Можливості хондропротекторної терапії при остеоартриті

Стаття у форматі PDF

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сімейна медицина – ​майбутнє охорони здоров’я України» (17-18 травня, м. Київ)

Остеоартрит (ОА) – ​одне з найпоширеніших захворювань у світі, на яке страждають близько 6,5% населення планети. За даними літератури, ознаки ОА спостерігають у 97% осіб у віці старше 60 років.

Про особливості пато­генезу ОА та сучасні підходи до терапії цієї патології, зокрема про потенціал деяких хондро­протекторів, розповіла керівник центру ревматології Клінічної лікарні «Фео­фанія» Державного управління справами (м. Київ), доктор медичних наук, професор ­Ірина ­Юріївна ­Головач.

Лектор нагадала, що до патологічного процесу при ОА залучається не тільки хрящ, а й усі структурні компоненти суглоба: зв’язки, кістка, синовіальна оболонка, нер­вові закінчення, м’язова та жирова тканини. Отже, ОА слід розглядати не тільки як дегенеративний процес у хрящі, а й як патологічне ремоделювання всіх тканин суглоба, що ініціюється та визначається прозапальними медіаторами з розвитком метаболічних, а згодом і функціональних порушень у суглобі (R.F. Loeser et al., 2012). Саме з цієї точки зору слід оцінювати методи, які планується використовувати в лікуванні ОА.

Серед медикаментозних засобів лікування ОА слід виділити такі основні групи:

• симптом-модифікувальні лікарські засоби, що впливають на симптоми хвороби (біль, функціональна недостатність);
• структурно-модифікувальні лікарські засоби, що впливають на прогресію патологічних змін і можуть впливати чи не впливати на симптоми ОА.

Як симптом-модифікувальні засоби най­частіше використовують нестероїдні проти­запальні препарати (НПЗП), які відіграють важливу роль на початковому етапі лікування та в періоди загострень. Однак після усунення больового синдрому необхідно зосередитися на тому, щоб загальмувати патологічне ремоделювання суглобів. Із цією метою вже понад 20 років у лікуванні ОА застосовують структурно-модифікувальні препарати сповільненої дії, відомі також як хондро­протектори (рекомендації Європейської проти­ревматичної ліги, 2003; Між­народного товариства з вивчення ОА, 2010). До таких препаратів належать, зокрема, хондроїтину сульфат, глюкозаміну сульфат, препарати гіалуронової кислоти, діацереїн, неомилювані похідні сої й авокадо (avocado-soybean unsaponifiables – ​ASU).

Остання група – ​ASU – ​представлена в Україні оригінальним препаратом ­Піаскледин 300 (Laboratoires Expanscience, Франція), до складу якого входить комплекс неомилюваних фіто­стеролів і жирних кислот з олій авокадо та сої у спів­відношенні 1:2. ­Піаскледин 300 – ​високо­технологічний продукт, запатентована формула якого не має аналогів. Здатність препарату ефективно усувати симптоми ОА та відновлювати структуру хряща доведена в численних клінічних випробуваннях.

Біологічні ефекти ASU полягають насам­перед у впливі на молекули, які визначають метаболічну активність суглобового хряща: ASU підвищує експресію транс­формувальних факторів росту (TGF) та інгібітора ­активатора плазміно­гена, стимулює синтез протео­гліканів і утворення колагенових волокон, інгібує та блокує інтер­лейкін‑1 (IL‑1) тощо.

Встановлено, що ASU знижує експресію про­запальних сполук – ​фактора некрозу пухлини-α, IL‑1β, цикло­оксигенази‑2 та ­індуцибельної NO-синтази – ​в культурах бичачих хондро­цитів, активованих ліпо­полі­сахаридами (R.Y. Au et al., 2007).

Y. Henrotin і співавт. (1998) показали, що ASU зменшують у культурах хондро­цитів людини продукцію метало­протеаз, цито­кінів та простагландину Е₂, які підтримують запальний і дегенеративний процеси в хрящі. З іншого боку, ASU підвищує рівень факторів росту TGF-β₁ та TGF-β₂ в синовіальній рідині колінних суглобів собак (L. Altinel et al., 2007), що свідчить про посилення репаративних процесів у хрящі.

У клінічних дослідженнях доведено, що застосування ASU забезпечує подвійний ефект – ​симптом-модифікувальний і структурно-модифікувальний: призводить до зменшення болю в суглобах, відновлення функції уражених суглобів, зниження дози чи відміни НПЗП, сповільнення прогресування ОА. Крім того, ASU демонструє прий­нятний профіль безпеки при тривалому прийомі.

У 6-місячному дослідженні E. Maheu та співавт. (1998), в якому взяли участь ­пацієнти з ОА колінного й кульшового ­суг­лобів, було показано, що на тлі ­прийому ASU достовірно зменшуються загальний біль (>50% за аналоговою шкалою), ­функціональний індекс Лекена (покращання >30%) та індекс загальної функціональної неспроможності порівняно з групою плацебо. Терапевтичний ефект відзначався з 2-го місяця застосування ASU та зберігався після завершення курсу лікування.

Зниження потреби в НПЗП при застосуванні ASU в лікуванні ОА колінного та кульшового суглобів було доведено в дослідженні F. Blotman і співавт. (1997). Одна група отримувала протягом 3 міс препарат ASU, друга – ​плацебо. Завдяки симптом-модифікувальному ефекту ASU на 90-й день лікування 6 із 10 пацієнтів, які отримували активний препарат, знизили дозу чи відмінили НПЗП. Також відзначено поліпшення функціонального індексу в групі ASU порівняно з групою плацебо.

Вплив препарату ­Піаскледин на больо­вий синдром при ОА було продемонстровано в мета­аналізі R. Christensen і спів­авт. (2008). До мета­аналізу увійшли чотири дослідження (E. Maheu et al., 1998; F. Blotman et al., 1997; T. Appelboom et al., 2001; M. Lequesne et al., 2002). Доведено, що прийом ­Піаскледину достовірно зменшує біль (величина ефекту, ES 0,39; 95% довірчий інтервал, ДІ 0,01- 0,76; р=0,04) та індекс Лекена (ES 0,45; 95% ДІ 0,21-0,70; р=0,0003) (рис. 1).

Дуже важливо, що для ASU доведений структурно-модифікувальний ефект. Так, Lequesne та співавт. (2002) показали, що ­прийом ASU забезпечує дво­разове сповільнення звуження щілини кульшового суг­лоба порівняно з плацебо в пацієнтів з ОА.

У 2013 р. було опубліковано результати проспективного рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження в паралельних групах ERADIAS, яке тривало три роки (E. Maheu et al., 2013). У дослідженні взяли участь 399 пацієнтів (середній вік – ​62 роки) з ОА кульшового суглоба, що тривав не менш як чотири роки за критеріями Американської колегії ревматологів. Ширина суглобової щілини в ураженому суглобі в цих хворих становила 1-4 мм. Хворі були розподілені в дві групи, одна з яких отримувала препарат ASU ­Піаскледин 300 в дозі 300 мг на добу, а друга – ​плацебо. Спостереження показало, що через три роки лікування відносний ризик подальшого звуження суглобової щілини (>0,5 мм) зменшився на 20% порівняно з плацебо (р=0,039) (рис. 2).

Отже, в пацієнтів з ОА та схильністю до запальних реакцій препаратом вибору є ­Піаскледин 300, який достовірно уповільнює прогресування ОА, чинить знеболювальну та протизапальну дію, зменшує тривалість прийому та дозу НПЗП, добре переноситься й має зручну схему прийому – ​1 капсула на добу. Крім того, препарат ­Піаскледин 300 відповідає сучасним вимогам до структурно-модифікувальних препаратів, які необхідно приймати довго­строково, а саме – ​має прийнятний профіль безпеки, що є вкрай актуальним для пацієнтів із коморбідними ­захворюваннями.

Підготувала Катерина Ткаченко

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 4 (59) вересень-жовтень 2018 р.