Ассоциация между повышенным количеством эозинофилов в крови у детей с острым бронхиолитом и рецидивирующим БОС

11.10.2017

Одним из наиболее распространенных последствий острого бронхиолита является рецидивирующий бронхообструктивный синдром (БОС), ведущий к развитию бронхиальной астмы (БА). В некоторых источниках повышенный уровень эозинофилов в крови рассмат­ривается как фактор риска развития БА у детей, однако неизвестно, является ли данный показатель предиктором развития БОС после перенесенного острого бронхиолита.

Цель настоящего исследования заключалась в оценке связи между количеством эозинофилов в крови во время острого бронхиолита и риском развития БОС у детей.

Методы. Специалисты проанализировали медицинские записи участников, в которых содержались результаты развернутого анализа крови, проведенного на момент госпитализации по поводу острого бронхиолита, а также данные о повторяющихся в течение последующего года эпизодах БОС.

Результаты. У пациентов с эозинофилией на фоне острого бронхиолита наблюдалась более высокая частота рецидивов БОС на протяжении года после госпитализации, чем у больных без выявленных отклонений в анализе крови (ОР 3,72; 95% ДИ 1,46-9,77; р=0,002). Среди больных с повышенным количеством эозинофилов в крови было значительно больше лиц с рецидивирующим БОС (33/58), чем у лиц без повышения указанного параметра (11/42). Среднее число эозинофилов в группе БОС составило 93,8 клетки/мкл и 0 клеток/мкл в группе без данного синдрома. После поправки на пол, курение, атопический дерматит (АД) в анамнезе и положительные результаты исследования на респираторно-синцитиальный вирус только факт наличия эозинофилии на момент госпитализации по поводу острого бронхиолита достоверно ассоциировался с риском рецидивирующего БОС.

Выводы. Таким образом, повышение числа эозинофилов в крови на фоне острого бронхиолита связано с развитием рецидивирующего БОС в будущем.

Bencharattanaphakhi R. et al. Association of the Presence of Blood Eosinophils in Children with Acute Bronchiolitis

and Recurrent Wheezing. J Allergy Clin Immunol, Abstract 623, Feb 2017.

Медична газета "Здоров'я України" № 17 (414) вересень 2017 p.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія

31.05.2020 Алергія та імунологія Подолання бар’єрів на шляху до застосування інтраназальних кортикостероїдів у пацієнтів із неконтрольованим алергічним ринітом

Алергічний риніт (АР) спричиняє виникнення різноманітних клінічних симптомів, серед яких – ​закладеність носа, чхання, ринорея, синдром постназального стікання слизу задньою стінкою глотки, свербіння носа й очей і сльозотеча [1]. Класифікація АР ґрунтується на аналізі патерну захворювання (сезонний, цілорічний або епізодичний АР), частоті виникнення симптомів (інтермітувальний або персистентний) та їх тяжкості (легкий, середньотяжкий, тяжкий перебіг) [1, 2]. Серед пацієнтів, які самостійно повідомляли про наявність назальних симптомів [3], річний показник поширеності АР оцінювався на рівні 30%, що відповідає приблизно 90 млн осіб у США. При цьому привертає увагу той факт, що лише 22% учасників цього дослідження повідомили про встановлений лікарем діагноз АР. Це свідчить про те, що досить часто хворі практикують самолікування без відповідного нагляду з боку медичних працівників....

30.05.2020 Алергія та імунологія Міждисциплінарний досвід застосування сучасних антигістамінних препаратів: чому саме біластин?

При таких поширених алергічних захворюваннях, як алергічний риніт (АР) і кропив’янка, рутинною практикою є призначення антигістамінних препаратів (АГП). Ця група лікарських засобів має тривалу історію розроблення та впровадження в клінічну практику: першими в 40-х роках ХХ століття з’явилися АГП 1-го покоління, котрі попри виражений антигістамінний ефект згодом почали викликати в лікарів певні побоювання через притаманні їм седативні ефекти, як-от сонливість удень, порушення здатності до навчання, сповільнення реагування під час керування автотранспортом, а також зниження уважності та працездатності (Church M. et al., 2010; Sussman G. et al., 2015; Staevska M. et al., 2014). Крім того, вони мали досить низьку специфічність щодо Н1-рецепторів гістаміну, через що часто спричиняли зумовлені впливом на М‑холінорецептори холінергічні ефекти, такі як сухість у роті, затримка сечі, тахікардія тощо (Yanai K. et al., 2011, 2017; Kawauchi H. et al., 2019). З метою усунення зазначених недоліків у 80-х роках ХХ століття були синтезовані та впроваджені в практику перші представники АГП 2-го покоління, ключовими відмінностями яких від попередників стали ліпофобність і мінімальна здатність долати гематоенцефалічний бар’єр (ГЕБ) і чинити седативний ефект....

07.05.2020 Алергія та імунологія Біластин: постійний супутник лікування алергії

Такі алергічні захворювання (АЗ), як алергічний ринокон’юнктивіт (АРК) і кропив’янка, поширені в усьому світі, і їх частота зростає, особливо в дитячій популяції. Указана патологія негативно позначається на фізичному, психологічному, соціальному стані пацієнтів, їх навчанні та праці через зниження якості життя (ЯЖ), а також втрату працездатності, що, своєю чергою, обертається чималими фінансовими витратами як для самого хворого, так і для національної системи охорони здоров’я. ...

07.05.2020 Алергія та імунологія Місце антагоністів лейкотрієнів в лікуванні алергічних захворювань

За даними Європейської академії з алергології та клінічної імунологіїї (European Academy of Allergy and Clinical Immunology, EAACI), з-поміж хронічних захворювань ­найпоширенішими в Європі є алергічні. До 20% пацієнтів з алергією щодня намагаються подолати страх можливого нападу бронхіальної астми (БА), розвитку анафілактичного шоку або навіть смерті від алергічної реакції (EAACI, 2016). Всесвітня організація з алергії (World Allergy Organisation; WAO) оцінює поширеність алергічної патології у ­світовій популяції в межах від 10 до 40% (Pawankar R. et al., 2013). Більш як 150 млн європейців страждають на хронічні алергічні захворювання (АЗ), і сьогодні експерти прогнозують, що до 2025 р. майже половина всього населення ЄС страждатиме на алергію (EAACI, 2016). ...