Проблеми охорони психічного здоров’я, зумовлені пандемією COVID‑19

26.06.2020

COVID‑19 – ​вірусне захворювання, яке у більшості випадків викликає лихоманку, відчуття втоми, біль у горлі, кашель, а за тяжчого перебігу – ​задишку та дихальний дистрес. Наразі також відомо, що COVID‑19 може вражати клітини за межами дихальних шляхів і спричиняти розвиток широкого спектра симптомів – ​від шлунково-кишкових (діарею, нудоту) та серцево-судинних до неврологічних і психічних.

У кількох останніх дослідженнях виявлено наявність неврологічних симптомів в осіб із коронавірусною хворобою. Зокрема, описані пацієнти з синдромом Гієна – ​Барре (гострою автоімунною полірадикулоневропатією з м’язовою слабкістю, млявими парезами, порушенням чутливості, вегетативними розладами) [4]. В інших публікаціях висвітлені випадки тяжкого енцефаліту із запаленням та набряком мозку, а також інсультів у здорових молодих людей з іншими легкими проявами коронавірусного захворювання [5‑6].

Поширеності неврологічних розладів у пацієнтів із COVID‑19 присвячені також масштабніші дослідження, проведені в уражених пандемією Китаї та Франції. Було продемонстровано, що в 36% осіб із коронавірусною інфекцією виявлені неврологічні симптоми. У більшості хворих вони були легкими, мали місце скарги на головний біль, запаморочення, рідше зустрічалися більш специфічні та тяжкі прояви, як-то втрата нюху чи смаку, м’язова слабкість, інсульти, судоми та галюцинації [3]. У разі тяжкого перебігу коронавірусної хвороби неврологічні симптоми спостерігалися в 46‑84% випадків. На додачу, були описані порушення свідомості, рухових функцій і позної регуляції, дезорієнтація, неуважність, та виявлено, що вони зберігалися після одужання [3, 7].

SARS-CoV‑2 (severe acute respiratory syndrome-related coronavirus 2) не є унікальним респіраторним вірусом, здатним уражати мозок. Грип, кір і респіраторно-синцитіальні віруси можуть, зокрема, інфікувати головний, спинний мозок, периферичну нервову систему та викликати їхнє ураження.

Протягом майже трьох десятиліть відомо, що коронавіруси HCoV є нейроінвазивними та нейротропними і можуть спричиняти надмірну активацію імунної системи, частково беручи участь в активації аутоімунних реакцій до нейронів мозку, та викликати енцефаліт у чутливих пацієнтів. Окрім того, було показано, що в мишачій центральній нервовій системі нейрони – основна мішень інфекції, яка призводила до їхньої дегенерації та наступної загибелі. Доведено, що глікопротеїн (S) вірусної поверхні є важливим фактором нейродегенеративного процесу [8].

Психічні розлади підвищують ризик інфекційних захворювань та ускладнень пневмоніями. Наразі невідомо, наскільки часто гострий респіраторний дистрес-синдром зустрічається у психічно хворих на коронавірусну інфекцію [9].

Існує занепокоєння щодо впливу психічних розладів на зростання поширення коронавірусного захворювання. Підвищену вірогідність зараження пов’язують із когнітивними порушеннями у дефектних хворих, недостатньою обізнаністю пацієнтів про ризик інфікування, нездатністю дотримуватися гігієнічних правил, браком зусиль щодо особистого захисту, а також скупченістю хворих у психіатричних відділеннях та інтернатах [10].

Після зараження і маніфестації COVID‑19, зокрема, у разі виникнення тяжкого гострого респіраторного синдрому, особи із психічними розладами стикатимуться зі значними перешкодами при отриманні доступу до своєчасних медичних послуг через дискримінацію, пов’язану із психічною хворобою в медичних установах. Наявність супутніх психічних розладів зробить лікування коронавірусу складнішим, потенційно менш ефективним і небезпечнішим для медичного персоналу [11].

Протягом багатьох років дослідники вже були обізнані про несприятливий вплив соціальної ізоляції на психічне здоров’я, частоту органних патологій, таких як ішемічна хвороба серця та інсульт, і ризик смертності. Але COVID‑19 викликав найбільшу насильницьку ізоляцію в історії людства. Тому прогнозувати, яке значення це матиме для психічного здоров’я, надзвичайно важко [12‑14]. Інститут епідеміології та охорони здоров’я Університетського коледжу Лондона (Велика Британія) повідомив про широкомасштабне британське дослідження впливу COVID‑19 на психічне здоров’я.

Пандемія COVID‑19 викликала зростання рівня тривоги й депресії у суспільстві. Особи із психічними розладами часто реагують на ситуацію хронічної фрустрації, депресивну налаштованість родичів та оточення, панічні настрої в суспільстві, що поширюються засобами масової інформації появою чи посиленням тривоги і страхів. Це може призвести до рецидивів та загострень психотичних захворювань, самоушкоджувальної та суїцидальної поведінки.

Більшість людей із розладами психіки потребують регулярних амбулаторних візитів для оцінки змін стану і призначення лікарських засобів. В умовах карантину та несвоєчасного реформування системи психіатричної допомоги такі консультації в Україні стали менш частими і доступними.

У країнах, охоплених пандемією COVID‑19, спостерігається стрімке скорочення психіатричних ліжок та обсягів психіатричної допомоги. Зокрема, кількість психіатричних ліжок у Мадриді (Іспанія) стрімко зменшилася більш ніж на 60%. У багатьох великих університетських лікарнях зачинилися стаціонарні психіатричні відділення, майже всі ліжка були звільнені для осіб із COVID‑19. Денні сервіси, реабілітаційні відділення для психіатричних хворих у громаді також закриті. Частка пацієнтів, які отримують амбулаторні психіатричні обстеження та втручання, скоротилася на 75% [15].

У Греції зменшення доступності психіатричної допомоги обтяжене додатковим тягарем проблеми із психічним здоров’ям біженців. Грецькі дослідники виявили майже в чотири рази вищий рівень психіатричних діагнозів у біженців порівняно з місцевими мешканцями [16].

Як повідомив Деніс Угрін (Королівський коледж Лондона, Велика Британія), понад 50% ліжок у психіатричних клініках Лондона у розпал епідемії залишаються порожніми, а брак контактів споживачів психіатричних послуг із лікарями компенсується стрімким розвитком телемедицини. В умовах карантину в місті зареєстроване збільшення кількості випадків знущання та насильства над дітьми у соціально дезадаптованих родинах, суїцидів та самоушкоджувальної поведінки у дітей із розладами психіки, які відчувають гострий брак підтримки з боку соціальних служб та амбулаторних програм [17].

За даними МОЗ України (на початок 2019 р.), у нашій країні працювали 58 психіатричних лікарень та 24 наркологічні стаціонарні заклади (22 диспансери зі стаціонаром і 2 лікарні) з 26 915 психіатричними ліжками та 3371 наркологічним. Середній термін перебування у психіатричному стаціонарі становив 48,7 дня, наркологічному – ​12,3. В умовах епідемії та карантину були припинені планові госпіталізації хворих, і завантаженість психіатричних ліжок зменшилася на 50‑70%. Психіатричні послуги, які надавалися амбулаторною мережею, скоротилися більш ніж на 70%. Ситуація ускладнилася другим етапом медичної реформи, реорганізацією спеціалізованих медичних закладів. За даними Асоціації психіатрів України, відповідно до обсягів наявного фінансування Національної служби здоров’я України, у психіатричних лікарнях очікується масове звільнення працівників: планується скорочення 3164 штатних посад, під загрозою втратити роботу опинилися 2446 фізичних осіб (169 лікарів-психіатрів, 188 медичних сестер, 309 молодших медичних сестер та 119 інших фахівців, серед яких психологи).

Вже зараз дитяча психіатрична допомога стала майже недоступною. Існує ризик, що частина психіатричних інвалідів опиниться на вулиці. Ще небезпечнішим є можливе зниження доступності сучасних психотропних засобів – ​як в аптечній мережі, так і тих, що пацієнти отримували безкоштовно в межах програм централізованих закупівель.

Література

  1. Zhu J., Ji P., Pang J., Zhong Z., Li H., He C. et al. Clinical characteristics of 3,062 COVID‐19 patients: a meta‐analysis // Journal of Medical Virology. – 2020.
  2. Madjid M., Safavi-Naeini P., Solomon S.D., Vardeny O. Potential effects of coronaviruses on the cardiovascular system: a review // JAMA Cardiology. – 2020.
  3. Mao L., Jin H., Wang M., Hu Y., Chen S., He Q. et al. Neurologic manifestations of hospitalized patients with coronavirus disease 2019 in Wuhan, China // JAMA Neurology. – 2020.
  4. Toscano G., Palmerini F., Ravaglia S., Ruiz L., Invernizzi P., Cuzzoni M.G. et al. Guillain–Barré Syndrome Associated with SARS-CoV‑2 // New England Journal of Medicine. – 2020.
  5. Zhou L., Zhang M., Wang J., Gao J. Sars-Cov‑2: Underestimated damage to nervous system // Travel Medicine and Infectious Disease. – 2020. – 101642‑101642.
  6. Santacroce L., Charitos I.A., Del Prete R. COVID‑19 in Italy: an overview from the first case to date // Electron J Gen Med. – 2020. – 17 (6). – ​em235.
  7. Helms J., Kremer S., Merdji H., Clere-Jehl R., Schenck M., Kummerlen C. et al. Neurologic features in severe SARS-CoV‑2 infection // New England Journal of Medicine. – 2020.
  8. Desforges M., Le Coupanec A., Brison É., Meessen-Pinard M., Talbot P.J. Neuroinvasive and neurotropic human respiratory coronaviruses: potential neurovirulent agents in humans // In Infectious Diseases and Nanomedicine I. – 2014. – ​Р. 75‑96.
  9. Seminog O.O., Goldacre M.J. Risk of pneumonia and pneumococcal disease in people with severe mental illness: English record linkage studies // Thorax. – 2013. – 68 (2). – ​Р. 171‑176.
  10. Yao H., Chen J.H., Xu Y.F. Patients with mental health disorders in the COVID‑19 epidemic // The Lancet Psychiatry. – 2020. – 7 (4). – ​e21.
  11. Sartorious N. Comorbidity of mental and physical diseases: a main challenge for medicine of the 21st century // Shanghai archives of psychiatry. – 2013. – 25 (2). – ​Р. 68.
  12. Valtorta N.K., Kanaan M., Gilbody S., Ronzi S., Hanratty B. Loneliness and social isolation as risk factors for coronary heart disease and stroke: systematic review and meta-analysis of longitudinal observational studies // Heart. – 2016. – 102 (13). – ​Р. 1009‑1016.
  13. Holt-Lunstad J., Smith T.B., Baker M., Harris T., Stephenson, D. Loneliness and social isolation as risk factors for mortality: a meta-analytic review // Perspectives on Psychological Science. – 2015. – 10 (2). – ​Р. 227‑237.
  14. Brooks S.K., Webster R.K., Smith L.E., Woodland L., Wessely S., Greenberg N., Rubin G.J. The psychological impact of quarantine and how to reduce it: rapid review of the evidence // The Lancet. – 2020.
  15. Arango C. Lessons learned from the coronavirus health crisis in Madrid, Spain: How COVID‑19 has changed our lives in the last two weeks // Biological Psychiatry. – 2020.
  16. Júnior J.G., de Sales J.P., Moreira M.M., Pinheiro W.R., Lima C.K.T., Neto M.L.R. A crisis within the crisis: The mental health situation of refugees in the world during the 2019 cjronovirus (2019-nCov) outbreak // Psychiatry Research. – 2020. – 113000.
  17. Вебінар «Досвід британських медиків у протидії COVID‑19: що спрацювало, а що ні?»; https://youtu.be/zhMQ1pIOrEQ.

Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 2 (53) 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

18.09.2021 Психіатрія Антидепресанти і рак:  що відомо про їхній зв’язок і як мінімізувати ризики?

Розповсюдженість як депресивних розладів, так і онкологічної патології має характер неінфекційної пандемії. Ці захворювання часто зустрічаються в одного пацієнта й обтяжують перебіг одне одного, тому недивно, що ефективність та безпека лікування депресії в онкохворих та осіб із групи підвищеного ризику розвитку раку є предметом пильної уваги з боку клініцистів. Які можуть бути ризики в такій ситуації та як їх мінімізувати? ...

18.09.2021 Неврологія Нейропатичний компонент хронічного болю як прояв нейроCOVID: від усвідомлення проблеми до раціональної терапії

Пандемія COVID‑19 ускладнила умови роботи лікарів і маршрути пацієнтів в усіх напрямах медицини; не є винятком і хронічні больові синдроми. За даними досліджень доковідного періоду, практично кожен п’ятий житель європейських країн мав проблеми зі здоров’ям, що супроводжувалися хронічним болем [1]....

18.09.2021 Неврологія Щоденний виклик для лікаря: імітатори інсульту та інсульт-«хамелеон»

Інсульт – це стан, який потребує ранньої діагностики та невідкладної допомоги. Докладати зусиль для встановлення точного діагнозу слід у мінімальний проміжок часу, однак часто симптоматика інсульту «маскується» під інші захворювання, що може заплутати лікаря на шляху ефективної допомоги пацієнтам. Саме тому пропонуємо до уваги читачів огляд доповіді на цю тему, яку 10 липня на Summer Stroke Summit (Stroke update‑2021) представив завідувач кафедри неврології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, доктор медичних наук, професор Сергій Петрович Московко....

18.09.2021 Неврологія Можливості застосування бетагістину в лікуванні пацієнтів із периферичним вестибулярним запамороченням

Запаморочення є однією з найпоширеніших скарг, які висувають пацієнти на прийомі в неврологів і сімейних лікарів. Однак воно є суб’єктивним відчуттям, отож у це слово різні люди можуть вкладати дуже різний зміст: від раптової загальної слабкості та передчуття ймовірної втрати свідомості до порушень рівноваги та нестійкості ходи. Водночас справжнє (системне, вестибулярне) запаморочення – вертиго – визначають як ілюзорне відчуття обертання чи руху в просторі навколишніх предметів або власного тіла; воно часто супроводжується нудотою, блюванням, порушенням рівноваги та ністагмом....