Біологічно активні препарати в лікуванні порушень пам’яті, пов’язаних із віком

24.04.2019

Стаття у форматі PDF

Відомо, що особи літнього віку гірше засвою­ють нову інформацію, часто у них знижується здатність до навчання та ­підвищується ризик розвитку судинних і дегенеративних захворювань. За даними нейропсихологічних дослід­жень, пов’язані зі старінням порушення пам’яті, або зміни когнітивних функцій, починаються зазвичай у віці 40–65 років. Порушення ­когнітивного ­функціонування (когні­тивне зниження) у ­зв’язку зі старінням є по­ши­реним явищем серед осіб літнього віку. Саме здатність до на­вчання та показники пам’яті, важливі для повсяк­денного життя, а також ­поміт­но ­знижуються в процесі природного ­старіння організ­му (Youngjohn etal., 1991; Crook and Larrabce, 1992). ­Здебільшого по­ру­шення пам’яті, пов’язані з віком, ­починаються зі скарг на коротко­строкові епізоди її втрати та ­відчуття зменшення здат­ності отримувати нову інфор­мацію. Порушення ­здатно­сті фіксувати факт взає­модії із ­середовищем (зовнішнім або ­внутрішнім), збері­гати її у ­вигляді досвіду та використовувати ­надалі, ­вважають ­однією з невід’ємних складових ­процесу природ­ного старіння ­організму, що ­повільно прогресує із часом. Його вплив на функцію ­пам’яті ­дійсно перетворюється на глобальну та складно розв’язу­ва­ну проблему.

Відповідно до результатів дослід­жен­ня, в осіб ­віком від 30 до 70 років продуктивність пам’яті знижу­ється ­приблизно на 50 % (Youngjohn etal, 1991). ­Зниження когнітивних функцій у поєд­нанні з порушенням пам’яті, пов’язаним із віком, асо­ці­юється з ­помітними морфологічними та структурними нейродегенеративними ­змінами (Hulette etal, 1998; Weiss, 1998; Gottfries, 1992; O’Brien, 1992), а також зі специфічним нейро­хімічним ­дефіцитом (McEntee and Crook, 1990, 1991, 1992, 1993). Такі зміни включають хо­­лінер­гічний дефіцит, втрату нейронів і синапсів, а ­також утворення нейро­фібрилярних клубків, що є ознакою ­хвороби Альц­геймера.

Одним із засобів, ефективність якого продемонстровано в дослід­жен­нях для ліку­вання ­порушення пам’яті, пов’язаного з віком, є похідний Церебролізину N-PEP-12 (Мемопрув). Це пептидний препарат, який виробляють шляхом ­ферментації з очищених білків нервових клітин. Він має численні нейрохімічні й нейрофізіологічні ефекти, які імітують дію чинника росту нервів. Як ­відомо, ­Церебролізин® захищає холінергічні нейро­ни в базальних відділах переднього ­мозку після розсічення ­з’єднання бах­роми і склепіння, ­послаб­лює нейротоксичну дію глутамату і чинить антиапоптичний вплив на кортикальні нейрони (Akai and Hiruma, 1992; Eder etal., 2001; Hartbauer etal., 2001). Окрім згаданих нейропротекторних ­ефектів, Церебролізину ­притаманна і нейрохімічна дія, яка пов’язана зі значним поліп­шенням ­пам’яті, ­зокрема посилення транс­портування ­глюкози ­через гемато­енцефалічний бар’єр і підвищення активності холінацетилтранс­ферази (Boado etal., 1999; Akai and Hiruma, 1992). Вказана сполука ­забезпечує ­довготривале посилення ­синаптичної ­передачі в ­гіпокампі, що може бути пов’язано з її потенцію­ванням (Baskys and Wojtowicz, 1994). Загалом нейро­хімічні та нейро­фізіологічні ­ефекти Церебро­лізину продемонстровано на багатьох моделях як in vitro, так і in vivo.

Препарат N-PEP-12 розроблений компа­нією «ЕБЕВЕ Фарма» (Унтерах, Австрія) як сполука, яка хоч і менш активна, ніж ­Церебролізин®, але може застосовуватися перорально.

Результати клінічних досліджень ­засвідчили безпечність N-PEP-12 (Мемопрув), а також довели його ефективність щодо поліпшення пам’яті та уваги у здорових добровольців літнього віку

У відкритому дослід­жен­ні впливу N-PEP-12 (Мемо­прув) при одноразовому дозуванні доведено, що електрофізіологічні ефекти в головному мозку сприяли підвищенню пильності та уваги, а також зафіксовано клінічний вплив сполуки на показники пам’яті (Alvarez, 2005).

У рандомізованому подвійному сліпому контр­ольованому плацебо дослід­жен­ні за участю 54 здорових осіб ­літнього віку, які відповідали критеріям порушенням пам’яті, ­пов’язаних із віком, Т. Crook etal. (2005) спостерігали поліпшення результатів об’єктивних тестів для оцінювання пам’яті після застосування N-PEP-12 (Мемопрув) протягом місяця. ­Особи, які отримували вказаний препарат, мали значно кращі результати тестів на відтворення слів та відстрочене їх репродукування, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Таке поліпшення показників психометричних тестів супроводжувалося значним зниженням в учасників, які ­отримували N-PEP-12 (Мемопрув), ознак клінічних симптомів, визначених за допомогою геріатричної шкали клінічної оцінки (SCAG). Слід додати, що в обох дослід­жен­нях не зареєстровано жодних проблем щодо безпеки застосування N-PEP-12 (Мемопрув).

D. Volc еt al. (2005) провели відкрите дослід­жен­ня, у якому оцінювали ефекти перорального N-PEP-12 (Мемо­прув) в його одноразовому добовому дозуванні 90 мг протягом 28 днів. Досліджувана популяція налічувала 20 ­чоловіків і жінок віком від 40 років, які відповідали критеріям пору­шення пам’яті, пов’язаного з віком. Ефекти N-PEP-12 (Мемо­прув) на когнітивні функції визначали за допомогою опитуваль­ника самооцінки, застосованого на початку дослід­жен­ня та наприкінці лікування. Усі учасники ­завершили дослідження, а отримані щодо них дані були ­використані для відповідного аналізу. Середній вік досліджуваних осіб становив 59,3 року (діапазон від 40 до 83), серед них: 75 % — це жінки (n = 15), 25 % — чоловіки (n = 5). Між учасниками дослід­жен­ня чоловічої та жіночої статі не ­виявлено очевидних відмінностей за вихідними даними, а також за показниками ефективності. У таблиці 1 на­ведено ­порівняння загального показника опитувальника самооцінки до та після лікування, а також оцінку ­окремих симптомів, ­таких як пам'ять, концентрація уваги, здатність до на­вчання та загальне самопочуття. Після лікування N-PEP-12 (Мемопрув) значуще поліпшення спостерігали за показником пам’яті (р < 0,05). Щодо загального значення (p = 0,054), а також ­показника загального самопочуття (p = 0,08) фіксували ­статистичну тенденцію до покращення зі значущими граничними ­результатами. Поліпшення в інших доменах мало менш виражений характер і не досягло статистичної значущості. Максимальний ефект спостерігали для показника па­м’яті (відмінність приблизно на 2,6 бала порівняно з вихідним рівнем), що зумовило його зміну на 8 % через місяць ліку­вання. Під час цього дослід­жен­ня не заре­єстровано побічних явищ. Указаний результат підтверд­жений загальним клінічним оглядом пацієнтів ­наприкінці дослід­жен­ня, який не надав жодних доказів наявності побічних ефектів під час лікування N-PEP-12 (Мемопрув).

Такі результати свідчать, що здорові особи літнього віку відчули суб’єктивне поліпшення продуктивності ­пам’яті вже після місяця застосування N-PEP-12 (Мемопрув).

Дані дослід­ження підтвердили, що засіб N-PEP-12 (Мемопрув) безпечний і добре переноситься пацієнтами, а також є перспективною сполукою для лікування дефіциту пам’яті, який виникає в літньому віці та часто вважається «природним» процесом

Слід зауважити, що достовірне поліпшення продуктивності пам’яті на момент завершення дослід­жен­ня спостерігали навіть за відносно невеликого розміру вибірки й тривалості лікування (30 днів). Інтерпретувати результати цього відкритого випробування слід з обережністю через відсутність конт­­роль­ної групи, попри те, що вони повною мірою ­узгоджуються з даними більш ранніх подвійних сліпих клінічних дослід­жень (Crook etal, 2005; Alvarez etal, 2005). Згідно з ними, в осіб, які приймали N-PEP-12 (Мемо­прув) протягом місяця, результати оцінювання пам’яті були кращими, ­порівняно з тими, хто отримував плацебо.

D. Volc еt al. (2005) звернули увагу, що N-PEP-12 (Мемопрув), за даними суб’єктивного оцінювання, сприяє ­поліпшенню продуктивності пам’яті, пов’язаної з її порушеннями через вік.

Зафіксовано поліпшення ­рівня продуктивності пам’яті, що свідчить про вплив ­лікування N-PEP-12 (Мемо­прув) на когнітивні функції як клінічно значущий

Більшість пацієнтів мали ­бажання продовжити ­приймання N-PEP-12 (Мемопрув), оскільки відчу­вали, що вказаний препарат допомагає їм ­підтримувати та ­поліпшувати ­розумові здібності. ­Покращення ­продуктивності пам’яті було відмічене не лише учасниками дослід­жен­ня, але підтверджене належними клінічними даними. Учасники дослід­жен­ня стали більш обереж­ними та уважними, коли ­повернулися для оцінювання ефективності в кінці періоду лікування. Це було очевидним на клінічному ­рівні та підтверджено лікарем-­куратором. Отже, N-PEP-12 (Мемопрув) є ­сполу­кою, що ефективно сприяє як суб’єктивному, так і об’єктивному ­поліпшенню продуктивності пам’яті.

T. H. Crook еt al. (2005) провели дослід­жен­ня для встановлення ефективності застосування N-PEP-12 (Мемо­прув) із ­метою поліпшення пам’яті та інших когнітивних функцій у здорових осіб літнього віку з порушеннями, пов’язаними з віком, процесів запам’ятовування, зберіган­ня, відтворення і забування індивідом свого досвіду. ­До дослід­жуваної популяції входили 54 особи чоловічої та жіно­чої статі віком від 50 років, у яких спостерігалися як суб’єктивні, так і об’єктивні ознаки втрати ­пам’яті. Це дослід­ження являло собою рандомізоване ­подвійне сліпе ­порівняння ефективності N-PEP-12 і плацебо. Оцінку когнітивних функцій виконували перед початком лікування та ­через 30 днів поспіль. Первинною ­кінцевою точкою був показник за пунктом пам’яті шкали оцінювання ­тяжкості хвороби Альцгеймера (ADAS-cog), а вторинними — результати короткого тесту на визначення рівня когнітивно­го функціонування (SKT), ­тесту на викреслювання ­чисел, тесту на запам’ятовування чисел (WAIS), тесту на швидкість мовлення й показники шкал клінічної оцінки. Дослід­жен­ня проводили в паралельних групах, у межах якого порівнювали ефективність N-PEP-12 (Мемопрув) у добовому дозуванні 90 мг одноразово та плаце­бо. Усі 54 учасники були рандо­мізовані у співвідношенні 2 : 1 (36 : 18) для отримання N-PEP-12 (Мемопрув) і плацебо протягом 30 днів відповідно. ­Оцінку когнітивних функцій і клінічне оцінювання виконували на початку дослід­жен­ня й після завершення лікування. Побічні ефекти визначали за ­повідомленнями про небажа­ні явища й ­показниками життєво важливих функцій. Усі учасники завершили лікування. Між ­групами не спостерігали суттєвих відмінностей за ­відповідними демографічними змінними чи вихідними ­результатами тестів (табл. 2). ­Середній вік в обох групах ­лікування ­трохи перевищував 68 років, більше двох ­третин учасників у кожній групі належали саме до жіночої ­статі. Не зафік­совано жодних відмінностей між ­групами дослід­жен­ня за ­ростом, масою тіла й показниками ­життєво важливих функцій пацієнтів.

У таблиці 3 представлено дані порівняння двох груп ліку­вання за первинною й вторинними ­кінцевими ­точками. В усіх випадках наведені середні значення скориго­ва­ні на будь-які відмінності у вихідних результа­тах у різних групах. Стосовно первинної кінцевої точки, показника за пунктом пам’яті шкали ADAS-cog С, спостері­гали значущу різницю (p < 0,01) на користь N-PEP-12 (Мемопрув) (рис. 1). Щодо вторинних кінцевих точок, то за результатами виконання тесту SKT виявлено значущу різницю (p < 0,01) на користь N-PEP-12 (Мемопрув) (рис. 2). Під час проведення ­тесту на запам’ятовування чисел ­виявлено тенденцію на користь N-PEP-12 (Мемопрув), хоча розбіжність даних була незначною. Не встановлено жодних відмінностей за ­результатами ­тесту на швидкість мовлення або ­тесту на ­викреслювання чисел. Значущу різницю (p < 0,01) на користь N-PEP-12 (Мемопрув) спостерігали як за ­загальним показником, так і за значенням щодо пункту загального враження за шкалою SCAG. Величини когнітивних ефектів, які спостерігали у цьому дослід­женні, свідчать про те, що різниця між групою, у якій ­особи приймали N-PEP-12 (Мемопрув), і тими, хто отри­мував плаце­бо, у первинній кінцевій точці, показнику домену пам’яті шкали ADAS-cog С становила 1,6 бала. Суттєві відмінності виявлено за пунктами «­погіршення оперативної пам’яті» та «порушення ­інформованості ­мозку». Щодо побічних ефектів, то між групою ­терапії N-PEP-12 (Мемо­прув) і групою приймання плацебо не зафіксовано значущих відмінностей за цим показником. ­

В осіб, які протягом міся­ця приймали N-PEP-12 (Мемо­прув), спостерігали ­поліпшення ­ре­зультатів об’єктивного та суб’єктивного оцінювань пам’яті, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Результати досліджень, проведених у порівнянних популяціях, здебільшого мали негативний ­характер, а об’єктивні зміни не супроводжувалися суб’єктивним поліпшенням, ­окрім ­дослід­жен­ня Т. Crook etal., 1991. ­Учасни­ки дослід­ження досягали кращих показників у нейро­психологічних тестах, проте не ­відчували поліпшення, яке також не фіксу­вали й ­лікарі. До речі, в цьому дослід­жен­ні виявлено значущі відмін­ності між групами, навіть при ­відносно невеликій ­вибірці, а період лікування становив 30 днів.

Результати дослід­жен­ня, яке увійшло до ­Кок­ранівського центрального реєстру контрольованих досліджень, демонструють, що застосування N-PEP-12 (Мемо­прув) може бути безпечним і перспективним мето­дом поліп­шення пам’яті у здорових осіб літнього віку, які ­зазнали «природної» втрати пам’яті, зумовленої віко­вим чинником

На фармацевтичному ринку України N-PEP-12 зареєстрований під торговельною назвою Мемопрув. Це біо­логічно активна суміш поліпептидів природного ­поход­жен­ня з клінічно доведеною ефективністю, яка поліпшує такі когні­тивні функції, як пам’ять, ­увагу і концентрацію, а ­також сприяє розумовій і фізичній ­реабілітації в період ­одужання.

Мемопрув рекомендований дорослим для поліпшення пам’яті, навчання, концентрації та прийняття щоденних рішень, відновлюючи у такий спосіб їхню ­функціональну незалежність і належну здатність розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати, сприймати та переробляти зовнішню інформацію

Нейропептиди у складі Мемопруву імітують чинники ­росту ­нервів, які важливі для нормального ­функціонування ­мозку. В опубліко­ваних дослід­женнях ці нейро­пептиди ­демонструють ефективність у таких процесах, як: 1) нейро­протекція — захищають ­нервові клітини і ­нейрон­ну ­мережу від патологічних процесів, що призводять до погір­шення когнітивних функцій; 2) нейро­пластичність — стимулюють утворення та зміцнення міжнейрон­них з’єднань для поліпшення когнітивних функцій (пам’яті, уваги і концентрації) та пришвидшують відновлення нейронних мереж.

Препарат може бути ефективним засобом для лікування здорових осіб літнього віку з втратою пам’яті.

Підготувала Ірина Сидоренко

Оригінальний текст документа читайте на сайті Кокранівської електронної бібліотеки

Вперше стаття була опублікована в спеціальний випуск Нейро News № 1 2019

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

15.04.2024 Неврологія Діагностика та лікування когнітивних розладів

Проблема когнітивних розладів є однією з найважливіших у сучасній клінічній медицині. Це зумовлено не тільки збільшенням частки людей старшого віку серед населення, а й посиленням ролі стресу та інших патогенетичних чинників. У березні відбувся семінар «Академія сімейного лікаря. Біль в грудній клітині. Алгоритм дій сімейного лікаря та перенаправлення до профільного спеціаліста», у якому прийняли участь провідні вітчизняні науковці і фахівці різних галузей. У рамках заходу професор кафедри військової терапії Української військово-медичної академії Міністерства оборони України, кандидат медичних наук Мар’яна Миколаївна Селюк представила доповідь «Війна та когнітивні порушення. Причина чи наслідок? Як вирішити проблему?». Подаємо огляд цієї доповіді у форматі «запитання – ​відповідь»....

26.03.2024 Неврологія Кардіоваскулярна безпека під час лікування нестероїдними протизапальними препаратами: збалансований підхід

Хоча нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) мають численні серйозні побічні ефекти, вони належать до найчастіше застосовуваних препаратів у всьому світі (McGettigan P., Henry D., 2013). Через часте застосування побічні дії НПЗП становлять значну загрозу для громадського здоров’я. Так, уже декілька декад тому було описано підвищення артеріального тиску та ризик загострень серцевої недостатності на тлі прийому цих препаратів (Staessen J. et al., 1983; Cannon P.J., 1986)....

24.03.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Діагностика і лікування потиличної невралгії та цервікогенного головного болю

У лютому відбувся медичний форум Ukraine Neuro Global 2024, організований ГО «Українська асоціація медичної освіти» (м. Київ). Під час заходу обговорювалися найактуальніші проблеми сучасної неврології. У рамках форуму відбувся сателітний симпозіум «Актуальні питання фармакотерапії в неврології». Слово мала в.о. завідувача кафедри неврології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Марина Анатоліївна Тріщинська з доповіддю «Краніоцервікалгії: особливості діагностики та лікування»....

24.03.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Вестибулярні наслідки легкої черепно-мозкової травми і вибухової дії

Запаморочення є поширеним та іноді стійким симптомом після струсу мозку чи легкої черепно-мозкової травми (лЧМТ). Терміном «запаморочення» часто описують декілька симптомів, як-от головокружіння (вертиго; ілюзія руху), порушення рівноваги (нестійкість, нестабільність) і, власне, запаморочення (пресинкопальний стан). Запаморочення після струсу мозку є клінічним викликом, оскільки існує багато причин цього розладу, а його ведення залежить від етіології [1-3]. Однією з таких причин є пошкодження периферичної вестибулярної системи (внутрішнього вуха). У разі травм, отриманих під час війни, лЧМТ часто пов’язана з вибуховою дією, яка може пошкоджувати внутрішнє вухо. Лікарям важливо розуміти вестибулярні наслідки вибухової лЧМТ, оскільки ЧМТ є дуже характерною для сучасних війн [4]....