0 %

Значення варикоцеле серед причин порушень дітородної здатності у чоловіків із безпліддям у шлюбі

07.10.2019

У статті викладено сучасні відомості про варикоцеле. Представлено результати дослідження щодо частоти цього захворювання у пацієнтів із непліддям у шлюбі як причини порушень фертильності, додаткових факторів негативного впливу на генеративну здатність за цієї патології. Запропоновано медичні заходи з профілактики репродуктивних розладів при варикоцеле.

Безпліддя в шлюбі – ​одна з найважливіших проблем охорони здоров’я суспільства [35], патологія, що має величезне не тільки медико-біологічне, а й соціальне і демографічне значення для багатьох країн світу [7, 30].

Неможливість народження дитини є одним із найдраматичніших моментів для подружжя, причиною болісних душевних переживань і важких випробувань для подружнього союзу. Дуже часто непліддя призводить до психічного та соціального дискомфорту, знижує соціальну адаптацію, професійну активність та збільшує кількість розлучень; веде до розвитку комплексу неповноцінності та психосексуальних розладів [2, 25, 34].

За умов економічної нестабільності, бойових дій, падіння народжуваності, високого рівня смертності та старіння населення проблема безплідного шлюбу набуває особливого соціального значення [8, 11, 27, 31]. Рівень непліддя в країні, що сягає 15%, є критичним і набуває державного значення, оскільки веде до погіршення демографічних показників у регіоні [35].

В Україні, згідно зі статистичними даними, демографічна ситуація з кожним роком погіршується, що є наслідком глибокої соціально-економічної кризи. Кількість подружніх пар, які б хотіли, але не можуть мати дитину, становить нині 20% [9]. Отже, проблема безплідного шлюбу є дуже важливою для нашої країни.

Сучасні фахівці стверджують, що в розвитку непліддя порушення фертильності у чоловіків і жінок відіграють приблизно однакову роль [1, 20, 26, 28]. У багатьох країнах чоловічій складовій цього патологічного процесу приділяється пильна увага [19, 22, 24, 30, 32].

До негативного впливу на генеративну здатність у чоловіків призводять різні захворювання статевих органів; ендокринні, імунні, генетичні порушення; фактори зов­нішнього середовища; нездоровий спосіб життя тощо [1, 4, 12, 19, 26, 28, 30, 32].

Однією з найбільш частих причин чоловічого непліддя, особливо в країнах Заходу, вважається варикоцеле [15, 18, 19, 22, 30, 33].

Варикоцеле – ​це варикозне розширення вен лозоподібного сплетіння калитки; патологія, при якій спостерігається зворотний кровотік по внутрішній сім’яній вені (венах), що призводить до порушення функції яєчка та його придатка. Розвиток захворювання пов’язують із відсутністю або дисфункцією венозних клапанів [18]. Інші ланки патогенезу варикоцеле й досі є предметом дискусій [17].

Варикоцеле – ​захворювання, що здебільшого має безсимптомний перебіг [13, 18], починає виявлятися у хлопчиків після 10‑11 років; у міру статевого розвитку частота його зростає і після завершення визрівання виходить на плато [18]. За даними різних літературних джерел, у загальній популяції дорослих чоловіків ця патологія діагностується у 8‑23% осіб [12, 13, 17]. Серед чоловіків із безпліддям варикоцеле зустрічається в 15‑40% випадків, що значно частіше, ніж у загальній популяції [12, 13, 19, 22]. Ще більш часто (до 70‑80%) варикоцеле спостерігається при вторинному неплідді [12, 18].

Згідно з даними клінічних спостережень, варикоцеле протягом багатьох років вважали лівобічною патологією. Її виникнення ліворуч пояснювали гіршими гемодинамічними умовами в лівій сперматичній вені в порівнянні з правою (права сперматична вена впадає безпосередньо в нижню порожнинну вену, тоді як ліва – ​в ниркову вену, ще й під прямим кутом). З появою останнім часом нових методів дослідження і зокрема ультразвукового кольорового допплерівського сканування було встановлено, що варикоцеле – ​захворювання білатеральне [21]. За даними Y. Gat, при використанні цього діагностичного методу варикоцеле праворуч виявляється у 86% чоловіків із непліддям [21]. Водночас при проведенні лише фізикального обстеження, у т. ч. із пробою Вальсальви, у 92% випадків встановити правобічне варикоцеле було неможливо [21].

Ще до недавнього часу питання про роль варикоцеле у виникненні чоловічого безпліддя було дискусійним. На сьогодні варико­целе, й особливо його безсимптомні форми, вважають причиною непліддя за наявності патологічних змін еякуляту. До того ж відмічають, що варикоцеле слід підозрювати у всіх пацієнтів із патоспер­мією, включаючи азооспермію [18]. Оскільки за допомогою огляду та пальпації вдається виявляти лише виражені зміни судин калитки, для найбільш точної діагностики рекомендують використовувати контактну скротальну термографію в поєднанні з допплерівською ультрасонографією [18, 21].

Порушення еякуляту при варикоцеле характеризуються олігозооспермією, астенозооспермією, тератозооспермією та різними комбінаціями їх поєднання; випадки азооспермії трапляються відносно рідко [3, 18]. Вираженого взаємозв’язку між ступенем розширення вен (за клінічними даними) і показниками якості сперми не спостерігається [12, 13].

Порушення сперматогенезу при варикоцеле збільшуються з віком [17, 18], що є свідченням того, що з часом зниження фертильності при варикоцеле прогресує [12, 13].

При порушенні фертильності, пов’язаної з варикоцеле, може спостерігатися також відносно низька концентрація тестостерону в крові, що вказує на зниження секреторної активності клітин Лейдіга [18]. Продукція тестостерону у чоловіків старшого віку при варикоцеле зменшується більш швидко, що може призвести до передчасної андропаузи і статевої дисфункції [18].

Патогенез чоловічого безпліддя при варикоцеле головним чином пов’язують із підвищенням інтраскротальної температури, а також із порушеннями гемодинаміки у яєчку, гонадотоксичним впливом рефлюксу метаболітів із наднирників і нирок внаслідок ретроградного кровотоку з ниркової вени у внутрішню сім’яну, надлишковим вироблянням активних радикалів кисню в спермі та зниженням антиоксидантного захисту, ауто­імунними реакціями проти сперматозоїдів і, можливо, іншими механізмами [12, 15‑17, 22, 23, 29, 33, 36].

Згідно з показниками державних статистичних звітів, в Україні розповсюдженість чоловічої складової у безплідному шлюбі у 4‑5 разів менша за жіночу [5, 7, 14]. Дані про непліддя у чоловіків в окремих регіонах країни є дуже неоднорідними та суперечливими [5, 6]. Варто зазначити, що якщо причини непліддя у жінок і шляхи їх усунення в статистичних звітах МОЗ України висвітлено достатньо детально, то інформація про причини безпліддя у чоловіків та шляхи їх подолання фактично відсутня [5, 7].

Мета дослідження – встановити частоту і значення варикоцеле як причини порушень чоловічої дітородної здатності при безплідді у шлюбі.

Матеріали та методи дослідження

Стан репродуктивного здоров’я було вивчено у 1103 чоловіків із безпліддям у шлюбі, які звернулися по медичну допомогу до Українського державного інституту репродуктології (УДІР) НМАПО імені П. Л. Шупика у 2010‑2015 роках.

Пацієнти відбиралися з 11 областей України, а також із АР Крим. Майже половина (53,9%) обстежених хворих проживали в м. Києві, в обласних центрах України мешкало 32,5%, у містах районного значення – ​8,3% і лише 5,3% чоловіків – ​у невеликих містечках або селах. Переважна більшість (89,9%) осіб мала середню спеціальну, вищу або незакінчену вищу освіту.

У 463 пар причину безпліддя раніше встановлено не було, зокрема не було визначено генеративну здатність чоловіків (І група). На нашу думку, показники фертильності в осіб цієї групи можна розцінювати як такі, що відображають стан репродуктивного здоров’я чоловіків із непліддям у шлюбі в Україні.

У 640 пар причиною безпліддя було визнано трубно-перитонеальну патологію у жінок – ​двобічну непрохідність або відсутність обох маткових труб (ІІ група). Ці подружжя було спрямовано до УДІР для лікування непліддя методом простого запліднення in vitro (IVF) в межах державної програми, яка передбачала відсутність порушень репродуктивної функції у чоловіків. Це мало бути підтверджено певним обстеженням і, зокрема, наявністю нормальних показників спермограми. Чоловіки ІІ групи здебільшого вважали себе здатними до батьківства. Особливо наполягали на цьому ті з них, у кого раніше (в теперішньому чи попередніх шлюбах) були діти або їхні дружини (партнерки) вагітніли. Проте при проведенні контрольного дослідження сперми у цих осіб часто виявлялися ті чи інші відхилення параметрів еякуляту, що спонукало до визначення стану їх репродуктивного здоров’я додатково.

Вік чоловіків І групи становив від 23 до 61 року, ІІ групи – ​від 21 до 56 років; середній вік – ​33,1 ± 0,29 і 34,1 ± 0,24 року відповідно (р>0,05).

Більшість чоловіків як І групи (75,6%), так і ІІ (70,3%) перебували у першому шлюбі. У І групі у теперішньому шлюбі частіше спостерігалося первинне безпліддя (у 79,5% випадків), тоді як вторинне – ​лише у 20,5% (р<0,05). У ІІ групі первинне і вторинне безпліддя зустрічалося з однаковою частотою, у 53,0 і 47,0% відповідно (р>0,05). Тривалість безпліддя в теперішньому шлюбі в І групі становила щонайбільше 19 років, у ІІ групі – ​17 років. У великої кількості пацієнтів (у 43,2% у І групі і у 64,3% у ІІ групі [р<0,05]) непліддя спостерігалося 4 роки і більше, тобто було таким тривалим, коли зачаття без медичної допомоги стає малоймовірним. Це було наслідком як пізніх звернень подружніх пар по медичну допомогу, так і відсутності ефекту від лікування, яке частина з них отримувала.

Для визначення стану чоловічого репродуктивного здоров’я проводилися:

  • детальний збір анамнезу у подружньої (партнерської) пари й окремо у чоловіків;
  • загальний огляд та фізикальне обстеження статевих органів чоловіків;
  • мікроскопічне дослідження еякуляту;
  • мікроскопія уретрального зіскрібку і секрету простати, бактеріологічний посів сперми та спеціальні дослідження для виявлення внутрішньоклітинних збудників – ​хламідії, уреаплазми, мікоплазми (полімеразно-ланцюгова реакція, культуральне дослідження, імунноферментний аналіз);
  • трансректальне ультразвукове дослідження (УЗД) простати, УЗД органів калитки з допплерографією її судин;
  • гормональні дослідження для визначення в сироватці крові вмісту тестостерону (вільного і загального), фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів, пролактину та естрадіолу (імуноферментний аналіз, імунохімічне дослідження з електролюмінісцентною детекцією).

Статистичну обробку результатів дослідження виконували за допомогою програми Statistica 6,0 із визначенням основних варіаційних показників: середньої величини (М), середньої похибки (m). Достовірність отриманих результатів визначали за допомогою критеріїв Стьюдента або Фішера.

Результати дослідження та їх обговорення

На основі проведеного мікроскопічного дослідження еякуляту встановлено, що порушення фертильності у чоловіків із непліддям у шлюбі в популяції країни (за результатами обстежених І групи) мають місце у 47,5% випадків [11]. Отримані дані є значно вищими за існуючі офіційні й указують на необхідність дбати про стан репродуктивного здоров’я у чоловіків на державному рівні не менш пильно, ніж у жінок.

Порушення дітородної здатності у чоловіків із безпліддям у шлюбі, причиною якого вважалася трубно-перитонеальна патологія у жінок (ІІ група), виявлено у 33,6% осіб. З одного боку цей показник вказує на низький рівень обстеження таких пацієнтів, а з іншого – ​на часті генеративні розлади у чоловіків і за умов жіночого безпліддя.

В осіб І групи варикоцеле було діаг­ностовано у 23,5% випадків. У більшості з них (94,5%) було встановлено захворювання І і ІІ ступенів, у 5,5% – ​ІІІ ступеня.

Варикоцеле як єдина патологія органів сечостатевої системи траплялась в 11,6% обстежених. У 11,9% осіб поряд із варикоцеле було діагностовано іншу патологію. У 4,3% випадків зустрічалося поєднання варикоцеле з інфекційно-запальними захворюваннями і переважно з хронічним простатитом. У 6,7% випадків поряд із варикоцеле були інші незапальні ураження – ​сперматоцеле, водянка оболонок яєчка, оперована пахвинна кила тощо. У 0,9% випадків варикоцеле поєднувалося із запальною і незапальною патологією статевих органів.

Лише у 32,1% чоловіків варикоцеле було виявлено ще до звернення до УДІР. Дві третини з них перенесли оперативне лікування варикоцеле. Проте нерідко (у 29,2% випадків) у прооперованих пацієнтів патологічний процес рецидивував. І хоча оперативне втручання є фактично єдиним методом лікування варикоцеле, слід зауважити, що навіть його успішне проведення (усунення варикозу) не завжди може позитивно впливати на стан репродуктивного здоров’я чоловіків та забезпечувати стале поліпшення показників спермограми протягом тривалого часу, тобто гарантувати відновлення фертильності.

У 67,9% обстежених варикоцеле вперше було встановлено нами на підставі характерних змін калитки, виявлених при проведенні фізикального обстеження, та/або допплерографії. Низький рівень діагностики цього захворювання до звернення до УДІР був зумовлений, з одного боку, безсимптомним або малосимптомним його перебігом, а з іншого  – дуже рідкими або неякісними профілактичними оглядами чоловіків. Підтвердженням цього є те, що лише 9,4% осіб із вперше виявленим нами варикоцеле відмічали дискомфорт та інколи несильний ниючий, тягнучий біль у ділянці калитки, що здебільшого виникав на фоні фізичного навантаження. У по­одиноких випадках пацієнтів турбувала наявність розширення вен калитки тільки як косметичний дефект. Усе це не спонукало чоловіків до звернення по медичну допомогу. Варто зазначити, що у 40,5% осіб із вперше виявленим варикоцеле профілактичний огляд із пальпацією органів калитки взагалі ніколи раніше не проводився.

Подальший аналіз показав, що у чоловіків із безплідним шлюбом в країні (за результатами спермограм осіб І групи) варикоцеле як єдине захворювання сечостатевої системи є причиною порушень репродуктивної функції у 15,0% випадків.

У 10,9% пацієнтів із непліддям у шлюбі чинником генеративних розладів виступає варикоцеле у поєднанні з інфек­ційно-запальними ураженнями урогенітальної сфери. Проведення протизапальної терапії у цих осіб призводить зазвичай до покращення показників спермограми або навіть до їх нормалізації, що свідчить про суттєвий негативний вплив на стан чоловічої фертильності не тільки варикоцеле, а й запальної патології.

Частою причиною порушень дітородної здатності у чоловіків за безпліддя у шлюбі (у 10,4% випадків) є також поєднання варикоцеле з іншими незапальними ураженнями. Однак виокремити внесок як варикоцеле, так й інших захворювань у розвиток репродуктивної неспроможності є маломожливим.

У пацієнтів із варикоцеле, а також із його поєднанням із запальною та незапальною патологією сечостатевої системи порушення фертильності здебільшого є граничного (47,5%) та субфертильного (40,0%) рівнів. Виражені зміни відмічаються у 12,5% чоловіків. Генеративні порушення мають місце в осіб як із неоперованим, так і з оперованим варикоцеле.

Таким чином, варикоцеле та його поєднання із запальними і незапальними захворюваннями урогенітальної системи є частою причиною негативного впливу на стан репродуктивного здоров’я чоловіків із непліддям у шлюбі в Україні.

У пацієнтів із безпліддям у шлюбі, причиною якого вважалася тільки труб­но-перитонеальна патологія у жінок (ІІ група), варикоцеле було визначено у 10,6% випадків. Варикоцеле як єдине ураження сечостатевої системи виявлено у 7,2% осіб, у поєднанні з іншими запальними і незапальними захворюваннями – ​у 3,4%. Варикоцеле як єдину патологію урогенітальної сфери визнано причиною зниження репродуктивного потенціалу у 15,8% чоловіків цієї групи; варикоцеле у поєднанні із запальними ураженнями – ​у 7,5%; поєднання варикоцеле із незапальною патологією – ​у 3,3%.

Отримані дані вказують на те, що за непліддя у шлюбі, причиною якого вважається тільки трубно-перитонеальна патологія у жінок, нерідко мають місце порушення чоловічої фертильності, зумовлені варикоцеле або його поєднанням з іншими захворюваннями сечостатевої системи.

У результаті проведеного дослідження було встановлено, що у чоловіків із безпліддям у шлюбі і варикоцеле (за даними І і ІІ груп) генеративні розлади трапляються лише у 74,0% випадків (підгрупа Р), тоді як у 26,0% випадків дітородна функція збережена (підгрупа N). Це спонукало нас до пошуку вірогідних додаткових причин негативного впливу на стан чоловічої фертильності при варикоцеле. Для цього в кожній із зазначених підгруп підрахували і зіставили ряд інших факторів, що могли б порушувати фертильність, а саме: наявність інфекційно-запальної та неінфекційної патології сечостатевої системи, перенесення раніше урогенітальної інфекції, вік, паління тощо.

Визначено, що у хворих на варикоцеле додатковими факторами негативного впливу на репродуктивний потенціал є інфекційно-запальні захворювання сечостатевих органів, паління, а також вік понад 40 років.

Так, у чоловіків підгрупи Р інфек­ційно-запальні ураження статевих органів (хронічний простатит, хронічний простатит і хронічний епідидиміт, тільки хронічний епідидиміт) діагностовано в 26,0% випадків; у пацієнтів із підгрупи N інфекційно-запальної патології не виявлено (p<0,05). Тютюнопаління як єдиний додатковий фактор негативного впливу на стан фертильності в підгрупі N зустрічалося у 4,3% випадків, тоді як у підгрупі Р – ​у 19,0% (p<0,05). У 18,9% осіб із підгрупи Р вік становив 42‑46 років; у 9,9% чоловіків старший вік був єдиним додатковим фактором негативного впливу на дітородну здатність; у підгрупі N обстежених віком понад 40 років не було (p<0,05).

Проведене дослідження дає підстави визначити ряд заходів щодо надання медичної допомоги цій категорії пацієнтів.

Враховуючи поширеність варикоцеле як причини розвитку інфертильності у чоловіків, а також переважно безсимптомний перебіг цього захворювання, для своєчасного його виявлення необхідно регулярно проводити планові профілактичні огляди чоловічого населення урологом починаючи з 13‑14 років.

Для збереження дітородної функції особам із варикоцеле передусім слід суворо забороняти паління.

При диспансерному нагляді за чоловіками з варикоцеле обов’язково слід звертати увагу на можливу наявність у них інфекційно-запальних захворювань статевих органів, а у разі їх виявлення – ​здійснювати відповідну терапію. Це допоможе зберегти фертильність не лише у чоловіків, а й у їхніх статевих партнерок і дружин.

Особам із варикоцеле доцільно рекомендувати (за можливості) вступ до шлюбу та народження дитини до 40 років. Перед цим бажано проводити неодноразове дослідження еякуляту, а за наявності патоспермії – ​більш детальне обстеження.

У пацієнтів із безпліддям у шлюбі та явищами патоспермії неясного генезу для діагностики (виключення) варикоцеле слід обов’язково проводити допплерометрію судин калитки.

У разі варикоцеле як єдиної або головної причини патоспермії необхідне хірургічне лікування цього захворювання. При вирішенні питання щодо доцільності хірургічного лікування варикоцеле слід за можливості усунути супутні захворювання та інші причини негативного впливу на чоловічу репродуктивну здатність. Показано також за необхідності й лікування жінки.

Висновки

В Україні варикоцеле є причиною порушень дітородної здатності у чоловіків із непліддям у шлюбі у 15,0% випадків.

У 10,9% осіб із безплідним шлюбом до генеративних розладів призводить варикоцеле в поєднанні із запальними захворюваннями урогенітальної системи; у 10,4% пацієнтів – ​варикоцеле в поєднанні з іншою незапальною патологією статевих органів.

Варикоцеле, а також його поєднання з іншими ураженнями сечостатевої системи часто спричиняє зниження репродуктивної здатності й у чоловіків із неплідним шлюбом у разі трубно-перитонеальної патології у жінок.

Додатковими факторами негативного впливу на фертильність при варикоцеле є інфекційно-запальна патологія урогенітальної сфери, паління, а також вік понад 40 років.

Запропоновано медичні заходи з профілактики порушень репродуктивного здоров’я чоловіків із варикоцеле.

Література

  1. Божедомов В. А. Андрологические аспекты организации помощи бездетным парам. – Вестник урологии. – 2015. – № 1. – С. 24‑34.
  2. Ворник Б. М. Психологические аспекты бесплодного брака. – Здоровье мужчины. – 2012. – № 4. – С. 146‑149.
  3. Гамидов С. И. и др. Современный подход к терапии мужского бесплодия у больных с варикоцеле. Терапевтический архив. – 2012. – Т. 84. – № 10. – С. 56‑61.
  4. Горпинченко И. И. Мужчина в ХХI веке. Сексологические и андрологические аспекты. – Здоровье мужчины. – 2012. – № 4. – С. 15‑18.
  5. Горпинченко И. И., Никитин О. Д. Бесплодный брак в Украине. Новые реальности. – Здоровье мужчины. – 2010. – № 3. – С. 184‑190.
  6. Горпинченко І. І. та ін. Чоловіче безпліддя в Україні: статистика та тенденції. – Здоровье мужчины.  – 2012. – № 4. – С. 132‑141.
  7. Горпинченко И. И. и др. Мужское бесплодие: этиология, патогенез, классификация, диагностика и методы лечения. – Днепр: ООО «Акцент ПП», 2016. – 344 с.
  8. Злотников А. Г. Демографические идеи и концепции. – Минск: Право и экономика, 2014. – 388 с.
  9. Копков В. С., Цанько І. І. Допоміжні репродуктивні технології у вирішенні демографічних проблем. Правові вспекти. – Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2013. – № 4 (68). – С. 55‑57.
  10. Костєв Ф.І. та ін. Стан репродуктивної функції хворих із розширенням вен сім’яного канатика. – Здоровье мужчины. – 2012. – № 3. – С. 118.
  11. Крімер Б. О. Вплив на народжуваність воєнних конфліктів останніх десятиліть у країнах Європи. – Демографія та соціальна економіка. – 2015. – № 1 (23). – С. 127‑136.
  12. Сухих Г. Т., Божедомов В. А. Мужское бесплодие. – М.: Эксмо, 2009. – 240 с.
  13. Тиктинский О. Л. и др. Андрология. – М.: Медицинское информационное агенство, 2010. – 576 с.
  14. Юзько О. М. та ін. Стан та перспективи використання допоміжних рерподуктивних технологій при лікуванні безпліддя в Україні. – Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. – 2012. – Т. II. – № 4 (6). – С. 26‑30.
  15. Agarwal A. et al. Insight into oxidative stress in varicocele-associated male infertility: part 1. Nat Rev Urol. – 2012.  – Vol. 9 (12). – P. 678‑690.
  16. Bagheri V. et al. Elevated levels of S100A12 in the seminal plasma of infertile men with varicocele. Int Urol Nephrol. – 2016. – Vol. 48(3). – P. 343‑347.
  17. Colpi G. M. et al. Нарушения артериального и венозного кровотока. Сексуальная дисфункция и варикоцеле. Клиническая андрология: под. ред. В.-Б. Шилла, Ф. Комхаира, Т. Харгрива: пер. с англ. Д. А. Бедретдиновой, Т. Н. Гармановой; под ред. О. И. Аполихина, И. И. Абдуллина. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. – С. 431‑442.
  18. Comhaire F., Mahmoud A. Варикоцеле. Клиническая андрология: под. ред. В.-Б. Шилла, Ф. Комхаира, Т. Харгрива: пер. с англ. Д. А. Бедретдиновой, Т. Н. Гармановой; под ред. О. И. Аполихина, И. И. Абдуллина. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. – С. 105‑109.
  19. Dochle G. R. et al. Мужское бесплодие: пер. К. А. Ширанов: науч. ред. А. С. Акопян. Европейская ассоциация урологов, 2011. – 68 с.
  20. Eisenberg M. L. et al. Frequency of the male infertility evaluation: data from the national survey of family growth. J Urol. – 2013. – Vol. 189(3). – P. 1030‑1034.
  21. Gat Y., Gornish M. Инструментальные методы ис­следований, цветное допплеровское сканирование и термография в диагностике рефлюкса при варикоцеле. Клиническая андрология: под. ред. В.-Б. Шилла, Ф. Комхаира, Т. Харгрива: пер. с англ. Д. А. Бедретдиновой, Т. Н. Гармановой; под ред. О. И. Аполихина, И. И. Абдуллина. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. – С. 562‑570.
  22. Hamada A. et al. Varicocele and Male Infertility. Current Concepts, Controversies and Consensus. Springer International Publishing, 2016. – 107 p.
  23. Jin G. et al. Increased Level of c-kit in Semen of Infertile Patients with Varicocele. Urol J. – 2017. – Vol. 14 (2). – P. 3023‑3027.
  24. Jungwirth A. (Chair) et al. Guidelines on Male Infertility. European Association of Urology, 2015. – 42 p.
  25. Koochaksaraei F. Y. et al. Mental Health and Its Socio-Demographic Predictors in Male Partner of Iranian Infertile Couples. Issues Ment Health Nurs. – 2016. – Vol. 37(8). – P. 563‑568.
  26. Lee L. K., Foo K. Y. Recent insights on the significance of transcriptomic and metabolomic analysis of male factor infertility. Clin Biochem. – 2014. – Vol. 47(10‑11). – P. 973‑982.
  27. Mascarenhas M. N. et al. National, Regional, and Global Trends in Infertility Prevalence Since 1990: A Systematic Analysis of 277 Health Surveys. PLoS Med. 2012. 9 (12). P. e1001356.
  28. Miyamoto T. et al. Male infertility and its causes in human. Adv Urol. 2012. ID384520. URL: http://dx.doi.org/10.1155/2012/384520.
  29. Mostafa T. et al. Seminal miRNA Relationship with Apoptotic Markers and Oxidative Stress in Infertile Men with Varicocele. Biomed Res Int. 2016. Vol. 2016. ID4302754. URL: http://dx.doi.org/10.1155/2016/4302754.
  30. Nieschlag E. Andrology: Male Reproductive Health and Dysfunction. Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 2010.  – 629 p.
  31. Polis C. B. et al. Estimating infertility prevalence in low-to-middle-income countries: an application of a current duration approach to Demographic and Health Survey data. Hum Reprod. – 2017. – Vol. 32 (5). – Р. 1064‑1074.
  32. Schill W. B., Comhaire F. H., Hargreave T. V. Андрология: определение, клинические аспекты и распространенность андрологических нарушений. Клиническая андрология: под. ред. В.-Б. Шилла, Ф. Комхаира, Т. Харгрива: пер. с англ. Д. А. Бедретдиновой, Т. Н. Гармановой; под ред. О. И. Аполихина, И. И. Абдуллина. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. – С. 19‑23.
  33. Sigman M. There is more than meets the eye with varicoceles: current and emerging concepts in pathophysiology, management, and study design. Fertil Steril. 2011. – Vol. 96 (6). – P. 1281‑1282.
  34. Wischmann T., Thorn P. Male infertility: what does it mean to men? New evidence from quantitative and qualitative studies. Reprod Biomed Online. – 2013. – Vol. 27(3). – P. 236‑243.
  35. World Report on Disability. World Health Organization, World Bank Group. Geneva, 2011. – 327 p.
  36. Zeinali M. et al. Inflammatory and anti-inflammatory cytokines in the seminal plasma of infertile men suffering from varicocele. Andrologia. – 2016. – P. 1‑4.

Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 1 (16), березень 2019 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Урологія та андрологія

18.10.2019 Кардіологія Урологія та андрологія Бета-блокатори та еректильна дисфункція – який препарат є найбезпечнішим?

Еректильна дисфункція (ЕД) зазвичай трапляється у пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), серцево-судинними (СС) факторами ризику та клінічно вираженими серцево-судинними захворюваннями (ССЗ). Переважна більшість наявних відомостей виявляє згубну роль β-блокаторів (ББ) щодо впливу на еректильну функцію. На противагу, експериментальні та клінічні дані чітко вказують на сприятливу дію на ерекцію вазодилатуючого ББ небівололу за рахунок підвищення біодоступності оксиду азоту. ...

11.10.2019 Терапія та сімейна медицина Урологія та андрологія Актуальні питання ведення неускладненої інфекції сечовивідних шляхів у практиці й викладанні сімейної медицини

Інфекція сечовивідних шляхів (ІСШ) – ​друге за поширеністю інфекційне захворювання, що уражає насамперед жінок. Неускладненою вважається проста ІСШ в осіб без анатомічних і функціональних проблем сечовидільної системи або без попередніх операцій. Вважаємо за доцільне проаналізувати основні настанови Європейського клінічного протоколу (Хорватія) з ведення неускладненої ІСШ, створеного на засадах доказовості....

11.10.2019 Урологія та андрологія Ефективність лікування рецидивуючого пієлонефриту з використанням Канефрону Н у хворих зі зниженою функцією нирок

Протягом останніх років інфекції сечової системи (ІСС) залишаються актуальною проблемою внутрішньої медицини [1]. ІСС загалом і пієлонефрит (ПН) зокрема є найпоширенішими захворюваннями в усіх країнах світу (понад 150 млн випадків на рік) і за частотою звернень по медичну допомогу в амбулаторній практиці посідають 2-ге місце серед усіх інфекцій, поступаючись лише інфекціям дихальних шляхів [2, 3]. ...

10.10.2019 Урологія та андрологія Современные инфекции мочевыводящих путей: эпоха возрождения фосфомицина

На протяжении последних нескольких десятилетий инфекции мочевыводящих путей (ИМП) представляют собой ключевую проблему здравоохранения в глобальном масштабе. Будучи одной из распространенных патологий среди заболеваний органов мочевыводящего тракта, ИМП имеют ярко выраженную тенденцию к увеличению распространенности и заболеваемости. ...