0 %

Нові підходи до корекції залізодефіцитних станів у дітей

03.10.2019

Стаття у форматі PDF

Здавалося б, про які дефіцитні стани організму можна говорити в ХХІ столітті? У продуктових магазинах полиці забиті різноманітними продуктами, в аптеках можна придбати будь-які інноваційні засоби, медицина розвивається шаленими темпами. Але деякі проблеми з давніх часів так і залишаються невирішеними та актуальними. Одна з них – ​залізодефіцит, від якого тією чи іншою мірою страждає близько 30% населення нашої планети. У цьому шаленому ритмі життя, безперервному прогресі людині дуже важко правильно харчуватися та забезпечувати свій організм усіма необхідними мікроелементами. Особливо гостро ця проблема стоїть у педіатричній практиці, адже для того, щоб дитячий організм правильно функціонував, ріс та розвився, необхідний увесь спектр поживних речовин. Зокрема, при нестачі заліза в організмі не можуть правильно відбуватися метаболічні процеси, функціонування імунної та розвиток центральної нервової системи, транспортування кисню та забезпечення енергією клітин. Саме тому так необхідно вміти завчасно розпізнавати та попереджати дефіцит заліза в організмі.

У рамках науково-практичної конференції з міжнародною участю «Інновації в дитячій гастроентерології та нутриціології в практиці дитячого та сімейного лікаря», що була присвячена пам’яті Юрія Володимировича Бєлоусова, цю тематику в своїй доповіді «Сучасні підходи до корекції дефіциту заліза у дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту» розкрив керівник відділення проблем харчування і соматичних захворювань дітей раннього віку Державної установи «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені О.М. Лук’янової НАМН України», доктор медичних наук, професор Олег Геннадійович Шадрін. Пропонуємо нашим читачам огляд цієї теми у форматі «запитання-відповідь».

? Чому іони феруму є необхідними для правильного функціонування дитячого організму?

– Залізо – ​один з найважливіших мікроелементів, необхідних для життєдіяльності людини. Також до незамінних іонів належать: хром, мідь, йод, марганець, молібден, селен та цинк, проте для жителів розвинених країн найбільш характерна саме нестача феруму. Залізо – ​основний компонент гемоглобіну та міоглобіну, що виконують транспорт кисню в організмі. Його вміст в білках має суттєве значення для забезпечення клітин енергією. Як компонент деяких ферментів (в мітохондріальному дихальному ланцюгу, цитратному циклі, синтезі ДНК) він сприяє здійсненню основних метаболічних процесів. Залізовмісні ферменти і білки залучені до найважливіших клітинних процесів розвитку мозку. 

? Наскільки поширений та чим небезпечний дефіцит заліза в організмі?

– За даними Міжнародної асоціації нутриціологів, дефіцит заліза – ​це ​найбільш поширений розлад харчування у світі. Так, близько 2 млрд людей, що становить 30% всього населення планети, та 43% дітей віком від 6 місяців до 5 років страждають на залізодефіцитну анемію (ЗДА). За результатами досліджень в Україні поширеність ЗДА у дітей становить 4,8%, поширеність латентного залізодефіциту – ​47,12%, частота неадекватного споживання заліза – ​68,29%.

Варто зазначити, що навіть легкий дефіцит заліза здатен знижувати інтелектуальний розвиток дітей раннього віку, тоді як встановлена ЗДА пов’язана з підвищеним ризиком розвитку органічних захворювань, затримкою моторного та психічного розвитку дітей, зниженням працездатності у дорослих, ускладнень вагітності та порушенням імунітету. Також довгостроковий дефіцит заліза збільшує в подальшому частоту розвитку таких патологічних станів, як депресія, тривога, шизофренія, аутизм.

? Які причини розвитку дефіциту заліза та як діагностувати цей стан?

– Найбільш поширеними причинами розвитку дефіциту заліза є недостатнє надходження цього мікроелементу з їжею, крововтрата, збільшена потреба в споживанні в період росту, порушення всмоктування (мальабсорбція), запальні захворювання шлунково-кишкового тракту.

Зараз досліджується роль впливу Helicobacter pylorі на розвиток залізодефіциту. Доведено, що ця бактерія для своєї життєдіяльності та проліферації використовує іони феруму, а також вітамін С, водночас викликаючи підвищений синтез гепсидину та появу мікроерозій. Сукупність цих факторів призводить одночасно до порушення всмоктування заліза та виснаження запасів цього мікроелементу в організмі, що при відсутності лікування викликає ЗДА (J. Stein et al., 2016).

Також з розвитком залізодефіцитних станів асоціюється целіакія – ​захворювання, що супроводжується порушенням засвоювання продуктів, які містять глютен. Ця патологія проявляється доволі неспецифічно та може навіть маніфестувати з розвитку ЗДА. Тому якщо пероральний прийом заліза неефективний, згідно з міжнародними рекомендаціями, дітям слід проводити тести на переносимість глютену. Комплексне лікування целіакії повинно включати в себе дієту, доповнену ферумвмісними засобами та продуктами.

Щодо діагностики залізодефіцитних станів, то в Україні найбільш поширеною практикою є звичайне визначення рівня гемоглобіну. Проте цей показник здатен виявити лише наявність чи відсутність анемії, без встановлення її етіології. Тому Всесвітньою організацією охорони здоров’я було запропоновано скринінгове вимірювання рівня феритину, яке на ранніх стадіях може визначити дефіцит заліза в організмі людини.

? Як найбільш ефективно лікувати та попереджати розвиток залізодефіцитних станів у дітей?

– Систематичний огляд та метааналіз 35 рандомізованих клінічних досліджень за участю 42 306 дітей у віці 4-23 місяці довів, що щоденна суплементація заліза є ефективною для зменшення ризику розвитку ЗДА, також відзначається її позитивний вплив на розумовий та фізичний розвиток (S-R. Pasricha et al., 2013). Добова потреба прийому заліза різна для різного віку. Так, у 7-12 місяців вона становить 11 мг на добу, в 1-3 роки – ​7 мг на добу, у 4-8 років – ​10 мг на добу, у 9-13 років – ​8 мг на добу.

Варто зазначити, що наявні ферумвмісні препарати для перорального прийому мають ряд недоліків: низька біодоступність (для Fe (II) – ​15%, Fe (III) – ​4-5%), потребу у застосуванні порівняно високих доз, які щонайменше в 10 разів перевищують кількість феруму, що всмоктується. Ці два фактори впливають на необхідність збільшення тривалості курсу лікування. Крім того, вони асоційовані з високою частотою виникнення побічних реакцій, серед них найчастіші – ​нудота, блювання, забарвлення зубів, печія, біль у животі, запор або пронос. При цьому застосування препаратів з Fe (II) має більшу частоту небажаних ефектів порівняно з Fe (IIІ). Поліпшити його переносимість можна шляхом прийому під час їжі, однак при цьому знижується біодоступність (P. Geisser et al., 2011).

? Які засоби слід рекомендувати для усунення та профілактики залізодефіцитних станів у дітей?

– Враховуючи всі вищевказані фактори, вченими проводився активний пошук оптимальної формули засобу, який буде характеризуватися високою біодоступністю, доброю переносимістю та комплаєнсом. І невдовзі такий пошук дав свої результати: було винайдено комплексний продукт – ​хелат бісгліцинату заліза. Хелат – ​це природний «контейнер», що складається з органічних речовин білка та амінокислот. Якщо в нього завантажити неорганічний мінерал (наприклад залізо), то останній перетвориться на напіворганічний. Саме такі комплекси беруть участь в обмінних процесах та значно легше засвоюються. Найкращим прикладом хелатів в організмі людини є гемоглобін, де мікроелементом є залізо. Водночас другою частиною засобу є гліцин, що в ЄС дозволений для застосування в продуктах харчування в якості джерела амінокислот.

У 1999 р. Управлінням по контролю за якістю харчових продуктів та лікарських засобів США цей продукт був визнаний повністю безпечним при застосуванні в якості харчового заліза. У 2003 р. Спільний комітет з питань харчових добавок Харчової організації ООН виконав оцінку застосування цього засобу в якості джерела заліза та затвердив його як безпечний. Такі ж дані були опубліковані науковою групою експертів Європейського агентства безпеки харчової продукції.

У ході досліджень у немовлят та дітей раннього віку була з’ясована біодоступність хелату бісгліцинату заліза у порівнянні з сульфатом феруму – ​вона становила відповідно 90,9% та 26,7%, тобто різниця у 3,4 рази, а це доволі суттєво. У журналі, який видає Європейське агентство безпеки харчової продукції, було опубліковано дослідження, в якому брали участь 2471 дітей віком від 6 місяців до 15 років: вони приймали цей засіб як суплементацію та фортифікацію у дозі від 2 до 120 мг елементарного заліза в день. У результаті спостерігалося достовірне підвищення рівня гемоглобіну та феритину без значущих побічних ефектів. У дітей, які приймали хелат бісгліцинату заліза в комплексному лікуванні целіакії, проводився OIAT (Oral iron absorption test). Пацієнти отримували продукт у дозі 0,5 мг/кг, внаслідок чого спостерігалося зростання рівня заліза в сироватці крові більш ніж у 3 рази.

В Україні хелат бісгліцинату заліза представлений засобом Текнофер (ТОВ «Ділео Фарма»). Він виробляється у вигляді розчину, тому Текнофер легко можуть приймати навіть немовлята та маленькі діти. Засіб рекомендований для вживання як додаткове джерело заліза для підтримки належного імунітету, розумового та фізичного розвитку дитини. Дітям 1-3 років слід приймати 2 краплі на кг на день, а дітям 4-10 років – ​2 мл на день. 1 крапля засобу містить 0,25 мг елементарного заліза, 1 мл – ​5 мг. Його перевагами є добра переносимість, а також те, що прийом їжі не впливає на його всмоктування, менша кількість побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Текнофер не містить глютену, лактози, пальмової олії, консервантів, що є дуже важливим.

Таким чином, дефіцит заліза – ​це доволі поширена патологія, яка тісно пов’язана з розладами шлунково-кишкового тракту. Водночас залізо є незамінним елементом для правильного й адекватного функціонування організму, а у дітей є необхідним компонентом розвитку всіх органів, особливо нервової системи. Звичайно, джерелом заліза в основному є харчові продукти, але правильно підібрати збалансований раціон, який би включав щоденну достатню кількість цього мікроелементу, надзвичайно складно. Варто зазначити, що корекція залізодефіцитних станів за рахунок одного лише раціону практично неможлива. Саме тому було розроблено хелат бісгліцинату заліза (Текнофер) – ​засіб, який є водночас безпечним та зручним у використанні, а також добре переноситься пацієнтами, має хороший комплаєнс та може використовуватися у дітей із супутньою патологією, оскільки не містить глютену та лактози.

Підготувала Роксоляна Денисюк

Тематичний номер «Педіатрія» №3 (50), 2019 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Педіатрія

03.10.2019 Педіатрія Пульмонологія та оториноларингологія Тактика педіатра при лікуванні дітей із гострим тонзилофарингітом

Однією з найчастіших скарг пацієнтів у практиці лікарів первинної ланки (сімейних лікарів і педіатрів) є біль у горлі на тлі гострої респіраторної інфекції (ГРІ). Сьогодні важко переоцінити актуальність проблеми ГРІ для педіатрії: з одного боку, ГРІ є найпоширенішою інфекційною патологією серед усіх вікових категорій населення, з іншого – ​інфекційні ураження дихальних шляхів найчастіше стають причиною необґрунтованого призначення антибактеріальних засобів. В еру глобальної антибіотикорезистентності лікар має застосовувати диференційований підхід до ведення пацієнтів з ГРІ та обирати терапевтичну тактику, яка буде раціональною з погляду етіологічного чинника та патогенезу захворювання....

03.10.2019 Алергія та імунологія Педіатрія Крапивница у детей: взгляд экспертов

Аллергическая патология – ​одна из самых частых причин обращения детей и их родителей за медицинской помощью. Симптомы, которые сопровождают аллергические заболевания, снижают качество жизни пациентов, а в ряде случаев препятствуют выполнению ежедневных задач и нарушают сон. ...

03.10.2019 Педіатрія Синдром Шеє: довідник лікаря

Мукополісахаридоз 1 типу – це захворювання з аутосомно-рецесивним типом успадкування, викликане дефіцитом α-L-ідуронідази, що характеризується прогресуючим перебігом з залученням у патологічний процес багатьох систем організму. Мукополісахаридоз (МПС) 1 типу поділяють на дві форми: тяжку (синдром Гурлер), симптоми якої проявляються у ранньому дитячому віці і характеризуються швидким прогресуванням неврологічної симптоматики, та ослаблену форму (синдроми Гурлер – Шеє і Шеє), що проявляється повільнішим прогресуванням захворювання з наявністю легких уражень нервової системи або без них....

03.10.2019 Педіатрія Гострий риносинусит у практиці педіатра

Гострий риносинусит (ГРС) – ​це патологія, з якою у своїй діяльності стикаються оториноларингологи, сімейні лікарі, педіатри. Збільшення поширеності захворювання спостерігається у період спалаху гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), що потребує підвищеної настороженості лікарів, особливо фахівців первинної ланки медичної допомоги....