Комбінація атезолізумабу та бевацизумабу покращує загальну виживаність у пацієнтів з найпоширенішою формою раку печінки

05.02.2020

Стаття у форматі PDF

Уперше в клінічному дослідженні III фази було продемонстровано перевагу імунотерапевтичного режиму перед стандартною терапією за показниками загальної виживаності та виживаності без прогресування у пацієнтів із неоперабельною гепатоцелюлярною карциномою (ГЦК). Результати дослідження представлені на президентській сесії Конгресу ESMO Asia 2019.

22 листопада 2019 р., м. Базель, Швейцарія. Фармацевтична компанія Roche представила результати клінічного дослідження III фази IMbrave150 із вивчення комбінованого застосування атезолізумабу (Тецентрик®) та бевацизумабу (Авастин®) у пацієнтів із неоперабельною ГЦК, які раніше не отримували системної терапії. У цих дослідженнях показано статистично і клінічно значиме покращення загальної виживаності (ЗВ) та виживаності без прогресування (ВБП) у разі застосування комбінованої терапії порівняно із сорафенібом.

Комбіноване застосування атезолізумабу та бевацизумабу в дослідженні дозволило знизити ризик смерті на 42% (відношення ризиків – ​ВР – ​0,58; 95% довірчий інтервал – ​ДІ – ​0,42-0,79; p=0,0006), а також ризик прогресування захворювання або смерті на 41% (ВР 0,59; 95% ДІ 0,47-0,76; p<0,0001) порівняно із сорафенібом. Безпека комбінації відповідала відомим профілям безпеки обох препаратів окремо.

«Уперше за десять років був запропонований метод терапії, який значно покращує загальну виживаність у пацієнтів із неоперабельною гепатоцелюлярною карциномою порівняно з чинним стандартом медичної допомоги, – ​зазначив Леві Гарруей, головний медичний директор і керівник глобального підрозділу з розробки лікарських препаратів Roche. – ​Атезолізумаб у комбінації з бевацизумабом може змінити підхід до лікування цього агресивного захворювання. Ми працюємо з органами системи охорони здоров’я по всьому світу, прагнучи якомога швидше зробити цей варіант лікування доступним для пацієнтів».

Про дослідження IMbrave150

IMbrave150 – ​міжнародне відкрите багатоцентрове рандомізоване дослідження III фази за участю 501 пацієнта з неоперабельною ГЦК, які раніше не отримували системної терапії. Учасників рандомізували у співвідношенні 2:1 для застосування комбінації препаратів атезолізумаб + бевацизумаб або препарату сорафеніб. Атезолізумаб та бевацизумаб призначали в дозах 1200 мг та 15 мг/кг маси тіла відповідно внутрішньовенно у 1-й день кожного 21-денного циклу. У групі сорафенібу пацієнти приймали препарат перорально в дозі 400 мг 2 рази на день щодня протягом кожного 21-денного циклу. В обох групах лікування продовжували до появи неприйнятної токсичності або втрати клінічної користі за оцінкою дослідника. Первинними кінцевими точками були ЗВ і ВБП за оцінкою незалежного наглядового комітету (ННК) відповідно до Критеріїв оцінки відповіді солідних пухлин на лікування, версія 1.1 (RECIST v1.1). Вторинні кінцеві точки включали частоту загальної відповіді, час до прогресування захворювання і тривалість відповіді за RECIST v1.1 (за оцінкою дослідника та ННК) і ГЦК mRECIST (ННК), а також результати з боку пацієнта (включно з часом до погіршення якості життя за оцінкою пацієнта), безпеку і фармакокінетику.

Результати за первинними кінцевими точками наведені в таблиці.

Небажані події 3-4 ступеня відзначали у 57% пацієнтів, які отримували комбінацію атезолізумабу й бевацизумабу, і в 55% хворих, котрі приймали препарат порівняння. Небажані події 5 ступеня виникали у 5 і 6% пацієнтів відповідно.

Про гепатоцелюлярну карциному

Гепатоцелюлярна карцинома – ​агресивне злоякісне новоутворення з обмеженими можливостями лікування, яке є однією з основних причин онкологічної смертності у світі. Щорічно у всьому світі діагностують понад 750 тис. випадків ГЦК. У США захворюваність на рак печінки зросла з 1980 р. більш ніж у 3 рази; захворюваність на ГЦК у Європі також зростає. ГЦК розвивається переважно в осіб із цирозом печінки, зумовленим хронічним гепатитом В або С чи зловживанням алкоголем; захворювання проявляється вже на поширеній стадії. Прогноз при неоперабельній ГЦК залишається поганим, варіанти системної терапії обмежені, а однорічна виживаність становить менше 50%.

Про препарати атезолізумаб та бевацизумаб

Атезолізумаб – ​імунотерапевтичний препарат, моноклональне антитіло проти ліганду білка програмованої клітинної смерті 1 (PD-L1), який експресується на клітинах пухлини та імунних клітинах, що інфільтрують пухлину.

Зв’язуючись з PD-L1, атезолізумаб блокує його взаємодію з рецепторами PD‑1 та B7.1, що відновлює здатність Т-клітин до активації. Бевацизумаб є моноклональним антитілом проти судинного ендотеліального фактора росту (VEGF). Останній відіграє важливу роль у життєвому циклі пухлини, відповідаючи за утворення та збереження судин (ангіогенез). Бевацизумаб зв’язується з VEGF, що запобігає його взаємодії з рецепторами у кровоносних судинах і порушує кровопостачання пухлини.

Комбіноване застосування атезолізумабу та бевацизумабу є науково обґрунтованим і здатне посилювати здатність імунної системи долати широкий спектр злоякісних пухлин. Крім добре вивченого антиангіогенного ефекту, бевацизумаб шляхом інгібування VEGF-опосередкованої імуносупресії, сприяння інфільтрації пухлини Т-клітинами, а також праймування й активації Т-клітинної відповіді проти пухлинних антигенів покращує здатність атезолізумабу відновлювати протипухлинний імунітет.

Джерело: https://www.roche.com/media/releases/med-cor‑2019-11-22b.htm

Підготувала Олена Присяжнюк

Тематичний номер «Онкологія. Гематологія. Хіміотерапія» № 4 (60), 2019 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Онкологія та гематологія

18.06.2020 Онкологія та гематологія Практичний підхід до ведення онкологічних хворих під час пандемії COVID-19

Виникнення хвороби, зумовленої коронавірусом 2019 (COVID‑19), спричинило глобальну надзвичайну ситуацію в системі охорони здоров’я. У грудні 2019 р. спалах респіраторного захворювання, спричинений новим коронавірусом, вперше був виявлений у Китаї і відтоді поширився на понад 150 країн [1]. Інфекція отримала назву тяжкого гострого респіраторного синдрому коронавірусу‑2 (SARS-CoV‑2). ...

18.06.2020 Онкологія та гематологія Середньо- та довгострокові результати ендоскопічної резекції при раку стравоходу типу pT1b-SM1 та pT1b-SM2

Рак стравоходу (РС) – ​одне з 10 найпоширеніших онкологічних захворювань у світі та шоста за частотою причина смерті від раку [1]. Ендоскопічна резекція слизової оболонки (ЕМR) та ендоскопічна підслизова дисекція (ESD) є ендоскопічними техніками лікування РС, що демонструють хороші результати [3]. ...

17.06.2020 Онкологія та гематологія Токсичні ускладнення імунотерапії

Клінічні настанови Європейського товариства медичної онкології щодо діагностики, лікування та подальшого спостереження пацієнтів....

17.06.2020 Онкологія та гематологія Ельтромбопаг при мієлодиспластичному синдромі чи гострому мієлоїдному лейкозі з тяжкою тромбоцитопенією

Мієлодиспластичний синдром (МДС) і гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ) є гетерогенними групами клональних розладів кісткового мозку, що характеризуються неефективним гемопоезом і проліферацією бластів. Тромбоцитопенія часто асоційована зі значним ризиком розвитку ускладнень, в тому числі клінічно значимих кровотеч, які є предикторами ранньої смерті. Сучасні опції лікування тромбоцитопенії обмежені. Трансфузія тромбоцитів має короткотривалий терапевтичний ефект та супроводжується розвитком рефрактерності. ...