Сучасні підходи до подолання проблеми ВІЛ/СНІДу в Україні: погляд фахівця

28.05.2018

Стаття у форматі PDF

Незважаючи на те що в боротьбі з ВІЛ-інфекцією в Україні досягнуто значного прогресу, проблема, як і раніше, залишається актуальною. Найбільша поширеність ВІЛ-інфекції спостерігається в таких регіонах, як Дніпропетровська, Донецька, Київська, Миколаївська й Одеська області, а також у Києві. З 2016 року в країні,  за даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, було зареєстровано понад 15 тис. нових випадків ВІЛ-інфекції, причому за масштабами її поширення наша держава утримує сумне лідерство у Європі. За оцінками експертів UNAIDS (Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу), на сьогодні кількість хворих на ВІЛ в Україні становить близько 250 тис. (при цьому тільки кожен другий знає про свій діагноз; на обліку перебувають приблизно 133 тис. осіб).

На актуальні запитання, пов’язані з останніми тенденціями в боротьбі з ВІЛ/СНІДом в Україні, відповів головний лікар КЗ «Черкаський обласний центр профілактики та боротьби зі СНІДом» Черкаської обласної ради, заслужений лікар України Петро Юрійович Левченко.

? Наскільки ситуація з лікуванням та профілактикою ВІЛ/СНІДу в України відповідає світовим тенденціям?

– Епідемія ВІЛ-інфекції в Черкаській області, як і в Україні в цілому, продовжує поширюватися. Зростає кількість нових випадків інфікування ВІЛ та захворювання на СНІД, збільшується число дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками. Згідно з новими глобальними цілями UNAIDS досягнення показників «90-90-90» дозволить до 2020 року призупинити епідемію ВІД/СНІДу: 90% людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), знають про свій ВІЛ-статус; 90% осіб з діагнозом ВІЛ-інфекції отримують антиретровірусну терапію (АРТ) і в 90% тих, хто отримує АРТ, досягнуто невизначеного рівня вірусного навантаження.

Ці амбітні цілі передбачають впровадження стратегії Test and Start (англ. «Протестувати і розпочати»), в рамках якої рекомендовано розпочинати лікування ВІЛ-інфекції з моменту встановлення діагнозу, що, своєю чергою, зумовить суттєве зростання кількості тестувань на ВІЛ, а також підвищення попиту на всі послуги, пов’язані з тестуванням, лікуванням, доглядом та підтримкою людей, які живуть з ВІЛ.

Збільшення доступу до тестування та його масштабів, що має на меті встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції в тих, у кого він залишається невідомим, особ­ливо в групах високого ризику інфікування ВІЛ, є пріоритетними профілактичними заходами, спрямованими на подолання негативних наслідків епідемії ВІЛ-інфекції в регіоні. Впровадження в практику закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) різного профілю, включно з первинним рівнем (центри первинної медико-санітарної допомоги – ЦПМСД), послуг з консультування і тестування на ВІЛ за допомогою швидких тестів безпосередньо впливає на досягнення першого цільового індикатора «90% ЛЖВ знають про свій статус».

Другий цільовий індикатор, якого необхідно досягти,  – «90% людей, які знають про свій ВІЛ-позитивний статус, отримують лікування». Для його виконання слід призначати АРТ людям, які дізналися про свій ВІЛ-позитивний статус. У рамках досягнення цілей стратегії UNAIDS Fast-Track необхідно до 2020 року забезпечити охоплення АРТ ВІЛ-інфі­кованих осіб області в межах 90%. Особливо гостро постає проблема формування прихильності до АРТ у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією/СНІДом на етапі надання первинної медичної допомоги, зокрема в ЗОЗ міст та районів області при взятті на диспансерний облік, та підтримання комплаєнсу в процесі АРТ за активної участі соціальних працівників неурядових організацій.

Вірусологічна ефективність АРТ – важливий показник моніторингу лікування, що впливає в цілому на перебіг епідемії ВІЛ. Саме тому третім цільовим індикатором, якого потрібно досягти, є «у 90% людей, які отримують лікування, досягнутий невизначений рівень вірусного навантаження».

? Яким чином в Україні реалізується децентралізація надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам?

– З метою наближення медичної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД безпосередньо до місця їхнього проживання в Черкаській області повністю закінчена (в жовтні 2017 р.) децентралізація послуг шляхом створення сайтів для призначення та проведення АРТ. Упродовж 2017 року було відкрито 8 сайтів АРТ, зокрема в Корсунь-Шевченківській, Шполянській, Чорнобаївській, Лисянській, Драбівській, Христинівській, Жашківській центральних районних лікарнях і КНП «Третій Черкаський ЦПМСД». Всього активно працюють 28 сайтів АРТ, серед них перший в Україні дитячий сайт на базі Черкаської міської дитячої лікарні. На кабінет «Довіра» Смілянської міської поліклініки для дорослих покладено обов’язки міського/районного (для хворих на ВІЛ/СНІД мешканців м. Сміла та Смілянського району). Отже, своєчасна та якісна медична допомога пацієнтам з ВІЛ-інфекцією/СНІДом забезпечена у всіх містах та районах області.

У разі отримання ВІЛ-позитивного результату пацієнта перенаправляють для диспансерного нагляду до місцевого кабінету «Довіра», який координує надання ВІЛ-послуг населенню району/міста на вторинному рівні.

? Які фактори, на Вашу думку, сприяють якісному наданню медичної допомоги пацієнтам з ВІЛ?

– Надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам передбачає комплексність послуг, а саме: огляди лікарів-спеціалістів, постійне лабораторне обстеження з періодичністю 1 раз на 3-6 міс, а також лікування, яке включає призначення АРТ і подальше медичне спостереження пацієнта в процесі отримання цієї терапії (на сьогодні для ВІЛ-інфікованих пацієнтів є по життєвою), своєчасну діагностику і лікування так званих опортуністичних інфекцій та супутніх захворювань.

Зважаючи на вищевикладене, для надання якісної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим пацієнтам важливим є:

  • доступність лікування (АРТ) та низки діагностичних процедур (загальноклінічні обстеження, визначення імунного статусу за рівнем CD4-клітин, оцінка вірусного навантаження, огляди лікарів-спеціалістів);
  • наявність медичного персоналу (лікаря, медичної сестри тощо), які мають підготовку з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу і знаються на особливостях медичного спостереження за пацієнтами цієї категорії;
  • наявність соціального супроводу / психологічної допомоги на етапі медичного спостереження ВІЛ-інфікованого пацієнта; оскільки лікування ВІЛ є пожиттєвим і на будь-якому етапі може наступити втома від терапії, на початку лікувального процесу кожен пацієнт потребує формування комплаєнсу;
  • зниження та подолання проявів стигматизації і дискримінації в суспільстві щодо цього захворювання загалом і ВІЛ-інфікованого пацієнта зокрема. Саме ця проблема, дотепер усе ще досить значна, мабуть, є однією з головних причин пізнього звернення за медичною допомогою і, як наслідок, пізнього початку лікування ВІЛ.

? З якими проблемами стикаються ВІЛ-інфіковані пацієнти, які отримують АРТ?

– Перш за все ці складнощі пов’язані з пожиттєвим режимом лікування. Пацієнти можуть втомлюватися від щоденного, без пропусків та запізнень, прийому антиретровірусних препаратів. Щодня хворий на ВІЛ/СНІД приймає велику кількість ліків: антиретровірусні препарати, гепатопротектори, засоби для лікування опортуністичних інфекцій, супутніх захворювань та ін. Прояви побічної дії препаратів на початку і в процесі лікування можуть стати значним викликом та потребувати додаткового лікування.

Поряд з успіхами в лікуванні ВІЛ-інфекції практикуючі лікарі все частіше стикаються з проблемами супутньої патології у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Це і метаболічні, і хронічні соматичні захворювання, і так звані хвороби віку. У структурі супутніх клінічних порушень у пацієнтів з ВІЛ одне з провідних місць займають кардіоваскулярні захворювання.

Не менш важливим є негативний психологічний вплив ВІЛ-позитивного статусу, великою мірою зумовлений ставленням суспільства до ЛЖВ. Пацієнти можуть побоюватися розголошення свого діагнозу. Рідні та близькі ВІЛ-інфікованої особи не завжди поінформовані нею про її ВІЛ-позитивний статус. Значною проблемою ЛЖВ є страх стигматизації при зверненні за медичною допомогою з приводу інших захворювань, а також прояви дискримінації по відношенню до ВІЛ-інфікованої особи в лікарських закладах та суспільстві в цілому.

? Наскільки вищим є ризик розвитку супутніх захворювань на фоні АРТ порівняно із загальною популяцією?

– За даними міжнародних досліджень, ВІЛ-інфіковані пацієнти частіше помирають від серцево-судинних захворювань (ССЗ) у молодому віці порівняно з неінфікованими особами. Застосування АРТ може призводити до підвищення серцево-судинного ризику, але лише при прийомі окремих антиретровірусних препаратів, наприклад інгібіторів протеази. Розповсюдженість ЦД серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів, за літературними даними, вища, ніж у загальній популяції (4,5-12,6 проти 1,55-3,0%). Поряд із ССЗ і ЦД у ВІЛ-інфікованих пацієнтів частіше, ніж у загальній популяції, зустрічаються гиперхолестеринемія та захворювання нирок.

? Відомо, що антиретровірусні препарати, зокрема інгібітори протеаз, можуть спричиняти розвиток інсулінорезистентності та ЦД. Наскільки високим є цей ризик?

– З огляду на відсутність подібних спостережень у нашому клінічному центрі в цьому питанні ми можемо спиратися лише на літературні дані, які свідчать, що при певних комбінаціях препаратів такі ускладнення дійсно можуть виникати.

На щастя, в нашому центрі практикується тільки виважене й аргументоване призначення препаратів АРТ. Терапевтичні схеми відповідають сучасним стандартам і мають хорошу переносимість.

Що стосується ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які вже хворіють на ЦД, то вимоги до АРТ у них такі:

  • відсутність негативного впливу на вуглеводний обмін;
  • відсутність взаємодії зі статинами й іншими препаратами для контролю серцево-судинного ризику;
  • взаємодія з метформіном.

Якою, за даними Вашого клінічного центру, є поширеність ЦД чи підвищеного рівня глюкози крові серед пацієнтів з ВІЛ? Яких подальших дій потребують такі хворі?

– За спостереженнями фахівців Черкаського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, наразі захворюваність на ЦД серед ВІЛ-інфікованих в регіоні менша, ніж у загальній популяції. При цьому в 3,3% випадків відзначаються разові показники гіперглікемії серед наших пацієнтів, які отримують АРТ. Цей показник є зіставним з поширеністю епізодичної гіперглікемії в загальній популяції.

Підготував Ігор Кравченко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 9 (430), травень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Інфекційні захворювання

24.03.2024 Інфекційні захворювання Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Ефективність ефірних олій у лікуванні гострої застуди

Застуда та інші інфекції дихальних шляхів – актуальна проблема охорони здоров’я через високий рівень захворюваності, що перевищує такий інших інфекційних патологій. З метою підвищення кваліфікації лікарів загальної практики та обміну досвідом з актуальних питань лікування інфекційних захворювань у лютому була проведена науково-практична конференція «Академія сімейного лікаря. Для кого небезпечні сезонні інфекції? Загроза сезонних інфекцій. Погляд пульмонолога, інфекціоніста, алерголога, ендокринолога, кардіолога, педіатра» за участю провідних вітчизняних спеціалістів-практиків....

18.03.2024 Інфекційні захворювання Оптимізація лікування гострих респіраторних вірусних інфекцій: етіотропна, патогенетична та симптоматична терапія

Гостра застуда – самообмежувальне захворювання верхніх дихальних шляхів. Застуда зазвичай має помірну тяжкість і виникає під дією низки вірусів різних родин (найчастіше – риновірусів). Основними симптомами застуди є біль у горлі, гострий кашель, чхання, закладеність та виділення з носа (рис. 1). Інкубаційний період застуди триває зазвичай 24-72 год, а сама хвороба – в межах 1 тиж. Застуда асоціюється зі значним економічним тягарем для суспільства через потребу у візитах до лікаря, витрати на фармакопрепарати і біодобавки та тимчасову непрацездатність (Al-Haddad M.S. et al., 2016). ...

08.03.2024 Інфекційні захворювання Актуальні вірусні інфекції: можливості та перспективи лікування

Сучасні епідеміологічні спостереження свідчать про те, що масові спалахи інфекційних хвороб значно почастішали. Якщо раніше пандемії виникали в середньому раз на 40 років, то за 23 роки ХХІ ст. людство вже зустрілося із двома широкомасштабними спалахами: пандемією грипу А (H1N1) у 2009 році та пандемією коронавірусної інфекції (SARS-CoV-2) у 2020 році. За даними лондонської компанії Airfinity Ltd., яка займається прогнозуванням здоров’я, імовірність того, що пандемія (так само смертоносна, як і COVID-19) може виникнути в наступному десятилітті становить 27,5%. Серйозною загрозою для громадської охорони здоров’я, за даними спеціалістів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), є віруси Ебола, Марбург, Ласса, Ніпа і Зіка через їхній епідемічний потенціал, але не можна забувати і про інфекції, що вважаються контрольованими....

28.02.2024 Інфекційні захворювання Обґрунтування підходів до противірусної терапії респіраторних інфекцій на основі доказової медицини

На щастя, існує не так багато збудників інфекційних хвороб, які спричиняють епідемії або пандемії. Але кількість їхніх жертв серед людей може налічувати мільйони. Найнебезпечнішими, з огляду на швидкість поширення та кількість уражених осіб, є саме ті, що передаються через повітря. Це зумовлено найлегшим механізмом передачі патогенів, які спричиняють респіраторні захворювання. У довакцинальну еру натуральна віспа, дифтерія, кір та інші інфекційні хвороби були причиною вкрай високої смертності, особливо серед дитячого населення. Після створення та масового застосування вакцин проти цих небезпечних хвороб епідемії або припинилися, або набули мінімального масштабу, а натуральна віспа навіть була повністю ліквідована в світі. Останній її осередок у 70-х роках минулого століття – ​Індія....