0 %

Метаболічний синдром і дивовижні молекули рослинного світу

25.04.2019

Стаття у форматі PDF

Огляд літератури

Незважаючи на очевидний високий рівень побутових умов, комфорту, а головне – подовження ​тривалості життя населення в економічно розвинених країнах світу, тут стрімко зростає відсоток людей із надмірною вагою тіла, ожирінням, хворих на цукровий діабет (ЦД). Парадоксальний факт – ​у країнах із невисоким або низьким рівнем доходів спостерігається така ж сама тенденція: зростає поширеність ЦД в Індії, у країнах Південної Америки, Африканського континенту та інших. Щодо нашої держави, то кількість зареєстрованих хворих на ЦД в Україні сягає більш як 1,5 млн а ще більшу кількість складають хворі з метаболічним синдромом (МС), який є фактором ризику високого ступеня розвитку не лише ЦД, а й хвороб серцево-судинної системи та інших [8, 17, 20, 27, 28, 33, 34, 45, 46].

Обмін речовин та енергії в кожному організмі, і в біосфері в цілому, безпосередньо зв’язаний із харчуванням. Людина не може бути виключенням із цього правила, для підтримки своєї життєдіяльності вона потребує живильні субстрати. Але чому ж людина – ​цей наділений розумом біологічний вид – ​припустилася помилки і продовжує її повторювати з покоління в покоління, розраховуючись за це невпинним ростом захворювань із боку системи обміну речовин [6, 28, 33, 46]?

Життєздатність будь-якого виду залежить від його місця в трофологічному ланцюгу біологічної екосистеми і від її стану в цілому. Слід зазначити, що сучасна людина поступово відходить від еволюційно сформованої трофологічної ніші, і причина цього – ​наслідки людської діяльності. Негативно впливаючи на біосферу, трофологічний ланцюг і власну трофологічну нішу (перш за все через агротехнічні зміни й забруднення довкілля), людина сама пошкоджує здавна сформовані трофологічні зв’язки. Тривалий час люди харчувалися тим, що можна було піймати, зловити, зібрати та виростити з культур, які росли в тій місцевості, де вони жили зі своїм племенем. Рослини були не тільки їжею, але й ще ліками впродовж багатьох століть. Ще 200 років тому людство уявлення не мало про те, що таке харчові концентрати, не вживало такої кількості рафінованих продуктів (жири, цукор, кондитерські вироби, пакетовані соки тощо), не застосовувало таких способів збереження їжі, як консервування та штучне замороження, у раціоні жителів Європи були відсутні картопля, томати, арахіс, кукурудза, какао та багато чого іншого [4-7, 10, 11, 25].

Фармакотерапія ЦД і захворювань, які знаходяться в колі МС, на сьогодні є надзвичайно актуальною медичною та соціальною проблемою. Недостатня ефективність і безпека існуючих медикаментозних засобів змушують фармакологів і клініцистів продовжувати активний пошук нових молекул. МС є поліморфним станом, який характеризується наявністю численних супутніх захворювань та ускладнень. При цьому хворий часто змушений приймати одразу кілька препаратів, що може призводити до їх небажаних взаємодій та надмірного навантаження на органи детоксикації та екскреції [2, 18, 19, 21].

Лікування хворих із порушеннями метаболізму фактично є пожиттєвим, а значить, пожиттєвим буде й вплив хімічних сполук і речовин на різні органи та системи пацієнта. Ось чому пошук безпечних рослинних середників, які мають позитивний вплив на вуглеводний і ліпідний обмін речовин, є дуже актуальним. Грамотне застосування фітосередників дає можливість зменшити кількість синтезованих препаратів, що вкрай важливо для захисту основного органу метаболізму – ​печінки. Тут доцільно нагадати, що печінка протягом тисячоліть мала справу з представниками рослинного світу, а не з похідними хімічної промисловості, якими по суті є молекули лікарських препаратів, синтезованих людиною [1, 6, 15].

До рослинних середників зі значним впливом на обмінні процеси належить дієтична добавка Діанема®, до складу якої входять екстракт листя джимнеми лісової (Gymnema sylvestre) – ​100 мг, екстракт із суміші листя, квітків і плодів глоду звичайного (Crataegus laevigata) – ​100 мг, екстракт насіння гуньби сінної (Trigonеlla foеnum-graеcum) – ​50 мг, екстракт трави щитолисника азійського (готу коли) (Centella asiatica) – ​50 мг, збагачений магнію цитратом – ​100 мг. Діанема® сприяє нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну при різноманітних захворюваннях завдяки синергічному впливу на обмінні процеси складових рослинного походження та магнію цитрату.

Джимнема лісова, або джимнема Сильвестра

Основними біологічно активними речовинами джимнеми Сильвестра (ДС) є джимнемова кислота, терпенові сапоніни (глікон і аглікон, гумарін), а також флавоноїди, антрахінони, органічні кислоти (винна, мурашина й масляна), α- і β-хлорофіли. Рослина містить смоли, мікроелементи (хром, кобальт, кремній, цинк, селен, фосфор та ін.), холін, бетаїн, триметиламін, β-амірин, лупеола, пов’язані глікозиди і стигмастерол, вітамін С [4, 5, 7, 21].

Сапоніни, що входять до складу ДС, мають гіпоглікемічну дію завдяки здатності блокувати всмоктування глюкози в шлунково-кишковому тракті, покращувати поглинання глюкози клітинами організму. Глікозиди джимнеми блокують чутливість рецепторів кишечника, відповідальних за розпізнавання глюкози, і таким чином знижують всмоктування цукрів у кров. Вони також зменшують дію деяких гормонів, зокрема адреналіну, який призводить до підвищення рівня глюкози в крові при стресі. Сапоніни ДС підвищують активність глікогенфосфорилази, знижують рівень глюконеогенних ферментів і сорбітол-дегідрогенази, це сприятливо впливає на процес глюконеогенезу в печінці, що, у свою чергу, сприяє зниженню концентрації глюкози в крові [4, 5, 7, 13, 14, 21].

Біологічно активні речовини (БАР) ДС характеризуються позитивним регуляторним впливом на інсулярний апарат підшлункової залози. Після вживання екстракту ДС у хворих на ЦД спостерігається збільшення в крові вмісту С-пептиду, що вказує на нормалізацію синтезу інсуліну – ​це дуже важливо за наявності ЦД 1 типу. БАР джимнеми лісової знижують інсулінорезистентність клітин і покращують поглинання глюкози клітинами, а також сприяють активації внутрішньоклітинних ферментів, які беруть участь у метаболізмі глюкози [16, 26, 29].

ДС багата на глікозиди, які впливають на смакові рецептори язика, що знижують чутливість смакових рецепторів до солодкого. Ця властивість ДС надзвичайно важлива для хворих на ожиріння та МС. Низька ефективність лікування ожиріння зумовлена таким явищем, як харчова залежність, і найчастіше остання формується під впливом вживання солодкої їжі. Стартує розвиток харчової залежності зі сприйняття солодкого смаку рецепторами язика. Сигнали язика, що поступають у мозок, підсилюють синтез гормонів задоволення – ​допаміну та серотоніну, у результаті чого в людини покращується настрій. Але дія гормонів поступово слабшає, і людина відчуває бажання повторити період задоволення, так формується потреба в збільшенні дози й частоти вживання солодощів. Харчова залежність із часом зростає, і поведінка людини вже нагадує поведінку наркомана або алкоголіка. Саме харчова залежність заважає хворому на МС, незважаючи на наявність низки захворювань, дотримуватися принципів здорового харчування. Хворий на ожиріння їсти хоче більше, ніж жити, навіть якщо розуміє, що це замкнуте коло. Людство програє боротьбу з ожирінням саме тому, що не в змозі побороти харчову залежність [6, 33, 46, 48].

У рослин, які, на відміну від тварин і людей, не мають підшлункової залози та інсулярного апарату, є інші механізми регуляції вуглеводного обміну. Екстракт ДС має регулюючий вплив на всі етапи метаболізму глюкози, починаючи від процесів всмоктування, засвоєння та використання клітинами в енергетичному циклі, а також дає можливість зменшити потяг хворих на МС до солодких страв [10, 11, 14, 21, 25].

Вуглеводний та ліпідний обмін тісно пов’язані між собою, що зумовлено їх участю в енергетичних процесах. Глюкоза має обмеження у створенні депо глікогену в печінці та м’язах, на відміну від жирних кислот, які здатні накопичуватися в жировій тканині у великій концентрації. Завдяки розвиненій транспортній інфраструктурі, впровадженню передових технологій у промислове виробництво, сільське господарство, побут, фізична активність більшості світової популяції за останні десятиліття значною мірою зменшилася. Сьогодні навіть мешканцю невеличкого містечка не треба докладати багато зусиль для пошуків «хліба насущного», адже доступність продуктів харчування збільшилася. Тому основною причиною ожиріння вважають надмірне надходження в організм вуглеводів, які легко перетворюються в жирні кислоти і ведуть до збільшення жирової маси та порушенню ліпідного обміну.

У декількох дослідженнях виявлено, що ДС сприяє нормалізації ліпідного обміну, що важливо для хворих на МС [27, 28, 35, 36, 37, 43, 47].

Екстракт із суміші листя, квітків і плодів глоду звичайного

Глід давно знайшов своє місце в медицині і застосовується до цього часу при різноманітних захворюваннях. У минулі часи його використовували як в’яжучий засіб при проносі й дизентерії. З XIX ст. чай із квіток і листя вживали в якості кровоочисного засобу, а з початку XX ст. плоди й квітки глоду широко застосовують у лікуванні захворювань серця і судин [15]. У листі, квітках і плодах глоду виявлено багато БАР, таких як урсолова, хлорогенова, виннокам’яна, аскорбінова, кавова й лимонна кислоти, β-ситостерин, сапоніни, флавоноїди, каротин, дубильні речовини, гіркоти, сорбіт, холін, ацетилхолін, жирне масло, ефірна олія, амігдалін тощо. Хворим на МС, в яких часто спостерігаються гіпертонічна хвороба, кардіоміопатії, атеросклероз, препарати глоду знижують артеріальний тиск, підвищують працездатність, усувають відчуття тяжкості й тиску в області серця [4, 5]. Виявлений позитивний вплив глоду на шкіру, слизові оболонки носоглотки, дихальних шляхів і всього травного тракту, дихальний апарат [10, 11, 25].

Екстракт насіння гуньби сінної

Він відомий іще під назвами «пажитник сінний» або «шамбала». Часто використовується як прянощі в кухнях різних країн. Насіння пажитника сінного містять: алкалоїд трігонеллін, нікотинову кислоту, рутин, стероїдні сапоніни і фітостерини, флавоноїди, слизи, гіркі речовини, ефірну олію, білки, таніни, вітаміни, фосфор, залізо. Із групи стероїдів виділені діосгенін, ямогенін, гітогенін, тігогенін і глікозиди діосцін і ямосцін. Використовується при захворюваннях шкіри, шлунково-кишкового тракту, дихальної системи, вважається сильним афродизіаком, підвищує потенцію в чоловіків, покращує кровотворну функцію організму. Шамбала знижує вміст холестерину в крові, а також артеріальний тиск [4, 5, 11, 25].

Екстракт центелли азіатської (щитолисник, готу кола)

Містить; тритерпенові сапоніни, які є похідними тритерпенових кислот, R1-баррігенола, поліацетиленові сполуки, глікозиди флавоноїдів (рутин, кемпферол, кверцетин), антоцианіни, таніни, алкалоїди, гідрохотин, тритерпеноїди, розмаринову кислоту, центелін, центеліцин, фенольні кислоти, хлорогенову та ізохлорогенову кислоти, жирні кислоти, мінерали, хлорофіл, вітаміни А, С, ефірну олію, тимін, аспарагін, ізогінетин. Екстракт готу кола активізує енергетичні процеси організму, знижує стомлюваність, підвищує працездатність. Компоненти екстракту трави щитолисника азіатського належать до геропротекторів, які уповільнюють процеси старіння, збільшують тривалість життя, мають гіпотензивну і антисклеротичну дію, зміцнюють імунну систему [4, 5, 7, 11, 15, 25].

Препарати готу коли позитивно впливають на діяльність головного мозку – ​підвищують здатність до навчання, збільшують гостроту мислення, посилюють процеси запам’ятовування. Наукові дослідження китайських, індійських, японських вчених показали ефективність препаратів готу коли при ожирінні, короткозорості, глаукомі, захворюваннях шкіри, гіпоксії плоду, судомах, болях у животі та багатьох інших патологічних станах [15, 25].

Дія рослинних складових Діанеми підсилюється одним із найбільш дефіцитних і важливих для організму мінералів, яким є магній. Він бере участь в активації понад 300 різних ферментів, у тому числі всіх ферментних систем вуглеводного, білкового й ліпідного обмінів, у синтезі нуклеїнових кислот, білків, жирних кислот і ліпідів, зокрема фосфоліпідів. Контролюючи синтез циклічного аденозинмонофосфату – ​універсального регулятора клітинного метаболізму й безлічі фізіологічних функцій, Mg2+ задіяний у регуляції найрізноманітніших процесів. Іони Mg2+ грають дуже важливу роль в електролітному балансі і процесах мембранного транспорту, що потребують неабияких енерговитрат. Зв’язуючись із клітинними, мітохондріальними та іншими мембранами, вони регулюють їх проникність для інших іонів. Фундаментальним механізмом фізіологічних ефектів магнію є його роль як природного антагоніста кальцію. Завдяки антагонізму з Са2+ магній здатен запобігати роз’єднанню дихання та окисного фосфорилювання в мітохондріях, унаслідок чого зменшуються непродуктивні втрати енергії у вигляді тепла і зменшується потреба клітини в кисні [22, 23, 38, 42].

Магній забезпечує нормальне функціонування циклу скорочення – розслаблення кардіоміоцитів, а на рівні серця – ​циклу систола – ​діастола. Він обов’язковий учасник синтезу практично всіх відомих на сьогодні нейропептидів у головному мозку. Як антагоніст кальцію, магній нормалізує діяльність нервової системи, є антистресовим мікроелементом, знижує збудливість нейронів і передачу нервового імпульсу. Завдяки пригнічуючому впливу на ренін-ангіотензинову систему і симпатичну іннервацію, а також посиленню натрійуреза внаслідок підвищення ниркового кровотоку магній вважається вазодилатуючим фактором. Дефіцит магнію позначається на багатьох функціях організму й діяльності таких найбільш життєво важливих органів, як мозок, міокард, судини [22, 23, 38, 42, 44, 49].

Дефіцит магнію в організмі – ​дуже поширене явище, і зумовлене це дефіцитом цього мікроелементу в сучасних рафінованих харчових продуктах. У найбільшій кількості він міститься в твердих тканинах рослин, кістках, хрящах. Надлишок в їжі сучасної людини кальцію, натрію, жиру призводить до дефіциту магнію. Зловживання алкоголем, кавою, сечогінними речовинами, стрес, недостатнє всмоктування магнію в шлунково-кишковому тракті тільки загострює проблему [6].

Широкий діапазон дії рослинних компонентів Діанеми, їх багатий склад, різноплановий синергічний коригуючий вплив на організм відповідають основному принципу лікування – ​лікуємо не хворобу, а людину. Поєднання рослинних екстрактів із одним із найважливіших для метаболізму мінералів, яким є магній, надає можливість рекомендувати Діанему в комплексній терапії хворих на метаболічний синдром.

Література

  1. Беляков К.В. Фитотерапия сахарного диабета // Consilium prоvisorum. – 2007. – № 6(50). – ​С. 26-27.
  2. Белялов Ф.И. Лечение внутренних болезней в условиях коморбидности. – ​Иркутск: РИО ИГМАПО, 2012. – 283 с. 
  3. Вайс Р.Ф., Финтельманн Ф. Фитотерапия / Р.Ф. Вайс. Руководство: Пер. з нім. – ​М.: Медицина, 2004. – 552 с. 
  4. Волошин О.І. Основи фітотерапії і гомеопатії. Навч. посібн. для студентів фармацевтичних факультетів вищих мед. навч. закл. України / О.І. Волошин, В.Л. Васюк., Н.М. Малкович, Б.П. Сенюк // Вижниця: Черемош, 2010. – 256 с. 
  5. Гулько Р.М. Словник лікарських рослин світової медицини. Латинсько-українсько-російсько-англійський / Р.М. Гулько. – ​Львів: Ліга-Прес, 2005. – 506 с. 
  6. Дієтологія /підручник під ред. Харченко Н.В., Анохіна Г.А. – ​Київ: 2012. – 526 с. 
  7. Ковальов В.М. Фармакогнозія з основами біохімії рослин / В.М. Ковальов, О.І. Павлій, Т.І. Ісакова. – ​X.: МТК-Книга, 2004. – 704 с. 
  8. Комиссаренко И.А. Полиморбидность и метаболический синдром у пожилых // Клин. геронтология. – 2009. – № 15(1). – ​С. 29-38.
  9. Конечна Р.Т., Ковінов В.П. Фітозасоби в лікуванні цукрового діабету // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2008. – № 622. – ​С. 64-70.
  10. Кузнецова М.В. Физиология растений / М.В. Кузнецова. – ​М.: Высшая школа, 2006. – 673 с.
  11. Caughey G.E., Roughead E.E. Multimorbidity research challenges: where to go from here? // Journal of Comorbidity. – 2011. - N 1. - P. 8–10.
  12. de Lourdes Lima M, Cruz T, Pousada JC, et al. The effectof magnesium supplementation in increasing doses on the control of type 2 diabetes. Diabetes Care 1998; 21:682–686.
  13. de Valk HW. Magnesium in diabetes mellitus. Neth J Med 1999; 54:139–146.
  14. Diabetes and medicinal plants / G. B. Kavishankar, N. Lakshmidevi, M. S. Mahadeva [et al.] // Journal of Pharmaceutical and Biomedical Sciences. – 2011. – Sci. Vol. 2, № 3. – P.65–80.

49. Yajnik C.S., Smith R.F., Hackaday T.D., Ward N.I. Fastingplasma magnesium concentrations and glucose disposal in diabetes. Br Med J (Clin Res Ed) 1984;288:1032-1034.

Повний список літератури знаходиться в редакції.

Тематичний номер «Діабетологія, Тиреоїдологія, Метаболічні розлади» № 1 (45) березень 2019 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія

18.10.2019 Кардіологія Ендокринологія Цукровий діабет 2-го типу та серцева недостатність: наукове суд­жен­ня від Американської асоціації серця та Американського товариства серцевої недостатності

Цукровий діабет (ЦД) 2-го типу є одним із факторів ризику розвитку серцевої недостатності (СН), що також погіршує прогноз перебігу та смертності у хворих із вже встановленим діагнозом СН. Світові тенденції зростання поширеності ЦД і СН вказують на необхідність пошуку нових ефективних терапевтичних стратегій. Останні клінічні випробування продемонстрували спільні патофізіологічні ланки між ЦД і СН, синергічний ефект менеджменту обох станів і можливість схем лікування ЦД корегувати ризики та прогнози СН. ...

11.10.2019 Ендокринологія Місце препаратів сульфонілсечовини в сучасних алгоритмах лікування цукрового діабету 2 типу

31 травня в м. Львові відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблемні питання діагностики та лікування ендокринних захворювань»....

04.10.2019 Неврологія Ендокринологія Невропатолог та ендокринолог для пацієнта з діабетичною нейропатією: конфлікт інтересів чи доцільна співпраця?

Діабетичні полінейропатії (ДПН) являють собою гетерогенну групу патологічних проявів, потенційно здатних уражати будь-який орган, що з клінічного погляду обертається дисфункцією цих органів, зниженням якості життя та зростанням захворюваності (Rijken P.M. et al., 1998). З неврологічного погляду ДПН – це дисфункція периферійних нервів з позитивними та негативними симптомами (Boulton A.J. et al., 2005). Дехто з авторів називає ДПН найбільш частим мікросудинним ускладненням цукрового діабету (ЦД), оскільки нейропатії наявні приблизно в 10% випадків нещодавно виявленого діабету (Boulton A.J. et al., 2004; Raman R. et al., 2012). ...

16.07.2019 Неврологія Ендокринологія На межі неврології та ендокринології: лікування гіпотиреоїдної нейропатії

6 червня у м. Києві відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Когнітивні порушення та деменція при цереброваскулярних та нейродегенеративних порушеннях». Головною темою розгляду стали актуальні питання неврології та пов’язаних з нею інших галузей медицини. Зокрема, обговорювалася проблема впливу ендокринної патології на стан нервової системи. ...