ЛАНЦЕРОЛ (Lancerol)

27.03.2015

Міжнародна назва: Lansoprazole

Фармакологічні властивості. Лансопразол є похiдним бензимiдазолу, це специфiчний iнгибiтор Н++-АТФази секреторної мембрани парiєтальних клiтин шлунка — фермент, що каталiзує кiнцеву фазу секреції хлористоводневої кислоти. Зменшує рiвень базальної та стимульованої секрецiї, незалежно вiд природи стимулюючого фактора. Ступінь інгібування синтезу хлористоводневої кислоти під час вживання препарату залежить від дози та становить близько 80-97% при дозі 0,030 г. Під час синтезу нових молекул ферменту відбувається відновлення активності протонної помпи, половина молекул якої відновлюється за 30-48 годин. Від швидкості оновлення ферменту залежить тривалість інгібуючої дії лансопразолу. Підвищуючи оксигенацію слизової оболонки та збільшуючи секрецію бікарбонатів, лансопразол чинить захисну дію, гальмує вироблення пепсину. Препарат не впливає на процес випорожнення шлунка. Має виражену антихелікобактерну активність. Рівень максимальної концентрації та біодоступність залежать від індивідуальних особливостей пацієнта та не залежать від частоти застосування препарату. Споживання їжі знижує абсорбцію та біодоступність лансопразолу, але його гальмівний вплив на шлункову секрецію залишається однаковим до і після їди. З білками плазми зв’язується 97,7-99,4% препарату. Лансопразол активно метаболізується при первинному проходженні через печінку. Виводиться з організму із жовчю та сечею, при цьому два основні метаболіти — лансопразол-сульфон та гідроксилансопразол виводяться нирками. За добу із сечею виводиться близько 14-23% отриманої дози у вигляді метаболітів. Виведення препарату сповільнюється у хворих із печінковою недостатністю та пацієнтів, віком понад 69 років.

Показання для застосування: ерозивно-виразковий езофагіт; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення; синдром Золлінгера-Еллісона; стресові виразки (у т. ч. спричинені застосуванням нестероїдних протизапальних засобів); ерадикація Helicobacter pylori у слизовій оболонці шлунка в інфікованих хворих із виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки; панкреатит (у комплексній терапії).

Спосіб застосування та дози. Дітям препарат не рекомендується призначати через незначний клінічний досвід застосування лансопразолу в цієї категорії пацієнтів. Дорослим препарат призначають при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки по 1-2 капсули (0,03-0,06 г лансопразолу) на добу протягом 2-4 тижнів; при ерозивно-виразковому езофагіті по 2 капсули (0,06 г лансопразолу) на добу протягом 4-8 тижнів; при пептичній виразці, спричиненій Helicobacter pylori (для ерадикації Неlicobacter pylori у комплексі з антибіотиками, метронідазолом, препаратами вісмуту) — по 1 капсулі (0,03 г лансопразолу) 2 рази на добу протягом 7 днів; при синдромі Золлінгера — Еллісона доза добирається індивідуально до отримання рівня базальної кислотної продукції менше 10 ммоль/год. Добова доза складає 3 капсули (0,09 г лансопразолу) і більше. Капсули слід ковтати не розжовуючи. Для досягнення максимального ефекту Ланцерол слід вживати за 30 хв до їди.

Побічна дія. Ланцерол, як правило, добре переноситься. Зрідка можливі діарея, біль у животі, закрепи, головний біль, запаморочення, сонливість, фарингіти, риніти, у поодиноких випадках шкірний висип, дуже рідко — депресія, міалгії.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату. Ланцерол не слід призначати вагітним; матерям, що годують груддю; дітям.

Передозування. На сьогодні немає повідомлень про випадки передозування Ланцеролу.

Особливості застосування. З обережністю призначають препарат хворим із печінковою недостатністю. Антациди, що містять гідроокиси алюмінію та магнію, слід вживати не раніше, ніж через 2 години після застосування Ланцеролу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У клінічних дослідженнях не спостерігалося значного впливу на метаболізм інших лікарських препаратів. Попереднє вживання антацидів не впливає на біодоступність Ланцеролу. Форма випуску. Тверді желатинові капсули, які містять пелети (гранули) лансопразолу 0,03 г. Одна упаковка має 10 капсул препарату.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

25.01.2021 Пульмонологія та оториноларингологія XI Міжнародний медичний форум «Інновації в медицині – ​здоров’я нації»

Традиційно, плідно та продуктивно – ​під таким неофіційним гаслом проходив 16-18 вересня 2020 року в Києві ХІ Міжнародний медичний форум «Інновації в медицині – ​здоров’я нації» (далі – ​Форум). Уперше в Україні в умовах карантину Групі компаній LMT вдалося провести виставковий захід одночасно offline та online, залучивши до участі загалом понад 12 тис спеціалістів. Організаторами на території виставкового центру АККО Інтернешнл були створені всі необхідні умови для безпечної комунікації учасників, відвідувачів та гостей Форуму. Обов’язкове перебування в масці, проходження температурного скринінгу та застосування дезінфекторів для рук не завадили знайомствам, спілкуванню та підтриманню ділових зв’язків. ...

25.01.2021 Алергія та імунологія Інфекційні захворювання Пульмонологія та оториноларингологія Чи погіршує COVID-19 перебіг спадкового ангіоневротичного набряку?

Коронавірусна хвороба 2019 (COVID‑19) за короткий час розвинулася в пандемію, поширившися по всьому світу. Збудник COVID‑19 – ​SARS-Cov‑2 (коронавірус 2) спричинює тяжкий гострий респіраторний синдром (ГРС). Вірус потрапляє в клітину-господаря за допомогою ангіотензин-перетворювального ферменту‑2 (ACE2, АПФ2). Цей фермент бере участь у метаболізмі брадикініну (БК), що призводить до його виснаження. У результаті накопичується des-Arg (9) -БК (він грає роль агоніста рецепторів БК B2) і, можливо, сам БК. Обидва ці пептиди, зв’язуючися з рецепторами БК, ведуть до вазодилатації, пошкодження легень і запалення. Перевантажена контактна система активації і надлишковий синтез БК є ключовими механізмами запуску патогенезу спадкового ангіоневротичного набряку (САН). ...

25.01.2021 Інфекційні захворювання Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Огляд ефективності триметоприму / сульфаметоксазолу

...

25.01.2021 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Кишенькове керівництво Глобальної стратегії діагностики, лікування та профілактики ХОЗЛ

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) нині є четвертою провідною причиною смерті у світі [1], проте, за прогнозами, до 2020 р. воно посяде третє місце. У 2012 р. від ХОЗЛ померло понад 3 млн людей, що становить 6% усіх смертей у світі. ХОЗЛ є значною проблемою для охорони здоров’я, однак ця хвороба піддається лікуванню та профілактиці. ХОЗЛ є основною причиною хронічної захворюваності та смертності в усьому світі; багато людей хворіють роками і передчасно помирають через ХОЗЛ або його ускладнення. Тягар, зумовлений ХОЗЛ, за прогнозами, впродовж наступних десятиліть збільшуватиметься внаслідок тривалого впливу факторів ризику розвитку ХОЗЛ і старіння населення [2]. ...