) пацієнток народжували через природні пологові шляхи, 14 (63,6%) – шляхом операції кесаревого розтину. Показання до оперативного втручання представлено в таблиці 4.

Таблиця 4. Показання до оперативного розродження жінок з епілепсією
Показання	Кількість вагітних
Показання	абс.	%
Необхідність дострокового розродження за незрілості пологових шляхів	2	14,3
Відшарування нормально розташованої плаценти	1	7,14
Гострий дистрес плода під час пологів	3	21,4
Артеріовенозна мальформація	1	7,14
Рубець на матці	4	28,6
Слабкість пологової діяльності	1	7,14
Великий плід (>4000 г) у сідничному передлежанні	1	7,14
Тяжкий генералізований напад наприкінці першого періоду пологів	1	7,4
Разом	14	100

Найбільша кількість оперативного розродження у хворих на епілепсію була пов’язана не з основним захворюванням, а з іншими причинами, а саме з наявністю рубця на матці після попереднього оперативного втручання в 4 (28,6%) жінок і розвитком гострого дистресу плода під час пологів у 3 (21,4%) вагітних. Для знеболювання переймів під час пологів у 3 (37,5%) породіль застосовували епідуральну анестезію, в 5 (62,5%) – комбіноване знеболювання (спазмолітики, аналгетики та наркотичні засоби). Під час кесаревого розтину у 8 (57,1%) хворих використовували регіональну (спінальну) анестезію, в 6 (42,9%) – загальний наркоз. Вибір знеболювання проводився з огляду на перебіг епілепсії та ускладнення під час пологів. Усі випадки застосування загального наркозу були цілком обґрунтовані. Усі хворі народили живих дітей. Однак 1 дитина померла в ранньому неонатальному періоді на 3-тю добу після народження у зв’язку з множинними вродженими вадами розвитку – вадами серця, вовчою пащею, заячою губою. Мати цієї дитини страждала на структурну епілепсію з моторними нападами з невідомим початком. Жінка не отримувала постійно ані ПЕП, ані фолієву кислоту.

Таблиця 5. Оцінка новонароджених за шкалою Апгар
Бали	Кількість дітей
Бали	абс.	%
≥8	8	36,4
6-7	9	40,9
4-5	5	22,7
Разом	22	100

У таблиці 5 представлено оцінку стану новонароджених за шкалою Апгар (на 1-й і 5-й хвилинах після народження). На 1-й хвилині 15 (68,1%) дітей мали оцінку 7 балів і вище. Бали від 6 та нижче отримали 7 (31,8%) немовлят. На 5-й хвилині оцінка стану дітей дещо підвищилася, вже 17 (77,3%) немовлят отримали оцінку 7-9 балів. У 5 (22,6%) новонароджених оцінка стану на 5-й хвилині не змінилася. Найнижчі бали отримали 3 (13,6%) дитини – 5 і 4. Під час обстеження в них було діагностовано перинатальну патологію: у 2 немовлят – геморагічно-ішемічне ураження центральної нервової системи, причому в 1 з них виявили ще двобічну пневмонію, та в 1 дитини – множинні вроджені вади розвитку (вади серця, вовчу пащу, заячу губу).

Таблиця 6. Маса тіла дітей від матерів з епілепсією при народженні
Маса тіла при народженні (г)	Кількість новонароджених
Маса тіла при народженні (г)	абс.	%
<3000	10	45,5
3000-3500	8	36,3
>3500	4	18,1
Разом	22	100

У таблиці 6 представлено масу тіла немовлят одразу після народження. Майже половина дітей – 10 (45,5%) – народилася з вагою менш як 3 кг. Причому 7 (31,8%) новонароджених з 10 були соматично здорові. Це не суперечить даним літератури про народження маловагових дітей від жінок з епілепсією, які отримують ПЕП [36].

Стан більшості немовлят (90,5%) у ранньому неонатальному періоді залишався задовільним. 18 (85,7%) дітей перебували на грудному вигодовуванні. 19 (90,5%) новонароджених були виписані додому на 4-6-ту добу, 2 (9,5%) дитини з перинатальною патологією продовжували лікування та були виписані додому після закінчення терапії в задовільному стані.

Висновки

Проведений огляд сучасної світової та вітчизняної літератури щодо питань епілепсії та вагітності, а також аналіз даних власного клініко-статистичного дослідження дали змогу зробити такі висновки:

епілепсія не є хворобою, яка перешкоджає вагітності, пологам та ЕКЗ;
при уважному динамічному спостереженні, повному контролі над нападами до вагітності та протягом неї можливі фізіологічний перебіг вагітності, пологів і народження здорової дитини;
лікування ПЕП варто продовжувати протягом вагітності в адекватних ефективних дозах;
приймання фолієвої кислоти треба починати до зачаття та продовжувати до кінця вагітності;
розродження хворих на епілепсію потрібно проводити в умовах висококваліфікованих медичних закладів;
грудне вигодовування не протипоказане.

Література

Настанова 00767 Лікування епілепсії удорослих – DUODECIM Reetta Kälnäinen http:// guidelines. moz.gov.ua/ dokuments/2017-08-28/
Бабкіна Ю.А. Епілепсія: від ранніх уявлень про хворобу до сучасних поглядів / Журнал НейроNEWS, 3 (124), 2021, с. 10-13.
Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної вторинної (спеціалізованої) та третинної високоспеціалізованої медичної допомоги епілепсії у дорослих, наказ МОЗ № 276 від 17.04.2014.
Сидоренко В.Н., Гармаза У.С. Беременность и эпилепсия: современное представление о патогенезе и диагностике, 2020, № 4, с. 155-160.
Робоча класифікація типів епілептичних нападів Міжнародної протиепілептичної Ліги: доповідь комісії з класифікації і термінології МПЕЛ. Robert S. Fisher, J. Helen Cross, Jacqueline A. French, Norimichi Higurashi, Edouard Hirsch, Floor E. Jansen, Lieven Lagae, Solomon L. Moshe, Jukka Peltola, Eliane Roulet Perez, Ingrid E. Scheffer, and Sameer M. Zuberi Epilepsia, 58 (4): 522-530, 2017 doi: 10.1111/epi.13670.
ILAE classification of the epilepsies: Position paper of the ILAE Commission for Classification and Terminology» Ingrid / E. Scheffer [et al.] // Epilepsia. – 2017. – Vol. 58 (4). – Р. 512-521.
Карлов В.А. Эпилепсия у женщин. Журн. неврол. и психиат. – 2006. – № 106 (1). – С. 41-46.
Dichter M.A. Emerging Concepts in the Pathogenesis of Epilepsy and Epileptogenesis // Arch. Neurol. – 2009. – Vol. 66 (4). – Р. 443-447.
Thomas S.V., Ajaykumar B., Sindhu K. et al. Cardiac malformations are increased in infants of mothers with epilepsy. Pediatr Cardiol. 2008; 29 (3): 604-608.
Tomson T., Battino D., Bromley R. et al. Department of Clinical Neuroscience, Karolinska Institutet, Karolinska University Hospital. Ведення епілепсії у вагітних: звіт спеціальної групи Міжнародної протиепілептичної ліги з проблем жінок та вагітності, 2019.
Kotov A.S., Firsov K.V. Epilepsy and pregnancy (clinical lecture). RMJ. Medical Review. 2019; 11 (1), c. 25-30.
Chen Y.H., Chiou H.Y., Lin H.C., Lin H.L. Affect of seizures during gestation on pregnancy outcomes in women with epilepsy. Arch Neurol 2009; 66 (8): 979-84.
Husebye E.S., Gilhus N.E., Riedel B., Spigset O., Daltveit A.K., Bjork M.H. Verbal abilities in children of mothers with epilepsy: association to maternal folate status. Neurology 2018; 91 (9): e811-21.
Edey S., Moran N., Nashef L. SUDEP and epilepsy-related mortality in pregnancy. Epilepsia 2014; 55(7): e72-4.
Macdonald S.C., Bateman B.T., Mcelrath T.F., Hernandez-Diaz S. Mortality and morbidity during delivery hospitalization among pregnant women with epilepsy in the United States. JAMA Neurol 2015; 72 (9):981-8.
Pengo M.F.; Won C.H., Bounrjerly C. (2018). Sleep in Woman – Across the Life Span. Chest (Elsevier BV). 154 (1). 196-206. Doi: 10.1016/j.chest 2018.04.005.
Lara-Carrasco J., Simard V., Saint-Onge K., Lamoureus-Tremblay V., Nielsen T. (2014). Disturbed dreaming during the thrird trimester of pregnancy Sleep Medicine (Elsevier BV). 15 (6): 699-700.
Turner K., Piazzini A., Franza A. et al. Postpartum depression in women with epilepsy versus women without epilepsy. Epilepsy Behav 2006; 9 (2): 293-7.
Kinney M.O., Morrow J. Epilepsy in pregnancy. BMJ 2016; 353: i2880.
Thomas S.V., Syam U., Devi J.S. Predictors of seizures during pregnancy in women with epilepsy. Epilepsia 2012; 53 (5): e85-8.
Campbell E., Devenney E., Morrow J. Et al. Recurrence risk of congenital malformations in infants exposed to antiepileptic drugs in utero. Epilepsia 2013; 54 (1): 165-71.
Vajda F.J., O’brien T.J., Lander C.M., Graham J., Roten A., Eadie M.J. Teratogenesis in repeated pregnancies in antiepileptic drugtreated women. Epilepsia 2013; 54 (1): 181-6.
Tomson T., Battino D., Bonizzoni E. et al. Comparative risk of major congenital malformations with eight different antiepileptic drugs: a prospective cohort study of the EURAP registry. Lancet Neurol 2018; 17 (6): 530-8.
Weston J., Bromley R., Jackson C.F. et al. Monotherapy treatment of epilepsy in pregnancy: congenital malformation outcomes in the child. Cochrane Database Syst Rev 2016; 11: CD 010224.
Veroniki A.A., Cogo E., Rios P. et al. Comparative safety of antiepileptic drugs during pregnancy: a systematic review and network meta-analysis of congenital malformations and prenatal outcomes. BMC Med 2017; 15 (1): 95.
Blotière P.O., Raguideau F., Weill A. et al. Risks of 23 specific malformations associated with prenatal exposure to 10 antiepileptic drugs. Neurology 2019; 93 (2): e167-80.
Harden C.L., Pennell P.B., Koppel B.S. et al. Practice parameter update: management issues for women with epilepsy-focus on pregnancy (an evidence-based review): vitamin k, folic acid, blood levels, and breastfeeding. Report of the Quality Standards Subcommittee and Therapeutics and Technology Assessment Subcommittee of the American Academy of Neurology and American Epilepsy Society. Neurology 2009a; 73 (2): 142-9.
Стандарти медичної допомоги «Нормальна вагітність», Наказ Міністерства охорони здоров’я України 9 серпня 2022 року № 1437.
Hiilesmaa V., Teramo K. Fetal and maternal risks with seizures. In: Harden C., Thomas S.V., Tomson T., Hoboken N.J. Epilepsy in women. Wiley-Blackwell, 2013: 115-27.
Sveberg L., Svalheim S., Tauboll E. The impact of seizures on pregnancy and delivery. Seizure 2015; 28: 35-8.
Karanam A., Pennell P.B., French J.A. et al. Lamotrigine clearance increases by 5 weeks gestational age: relationship to estradiol concentrations and gestational age. Ann Neurol 2018; 84(4), 556-63.
Voinescu PE, Pennell PB. Delivery of a personalized treatment approach to women with epilepsy. Semin Neurol 2017;37(6):611-23.
Veldiaksova E.D., Yakunina A.V., Pisar A.A. Modern capabilities of personalized prescription antiepileptic drug // The Journal of Scientific Articles “Health and Education Millennium”. – 2017. – № 19 (4). – P. 56-61.
Galanti M., Newport D.J., Pennell P.B. et al. Postpartum depression in women with epilepsy: influence of antiepileptic drugs in a prospective study. Epilepsy Behav 2009; 16 (3): 426-30.
Pennell P.B., McElrath T. Risks associated with epilepsy during pregnancy and postpartum period. In: Dashe J.F. UpToDate. UpToDate Inc: Waltham, MA. (Accessed on March 13, 2019).
Hernandez-Diaz S., Huybrechts K.F., Desai R.J. et al. Topiramate use early in pregnancy and the risk of oral clefts: a pregnancy cohort study. Neurology 2018; 90 (4): e342-51.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 2 (588), 2025 р