Мікроглія «поїдає» синапси головного мозку
Приблизно кожна десята клітина у мозку — це клітина власної імунної системи, так званої мікроглії.
Мікроглія (від давньогрец. Mikros – маленький, glia – клей) являє собою сукупність дрібних подовжених зірчастих клітин (мікрогліоцитів) із щільною цитоплазмою і порівняно короткими розгалуженим відростками, які, як правило, розташовуються вздовж капілярів центральної нервової системи (ЦНС). Вони утворюються безпосередньо з моноцитів (білих клітин крові, необхідних для імунітету) або навколосудинних макрофагів і належать до так званої макрофагально-моноцитарної системи. Разом із макрофагами вказані клітини є активними учасниками імунного захисту центральної нервової системи.
Досить давно науковці висунули гіпотезу, що саме мікроглія руйнує і «поїдає» непотрібні синапси — з’єднання нейронів, через які одна нервова клітина передає сигнал до іншої. Попри це, тільки зараз учені з відділу епігенетики та нейробіології Європейської лабораторії молекулярної біології (EMBL) змогли візуалізувати цей процес, продемонструвавши, наскільки важливою є мікроглія для нашої пам’яті та здатності до навчання. Результати дослідження наведено в статті L. Weinhard et al. «Microglia remodel synapses by
presynaptic trogocytosis and spine head filopodia induction», що була опублікована в журналі Nature Communications (2018; 9:1228).
Щоб зафіксувати взаємодію мікроглії із синапсами, автори застосували кореляційну світлову та електронну мікроскопію (CLEM) і світлову флуоресцентну мікроскопію. Візуалізація засвідчила, що приблизно в половині випадків, коли клітина мікроглії взаємодіє із синапсами, пресинаптична терміналь («головка» закінчення дендрита або дендритного шипика) «висуває» в бік мікроглії тонкий відросток, який отримав назву «філоподія». Зокрема, в одному з експериментальних зразків авторам вдалося побачити, як відразу 15 синапсів тягнуться до однієї клітини мікроглії.
«Коли ми намагалися побачити, як клітини мікроглії руйнують синапси, то зрозуміли, що мікроглія більшу частину часу насправді викликає їхнє зростання», — зазначила співавтор роботи L. Weinhard.
Таким чином, можна зробити висновок, що мікроглія може утворювати подвійні синапси, у яких термінальний кінець нейрона вивільняє нейромедіатори відразу до двох сусідніх «партнерів» замість одного. А згаданий процес може підтримувати ефективний зв’язок між нейронами.
«Це засвідчує, що мікроглія широко залучена до структурної пластичності і бере участь у перебудові синапсів (механізму, що лежить в основі навчання і пам’яті)»,— зауважила Laetitia Weinhard.
У майбутньому автори роботи планують дослідити роль мікроглії в розвитку мозку в підлітковому віці та можливий зв’язок із початком шизофренії та депресії, оскільки саме в цьому віці максимально активно відбувається процес так званого синаптичного прунінгу — зменшення кількості синапсів в головному мозку.
За матеріалами www.eurekalert.org
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія
10-12 вересня в сонячній Одесі відбувся ХІ Нейросимпозіум, у ході якого провідні експерти обговорювали останні досягнення в діагностиці та лікуванні патологій нервової системи. Впродовж трьох днів роботи конференції були проведені численні лекції та майстер-класи, під час яких учасники мали можливість обмінятися досвідом не тільки з українськими колегами, а й із запрошеними міжнародними експертами. Цьогоріч участь у заході взяли близько 800 лікарів....
Вертеброгенные болевые синдромы занимают одно из ведущих мест во всех странах мира как по распространенности, так и по количеству дней нетрудоспособности. Наиболее частой формой вертеброгенных болевых синдромов являются дискогенные радикулопатии, характеризующиеся болевыми, моторными и вегетативными нарушениями, обусловленными поражением корешков спинного мозга. ...
Відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров’я, 47 млн осіб у світі страждають на деменцію й щороку реєструється майже 10 млн нових випадків цього захворювання (WHO, 2017). Однією з провідних причин зростання поширеності деменції є виражене старіння світової популяції (Jaul E., Barron J., 2017)....
Діабетична ретинопатія (ДР) буває у кожного третього пацієнта з діабетом і є основною причиною сліпоти серед людей працездатного віку. У кожного десятого зір значно погіршується через діабетичний набряк макули (ДНМ) або проліферативну ДР. Крім того, ДР підвищує ризик інших ускладнень – нефропатії, інсульту, серцево-судинних захворювань (ССЗ), а також смертності, особливо за діабету 2 типу. Сучасна терапія впливає здебільшого на пізні стадії ДР. Тому пошук нових ефективних профілактичних та інтервенційних стратегій, спрямованих на ранні етапи патогенезу, дасть змогу зменшити ризик ускладнень і скоротити витрати на лікування....