Епідеміологічний аналіз поширеності фібриляції передсердь у міській неорганізованій популяції

27.03.2015

З поточного номера «Медична газета «Здоров’я України» починає друкувати роботи молодих учених. Першою з них стала наукова робота аспіранта відділу аритмій серця Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України Ольги Володимирівни Срібної, яка перемогла на конкурсі молодих учених І Пленуму аритмологів України (27-29 вересня 2005 р., м. Київ).

Ольга Володимирівна СрібнаЕпідеміологічні дослідження набувають дедалі більшого значення в сучасній кардіології, оскільки є одним з найважливіших напрямів вивчення причин зростання хвороб системи кровообігу (ХСК) і розробки заходів їх первинної і вторинної профілактики.
Масова профілактика, що використовує сучасні наукові досягнення, повинна базуватися на поетапних обстеженнях населення, визначенні дійсної поширеності патології. Це дає можливість вірно розрахувати масштаби профілактичних заходів.
З огляду на вищесказане, а також беручи до уваги те, що проблема порушень серцевого ритму є однією з найактуальніших у кардіології, оскільки близько 50% хворих з цією патологією становлять особи працездатного віку (рис. 1), співробітниками відділу популяційних досліджень та аритмій серця Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України було проведене комплексне епідеміологічне обстеження.

Мета дослідження – популяційний аналіз поширеності порушень серцевого ритму та його провідності, зокрема пароксизмальної, персистуючої та постійної форм фібриляції/тріпотіння передсердь (ФП/ТП), у міській неорганізованій популяції.
Інтерес до проблеми таких порушень ритму, як ФП/ТП, насамперед зумовлений тим, що фібриляція та тріпотіння передсердь – найпоширеніші після екстрасистолії порушення серцевого ритму, крім того, наявність саме цих порушень серцевого ритму підвищує вірогідність розвитку тяжких ускладнень та летальності. Показники смертності хворих з миготливою аритмією зростають у 2 рази, що переважно зумовлено збільшенням частоти інсультів у 5 разів порівняно з групами контролю. Слід також зазначити, що дійсну поширеність ФП визначити досить складно, оскільки дані проведених епідеміологічних досліджень стосуються в основному пацієнтів з постійною і частково з персистуючою формами ФП, не визначаючи хворих з пароксизмальною формою ФП/ТП.

Матеріал і методи дослідження
Для проведення одномоментного епідеміологічного обстеження населення згідно зі списками виборців за допомогою таблиць випадкових чисел сформована репрезентативна вибірка чоловіків та жінок віком 20-64 роки – мешканців Солом’янського району м. Києва (3 тис. осіб). На обстеження киян запрошували листами (рис. 2).

Програма обстеження включала методи, які є загальноприйнятими для проведення популяційних досліджень: 
– опитування за стандартною кардіологічною анкетою ВООЗ для виявлення ІХС;
– реєстрація ЕКГ спокою в дванадцяти відведеннях з подальшим її кодуванням за Міннесотським кодом;
– офісне вимірювання артеріального тиску (АТ).
З метою скринінгового виявлення порушень серцевого ритму використовували спеціально розроблену анкету, згідно з якою виявляли в обстежуваних скарги на відчуття серцебиття, «перебоїв» у роботі серця, наявність гемодинамічних розладів (запаморочення, задишки, втрати свідомості, відчуття оніміння рук, ніг, серцевого болю), також проводилася оцінка тривалості симптомів (кілька хвилин, годин, понад 24 години), котрі супроводжували суб’єктивні відчуття аритмії. З’ясовували, чи звертався обстежуваний за медичною допомогою. У разі позитивної відповіді фіксували, яке порушення серцевого ритму реєстрували при медичному обстеженні, проведеному раніше (синусова аритмія, екстрасистолія, миготлива аритмія та інші). Згідно з даними опитування також проведено аналіз частоти і тривалості виникнення симптомів порушення серцевого ритму, застосування медикаментозної терапії.
За відсутності порушень серцевого ритму та провідності на ЕКГ під час обстеження, але при наявності скарг при проведенні анкетування, проаналізовано архівні ЕКГ, що дозволило встановити порушення ритму серця, зокрема пароксизмальної та персистуючої форм ФП/ТП ретроспективно. 
У базу даних включали такі показники: вік, стать, зріст, масу тіла, індекс маси тіла (ІМТ), рівень артеріального тиску, холестерину, тригліцеридів, коефіцієнт атерогенності (КА). Аналізували також дані щодо фізичної активності обстежених та паління.

Результати дослідження
Обстежено 1975 осіб, у тому числі 998 чоловіків та 977 жінок (73,1% загальної кількості запрошених).
Виявлено 601 пацієнт з порушеннями ритму серця та провідності, що становить 30,4% загальної кількості обстежених. Поширеність миготливої аритмії за даними однократної реєстрації ЕКГ під час обстеження становить 1,1%, питома вага ФП/ТП серед виявлених порушень ритму – 3,7% (рис. 3, 4).

При аналізі архівних ЕКГ ФП/ТП документально підтверджені у 61 особи (10,2% усіх виявлених порушень ритму серця та провідності), що становить 3,1% загальної кількості обстежених (рис. 4).

Слід зазначити, що пароксизмальна і персистуюча форми зареєстровані у 73,8% хворих із ФП/ТП і лише 26,2% пацієнтів мають постійну форму ФП/ТП (рис. 5).

Установлено, що середній вік хворих із ФП/ТП (55,1±1,0 рік) достовірно більший (р<0,001), ніж в обстежених без цієї патології, і становить у чоловіків 52,5±1,5 року, у жінок – 58,2±1,0 рік (р<0,001). Найбільша поширеність ФП/ТП зареєстрована у віковій групі 60-64 роки – 9,4% (6,5% серед чоловіків і 12,6% серед жінок). Згідно з отриманими даними розраховано стандартизовані статево-вікові показники поширеності ФП/ТП, які дозволяють оцінити поширеність даного порушення ритму серця у міській популяції України (рис. 6).
При різних формах ФП/ТП як у чоловіків, так і у жінок, найчастіше реєстрували ІХС у поєднанні з ГХ – 50% і 42,9% відповідно (рис. 7).

З метою вивчення незалежних чинників ризику розвитку ФП/ТП сформували репрезентативну за віком контрольну групу обстежених без ФП/ТП, до якої увійшло 566 чоловіків (середній вік – 51,6±0,3 року) та 346 жінок (середній вік – 56,6±0,2 року).
При різних формах ФП/ТП в осіб обох статей найчастіше діагностували ІХС – у 63,9%, тоді як у обстежених контрольної групи ІХС відзначали лише у 21,6% (р<0,001). Гіпертонічну хворобу мали 59,0% пацієнтів з ФП/ТП, що вірогідно більше, ніж у групі контролю – 34,7% (р<0,05). Аналіз показав, що 67,2% пацієнтів із ФП/ТП мали надлишкову масу тіла та ожиріння (ІМТ – 25,0 кг/м2), тоді як у контрольній групі лише у 63,6% ІМТ перевищував 25,0 кг/м2 (р>0,05). Гіперхолестеринемія (ГХС) виявлена у 65,6% хворих із ФП/ТП, порушення ліпідного спектра у вигляді гіпертригліцеридемії (ГТГ) мали 57,9% пацієнтів, розраховано також коефіцієнт атерогенності (КА), котрий був більше трьох у 84,2%. Серед хворих з ФП/ТП палили 26,2% пацієнтів, у 50,8% обстежених фізична активність оцінена як недостатня (НФА). В обстежених контрольної групи ГХС виявлена у 59,3% осіб, ГТГ – у 28,7%, КА більше трьох мали 28,7% хворих. Виявлено, що у групі контролю палили 26,8% осіб, а фізична активність як недостатня оцінена у 45,2% обстежених (рис. 8).

Проведене дослідження дозволяє окреслити елементи для стратифікації ризику виникнення ФП/ТП на популяційному рівні, що у свою чергу дає змогу розробити заходи з первинної профілактики даного порушення ритму серця.

Висновки
Поширеність ФП/ТП у міській неорганізованій популяції становить 3,1%, що перевищує загальновідомі статистичні дані, згідно з якими цей показник дорівнює 0,4% у загальній популяції і свідчить про значущість даної проблеми для практичної охорони здоров’я.
Документально підтверджені ФП/ТП становлять 10,2% усіх виявлених порушень серцевого ритму. Пароксизмальна і персистуюча форми ФП/ТП виявлені у 73,8%, а постійна – лише у 26,2% випадків.
Серед осіб із ФП/ТП порівняно з пацієнтами без даного порушення серцевого ритму частіше виявляються такі чинники ризику, як надлишкова маса тіла та ожиріння, недостатня фізична активність, гіперхолестеринемія, тригліцеридемія.
У пацієнтів із ФП/ТП найчастіше діагностують ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

22.10.2020 Кардіологія Кардіонейропротекція у пацієнтів із гострою ішемією міокарда та серцевою недостатністю

Доказова база застосування засобів цитопротекторної терапії ще й досі є обмеженою. При цьому, як відомо, власний досвід переконує найліпше. Стан досліджень і особисті напрацювання щодо використання фосфокреатину (ФК) у пацієнтів із гострою серцевою недостатністю (СН) та іншими серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), а також в осіб із неврологічною патологією висвітлює старший науковий співробітник відділу реанімації та інтенсивної терапії ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, к. мед. н. Ярослав Михайлович Лутай....

22.10.2020 Терапія та сімейна медицина Еволюція та сучасні підходи до ведення пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та коморбідними станами

Лікування серцевої недостатності (СН) та досягнення її тривалої компенсації є вельми складним процесом. Адже нерідко виникає резистентність до діуретичної терапії як основного інструменту для зменшення виразності симптомів даної патології. В межах Х науково-практичної конференції Всеукраїнської асоціації фахівців із серцевої недостатності (27‑28 травня 2020 року) про сучасні стандарти лікування діуретиками в таких пацієнтів із коморбідними станами розповів завідувач кафедри нефрології та нирковозамісної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (м. Київ), д. мед. н., професор Дмитро Дмитрович Іванов....

22.10.2020 Кардіологія Вплив комбінації розувастатину та езетимібу на атеросклеротичну бляшку у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

Атеросклероз – ​складний хронічний процес, в основі якого лежать надмірна запальна відповідь та накопичення ліпідів. На сьогодні існують три основні підходи до ведення осіб з атеросклеротичною ішемічною хворобою серця (ІХС): медикаментозне лікування, черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) та аортокоронарне шунтування (АКШ). X. Wang et al. провели дослід­жен­ня з метою вивчення ефективності поєднання езетимібу зі статинами, зокрема розувастатином, у пацієнтів з атеросклеротичною ІХС. Автори проаналізували вплив потужної ліпідознижувальної терапії на ураження коронарних артерій та фактори й можливі механізми запалення. Отримані результати опубліковані в журналі Heart, Lung and Circulation (2016; 25: 459‑465)....

22.10.2020 Ревматологія Анкілозивний спондиліт: від теорії до практики

Біль у спині або суглобах – ​найчастіші скарги, з якими звертаються пацієнти різного віку до сімейних лікарів, неврологів, травматологів та інших спеціалістів. У таких випадках важливими є ретельний збір даних анамнезу, проведення диференційної діагностики та своєчасне встановлення правильного діагнозу. В контексті актуальності цих проблем при ревматичних захворюваннях провідна фахівчиня відділу некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України (м. Київ), д. мед. н., професорка Галина Олександрівна Проценко та аспіранти М.Л. Пастернак, В.В. Дубас представили клінічний випадок ураження кульшового суглоба у хворого на анкілозивний спондиліт (АС)....