0 %

Роль зволожуючих засобів у лікуванні різних видів дерматиту

13.06.2018

Цікаво, що на сьогодні не існує консенсусу щодо визначення такого поняття, як зволожуючий засіб (ЗЗ). Цей термін ввели спеціалісти з маркетингу з метою акцентування головної функції подібних засобів [1]. Дефініції «зволожуючий засіб» та «пом’якшувальний засіб» (емолієнт) часто вважаються синонімами, хоча перші включають ще й оклюзиви та хумектанти.

Емолієнти зазвичай складаються з ліпідів та їх компонентів, що заповнюють проміжки між корнеоцитами, поліпшуючи водний баланс шкіри, її м’якість, гладкість та гнучкість. Оклюзиви – ще один тип ЗЗ, основу яких становлять олії. Вони підтримують вміст вологи в шкірі шляхом створення гідрофобного бар’єра, який перешкоджає трансепідермальним втратам води (ТЕВВ). Ще один різновид ЗЗ – хумектанти – складаються з гігроскопічних речовин, які допомагають роговому шарові (РШ) епідермісу всмоктувати воду з дерми та довкілля [2]. Ефективність ЗЗ значною мірою залежить від вибору оптимального засобу та комплаєнсу пацієнта.

Здоровий вигляд шкіри дуже важливий для людини, оскільки його порушення може призводити до зниження самооцінки [3]. ЗЗ здатні зменшувати дрібні зморшки, вирівнювати та зволожувати шкіру, що поліпшує соціальне функціонування, психологічний стан та підвищує якість життя пацієнта [4].

Правильне застосування ЗЗ поліпшує як стан здорової шкіри, так і стан шкіри за умов дерматитів. Поняття «сухість шкіри» включає візуальні та тактильні ознаки, а також зміну сенсорних відчуттів (відчуття сухості та дискомфорту, стягування, біль, свербіння, поколювання) [5]. ЗЗ здатні усувати сухість шкіри, переривати хибне коло її формування та підтримувати сталу зволоженість [6]. Окрім зволоження, ЗЗ властиві ще кілька сприятливих ефектів, зокрема протизапальний (деякі компоненти ЗЗ, як-от пальмітоїлетаноламін, екстракт винограду справжнього (Vitis vinifera), продукти розпаду філагрину тощо, блокують активність циклооксигенази та гальмують дію прозапальних цитокінів і продукцію простаноїдів, забезпечуючи заспокійливий вплив на запалену при дерматитах шкіру) [1, 2, 4-8]; протисвербіжний (ЗЗ на водній основі забезпечують охолоджувальний ефект внаслідок випаровування води з поверхні шкіри; крім того, деякі ЗЗ містять ментол, що також сприяє відчуттю охолодження та зниженню інтенсивності свербіння) [4-7]; антимітотичний (мінеральні олії чинять певний антимітотичний вплив на епідерміс, завдяки чому є особ­ливо корисними при дерматитах з посиленою мітотичною активністю, наприклад, псоріазі) [4-6]; ранозагоювальний (гіалуронова кислота стимулює загоєння ран) [7, 8].

Як діють зволожуючі засоби?

Шкіра – це бар’єр, що захищає розташовані під нею тканини організму від висушування, інфікування, механічного пошкодження та хімічного подразнення. Порушення функції шкірного бар’єра (ШБ) спричиняє посилення ТЕВВ, асоційованих з різними видами дерматитів [9]. Вода з глибоких шарів епідермісу піднімається нагору для зволоження клітин РШ та втрачається шляхом випаровування.

Достатній вміст води в епідермісі важливий для підтримки пластичності шкіри та запобігання її сухості [10]. РШ – це активна мембрана, втрата міжклітинних ліпідів якої (керамідів, холестерину, жирних кислот) призводить до пошкодження ШБ та дегідратації [1].

В утворенні та функціонуванні РШ основну роль відіграють корнеоцити, ліпіди РШ, природний зволожуючий фактор (ПЗФ) та процеси десквамації [11]. Корнеоцити є фізичним бар’єром, еластичним за умов достатньої кількості вологи. Подвійний ліпідний шар РШ епідермісу запобігає проникненню чужорідних хімічних сполук та втраті води. ПЗФ є сумішшю гігроскопічних молекул, які підтримують належний рівень зволоженості епідермісу. Половину ПЗФ становлять амінокислоти, утворені під час розпаду білка кератиноцитів філагрину, іншу половину – солі, сечовина та електроліти. У разі десквамації водозалежні гідролітичні агенти розщеплюють корнеодесмосоми – зв’язки між корнеоцитами. За умов сухості шкіри десквамація відбувається менш ефективно, і на поверхні шкіри накопичуються корнеоцити [12].

ЗЗ зміцнюють ШБ, підтримують цілісність шкіри, поліпшують її вигляд, збільшують вміст вологи у РШ шляхом безпосереднього надходження води та зниження ТЕВВ, ­заповнюють дрібні тріщини шкіри та проміжки між частково відшарованими елементами, створюють заспокійливу захисну плівку на поверхні та запобігають надмірному тертю [13]. Застосування ЗЗ сприяє відновленню спроможності міжклітинних подвійних ліпідних шарів всмоктувати, утримувати та перерозподіляти воду в шкірі [14].

Складники та основні типи зволожуючих засобів

ЗЗ складаються з активних та допоміжних речовин. Останні можуть включати емульсифікатори, антиоксиданти, консерванти.

Емолієнти
Прикладами емолієнтів, або пом’якшувальних засобів, є довголанцюгові насичені жирні кислоти (стеаринова, лінолева, олеїнова, лауринова) та жирні спирти. Джерела їх походження – ланолін, пальмова та кокосова олії. Емолієнти поліпшують відновлення шкіри, впливають на продукцію ейкозаноїдів та клітинно-сигнальні механізми [15].

Хумектанти
Хумектанти – ПЗФ, що є сумішшю низькомолекулярних розчинних гігроскопічних речовин (молочна кислота, піролідон-карбоксильна кислота, деякі амінокислоти) [6].

Хумектанти можуть збільшувати ТЕВВ, оскільки активують всмоктування води з дерми в епідерміс, звідки рідина легко випаровується. Тому для поліпшення функції ШБ та гідратації часто виникає потреба в поєднанні хумектантів з оклюзивами [9]. Прикладами хумектантів є мед, сорбітол, гліцерин, пантенол, сечовина, желатин, гіалуронова кислота, альфа-гідроксикислоти, пропіленгліколь.

Оклюзиви
Оклюзиви забезпечують найбільший ефект при нанесенні на зволожену шкіру, оскільки створюють на її поверхні гідрофобний бар’єр [9].

Природним джерелом оклюзивів є нафта – суміш складних вуглеводнів. Класичні оклюзиви – це рідкий парафін та петролатум. Останній є найбільш ефективним, оскільки в мінімальній концентрації 5% здатен зменшувати ТЕВВ на 98%. За умов застосування петролатуму втрата вологи шляхом випаровування в 170 разів менша, ніж при застосуванні оливкової олії [16]. Ланолін, мінеральні олії та силікони (наприклад, диметикон) можуть зменшувати ТЕВВ на 20-30%. Ланолін, який виділяють сальні залози шкіри овець, є складною сумішшю естерів, діестерів та гідроксиестерів, ланолінових спиртів та кислот. На відміну від людського шкірного сала ланолін не містить тригліцеридів [1]. Недоліками оклюзивів є неприємний запах, потенційна алергенність, жирна консистенція.

Форми та особливості застосування зволожуючих засобів

Більшість ЗЗ поєднують у своєму складі емолієнти, оклюзиви та хумектанти, які часто мають синергічну дію [18]. Найбільш поширеною формою є емульсії, тобто лосьйони (олія-у-воді) чи креми (вода-в-олії). При виборі лікарської форми ЗЗ слід враховувати тип шкіри (жирна, нормальна, суха), місце ураження, наявність та вид дерматиту. Ідеальний ЗЗ має бути некомедогенним та не чинити подразнювальної дії [21].

Правильні час та спосіб використання забезпечують максимальний ефект ЗЗ. На відміну від хумектантів, що всмоктують воду з атмосфери чи нижчих шарів шкіри, олії-оклюзиви слід наносити на зволожену шкіру після прийняття ванни чи душу [1, 6]. ЗЗ потрібно розтерти в долонях, а потім легкими рухами нанести за напрямом росту волосся. Для запобігання олійному фолікулітові внаслідок надто активного втирання потрібно пояснити пацієнту, як саме застосовувати засіб.

Розповсюдження ЗЗ у шкірі залежить від форми засобу. Так, мазі густої консистенції розподіляються більш рівним шаром порівняно з менш густими чи, навпаки, більш летючими засобами. ЗЗ у формах кремів та мазей забезпечують краще потрапляння активних інгредієнтів на прилеглі ділянки порівняно з лосьйонами та настоянками [22]. Після нанесення інгредієнти можуть залишитися на поверхні шкіри, всмоктатися, метаболізуватися, випаруватися чи стертися при контакті з одягом тощо. Через 8 год лише половина ЗЗ залишається на поверхні шкіри. Отже, залежно від вираженості сухості ЗЗ слід застосовувати 1-3 р/добу.

Побічні явища зволожуючих засобів

ЗЗ рідко асоціюються із суттєвими загрозами для здоров’я, навіть якщо наносяться на велику площу поверхні впродовж тривалого часу. Однак можуть виникати різноманітні неприємні побічні явища, оскільки будь-яка речовина здатна спричиняти шкірні реакції в чутливих осіб. Найчастішим небажаним проявом є подразнення шкіри.

Терапевтичне застосування зволожуючих засобів

Сухість шкіри зумовлюють чинники довкілля та індивідуальні фактори, як-от низька температура та вологість, контакт з певними хімічними речовинами, мікроорганізмами, старіння, психологічний стрес, атопічний дерматит та екзема [23-25]. ЗЗ мають низку переваг у лікуванні сухої шкіри при різноманітних дерматитах.

Зволожуючі засоби при атопічному дерматиті
Атопічний дерматит (АД) – це хронічне запалення шкіри, що характеризується свербінням та порушенням бар’єрної функції шкіри. Одна з причин АД – генетична мутація структурного білка шкіри філагрину, що підтримує цілісність епідермісу. Дефіцит філагрину зумовлює дефекти ШБ, у т. ч. посилення ТЕВВ, збільшення ймовірності контакту з мікроорганізмами та алергенами довкілля, що спричиняє постійне запалення шкіри [26].

У зв’язку з хронічним та рецидивуючим перебігом АД потребує тривалого відновлення ШБ, у т. ч. за допомогою ЗЗ – найважливішого компонента базового догляду за шкірою незалежно від тяжкості дерматиту [27, 28]. ЗЗ можуть проникати в шкіру та реорганізовувати структуру її шарів, проте слід обережно обирати засіб для пацієнтів з АД, оскільки вони більш схильні до розвитку контактних дерматитів [9, 26, 29].

Для лікування та профілактики АД широко застосовуються природні олії, хоча даних щодо їх ефективності і безпечності замало.

Зволожуючий та захисний вплив олій на шкіру обумовлений співвідношенням лінолевої та олеїнової кислот: що воно більше, то більш виразними є сприятливі ефекти. Висока концентрація лінолевої кислоти пришвидшує відновлення ШБ, поліпшує зволоження, полегшує тяжкість АД, що дозволяє зменшити необхідні дози кортикостероїдів (КС) за умов застосування цієї кислоти [30-31]. Сафлорова, соняшникова та обліпихова олії характеризуються найвищим співвідношенням лінолевої та олеїнової кислот [30]. Дослідження за участю передчасно народжених немовлят показало відмінне відновлення та укріплення ШБ під дією соняшникової олії, що було підтверджено зниженням ризику нозокоміальних інфекцій на 41%. Своєю чергою, оливкова олія характеризується відносно низьким співвідношенням лінолева кислота / олеїнова кислота і може пошкодити структуру та гомеостаз РШ [31].

Хумектанти, як-от 10% сечовина, здатні знижувати ТЕВВ у пацієнтів з АД [2]. Сечовина також знижує подразнення шкіри внаслідок дії лаурилсульфату натрію. На тваринних моделях АД швидке зволоження продемонстрували ЗЗ на основі гліцерину [32]. Ефективними є також альфа-гідроксикислоти. Зокрема, L-ізомер молочної кислоти стимулює синтез керамідів РШ та, відповідно, зміцнення ліпідного бар’єра шкіри [9]. Кераміди відновлюють проникність шкіри для води та її бар’єрну функцію. Низький рівень керамідів шкіри є вагомим причинним фактором дерматологічних хвороб, у т. ч. АД [33]. Половина всіх ліпідів РШ є керамідами, і користь застосування цих сполук підтверджена багатьма доказами. Як стверджують Chamlin та співавт. [34], місцеві засоби на основі керамідів, холестерину та вільних жирних кислот у молярному співвідношенні 3:1:1 пришвидшують відновлення ШБ після різноманітних гострих чи тривалих пошкоджень. Ці фізіологічні ліпіди, на відміну від петролатуму, здатні проникати і крізь інтакт­ний, і крізь пошкоджений РШ [34]. Креми для лікування АД часто містять ліпофільні компоненти на кшталт холестерину чи керамідів, оскільки вони легко проникають у ліпосоми, пом’якшують шкіру та поліпшують її текстуру. Також застосовуються наноінкапсульовані трикераміди [35].

На сьогодні існують також комбінації емолієнтів чи хумектантів з протизапальними агентами, що забезпечує додаткові сприятливі властивості. Подібні препарати знижують тяжкість АД та зменшують потребу в КС, мінімізуючи ймовірність побічних явищ [36, 37]. Нижче наведено протизапальні агенти, застосовувати які слід дуже обережно, оскільки деякі з них можуть спричиняти алергію.

Aloe vera має протизапальні, протисвербіжні, аналгетичні та ранозагоювальні властивості [38]. Ця рослина містить саліцилову кислоту, лактат магнію та гелеві полісахариди [39]. Використання 0,1%, 0,25% та 0,5% екстракту алое протягом 3 тиж збільшує гідратацію шкіри, не впливаючи на ТЕВВ [40].

Бісаболол, що виділяється з ромашки (Matricaria recutita), містить протизапальні та спазмолітичні речовини (сесквітерпеновий спирт, хамазулен, флавоноїди). Протизапальний ефект бісабололу є результатом пригнічення цикло- та ліпооксигенази. Бісаболол також стимулює грануляцію тканин, пришвидшуючи загоєння ран [41]. Рандомізоване подвійне сліпе клінічне дослідження за участю 278 хворих з АД показало, що засіб на основі гепарину та α-бісабололу при використанні 2 р/добу протягом 8 тиж значно зменшує свербіння та інші симптоми хвороби [42].

Олія ші виробляється з насіння рослини Butyrospermum parkii і містить 5 основних жирних кислот: пальмітинову, стеаринову, олеїнову, лінолеву та арахідонову; до того ж частка стеаринової та олеїнової кислот становить 85-90% [43]. Також до складу олії ші входять тритерпен ацетат та естери циннамату, які демонструють протизапальні та протипухлинні властивості [44].

Гліцеритинова кислота, що міститься в корені солодки, має протизапальні, противірусні та протипухлинні властивості [45]. Інші компоненти кореня солодки – лікохалкони A, B та D – також гальмують продукцію прозапальних цитокінів [46, 47]. Дослідження за участю дітей з АД помірної тяжкості показали, що засоби на основі лікохалконів зменшують симптоми АД на рівні з лосьйоном гідрокортизону [48]. Випробування за участю пацієнтів із запаленням волосистої частини шкіри голови виявило, що тонік на основі сечовини, лактату, полідоканолу та лікохалкону A зменшує сухість, свербіння та запалення [49].

Ніацинамід поліпшує функцію ШБ шляхом збільшення епідермальних рівнів керамідів та інших міжклітинних ліпідів [50]. Використання засобів з ніацинамідом 2 р/добу знижує запалення, зменшує ТЕВВ та збільшує товщину РШ [51]. Показано, що ніацинамід знижує ТЕВВ шкіри, схильної до атопії, ефективніше за петролатум [52].

Пальмітоїлетаноламін є ендогенним ліпідом, подібним до компонентів РШ, що має протизапальні та аналгетичні властивості [54, 55]. Дослідження за участю 2456 осіб з АД показало, що ЗЗ із пальмітоїлетаноламіном зменшують свербіння, сухість та вираженість екземи. 56% учасників дослідження мали змогу припинити вживання топічних КС [56].

Ефективним протизапальним агентом є також глюконат цинку [57, 58].

Вибір складу ЗЗ для пацієнта з АД надзвичайно важливий, оскільки такий засіб може як поліпшити, так і погіршити бар’єрну функцію шкіри. Пацієнти з АД особливо схильні до розвитку побічних реакцій внаслідок порушення ШБ, тоншого РШ та більших фолікулярних пор. У найгіршому разі неправильно підібраний ЗЗ може зумовити ризик розвитку дерматиту та бронхіальної астми [6].

Клінічні експерти Великої Британії розробили настанови стосовно вибору форми ЗЗ для пацієнтів з АД. При незначному/помірному АД рекомендуються оклюзивно-емолієнтні креми, при більш тяжкому – мазі, при дуже тяжкому – оклюзивні мазі з нульовим вмістом води [28].

Азійсько-Тихоокеанські рекомендації радять хворим на АД регулярно використовувати ЗЗ, обираючи засіб залежно від вологості довкілля, клімату, типу шкіри, ступеня її сухості, тривалості та тяжкості АД, віку, рівня комплаєнсу, фінансових можливостей, косметичних властивостей та доступності засобів [29].

Зволожуючі засоби при себорейному дерматиті
Себорейний дерматит (СД) є хронічним рецидивуючим запальним захворюванням шкіри, що зазвичай уражає дорослих чоловіків. СД може розпочинатися в підлітковому періоді внаслідок надлишку ліпідів шкіри через андрогенстимульований розвиток сальних залоз та гіперсекрецію себуму [62]. СД зазвичай уражає скальп, обличчя, періауртикулярну ділянку, іноді груди, пахви, геніталії. За виглядом СД характеризується чіткими еритематозними плямами з висівкоподібним лущенням [62, 63]. Точна етіологія СД невідома, однак вважається, що задіяні такі чинники, як-от посилена активність сальних залоз, колонізація шкіри грибками Malassezia та індивідуальна схильність, на яку впливають цілісність ШБ, імунна відповідь, нейрогенні фактори, емоційний стрес, харчування [63]. Між цілісністю епідермального бар’єра та тяжкістю СД існує міцний зв’язок. Для лікування СД застосовуються топічні КС, протигрибкові агенти (кетоконазол 2%, циклопірокс 1%), топічні інгібітори кальциневрину (пімекролімус 1%) [68, 69]. Пацієнти з незначно вираженим СД при використанні протигрибкових засобів 2 р/день зазвичай досягають поліпшення через 1-4 тиж. У більш тяжких випадках раціональним вибором є короткий курс топічних КС (1-2 р/добу впродовж 1-2 тиж).

Підхід до лікування СД залежить від тяжкості, відповіді на терапію та схильності до рецидивів [69].

Зволожуючі засоби при контактному дерматиті
Контактний дерматит (КД) – поширене запальне ураження шкіри, що характеризується свербінням та еритемою після контакту з чужорідними речовинами. КД поділяється на два типи: іритантний та алергічний [73].

Клінічні прояви КД відрізняються залежно від причинного алергену чи подразника та ураженої ділянки. КД зазвичай проявляється еритемою та лущенням з видимими межами, переважно на руках, обличчі та шиї. Пацієнти можуть скаржитися на свербіння та відчуття дискомфорту. За гострого перебігу можлива еритема, поява везикул та булл; за хронічного – ліхеніфікація та тріщини. При КД критично важливо встановити причинний агент та уникати подальших контактів з ним [73, 74]. Важлива роль належить засобам індивідуального захисту (рукавички, окуляри) [74].

Гострий алергічний КД успішно лікується топічними КС [74]. Стосовно терапії іритантного КД даних замало, проте, оскільки між цими підтипами часто важливо провести диференційну діагностику, КС можуть застосовуватися і в цьому разі.

Пацієнти з КД мають використовувати теплу воду та м’яке мило. Позаяк мило є поверхнево-активним агентом, що створює лужне середовище, слід ретельно вимивати його з міжпальцевих проміжків. Під час водних процедур потрібно знімати прикраси (передусім каб­лучки), оскільки вони можуть затримувати мило, алергени та спричиняти локальну затримку вологи [75].

Ефективними засобами вторинної профілактики КД є емолієнти [74]. На робочих місцях слід регулярно користуватися зволожуючими кремами, особливо за умов професійного КД. Певні професії можуть вимагати застосування спеціальних кремів з бар’єрними властивостями, хоча Кокранівський огляд не встановив довготривалого ефекту бар’єрних ЗЗ [74, 76].

Часте використання ЗЗ, особливо таких, що багаті на ліпіди, забезпечує захист та поліпшує функціонування ШБ у всіх пацієнтів із КД. Якщо систематичне застосування ЗЗ є незручним для пацієнта, рекомендується наносити емолієнти на ніч [76]. Мазям віддається перевага над кремами [77]. Незалежно від типу КД відновлення пошкодженого епідермального бар’єра та адекватне зволоження шкіри надзвичайно важливе для запобігання хронізації процесу. Gutman та співавт. [79] пропонують наносити мазі з КС чи емолієнти на зволожену шкіру, аби забезпечити її вологою.

При гіперкератотичних дерматитах застосовуються кератолітичні агенти (саліцилова кислота, сечовина). У подвійних сліпих дослідженнях ЗЗ на основі сечовини продемонстрували зниження ТЕВВ у пацієнтів з АД та іхтіозом. Сечовина також робить як нормальну, так і схильну до атопії шкіру менш чутливою до подразнення лаурилсульфатом натрію [2].

Стеролова фракція рапсової олії також зменшує клінічні прояви подразнення, зумовленого лаурилсульфатом натрію, натомість інші жири (риб’ячий жир, ­петролатум, олія ші та соняшникова олія) не продемонстрували впливу на ступінь ураження [9]. Loden та Andersson [80] вважають, що саме рапсова олія забезпечує пошкоджену шкіру необхідними для відновлення ліпідами, оскільки містить есенціальні жирні кислоти (лінолева, альфа-лінолева).

Головний компонент шкірного сала – сквален, який слугує своєрідною пасткою для вільних радикалів, захищаючи шкіру від пероксидного окиснення ліпідів під дією ульт­рафіолету та іонізуючого випромінювання.

Хоча сквален виробляється людським організмом, його продукція стрімко знижується після 30 років, що спричиняє сухість шкіри [81]. Сквалан є насиченою формою сквалену, в якій реакція гідрогенування ліквідувала подвійний зв’язок, внаслідок чого речовина стійка до окиснення та має поліпшені зволожуючі властивості. Хоча сквалан також є олією, він менш жирний, некомедогенний, антибактеріальний, безпечний для чутливої шкіри та не має запаху. Засоби на основі сквалану ефективні в лікуванні контактного, себорейного та атопічного дерматитів [82].

Зволожуючі засоби при нумулярному дерматиті
Нумулярний дерматит (НД), або нумулярна екзема, – екзематозний розлад, для якого характерне виникнення монетоподібних ділянок ураження, що супроводжується свербінням. Етіологія НД невідома, однак у більшості хворих відзначається надто суха шкіра, що зумовлює проникнення алергенів [83, 84]. Провокуючими факторами можуть бути місцева травма (укуси членистоногих, хімічні подразнення, порушення цілісності шкіри внаслідок тертя); КД під дією нікелю, кобальту, солей хрому; венозна недостатність, стаз [85, 86].

Тяжкий генералізований НД може бути асоційованим з лікуванням інтерфероном і рибавірином (при гепатиті С) та інгібіторами фактора некрозу пухлини [87, 88].

Пацієнти зазвичай скаржаться на свербляче, пекуче відчуття, що супроводжує висипання (найчастіше на ногах, іноді – на тулубі, руках, стопах). Діагноз встановлюється за характерними круглими та овальними еритематозними висипаннями, що розпочинаються як еритематозні папули чи везикули, які надалі зливаються в суцільні бляшки. Зазвичай бляшки розташовуються симетрично та мають кілька сантиметрів у діаметрі. При агресивному розчухуванні старе висипання підлягає ліхеніфікації. НД ніколи не уражає обличчя та волосисту частину голови [85].

Лікування передбачає адекватне зволоження шкіри, відновлення епідермального ліпідного бар’єра та контроль запалення/інфікування. Слід змінити звички миття, зокрема застосовувати мило тільки в пахвах та паху. Тепла чи прохолодна вода, подальше зволоження чи застосування топічних медикаментів на зволоженій шкірі полегшує свербіння та наповнює вологою епідерміс. Нанесення засобів на вологу шкіру забезпечує більш ефективну їх пенетрацію та швидше загоєння дефектів. Стандартний терапевтичний режим передбачає 20-хвилинне відмокання у звичайній воді з нанесенням мазей із КС чи петролатуму. Одне дослідження продемонструвало суттєве поліпшення (>90%) у 27 з 28 хворих з рефрактерними хронічними сверб­лячими висипаннями при дотриманні подібного режиму терапії [79].

Ефективним методом лікування є також зволоження шкіри теплою водою впродовж 10 хв із подальшим нанесенням петролатуму чи топічної мазі з КС із оклюзією на 1 год. Нанесення петролатуму можна повторювати 5-6 р/добу, натомість застосування топічних КС слід ретельно контролювати, аби запобігти побічним реакціям внаслідок передозування.

При зникненні елементів висипань потрібно продовжити агресивну гідратаційну терапію. Мазі є більш ефективними за креми, оскільки забезпечують потужнішу оклюзію та краще утримують воду.

Емолієнти та зволожуючі креми слід застосовувати так часто, як це потрібно для полегшення свербіння, зменшення лущення та відчуття сухості. ЗЗ необхідно покривати не тільки уражену, а й інтактну поверхню з метою запобігання сухості. Оскільки НД часто розпочинається з незначних ушкоджень шкіри, її слід ретельно захищати. При ураженні рук потрібно застосовувати рукавички для захисту від тертя, розчинників, детергентів, інших хімікатів чи тривалого контакту з водою.

Список літератури знаходиться в редакції.

Стаття друкується в скороченні.

Purnamawati S., Indrastuti N., Danarti R., Saefudin T. The Role of Moisturizers in Addressing Various Kinds of Dermatitis: A Review. Clin Med Res.

2017 Dec; 15 (3-4): 75-87.

Переклала з англ. Лариса Стрільчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (431), травень 2018 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Дерматологія

11.07.2019 Дерматологія Атопический дерматит: четыре составляющие эффективной топической терапии

Атопический дерматит (АтД) – ​одно из самых распространенных дерматологических заболеваний, которому последние несколько десятилетий медики уделяют пристальное внимание, стремясь подобрать наиболее эффективное и безопасное лечение. Современные особенности диагностики и лечения АтД в странах Европейского региона регламентирует недавно опубликованный консенсус по лечению атопической экземы (атопического дерматита) у взрослых и детей (Wollenberg А. et al., 2018). В этом согласительном документе подчеркивается высокая распространенность АтД в мире: по данным экспертов, в глобальном масштабе этой патологией страдает 20% детского и 2-8% взрослого населения....

20.06.2019 Дерматологія Застосування дабрафенібу і траметинібу при метастатичній меланомі

Меланома є 20-м за частотою видом ракових новоутворень у світі. Очікувана у 2020 р. кількість нових випадків меланоми дорівнює близько 301,7 тис., у 2040 р., за прогнозами, цей показник зросте до 466,9 тис. Загальна стандартизована за віком захворюваність на меланому становить 3,1 випадку, поширеність – 12,7 випадку на 100 тис. населення. Щороку меланома стає причиною приблизно 60 тис. випадків смерті (Bray F. et al., 2018)....

20.06.2019 Дерматологія Положення Європейського консенсусу щодо лікування атопічного дерматиту в дорослих і дітей

Атопічний дерматит (АД; атопічна екзема, ендогенна екзема, нейродерміт) є запальним хронічним або хронічно рецидивуючим захворюванням шкіри, яке характеризується свербінням і часто зустрічається в осіб із сімейним анамнезом іншої алергопатології (бронхіальна астма та/або алергічний ринокон’юнктивіт). АД є одним з найпоширеніших неінфекційних шкірних захворювань, що в глобальному масштабі уражає до 20% дітей і 2-8% дорослих....

20.06.2019 Дерматологія Біологічна терапія псоріазу: практичний досвід

Псоріаз – це хронічне запальне захворювання, основним проявом якого є специфічні зміни шкіри у вигляді сухих червоних бляшок і воскоподібних плям. Найчастіше страждають розгинальні поверхні ліктьових, колінних суглобів, сідниці, тобто ділянки, що зазнають механічного подразнення. Проте може бути ураженою будь-яка зона шкіри. ...