Механізм психічних порушень при системному червоному вовчаку

Учені з Медичної школи Гарварда (США) та Університету Отто фон Ґеріке (м. Магдебург, Німеччина) ­виявили, що запале­ння, яке виникає при ауто­імунних захворюваннях, зокрема при системному червоному вовчаку ­(рідше хвороба Лібмана-Сакса), призводить до знищення зв’язків між нейронами в головному мозку. В результаті чого у хворих можуть з’являтись психоневрологічні симптоми, такі як тривожність, депресія, судоми і порушення когнітивних функцій. 

Зокрема, сигналом до знищення нервової тканини виявився інтерферон I типу, а блокування його ­рецепторів у мозку успішно зняло неврологічні симптоми в мишей. Результати проведеного дослід­ження наведено в статті A.R. Bialas et al. «Microglia-dependent synapse loss in type I interferon-mediated lupus», опуб­лікованій у журналі Nature (2017; 546: 539–543).

Науковці висунули нову гіпотезу, що при системному червоному вовчаку ­пе­риферичний інтерферон I типу ­про­­­ни­кає через гематоенцефалічний бар’єр до головного мозку, де активує мікро­глію, зумовлюючи її надмірну активність. Для пере­вірки цього припущення взяли кілька ліній модельних мишей із зазначеним захворюванням, що викликане різними мутаціями. Спільним критерієм включення був підвищений рівень інтерферону I типу і виражені нев­ро­логічні симптоми (погіршення здатності проходити лабіринти і соціальна агресія).

У мишей із системним червоним вовчаком і підвищеним рівнем інтерферону в мозку спостерігалася індукція мішеней інтерферону і підвищена активність мікро­глії.

Щоб з’ясувати, що саме «поїдає» мікро­глія, вчені виділили вказані клітини з мозку і пофарбували специфіч­ними барвника­ми до різних компонентів нер­вових клітин. Як виявилося, інтерферон-­активовані клітини мікроглії ­воліють «поїдати» синап­си, тобто контакти між нейронами. «Заклопотані» синаптичні бульбашки всередині клітин мікроглії були помітні під мікроскопом. Отже, в мозку хворих на системний червоний вовчак порушується взаємодія між нейронами, зовнішнім проявом якої стають саме різноманітні неврологічні порушення.

Після введення мишам препарату, що являє собою антитіло до рецептора інтерферону I типу, який блокує його, у тварин знизився рівень молекулярних маркерів відповіді на інтерферон і нормалізувалась активність мікро­глії. Крім того, після лікування пове­дінка мишей не відрізнялася від здорової попу­ляції. Автори зробили висновок, що системний червоний вовчак може добре піддаватися лікуванню, ­що було продемонстровано на мишачій моделі захворювання.

За матеріалами www.nature.com

Журнал «НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія» спецвипуск №1 ‘ 2018 «Хвороби похилого і старечого віку»