Практичні підходи до лікування неалкогольної жирової хвороби печінки
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) у багатьох розвинених країнах є найпоширенішою причиною хронічної хвороби печінки. Приблизно у третини всього дорослого населення на томографії виявляються ознаки жирового гепатозу, причому більшість (70&90%) із цих хворих мають простий стеатоз. Разом з тим у 10&30% пацієнтів із НАЖХП розвивається неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), який може прогресувати до цирозу печінки. У зв’язку із метаболічними факторами ризику, спільними для НАЖХП і серцево&судинних захворювань, у пацієнтів з НАСГ підвищений ризик і кардіоваскулярної, і печінкової смерті. Тому своєчасна профілактика та ефективне лікування НАЖХП є актуальною проблемою гепатології.
Полная версия статьи в формате PDF.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Гастроентерологія
У сучасному світі проведення численних клінічних досліджень не дає змоги уникнути потрапляння на фармацевтичний ринок засобів із гепатотоксичними ефектами. З одного боку, існує проблема безконтрольного вживання рослинних засобів і харчових добавок, які, як показують сучасні дані, чинять негативну дію на печінку. З іншого боку, гепатотоксичність виникає на тлі застосування необхідних для пацієнтів лікарських препаратів, зокрема протипухлинних. Проте у цьому випадку небажане явище є передбачуваним, і лікарі мають настороженість щодо його появи. Основна проблема гепатотоксичності засобів, які застосовуються в онкології, полягає в тому, що тяжке ураження органа часто є показанням до редукції дози препарату чи до припинення лікування основного захворювання. ...
На сьогодні корекція зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ПЗ) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) залишається однією з найактуальніших проблем сучасної гастроентерології, незважаючи на достатній досвід її вивчення. Саме тому ведення таких хворих є непростим завданням навіть для досвідчених лікарів і потребує надзвичайно ретельного підходу....
Виразкова хвороба (ВХ) – хронічне рецидивне захворювання, що протікає з чергуванням періодів загострення та ремісії, основною морфологічною ознакою котрого є утворення дефекту (виразки) в стінці шлунка та/або дванадцятипалої кишки (ДПК)....
З 1681 року, коли голандський дослідник Антоні Ван Левенгук виявив у людських фекаліях мікроорганізми, почалася історія вивчення складу мікрофлори людини. Тоді Левенгук висунув гіпотезу про співіснування різних видів бактерій у травному тракті. В останні роки особливу увагу привертає визначення ролі порушення мікробіоти у патогенезі хронічного панкреатиту (ХП), раку підшлункової залози, печінки, значення окремих мікроорганізмів у патогенезі харчової алергії, синдрому роздратованого кишечнику та інших захворювань внутрішніх органів. ...