Концепція розвитку ендокринологічної служби України

27.03.2015

Запропонована концепція є надією на реальне поліпшення стану справ в ендокринології. Утім зрозуміло, що передусім потрібно розв’язувати проблеми охорони здоров’я на державному та галузевому рівнях (законодавчо-нормативна база, розробка та впровадження державних соціальних нормативів і стандартів тощо). Спілкуючись з колегами практично з усіх областей України, я дійшов висновку, що ніхто не зацікавлений у збереженні існуючого нині становища. 

Володимир Іванович ПаньківПрацюючи впродовж 25 років районним ендокринологом, можу стверджувати, що концепція ендокринологічної служби повинна передбачати удосконалення принципів лікування на амбулаторному рівні, підвищення ефективності і значного скорочення термінів стаціонарного лікування, а не збільшення кількості спеціалізованих ліжок. Саме тому необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на переважний розвиток амбулаторної моделі надання допомоги пацієнтам з ендокринним захворюваннями і вдосконалення лікування хворих з ускладненнями цукрового діабету та іншою патологією. На сьогодні наявні всі можливості для повного комплексного обстеження та лікування основного контингенту хворих з ендокринною патологією в амбулаторних умовах без госпіталізації, за винятком пацієнтів, яким показано проведення специфічних інструментальних, діагностичних і лікувальних підходів. 
Насамперед хотілося б, щоб ендокринологічна служба була єдиною, погодженою в усіх відношеннях як в організаційному, науковому, так і в практичному плані. Тому вважаю за потрібне консолідувати і здійснювати координацію діяльності спеціалізованих медичних установ, науково-дослідних інститутів АМН України (Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України), Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, кафедр і курсів ендокринології вищих медичних навчальних закладів, Асоціації ендокринологів України з метою підвищення ефективності надання ендокринологічної допомоги населенню, пошуку нових ефективних методів лікування і діагностики. Необхідно створити робочі групи фахівців для впровадження концепції роботи служби. 
Ураховуючи масовість та подальше зростання захворюваності населення України на цукровий діабет та високу частоту тиреоїдної патології, питання кадрового забезпечення є пріоритетними, оскільки укомплектованість лікарями-ендокринологами амбулаторної мережі в сільських районах явно недостатня. 
Оскільки Комплексна програма «Цукровий діабет» передбачає розвиток системи терапевтичного навчання хворих у школах діабету, слід прийняти регламентуючі документи щодо їхньої діяльності, розробити програми навчання для хворих на цукровий діабет 1 та 2 типу для хворих дітей та їхніх родичів.
Слід розвивати міждисциплінарні підходи щодо вдосконалення допомоги хворим на цукровий діабет з ураженням нижніх кінцівок (створити мережу спеціальних кабінетів діабетичної стопи на рівні обласних центрів та міст обласного підпорядкування, що сприятиме значному зниженню частоти ампутацій нижніх кінцівок), з діабетичною нефропатією (на базі провідних нефрологічних відділень, використовуючи діалізні методи лікування), а також створити спеціалізовані пологові будинки (у містах з населенням понад 1 млн.) для жінок, хворих на цукровий діабет. Крім того, слід уніфікувати тактику і стратегію хірургічного лікування хворих з патологією щитоподібної залози, удосконалити надання допомоги хворим з ендокринною патологією та психічними порушеннями.
Розвиток ендокринологічної служби повинен передбачати оперативне отримання належного обсягу вірогідної інформації про хворих з цукровим діабетом та іншими ендокринопатіями, якість лікувально-профілактичної допомоги, її ефективність тощо. 
Вирішення проблем, пов’язаних зі зниженням смертності та частоти ранньої інвалідизації хворих, вимагає контролю епідеміологічної ситуації і впровадження сучасних інформаційних технологій в ендокринологію, а саме: забезпечення належного функціонування реєстру хворих на цукровий діабет, що потребують інсулінотерапії, з метою уникнення розбіжностей щодо їхньої кількості, а також визначення реальної потреби в препаратах інсуліну, засобах самоконтролю тощо. 
За даними такого реєстру (який формують лікарі-ендокринологи районної, міської та обласної ланок) необхідно здійснювати повне гарантоване і своєчасне забезпечення хворих на цукровий діабет необхідними препаратами інсуліну. Це стосується також таблетованих цукрознижувальних препаратів, тест-смужок для визначення глікемії, глюкозурії та ацетонурії. 
Натепер можна констатувати відсутність реальної віддачі від існуючого реєстру хворих на цукровий діабет 1 типу на державному рівні, у якому відсутні єдині підходи до класифікації та реєстрації діабетичних ускладнень. Тому слід організувати ретельний контроль за вірогідністю статистичних показників діяльності ендокринологічної служби, а за наявності бази реєстру – систему планування та раціонального медикаментозного забезпечення пацієнтів з цукровим діабетом та іншою ендокринною патологією.
Важливою є співпраця з громадськими організаціями, які об’єднують хворих на цукровий діабет. Концепція розвитку служби повинна також передбачати: професійну підготовку ендокринологів, проведення конгресів, конференцій, семінарів, організацію випуску щоквартального науково-практичного журналу для лікарів-ендокринологів, який буде розповсюджуватися безкоштовно, методичних рекомендацій, вироблення стандартів діагностики та лікування тощо.
З метою розвитку профілактичної ендокринології нами науково обґрунтовано і розроблено організаційні основи програми скринінгу цукрового діабету в умовах великого адміністративного району. Скринінгове дослідження, уперше проведене нами в 2004 році у Коломийському районі в рамках виконання Національної програми «Цукровий діабет», показало, що реальна кількість хворих на цукровий діабет утричі перевищує дані офіційної статистики. Тому необхідно організовувати проведення подібних досліджень у всіх регіонах України для реалізації принципів моніторингу здоров’я населення, рекомендованого ВООЗ.
Крім того, упродовж найближчих років повинна бути ліквідована йодна недостатність серед населення України. З цією метою слід визначити реальний стан йодного забезпечення у всіх регіонах України, забезпечити контроль за якістю йодованої солі в торговельній мережі, здійснювати групову профілактику йододефіцитної патології у відповідних регіонах.
Вирішення проблем ендокринологічної служби, як, зрештою, і будь-якої іншої справи, залежить від трьох основних чинників: ідей; людей, здатних і готових реалізувати ці ідеї; матеріально-технічної бази. Ідеї (втілені в програмі) – наявні, спеціалісти є (здебільшого з належним рівнем підготовки), але технічна база для організації сучасної лікувальної допомоги хворим украй слабка. Тому необхідні значні інвестиції в організацію ендокринологічної служби. Лише за таких умов ми зможемо дотримуватися міжнародних параметрів і здатні не декларативно, а по суті реалізувати в Україні чудове гасло: «Діабет – не хвороба, а лише певний спосіб життя».

Завдання кожного ендокринолога – спільними зусиллями, кожному на своєму місці, у своєму регіоні добиватися максимального підвищення ефективності діагностики, лікування та якості життя хворих.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

05.08.2020 Пульмонологія та оториноларингологія Проблемні питання призначення сучасних схем лікування мультирезистентного туберкульозу: профілі резистентності та ризик відриву від лікування

Передумовами для проведення Експертної ради «Проблемні питання призначення сучасних схем лікування мультирезистентного туберкульозу: профілі резистентності та ризик відриву від лікування» із залученням локальних і національних експертів в області лікування мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) є гостра необхідність у виявленні проблем із призначенням терапевтичних схем із допомогою сучасних високоефективних протитуберкульозних засобів (ПТЗ). Складнощі в їх призначенні через профіль резистентності або високий ризик відриву від лікування створює серйозну проблему для пацієнтів та становить загрозу для здійснення сучасних програм лікування МРТБ....

05.08.2020 Пульмонологія та оториноларингологія Лікування загострення бронхіальної астми під час пандемії SARS-CoV‑2 2020 року

Пандемія SARS-CoV‑2 кинула виклик усім національним системам охорони здоров’я [1]. Від лікарів тепер не просто очікують надання якісних медичних послуг, у цій ситуації всі дії медиків мають бути спрямовані на обмеження поширення інфекції. Знаючи, що вірус SARS-CoV‑2 передається повітряно-крапельним шляхом, необхідно розробити стратегії максимально ефективного обмеження його аерозолізаціі. ...

05.08.2020 Терапія та сімейна медицина ІІ Міжнародний симпозіум із тромбозу та гемостазу: актуальні питання сучасної гемостазіології

Цього року традиційний міжнародний симпозіум із вивчення нових досягнень у діагностиці та лікуванні порушень тромбозу й гемостазу відбувся 27-29 червня в онлайн-режимі. У заході взяли участь провідні європейські та вітчизняні фахівці. Увагу світової медичної спільноти привернули питання нових досліджень і методів корекції порушень гемостазу, сучасних підходів клінічної оцінки патології згортання крові у фокусі коморбідних захворювань, проблеми трансфузіології, фібринолітичної й антиагрегантної систем....

05.08.2020 Терапія та сімейна медицина Тромбопрофілактика в госпіталізованих пацієнтів із гострими нехірургічними захворюваннями

За визначенням, госпітальні венозні тромбоемболії (ВТЕ) являють собою тромбоемболії, спричинені стаціонарним лікуванням або хірургічним втручанням. Госпітальні ВТЕ можуть розвинутись як під час стаціонарного лікування, так і в період до ≤90 днів після виписки (Spencer F. et al., 2007; Bagot C., Arya R., 2008)....