Мікроглія «поїдає» синапси головного мозку
Приблизно кожна десята клітина у мозку — це клітина власної імунної системи, так званої мікроглії.
Мікроглія (від давньогрец. Mikros – маленький, glia – клей) являє собою сукупність дрібних подовжених зірчастих клітин (мікрогліоцитів) із щільною цитоплазмою і порівняно короткими розгалуженим відростками, які, як правило, розташовуються вздовж капілярів центральної нервової системи (ЦНС). Вони утворюються безпосередньо з моноцитів (білих клітин крові, необхідних для імунітету) або навколосудинних макрофагів і належать до так званої макрофагально-моноцитарної системи. Разом із макрофагами вказані клітини є активними учасниками імунного захисту центральної нервової системи.
Досить давно науковці висунули гіпотезу, що саме мікроглія руйнує і «поїдає» непотрібні синапси — з’єднання нейронів, через які одна нервова клітина передає сигнал до іншої. Попри це, тільки зараз учені з відділу епігенетики та нейробіології Європейської лабораторії молекулярної біології (EMBL) змогли візуалізувати цей процес, продемонструвавши, наскільки важливою є мікроглія для нашої пам’яті та здатності до навчання. Результати дослідження наведено в статті L. Weinhard et al. «Microglia remodel synapses by
presynaptic trogocytosis and spine head filopodia induction», що була опублікована в журналі Nature Communications (2018; 9:1228).
Щоб зафіксувати взаємодію мікроглії із синапсами, автори застосували кореляційну світлову та електронну мікроскопію (CLEM) і світлову флуоресцентну мікроскопію. Візуалізація засвідчила, що приблизно в половині випадків, коли клітина мікроглії взаємодіє із синапсами, пресинаптична терміналь («головка» закінчення дендрита або дендритного шипика) «висуває» в бік мікроглії тонкий відросток, який отримав назву «філоподія». Зокрема, в одному з експериментальних зразків авторам вдалося побачити, як відразу 15 синапсів тягнуться до однієї клітини мікроглії.
«Коли ми намагалися побачити, як клітини мікроглії руйнують синапси, то зрозуміли, що мікроглія більшу частину часу насправді викликає їхнє зростання», — зазначила співавтор роботи L. Weinhard.
Таким чином, можна зробити висновок, що мікроглія може утворювати подвійні синапси, у яких термінальний кінець нейрона вивільняє нейромедіатори відразу до двох сусідніх «партнерів» замість одного. А згаданий процес може підтримувати ефективний зв’язок між нейронами.
«Це засвідчує, що мікроглія широко залучена до структурної пластичності і бере участь у перебудові синапсів (механізму, що лежить в основі навчання і пам’яті)»,— зауважила Laetitia Weinhard.
У майбутньому автори роботи планують дослідити роль мікроглії в розвитку мозку в підлітковому віці та можливий зв’язок із початком шизофренії та депресії, оскільки саме в цьому віці максимально активно відбувається процес так званого синаптичного прунінгу — зменшення кількості синапсів в головному мозку.
За матеріалами www.eurekalert.org
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія
Відкриття пептидних препаратів свого часу стало проривом у лікуванні захворювань центральної нервової системи. Нині продовжуються дослідження цих лікарських засобів, які можуть значно поліпшувати прогноз при такому тяжкому ураженні, як інсульт. До вашої уваги представлено огляд статті L. Zhang et al. «Prospective, double blinded, comparative assessment of the pharmacological activity of Cerebrolysin and distinct peptide preparations for the treatment of embolic stroke», опублікованої в Journal of the Neurological Sciences (2019; 398: 22‑26)....
Каждая третья женщина в мире подвергается физическому или сексуальному насилию, чаще всего со стороны интимного партнера. Это наиболее часто встречающиеся нарушения прав человека, о которых, в то же время, реже всего сообщают. Они имеют место в периоды мира и стабильности, но, когда наступает кризис, риск многократно возрастает. ...
Відомо, що особи літнього віку гірше засвоюють нову інформацію, часто у них знижується здатність до навчання та підвищується ризик розвитку судинних і дегенеративних захворювань. За даними нейропсихологічних досліджень, пов’язані зі старінням порушення пам’яті, або зміни когнітивних функцій, починаються зазвичай у віці 40–65 років. ...
Клінічна картина, яку Джеймс Паркінсон у 1817 році описав у своєму есе як «тремтливий параліч», сьогодні є другим (після хвороби Альцгеймера) за значущістю нейродегенеративним розладом у літніх людей. Ми знаємо цей розлад під назвою «хвороба Паркінсона» (ХП). Її поширеність серед світової популяції сягає від 41 випадку на 100 тис. осіб у віковій групі близько 40 років до більш як 1900 випадків на 100 тис. осіб віком старше 80 років (R. Cacabelos, 2017). Із 1915 року в науковій літературі було опубліковано понад 85 тис. статей про ХП і асоційовані з нею порушення....