0 %

Актуальна тема «Сучасні аспекти лікування глаукоми» Головна сторінка теми

Ефективність і переносимість тафлупросту 0,0015% без консервантів у пацієнтів з глаукомою або очною гіпертензією

25.02.2018

 

Глаукома залишається другою провідною причиною сліпоти в усьому світі. Підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ) – найважливіший фактор ризику і єдиний чинник, який можливо модифікувати. Нещодавні великі дослідження засвідчили, що зниження ВОТ є корисним у пацієнтів з первинною відкритокутовою глаукомою та очною гіпертензією.

У медикаментозному лікуванні глаукоми широко застосовуються простагландини завдяки їх високій ефективності та сприятливому профілю безпеки. Тафлупрост (Тафлотан®, Santen) – сучасний високоселективний простагландин, схвалений до офтальмологічного застосування в багатьох регіонах світу. У клінічних дослідженнях тафлупрост ефективно знижував ВОТ і добре переносився.

Тафлупрост 0,0015% без консервантів – перший і єдиний простагландин без консервантів, доступний для лікування пацієнтів із глаукомою й очною гіпертензією. У перехресному дослідженні було продемонстровано, що консервант бензалконію хлорид не впливає на ефективність тафлупросту, при цьому обидві форми тафлупросту (без консервантів і з бензалконію хлоридом) однаково знижують ВОТ. Крім того, у низці інших досліджень було чітко доведено наявність токсичних ефектів у консервантів, зокрема і в бензалконію хлориду. В експериментальних дослідженнях після застосування офтальмологічних розчинів, що містили бензалконію хлорид, відбувалося підвищення рівнів запальних маркерів і клітин (нейтрофілів і лімфоцитів) у тканинах кон’юнктиви і навіть спостерігалася повна втрата бокалоподібних клітин. Клінічні дослідження продемонстрували значні відмінності стосовно суб’єктивних симптомів, локальної переносимості й об’єктивних клінічних ознаках після застосування протиглаукомних препаратів, які містять консерванти або не містять таких.

Метою цього дослідження, що проводилось у 2008-2009 рр. у Німеччині, було вивчити ефективність, локальну переносимість і безпеку тафлупросту без консервантів у гетерогенній популяції пацієнтів в умовах реальної клінічної практики.

 

Методи

У відкрите багатоцентрове дослідження включали пацієнтів з раніше діагностованою глаукомою або очною гіпертензією, які потребували заміни препарату чи додаткового лікування, а також раніше не лікованих хворих. Після призначення тафлупросту 0,0015% без консервантів 1 р/добу проводили спостереження протягом 12 тиж. Наявність суб’єктивних симптомів і клінічних ознак фіксували за допомогою 4-бальної шкали (немає, легкі, помірні, тяжкі). У деяких учасників додатково проводили тест Ширмера і визначали час розриву слізної плівки. Задоволеність пацієнтів і лікарів оцінювали також за 4-бальною шкалою (дуже задоволений, задоволений, не дуже задоволений, зовсім не задоволений). Симптоми під час заключного візиту (після 12 тиж спостереження) порівнювали з початковими за 3-бальною шкалою (краще, так само, гірше). ВОТ вимірювали за допомогою апланаційної тонометрії до початку лікування тафлупростом, через 4-6 тиж і в кінці дослідження.

 

Результати

В аналіз включили 544 пацієнти (1088 очей), більшість з них (n=339; 62,3%) були жіночої статі. Найчастішим діагнозом була первинна відкритокутова глаукома (833 ока; 76,6%); рідше зустрічались очна гіпертензія (119 очей; 10,9%), глаукома з нормальним ВОТ (67 очей; 6,2%), псевдоексфоліаційна глаукома (33 ока; 3,0%) та інші типи глаукоми (36 очей; 3,3%). Середня тривалість глаукоми становила 6,5 року (від <1 до 35 років). У 330 пацієнтів (60,7%) мала місце потреба в заміні препарату через неефективність. У 167 пацієнтів (30,7%) причинами заміни терапії або додавання тафлупросту без консервантів були суб’єктивні симптоми та клінічні ознаки (подразнення, печіння, поколювання в очах, блефарит, сльозотеча, почервоніння очей тощо).

До переведення на тафлупрост без консервантів пацієнти застосували різні протиглаукомні препарати. Більшість хворих (n=360; 66,2%) отримували монотерапію, найчастіше β-блокатором (n=129; 23,7%) або простагландиновим аналогом (ПГА) (n=124; 22,8%). Фіксовані або вільні комбінації препаратів застосовували 139 пацієнтів (25,6%).

На початку спостереження ВОТ у загальній популяції пацієнтів становив 19,4±5,0 мм рт. ст. Через 4-6 тиж після заміни препарату рівень ВОТ знизився до 15,7±4,1 мм рт. ст., через 12 тиж – до 15,3±3,5 мм рт. ст. (рис. 1). Показники ВОТ після 4-6 та 12 тиж лікування тафлупростом без консервантів були значно нижчими порівняно з початковими (р<0,001), середнє зниження ВОТ становило 19,1 і 21,1% відповідно.

В усіх підгрупах попередньої монотерапії тафлупрост без консервантів значно знижував ВОТ після 4-6 і 12 тижнів (рис. 1). У пацієнтів, які раніше отримували β-блокатори, ВОТ зменшився в середньому на 25,6% через 12 тиж; у підгрупах попереднього лікування інгібіторами карбоангідрази (ІКА) або ПГА в монотерапії зниження ВОТ становило 21,9 і 8,7% відповідно (рис. 1). У раніше не лікованих пацієнтів ВОТ з початкових 22,1±4,0 мм рт. ст. після 12 тиж терапії знизився до 15,0±2,9 мм рт. ст., або на 32,1% (рис. 1). У цьому дослідженні тафлупрост 0,0015% без консервантів забезпечив ВОТ у межах ≤18 мм рт. ст. у 79,5% очей, ≤16 мм рт. ст. – в 63,8% та ≤14 мм рт. ст. – у 47,3% очей.

Загалом 69,2% лікарів і 94,8% пацієнтів були задоволені або дуже задоволені переносимістю тафлупросту без консервантів. Після 12 тиж всі суб’єктивні симптоми значно зменшилися порівняно з початковими показниками. Клінічні ознаки також значно покращилися. Тяжкість гіперемії зменшувалася протягом 3 міс терапії (рис. 2). Частка пацієнтів без будь-яких ознак гіперемії з початкових 55,7% підвищилася до 88,2%, зокрема, в підгрупі пацієнтів, які раніше отримували ПГА в монотерапії, – з 35,5 до 86,3%. Крім того, через 12 тиж у цій підгрупі не було жодного випадку тяжкої гіперемії.

Після 12 тиж лікування тафлупростом значно покращилися результати тесту Ширмера (з 12,7±5,3 до 14,9±5,5 мм) і час розриву слізної плівки (з 9,4±3,5 до 11,8±3,1 с). Різниця за обома параметрами була статистично значимою порівняно з вихідними показниками (р<0,001).

Побічні ефекти спостерігалися менш ніж у 10% пацієнтів, і жоден з таких ефектів не був тяжким.

 

Висновки

У проведеному дослідженні тафлупрост 0,0015% без консервантів був ефективним у зниженні ВОТ, добре переносився й асоціювався з менш вираженими побічними ефектами в широкій популяції пацієнтів з глаукомою або підвищеним ВОТ. Тафлупрост забезпечив подальше зниження ВОТ у пацієнтів з поганим контролем ВОТ та/або непереносимістю попереднього лікування. Крім того, зниження ВОТ спостерігалось у хворих, яких на лікування тафлупростом без консервантів перевели з монотерапії іншими препаратами, зокрема β-блокаторами, ІКА або ПГА. У раніше не лікованих пацієнтів після призначення тафлупросту також відбувалося значне зниження ВОТ.

Таким чином, заміна медикаментозного протиглаукомного лікування на тафлупрост без консервантів може покращити контроль ВОТ і переносимість, особливо в пацієнтів із суб’єктивними очними симптомами та/або клінічними ознаками, підвищеною чутливістю або сухістю очей, а також у хворих з неадекватною відповіддю на інші монотерапевтичні режими.

 

Список літератури знаходиться в редакції.

Стаття друкується в скороченні.

 

Hommer A., Mohammed Ramez O., Burchert M., Kimmich F.
IOP-lowering efficacy and tolerability of preservative-free tafluprost 0.0015% among patients with ocular hypertension or glaucoma. Curr Med Res Opin. 2010 Aug; 26 (8): 1905-1913.

 

Переклав з англ. Олексій Терещенко

Стаття у форматі PDF

Ця інформація надана компанією Santen
як професійна підтримка спеціалістам охорони здоров’я.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 3 (424), лютий 2018 р.