Экзифин в комплексном лечении микозов стоп

27.03.2015

Лечение микозов стоп и в особенности онихомикозов — довольно сложная проблема. Существует четыре основных группы противогрибковых препаратов: полиены (нистатин, амфотерицин В); азолы (итраконазол, кетоконазол, бифоназол, клотримазол, миконазол, изоконазол); аллиламины (тербинафин, нафтифин); морфолины (аморолфин). Кроме того, используются и другие препараты, различные по химической структуре (гризеофульвин, циклопирокс, хлорнитрофенол, ундециленовая кислота).

На наш взгляд, в лечении микозов перспективны препараты группы аллиламинов, наиболее известным представителем этого класса антимикотиков является тербинафин. Он отвечает всем требованиям, которые предъявляют к противогрибковым препаратам: обладает кератинотропностью, обеспечивает высокий процент излечения при хорошей переносимости и минимальном количестве побочных реакций и осложнений.

Тербинафин имеет ряд преимуществ перед другими противогрибковыми препаратами благодаря своему механизму действия. В основе антимикотического действия основных препаратов лежит воздействие на цитоплазматические мембраны грибковых клеток за счет блокады синтеза их основного компонента — эргостерола. Тербинафин влияет на ранний этап синтеза эргостерола, подавляя скваленэпоксидазу клеточной мембраны гриба. Этим обеспечивается двойное действие на грибковые клетки — фунгистатическое и фунгицидное. Фунгистатическое действие связано с подавлением синтеза эргостерола, из-за чего нарушается структура цитоплазматической мембраны грибковой клетки, а сама клетка утрачивает способность расти и развиваться. Фунгицидное действие препарата обусловлено накоплением в клетке скваленов, которые, подобно своеобразной липидной губке, экстрагируют из клеточной мембраны липидные компоненты, тем самым ухудшая ее свойства. Накапливающиеся внутри клетки липидные гранулы, постепенно увеличиваясь в объеме, в конце концов, разрывают цитоплазматические мембраны, приводя к гибели грибковой клетки. Тербинафин хорошо адсорбируется из желудочно-кишечного тракта, в основном связываясь с белками (80%) и клетками крови (8%). Препарат достигает рогового слоя кожи, главным образом, путем экскреции сальными железами, в меньшей степени — пассивной диффузией. Больше всего тербинафин накапливается в жировой ткани, дерме, волосяных фолликулах, роговом слое кожи, ногтях и волосах. Терапевтическая концентрация препарата (1 мкг/мл) сохраняется в тканях даже спустя 44-55 дней после прекращения лечения. Отрицательного действия тербинафина на эндокринные органы и печень даже при его длительном применении не наблюдалось, так как препарат мало связывается с системой цитохром Р450, вслед-ствие чего практически не влияет на метаболизм медикаментозных средств.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

22.10.2020 Кардіологія Кардіонейропротекція у пацієнтів із гострою ішемією міокарда та серцевою недостатністю

Доказова база застосування засобів цитопротекторної терапії ще й досі є обмеженою. При цьому, як відомо, власний досвід переконує найліпше. Стан досліджень і особисті напрацювання щодо використання фосфокреатину (ФК) у пацієнтів із гострою серцевою недостатністю (СН) та іншими серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), а також в осіб із неврологічною патологією висвітлює старший науковий співробітник відділу реанімації та інтенсивної терапії ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України, к. мед. н. Ярослав Михайлович Лутай....

22.10.2020 Терапія та сімейна медицина Еволюція та сучасні підходи до ведення пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю та коморбідними станами

Лікування серцевої недостатності (СН) та досягнення її тривалої компенсації є вельми складним процесом. Адже нерідко виникає резистентність до діуретичної терапії як основного інструменту для зменшення виразності симптомів даної патології. В межах Х науково-практичної конференції Всеукраїнської асоціації фахівців із серцевої недостатності (27‑28 травня 2020 року) про сучасні стандарти лікування діуретиками в таких пацієнтів із коморбідними станами розповів завідувач кафедри нефрології та нирковозамісної терапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (м. Київ), д. мед. н., професор Дмитро Дмитрович Іванов....

22.10.2020 Кардіологія Вплив комбінації розувастатину та езетимібу на атеросклеротичну бляшку у пацієнтів з ішемічною хворобою серця

Атеросклероз – ​складний хронічний процес, в основі якого лежать надмірна запальна відповідь та накопичення ліпідів. На сьогодні існують три основні підходи до ведення осіб з атеросклеротичною ішемічною хворобою серця (ІХС): медикаментозне лікування, черезшкірне коронарне втручання (ЧКВ) та аортокоронарне шунтування (АКШ). X. Wang et al. провели дослід­жен­ня з метою вивчення ефективності поєднання езетимібу зі статинами, зокрема розувастатином, у пацієнтів з атеросклеротичною ІХС. Автори проаналізували вплив потужної ліпідознижувальної терапії на ураження коронарних артерій та фактори й можливі механізми запалення. Отримані результати опубліковані в журналі Heart, Lung and Circulation (2016; 25: 459‑465)....

22.10.2020 Ревматологія Анкілозивний спондиліт: від теорії до практики

Біль у спині або суглобах – ​найчастіші скарги, з якими звертаються пацієнти різного віку до сімейних лікарів, неврологів, травматологів та інших спеціалістів. У таких випадках важливими є ретельний збір даних анамнезу, проведення диференційної діагностики та своєчасне встановлення правильного діагнозу. В контексті актуальності цих проблем при ревматичних захворюваннях провідна фахівчиня відділу некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України (м. Київ), д. мед. н., професорка Галина Олександрівна Проценко та аспіранти М.Л. Пастернак, В.В. Дубас представили клінічний випадок ураження кульшового суглоба у хворого на анкілозивний спондиліт (АС)....