Порядок транспортування вагітних, роділь та породіль в Україні

12.09.2015

Содержание статьи:



>>__Наказ видано відповідно до Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 р. та з метою поліпшення репродуктивного здоров’я населення, якості надання медичних послуг, зниження рівня материнської і дитячої захворюваності та смертності.

I. Загальні положення

вверх

1. Цей Порядок регулює відносини між закладами охорони здоров’я (ЗОЗ), які надають акушерсько-гінекологічну медичну допомогу, та пацієнтками (вагітними, роділлями та породіллями).

2. Даний Порядок поширюється на ЗОЗ, які надають акушерсько-гінекологічну медичну допомогу.

3. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

  • виїзна акушерсько-гінекологічна бригада – мобільний структурний підрозділ перинатального центру III рівня з надання невідкладної медичної допомоги;
  • відповідальний лікар виїзної акушерсько-­гінекологічної бригади – черговий лікар виїзної акушерсько-гінекологічної бригади, спеціаліст, здатний самостійно надавати невідкладну допомогу вагітним, роділлям або породіллям, стабілізувати стан пацієнтки та забезпечувати безпечне і кваліфіковане перевезення пацієнтки до відповідного ЗОЗ;
  • заклад, який направляє пацієнтку – ЗОЗ І та ІІ рівнів, які направляють вагітну чи породіллю високого перинатального ризику до ЗОЗ вищого рівня;
  • заклад, який приймає пацієнтку – ЗОЗ, який приймає вагітну чи породіллю високого перинатального ризику з попереднього рівня надання медичної допомоги (ЗОЗ ІІІ рівня – Автономної Республіки Крим, обласні [міські: міст Києва та Севастополя] пологові будинки, перинатальні центри або інші спеціалізовані установи);
  • зворотний транспорт – транспортний засіб, призначений для перевезення вагітної, роділлі та породіллі до ЗОЗ, звідки вона була переведена (або до іншого ЗОЗ нижчого рівня), після надання спеціалізованої медичної допомоги і вирішення медичних проблем, які спричинили госпіталізацію до закладу вищого рівня;
  • консультативно-діагностичний центр (КДЦ) – координуюча установа для надання цілодобової консультативно-діагностичної допомоги спеціалістам родопомічних ЗОЗ І та ІІ рівнів, створення системи оперативного нагляду та управління клінічною ситуацією, надання своє­часної, високопрофесійної медичної допомоги лікувально-профілактичним закладам;
  • медичний транспорт – транспортний засіб, призначений для перевезення пацієнток у період вагітності та пологів, післяпологового періоду для проведення діагностичних, терапевтичних та хірургічних заходів;
  • перинатальний ризик – це ймовірність серйозних ускладнень з боку вагітної та/або плода і новонародженого як у період гестації, так і під час пологів та у післяпологовому періоді, які потенційно зумовлюють несприятливий результат вагітності;
  • транспортування пацієнтки – процес переміщення вагітної, роділлі чи породіллі високого перинатального ризику з одного ЗОЗ до іншого з використанням медичного транспорту та/або інших спеціальних засобів (ліжко, ноші на колесах, ручні ноші) у супроводі медичного персоналу.

4. Транспортування пацієнток між ЗОЗ різного рівня надання медичної допомоги має бути організованим і узгодженим ЗОЗ, який приймає, та ЗОЗ, який направляє пацієнтку.

  • МОЗ Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державнх адміністрацій визначають ЗОЗ III та II рівнів, до яких будуть транспортуватися вагітні, роділлі, породіллі та новонароджені.
  • Якщо на адміністративно-територіальній одиниці функціонує декілька ЗОЗ ІІІ рівня надання медичної допомоги різного профілю, то МОЗ Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань охорони здоров’я обласних (Київської та Севастопольської міських) державних адміністрацій визначають категорії пацієнток, яким надаватиметься медична допомога у кожному з цих ЗОЗ.
  • У структурі всіх приймаючих ЗОЗ мають функціонувати відповідні виїзні акушерсько-гінекологічні бригади, забезпечені рекомендованим обладнанням санітарного транспорту для перевезення вагітної/роділлі/породіллі (додаток 1).
  • Виїзні бригади (штатні працівники, транспортний засіб, медичне обладнання згідно з табелем оснащення) мають відноситись до ЗОЗ ІІІ рівня надання медичної допомоги, куди транспортуватимуть вагітних, роділь та породіль.
  • Закріплення виїзної бригади (штатні працівники, транспортний засіб, обладнання та оснащення) за будь-якою іншою структурною одиницею ЗОЗ не допускається.
  • Невідкладне транспортування пацієнток має забезпечуватися цілодобово.
  • Виїзна бригада повинна виїхати протягом 30 хв від моменту отримання виклику.

5. Усі ЗОЗ адміністративно-територіальної одиниці, які надають допомогу вагітним, роділлям та породіллям, повинні мати локальні протоколи з питань консультування та транспортування пацієнток, затверджені наказом керівника ЗОЗ (розроблені на підставі клінічних протоколів, медичних стандартів та настанов МОЗ України). Такі протоколи мають включати наступне.

  • У ЗОЗ, які направляють та приймають пацієнток:
    • опис організації процесу транспортування;
    • заходи початкової стабілізації стану або початкові втручання;
    • критерії оцінки якості.
  • У ЗОЗ, які приймають пацієнтку:
    • склад, оснащення і забезпечення функціо­ну­вання виїзної акушерсько-гінекологічної бригади;
    • критерії транспортабельності;
    • вимоги до надання медичної допомоги під час транспортування, у т.ч. до ЗОЗ на шляху виїзної бригади, до яких у випадку погіршення стану пацієнтки прямуватиме транспортна бригада.
  • У ЗОЗ, які направляють пацієнтку, показання до транспортування із зазначенням відповідних приймаючих закладів вищого рівня надання медичної допомоги.

6. Забезпечення процесу транспортування може бути за наявності:

  • підготовленого, кваліфікованого медичного персоналу;
  • відповідного медичного обладнання та транспортного засобу;
  • інформаційно-комунікативного забезпечення:
    • передача інформації про пацієнтку;
    • реєстрація викликів на всіх рівнях надання медичної допомоги;
  • наявність механізмів і засобів координації, оперативного зв’язку (телефонного, комп’ютерного, системи транспортної навігації) та інформованої добровільної згоди на транспортування до перинатального центру (додаток 2) і виконання необхідних діагностично-лікувальних процедур.

Родичі вагітної/роділлі/породіллі мають право на отримання повної інформації про стан її здоров’я у разі дієздатності пацієнтки і лише за її згодою. У разі недієздатності пацієнтки та відсутності родичів питання щодо транспортування вирішується консиліумом лікарів.

  • Інформація, яку необхідно повідомити пацієнтці, її родичам:
    • причини для транспортування;
    • орієнтовна тривалість перевезення;
    • спосіб транспортування;
    • прізвища медичних працівників, які будуть супроводжувати пацієнтку, місцезнаходження і найменування ЗОЗ, куди вона буде госпіталізована.

ІІ. Порядок надання консультативної допомоги

вверх

1. Консультативна допомога поділяється:

  • за строками надання – на планову та екстрену;
  • за видами надання – на очну (безпосередню) та заочну (дистанційну телефоном або по інтернету).

2. Планова консультативна допомога надається:

  • при взятті на облік вагітних високого ступеня ризику, виявленні та спостереженні їх на І і ІІ рівнях надання медичної допомоги з обов’язковим консультуванням на ІІІ рівні;
  • при стаціонарному лікуванні на ІІ рівні вагітних середнього та високого ступенів ризику в разі неможливості транспортування до ЗОЗ ІІІ рівня;
  • у будь-який момент, якщо стан здоров’я пацієнтки погіршився та/або зафіксовано перехід з групи низького ризику до групи високого ризику;
  • у разі потреби трактування наявних патологій, ускладнень, результатів обстеження та/або визначення подальшої тактики ведення вагітності, складання плану ведення пологів;
  • для завчасного визначення ЗОЗ, у якому відбуватимуться пологи.

III. Перелік критичних станів пацієнток, які підлягають терміновому консультуванню у КДЦ

вверх

1. Гострі розлади органів дихання:

  • необхідність респіраторної підтримки;
  • гострі порушення прохідності верхніх та нижніх дихальних шляхів;
  • тривала штучна вентиляція легень >12 год;
  • пневмоторакс, гідроторакс, гемоторакс;
  • астматичний статус;
  • пневмонія тяжкого перебігу з дихальною недостатністю 2-3-ї стадії та за необхідності респіраторної підтримки.

2. Розлади кровообігу:

  • гостра серцева недостатність;
  • гострі стійкі порушення ритму серця будь-якої етіології;
  • гострий коронарний синдром;
  • гострий тромбоз магістральних судин;
  • постасистолічний синдром.

3. Гостра печінкова недостатність будь-якої етіо­логії.

4. Гостра ниркова недостатність будь-якої етіо­логії.

5. Порушення функції центральної нервової системи:

  • кома будь-якої етіології;
  • судомний синдром;
  • ускладнення після проведення регіональної анестезії;
  • гострі порушення мозкового кровообігу.

6. Акушерські кровотечі, які потребують допомоги та динамічної корекції порушень фізіологічних функцій у вагітних, роділь та породіль:

  • при масивній крововтраті (> 1000 мл);
  • геморагічний шок;
  • при ускладнених оперативних втручаннях та розширенні об’єму операції;
  • ДВЗ-синдром.

7. Прееклампсія тяжкого ступеня, еклампсія.

8. HELLP-синдром.

9. Екстрагенітальна патологія у вагітних у стадії декомпенсації:

  • гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ступеня;
  • бронхіальна астма у стадії загострення;
  • епілепсія із судомним синдромом;
  • цукровий діабет у стадії декомпенсації, діабетичний кетоацидоз;
  • вроджена або набута вада серця у стадії декомпенсації;
  • кровотечі шлунково-кишкового тракту;
  • хронічні захворювання нирок у стадії декомпенсації.

10. Алергічний шок.

11. Політравма, травматичний шок.

12. Лихоманка у післяопераційному періоді, що триває > 3 діб.

13. Післяпологовий перитоніт, сепсис.

14. Вагітні та породіллі, які потребують термінового хірургічного втручання.

15. Утруднена верифікація діагнозу.

IV. Показання до екстреного дистанційного консультування в КДЦ вагітних, роділь та породіль

вверх

1. На І рівні надання медичної допомоги:

  • з багатоплідною вагітністю;
  • із загрозою передчасних пологів за наявності ризику розвитку регулярної пологової діяльності;
  • з прееклампсією;
  • з дистресом плода;
  • із затримкою внутрішньоутробного розвитку плода;
  • з кровотечею зі статевих шляхів.

2. На ІІ рівні надання медичної допомоги:

  • з багатоплідною вагітністю;
  • з артеріальною гіпертензією;
  • з прееклампсією;
  • з цукровим діабетом;
  • з анеміями тяжкого ступеня;
  • з пологами, ускладненими крововтратою > 1000 мл;
  • з гнійно-септичними ускладненнями;
  • з розривами шийки матки ІІІ ступеня та промежини ІІІ ступеня;
  • з розширенням об’єму операції під час кесаревого розтину;
  • з пологами, що тривають > 12 год (затяжні пологи);
  • з розривом або виворотом матки в пологах;
  • з будь-якими ускладненнями перебігу післяопераційного періоду після кесаревого розтину;
  • з гнійно-септичними та будь-якими іншими ускладненнями після переривання вагітності в І триместрі.

3. При організації системи дистанційного консультування необхідне:

  • оснащення відповідним технічним обладнанням;
  • забезпечення доступного телемедичного зв’язку із ЗОЗ;
  • дотримання персоналом єдиних принципів надання консультативної допомоги.

4. У період організації транспортування догляд за пацієнткою ведеться у режимі дистанційного консультування. Обов’язковою умовою є динамічне спостереження, що забезпечується регулярними повідомленнями лікаря про стан хворої телефоном або іншим телекомунікаційним засобом з інтервалами не більше 6 год, а за необхідності і частіше, до стабілізації її стану. У разі виникнення загрози для вагітної, роділлі чи породіллі до консультування приєднується анестезіолог, який має відповідну спеціалізацію.

V. Алгоритм дій лікаря-консультанта КДЦ у разі консультування телефоном лікаря I та II рівнів перинатальної допомоги

вверх

1. Лікар-консультант КДЦ здійснює збір:

  • даних про пацієнтку та інформації щодо раніше проведеного лікування:
    • даних анамнезу життя, перебігу вагітності, цього захворювання або гестаційної патології;
    • результатів клінічних, лабораторних, функціональних та інших методів обстеження пацієнтки;
    • даних щодо проведеного лікування до моменту консультації.

Зазначена інформація має бути оформлена у вигляді карти транспортування/дистанційного консультування вагітної, роділлі, породіллі (додаток 3), яка потребує консультації, що заповнюється лікарями ЗОЗ та надсилається у КДЦ будь-яким з доступних способів (факсом, електронною поштою, по скайпу або за допомогою телемедичної платформи);

  • спільне з лікарями ЗОЗ формування діагнозу; за необхідності – вирішення питання щодо транспортування пацієнтки;
  • вибір тактики надання медичної допомоги.

2. При обранні тактики медичної допомоги «лікування на місці» необхідно:

  • оцінити необхідність залучення інших фахівців ЗОЗ відповідної адміністративно-територіальної одиниці для курації, організації консиліуму за участю заступника керівника ЗОЗ з лікувальної роботи;
  • погодити лікувальні заходи: оперативне лікування (час, обсяг); медикаментозна терапія (препарати й дози); за необхідності – комплекс заходів з інтенсивної терапії;
  • вибрати час для повторної консультації, але не пізніше ніж через 6 год;
  • при повторній консультації оцінити ефективність проведеної терапії, за необхідності відкорегувати обрану тактику:
    • після закінчення дистанційної консультації внести її дані та відповідні рекомендації до карти транспортування (додаток 3);
    • за потреби у подальшому спільному веденні пацієнтки визначити час повторних консультацій.

VI. Основні функції ЗОЗ, який направляє пацієнтку

вверх

1. Cвоєчасне визначення показань до транспортування.

2. Своєчасні інформування приймаючого ЗОЗ і виклик виїзної бригади. Інформація (усна і письмова), що передається до ЗОЗ, куди переводиться пацієнтка, має бути чіткою і вичерпною.

3. Стабілізація стану пацієнтки, виконання всіх необхідних заходів до моменту приїзду виїзної бригади.

4. Оформлення перевідних документів (додаток 4):

  • повні дані анамнезу;
  • об’єктивні дані;
  • результати додаткового обстеження;
  • деталі й ефективність медичного лікування (зокрема дози і час останнього введення ліків).

5. Надання необхідної медичної допомоги персоналом виїзної бригади від моменту її приїзду.

6. Порядок взаємодії між ЗОЗ різних рівнів надання медичної допомоги:

  • у разі виникнення критичних станів у стаціонарі ЗОЗ лікуючий лікар, завідувач відділення або відповідальний черговий лікар викликає лікаря-анестезіолога;
  • терміново повідомляють керівника стаціонару ЗОЗ, головного акушера-гінеколога відповідної адміністративно-територіальної одиниці про пацієнтку, яка знаходиться в критичному стані;
  • за наявності відповідних показань до переведення жінки до ЗОЗ вищого рівня терміново інформують КДЦ та узгоджують питання лікування і транспортування (додаток 3).

7. Механізм виклику виїзної бригади може різнитися в окремих адміністративно-територіальних одиницях і має забезпечувати безпосередній контакт лікаря, який здійснює виклик, з відповідальним спеціалістом ЗОЗ III рівня, який вирішує питання транспортування і госпіталізації пацієнток.

8. Викликаючи виїзну акушерсько-гінекологічну бригаду, відповідальний лікар направляючого ЗОЗ повинен:

  • надати ЗОЗ III рівня інформацію про пацієнтку й отримати консультацію щодо діагностичних і лікувальних заходів, які потрібно виконати до приїзду виїзної бригади;
  • надати пропозиції щодо складу виїзної бригади для транспортування, необхідності додаткових медичних засобів, препаратів крові, обладнання й обсягу медичної допомоги при підготовці до самого транспортування; щодо можливого обсягу медичної допомоги під час транспортування; щодо часу доставки пацієнтки виїзною бригадою до місця;
  • факт і час виклику виїзної бригади зазначити в медичній документації (форма № 096/о «Історія пологів», затверджена наказом МОЗ України від 26.07.1999 р. № 184; форма № 117/о «Журнал реєстрації прийому викликів та їх виконання відділенням екстреної та планово-консультативної допомоги», затверджена наказом МОЗ України від 05.08.1999 р. № 197).

9. Заступник головного лікаря терміново повідомляє про критичну ситуацію головному лікарю, головним спеціалістам (акушеру-гінекологу, анестезіологу) місцевих органів з питань охорони здоров’я та скликає консиліум лікарів для визначення тактики лікування, а також організовує забезпечення необхідними лікарськими засобами, кровозамінниками та компонентами крові.

10. Лікарі направляючого ЗОЗ за рішенням консиліуму надають невідкладну медичну допомогу відповідно до клінічних протоколів діагностики і лікування та з урахуванням рекомендацій, отриманих від консультантів КДЦ під час дистанційного консультування.

11. Виїзна бригада разом зі спеціалістами направляючого ЗОЗ оцінює стан жінки, продовжує надання невідкладної медичної допомоги, визначає показання і необхідність щодо перевезення до ЗОЗ вищого рівня та готує жінку до транспортування.

12. Рішення щодо необхідності транспортування вагітної, роділлі або породіллі до ЗОЗ вищого рівня приймається консиліумом лікарів направляючого ЗОЗ та лікарями КДЦ (після узгодження із ЗОЗ вищого рівня або головним спеціалістом структурного підрозділу з питань охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій).

13. У разі виникнення раптової загрози життю пацієнтки під час її перевезення виїзна бригада доставляє її до найближчого визначеного оперативно-диспетчерською службою ЗОЗ, який може надати таку допомогу.

14. У разі неможливості транспортування пацієнтки виїзна бригада надає невідкладну медичну допомогу на місці та проводить усі заходи для стабілізації її стану.

VІІ. Клінічні аспекти транспортування вагітних, роділь та породіль

вверх

1. На етапі підготовки до транспортування та під час перевезення пацієнток необхідно здійснювати:

  • оцінку стану жінки і плода та ретельний їх моніторинг;
  • проведення необхідного медикаментозного чи хірургічного лікування;
  • дистанційне консультування в КДЦ та узгодження переведення пацієнтки до ЗОЗ вищого рівня.

2. На етапі дотранспортної підготовки необхідно:

  • оцінити загальний стан пацієнтки (свідомість, артеріальний тиск [АТ], пульс, частоту дихання, сатурацію, наявність небезпечних станів). Слід визначити додаткові параметри стану жінки, якщо цього вимагає специфіка наявної супутньої патології;
  • встановити строк вагітності та життєздатність плода. Оцінити акушерську ситуацію (перейми, структурні зміни та розкриття шийки матки, стан плодового міхура, передлегла частина плода) та вірогідність народження дитини під час транспортування. Визначити стан плода – провести кардіотокографію;
  • здійснити катетеризацію 1-2 кубітальних вен (катетер 16 G) залежно від клінічної ситуації та існуючих ризиків;
  • провести дистанційну консультацію з КДЦ, узгодити і за потреби скорегувати тактику лікування, вирішити питання щодо необхідності транспортування та залучення виїзної бригади перинатального центру для транс­портування пацієнтки (якщо цього вимагає її стан). Заповнити розділ А карти транспортування (додаток 3);
  • повідомити про рішення щодо транспортування пацієнтки районного або міського, або обласного акушера-гінеколога і ЗОЗ, з якого транспортується пацієнтка;
  • заповнити розділ А (додаток 4).

3. На етапі транспортування:

  • перевезення здійснюється спеціалізованим медичним транспортом у супроводі виїзної бригади у лежачому або зручному для жінки положенні, виходячи з її стану;
  • моніторинг загального стану жінки з урахуванням наявної супутньої патології (гемодинамічні показники: АТ, пульс, центральний венозний тиск, температура тіла, частота дихання, сатурація, імовірний об’єм крововтрати) не рідше ніж кожні 30 хв;
  • моніторинг стану плода шляхом періодичної аускультації (не рідше ніж кожні 20 хв);
  • моніторинг частоти та тривалості переймів.

4. За наявності ускладнень вагітності або супутньої екстрагенітальної патології до дій, що описані в базовій медичній допомозі, необхідно забезпечувати специфічні втручання (залежно від екстрагенітальної патології), спрямовані на стабілізацію стану жінки на етапі дотранспортної підготовки та перевезення.

5. Клінічні аспекти до транспортування.

Латентна фаза пологів при доношеній вагітності за наявності показань до транспортування до ЗОЗ ІІІ рівня (тяжка екстрагенітальна патологія тощо)

  • На етапі дотранспортної підготовки:
    • переконатися, що жінка не перебуває в активній фазі першого періоду пологів та вірогідність народження дитини під час транспортування є низькою;
    • за наявності тяжкої екстрагенітальної патології та підозри на декомпенсацію залучити фахівця відповідного профілю для більш точної оцінки стану жінки та надання медичної допомоги.
  • На етапі транспортування:
    • перевезення жінки здійснювати силами виїзної акушерсько-гінекологічної бригади із залученням (за необхідності) відповідного спеціаліста залежно від екстрагенітальної патології.

Надмірна блювота вагітних

  • На етапі дотранспортної підготовки та транспортування:
    • крапельне введення кристалоїдів (натрію хлорид 0,9 % 500 мл), швидкість введення – ­залежно від ступеня дегідратації;
    • додати будь-який з таких препаратів (у порядку перевіреної безпеки до плода): ондансетрон по 2-4 мг кожні 6-8 год або 8 мг кожні 12 год для внутрішньом’язової (в/м) ін’єкції або аміназин від 10 до 25 мг кожні 4-6 год в/м, або від 50 до 100 мг кожні 4-6 год per rectum, або прометазин від 12,5 до 25 мг кожні 4-6 год в/м, або метоклопрамід від 5 до 10 мг кожні 8 год в/м.

Прееклампсія, еклампсія

  • На етапі дотранспортної підготовки та транс­портування:
    • антигіпертензивна терапія;
    • помірна гіпертензія (АТ 140-159/90-109 мм рт. ст.):
      • у жінок без супутніх захворювань слід підтримувати систолічний АТ (САТ) на рівні 130-155 мм рт. ст. та діастолічний АТ (ДАТ) на рівні 80-105 мм рт. ст. Нижче цих показників тиск знижувати не можна, оскільки це може супроводжуватися погіршенням матково-плацентарного кровоплину;
      • у жінок із супутніми захворюваннями слід підтримувати САТ на рівні 130-139 та ДАТ – 80-89 мм рт. ст. Нижче цих показників тиск знижувати не можна, оскільки це може супроводжуватися погіршенням матково-плацентарного кровоплину.

Гіпертонічний криз (САТ > 160 або ДАТ 110 ммрт. ст.):

  • АТ має бути знижений до показників: САТ < 160 та ДАТ < 110 мм рт. ст.;
  • препаратами першого ряду можуть бути: центральні α2-адреноагоністи, β1-селективні адреноблокатори, антагоністи кальцію;
  • антагоністи кальцію та магнезія можуть використовуватися одночасно.

Профілактика судом:

  • на етапі дотранспортної підготовки та перевезення проводиться профілактика судом у вагітних з прееклампсією помірного ступеня тяжкості та тяжкою;
  • для профілактики судом використовують розчин сульфату магнію. Стартова доза MgSO4 становить 4 г у перерахунку на суху речовину або 16 мл 25 % розчину розведеного ізотонічним розчином 34 мл натрію хлориду. Взяти 3 шприци на 20 мл і набрати у кожний по 5 мл 25 % магнезії та 10 мл фізіологічного розчину. Вводити повільно, протягом 15-20 хв, у разі еклампсії – протягом 5 хв.

Схема підтримуючої терапії: 7,5 г сульфату магнію (30 мл 25 % розчину MgSO4) вводять у флакон, що містить 220 мл 0,9 % ізотонічного розчину натрію хлориду. Отриманий 3,33 % розчин сульфату магнію вводять крапельно повільно. Швидкість введення розчину підбирають відповідно до стану вагітної, від 1 г/год (10-11 крап/хв – 33,33 мл/год) до 2 г/год (22 крап/хв – 66,66 мл/год) або 3 г/год (33 крап/хв – 100 мл/год).

Рішення щодо зміни швидкості введення сульфату магнію (підвищення або зниження дози) чи припинення магнезіальної терапії ухвалюють на підставі оцінки ознак токсичності сульфату магнію (зниження частоти дихання ≤ 14 вдих/хв або пригнічення колінних рефлексів, або появи олігурії < 50 мл/год). При передозуванні магнезії вводять антидот – 10 мл 10 % глюконату кальцію. Транспортування хворих з вираженим гіпертензивним синдромом, симптомами набряку головного мозку, порушенням зору, дихальною недостатністю, анурією проводиться виїзною реанімаційною акушерсько-­гінекологічною бригадою.

Гострий живіт в акушерстві

  • На етапі дотранспортної підготовки:
    • клініко-лабораторне обстеження в межах можливостей ЗОЗ та оцінка в динаміці;
    • при вираженій інтоксикації – крапельна інфузія кристалоїдних розчинів (0,9 % розчин NaCl, розчин Рінгера тощо). Об’єм та швидкість інфузії визначають індивідуально;
    • рішення про транспортування вагітної з гострим животом до ЗОЗ більш високого рівня допомоги приймається спільно акушером-­гінекологом та хірургом.
  • На етапі транспортування:
    • при нападах жовчно-кам’яної або ниркової коліки допустиме введення спазмолітиків; за наявності ішемії фіброматозного вузла, гострого панкреатиту – знеболення;
    • внутрішньовенна крапельна інфузія кристалоїдних розчинів (0,9 % розчин NaCl, розчин Рінгера тощо). Об’єм та швидкість інфузії визначаються індивідуально;
    • госпіталізація в хірургічний стаціонар багатопрофільного ЗОЗ.

Високий ризик передчасних пологів (передчасного розродження)

  • На етапі дотранспортної підготовки:
    • введення першої дози дексаметазону (6 мг в/м) зі схеми профілактики респіраторного дистрес-синдрому новонароджених. За наявності переймів проводиться гострий токоліз (гініпрал, ніфедипін) відповідно до додатку 5;
    • при підозрі на передчасний розрив плідних оболонок: визначення орієнтовного часу розриву плідних оболонок за даними анамнезу та огляд шийки матки у дзеркалах (для діагностики та підтвердження відходження навколоплідних вод). Призначення першого етапу антибіотикопрофілактики згідно з настановами, проте за 4-6 год до передбаченого розродження.
  • На етапі транспортування продовжується токолітична терапія (додаток 5).

Травма вагітної

  • На етапі дотранспортної підготовки:
    • травмована вагітна потребує невідкладної госпіталізації в реанімаційне відділення ЗОЗ ІІІ рівня для ретельного моніторингу, з викликом виїзної бригади на місце;
    • пацієнтки (особливо після 20 тиж вагітності) за можливості не повинні перебувати в горизонтальному положенні лежачи на спині. Під правий бік таза жінки слід помістити 15-градусний клин для створення лівого бокового нахилу (профілактика синдрому нижньої порожнистої вени);
    • якщо стан матері стабілізовано, а стан плода залишається незадовільним, розродження проводиться тільки якщо плід життєздатного гестаційного віку, є необхідні навички у медичного персоналу та ресурси для проведення розродження. Якщо строк вагітності невизначений, слід провести термінове УЗД разом з консультацією лікаря акушера-гінеколога на місці;
    • у разі потреби рентгенологічного дослідження травми, його необхідно виконати незалежно від строку вагітності при екрануванні матки;
    • достовірними показниками травми матки є: нез’ясовна вагінальна кровотеча, аномалії серцевого ритму плода, шок у матері нез’ясованої етіології. Біль у животі не завжди є надійним показником маткової/плацентарної травми;
    • травмованим вагітним з Rh(D)-негативним типом крові, без попереднього титру анти-D- антитіл, необхідно призначити анти-Rh(D)- імуноглобулін у такій дозі: 250 МО у І триместрі (< 13 тиж гестації); 625 МО у ІІ та ІІІ триместрах (≥ 13 тиж), у І триместрі при багатоплідній вагітності;
    • при можливості (за наявності ресурсів) – проведення кардіотокографії. Її слід розпочинати, коли стан пацієнтки стабілізується, якщо строк вагітності ≥ 23 тиж. Дані кардіотокографії повинні реєструватися протягом 10 хв/год.

Критичні стани, за яких транспортування недоцільне або тимчасово неможливе

  • З боку вагітної, роділлі, породіллі:
    • термінальний стан;
    • кінець першого або другий період пологів;
    • шокові стани (до стабілізації стану);
    • еклампсія;
    • кровотеча під час вагітності, що потребує термінового розродження;
    • неконтрольована кровотеча зі статевих шляхів під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді;
    • судомний синдром.
  • З боку плода:
    • строк гестації новонародженого < 24 тиж або маса тіла < 500 г (за умови відсутності затримки розвитку плода);
    • вади розвитку, які не підлягають хірургічній корекції або несумісні з життям.
  • Загальні (тимчасові):
    • небезпечні для транспортування погодні умови;
    • відмова жінки, її родичів або батька дитини від транспортування. У цьому випадку, виходячи з інтересів пацієнтки, рішення щодо транспортування ухвалює консиліум у складі завідувача відділення направляючого ЗОЗ, лікуючого лікаря, лікаря (-ів) виїзної бригади і представника направляючого ЗОЗ (за потреби).

VIII. Основні функції медичного персоналу ЗОЗ, який приймає вагітну, роділлю та породіллю

вверх

1. Готовність до надання невідкладної медичної допомоги.

2. Консультування медичного персоналу направляючого ЗОЗ щодо надання медичної допомоги пацієнтці до приїзду виїзної бригади.

3. Своєчасне і безпечне транспортування пацієнтки.

4. Підтримання зв’язку та інформування персоналу направляючого ЗОЗ про стан вагітної.

5. Заходи щодо стабілізації стану пацієнтки:

  • після прибуття на місце лікар-консультант оцінює стан жінки і приймає рішення стосовно подальших дій;
  • якщо пацієнтка не потребує переведення до ЗОЗ вищого рівня, консультанти КДЦ узгоджують тактику подальшого ведення вагітної із завідувачем відділення, залишаючи запис у формі № 096/о «Історія пологів», затвердженій наказом МОЗ України від 26.07.1999 р. № 184, або у формі 003/о «Медична карта стаціонарного хворого», затвердженій наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110, зареєстрованим у Мінюсті України 28.04.2012 р. за № 661/20974;
  • якщо стан пацієнтки тяжкий і потребує невідкладного медичного втручання, консультанти КДЦ проводять необхідні заходи щодо стабілізації її стану або оперативне втручання відповідно до клінічних протоколів;
  • після стабілізації стану хворої питання щодо можливості її транспортування до ЗОЗ вищого рівня вирішується консиліумом;
  • транспортування жінки проводиться за її інформованою письмовою згодою або за згодою її родичів, в окремих критичних випадках – за рішенням консиліуму;
  • жінку, яка не потребує підтримання життєвих функцій, транспортують силами направляючого ЗОЗ у супроводі медичного персоналу за наявності:
    • медичного транспортного засобу;
    • обладнання для надання реанімаційної допомоги під час транспортування;
    • навичок у супровідного медичного персоналу з надання реанімаційної допомоги.

6. Будь-який перинатальний трансфер узгоджується між відповідальними особами направляючого і приймаючого ЗОЗ.

У черговій виїзній бригаді необхідно визначити відповідального лікаря, на якого покладатимуться обов’язки ухвалення рішень щодо медичного лікування, а також моніторингу пацієнтки.

Лікарі, які направляють та приймають пацієнтку, є однаково відповідальними за неї під час її транспортування.

  • Лікар-консультант контролює:
    • збереження і справність медичного обладнання в транспортному засобі;
    • складання списку, наявність і збереження лікарських засобів, необхідних для надання невідкладної медичної допомоги пацієнтці.
  • Медична сестра контролює:
    • наявність необхідних лікарських засобів, їх поповнення;
    • обробку транспортного засобу (наприклад транспортного інкубатора) після перевезення пацієнтки;
    • допомагає лікарю-консультанту провести необхідні процедури і/або маніпуляції при підготовці хворої до і під час перевезення, забезпечує догляд за нею.
  • Лікар-консультант та/або анестезіолог (акушерка, медична сестра) заповнюють та кон­тро­люють ведення медичної документації і достовірність інформації, що вноситься.
  • Санітар-водій контролює:
    • справність транспортного засобу, його системи обігріву/кондиціонування;
    • підтримання чистоти і порядку транспортного засобу;
    • наявність кисневих балонів та їх заправку;
    • допомагає перенести/перевезти пацієнтку до або з транспортного засобу.

Рекомендоване оснащення санітарного транс­порту для перевезення вагітної/роділлі/породіллі наведено в додатку 1.

7. Заходи після повернення виїзної бригади до приймаючого ЗОЗ III рівня:

  • персонал відділення інтенсивної терапії приймаючого ЗОЗ має бути попередженим про проблеми, які виникли і не були вирішені під час транспортування, і готовим до їх вирішення;
  • лікар виїзної бригади повинен повідомити медичний персонал відділення про анамнез, особливості клінічного стану пацієнтки, а також деталі проведених діагностичних і лікувальних заходів;
  • після завершення транспортування слід повернути все обладнання у стан функціональної готовності, а також відновити комплект витратних матеріалів.

8. Управління якістю системи транспортування.

  • Стандартизація процедур (використання протоколів, контрольних переліків обладнання, ліків і витратних матеріалів тощо).
  • Оцінка ефективності та аудит:
    • частота ускладнень і летальність під час транс­портування;
    • відсоткова кількість випадків з потребою реанімаційних заходів або додаткових інвазійних і/або медикаментозних втручань під час транс­портування;
    • середній проміжок часу між отриманням виклику і виїздом виїзної бригади;
    • середній проміжок часу між часом прибуття виїзної бригади до направляючого ЗОЗ і початком транспортування;
    • відсоток транспортованих пацієнток від загальної кількості викликів;
    • середній вік транспортованих жінок на момент госпіталізації до ЗОЗ ІІІ рівня;
    • захворюваність, добова і загальна летальність транспортованих осіб.

IX. Дії персоналу виїзної акушерсько-гінекологічної бригади під час транспортування вагітної, роділлі та породіллі

вверх

1. Умови, за яких здійснюється транспортування:

  • використання належного спеціального медичного транспорту й обладнання; підтримання обладнання у робочому стані;
  • створення термонейтрального середовища;
  • надійна фіксація зондів, катетерів, інтубаційних трубок, датчиків тощо;
  • відміна ентерального харчування на час транс­портування з відповідним забезпеченням парентерального введення рідини;
  • візуальне спостереження за станом пацієнтки, моніторний контроль стану життєво важливих функцій (не використовувати рутинний сечовий катетер) і підтримання прийнятних показників життєво важливих функцій;
  • періодична оцінка і вимірювання таких показників, як: АТ, діурез, наявність самостійного дихання, правильність функціонування всіх моніторів і приладів, параметри дихальної підтримки, потік кисню, ЕКГ, стан носових канюль, катетерів, інфузійних трубок, ділянок інфузії (периферичного катетера).

2. Показники, що фіксуються в інформації щодо транспортування/дистанційного консультування вагітної, роділлі, породіллі (додаток 4) кожні 15 хв: температура тіла, SрО2, частота серцевих скорочень, наявність самостійного дихання, параметри дихальної підтримки.

3. Показники, що записуються, вимірюються і фіксуються у транспортній формі кожні 60 хв:

  • рівень АТ;
  • об’єм рідини, введеної внутрішньовенно, діурез;
  • усі додаткові діагностично-лікувальні втручання, які здійснювалися протягом транспортування;
  • показники дихальної апаратури (якщо використовується постійний позитивний тиск наприкінці видиху в дихальних шляхах, штучна вентиляція легенів (СРАР/ШВЛ);
  • показники життєво важливих функцій, параметрів кисневої терапії та дихальної підтримки, а також усіх діагностичних і лікувальних заходів;
  • проведення заходів щодо стабілізації стану або усунення ускладнень (після зупинки транспортного засобу) у разі погіршення стану пацієнтки або виникнення ускладнень під час транспортування.

4. Постійна готовність медичного персоналу надати невідкладну і реанімаційну допомогу, негайне інформування приймаючого ЗОЗ про можливі проблеми, які виникли під час транс­портування.

X. Дії персоналу виїзної акушерсько-гінекологічної бригади при погіршанні стану пацієнтки під час транспортування

вверх

1. Повідомити про погіршання стану пацієнтки та проконсультуватися з медичними працівниками приймаючого ЗОЗ.

2. Зупинити машину та провести невідкладну клінічну оцінку всіх життєво важливих функцій пацієнтки та правильність функціонування апаратів і моніторів.

3. Діяти відповідно до алгоритму реанімаційних дій медичного персоналу у разі зупинки серця під час транспортування.

4. Надавати перевагу виконанню процедур у належних умовах найближчого ЗОЗ.

XI. Оцінка якості транспортування вагітної, роділлі, породіллі

вверх

1. Для оцінки якості транспортування використовуються індикатори якості медичної допомоги при транспортуванні вагітної, роділлі, породіллі (додаток 6), які є інструментами клінічного аудиту та моніторингу якості надання медичної допомоги при проведенні внутрішнього і зовнішнього аудиту.

2. Індикатори розраховуються щонайменше 1 раз на 6 міс з обов’язковим подальшим обговоренням отриманих результатів як на І, II рівнях ЗОЗ, так і на III рівні надання медичної допомоги за умови обов’язкової присутності представників всіх ЗОЗ – учасників процесу транспортування пацієнток.

3. Для оцінки якості транспортування вагітної, роділлі, породіллі, а також для прийняття відповідних рішень може проводитися періодичне анкетування як медичних працівників ЗОЗ (учасників процесу транспортування), так і супроводжуючих осіб (додаток 7).

Додаток 1

вверх

Рекомендоване обладнання санітарного транспортудля транспортування вагітної, роділлі, породіллі

Обладнання повинно бути в робочому стані та готове до використання. Медичний персонал має знати, де розташоване основне обладнання та комплекти для надання невідкладної медичної допомоги.

1. Обладнання для дихальної підтримки та оксигенотерапії:

  • Кисневий (-і) балон (-и) із запасом кисню мінімум на 2 год або транспортний кисневий концентратор.
  • Реанімаційний мішок для дорослих з лицевими масками різних розмірів.
  • Набір інтубаційних трубок і провідників до них.
  • Ротовий повітровід.
  • Ларингеальна маска.
  • Ларингоскоп з набором клинків.
  • Щипці Мегіла.
  • Назальні канюлі та/або маски для оксигенотерапії.
  • Транспортний апарат для ШВЛ.
  • Відсмоктувач портативний електричний.
  • Відсмоктувач портативний з механічним приводом.
  • Катетери для санації трахеобронхіального дерева та ротоглотки.

2. Додаткове обладнання для серцево-легеневої та церебральної реанімації:

  • Дефібрилятор.
  • Медичні препарати для проведення серцево-легеневої та церебральної реанімації.
  • Набір для катетеризації центральних вен.

3. Медичне обладнання для спостереження за станом життєво важливих функцій:

  • Кардіотокограф.
  • Портативний поліфункціональний монітор (частота дихання, SрО2, частота серцевих скорочень, ЕКГ, неінвазійне/інвазійне вимірювання АТ) з візуальними і слуховими сигналами тривоги.
  • Глюкометр або тест-смужки.

4. Акушерський набір:

  • Набір для пологів.
  • Акушерський стетоскоп.

5. Інфузійні розчини та медичне обладнання для їх введення:

  • Колоїди – 1000 мл.
  • Кристалоїди – 3000 мл.
  • Гідрокарбонат натрію 4 % – 250 мл.
  • Глюкоза 5 % – 500 мл.
  • Глюкоза 10 % – 500 мл.
  • Внутрішньовенні катетери ≤ 18 G (по 2 кожного розміру).
  • Шприцевий дозатор (перфузор) і стерильні продовжувачі до нього.
  • Шприци (50 мл, 20 мл, 10 мл, 5 мл, 2 мл).

6. Лікарські засоби для боротьби з коагулопатією:

  • Рекомбінантний VIIa фактор.
  • Концентрат протромбінового комплексу.
  • Транексамова кислота.
  • Етамзилат натрію.

7. Лікарські засоби:

  • Антиконвульсанти (діазепам, тіопентал натрію, магнію сульфат).
  • Утеротоніки (окситоцин, карбетоцин).
  • Діуретики (фуросемід, трифас).
  • Гіпотензивні препарати (ніфедипін, ебрантил, лабеталол).
  • Вазопресорні засоби (адреналін, дофамін, добутамін).
  • Анальгетики (наркотичні та ненаркотичні).
  • Антигістамінні засоби.
  • Серцево-судинні засоби (атропін, лідокаїн, аміодарон).
  • Антибіотики (цефалоспорини, аміноглікозиди, макроліди).
  • Міорелаксанти.

8. Витратні матеріали:

  • Бікс зі стерильними халатами і пелюшками.
  • Бікс зі стерильним матеріалом (серветки, вата тощо).
  • Бинти.
  • Стерильні пінцет, затискач, ножиці.
  • Джгут.
  • Шлункові зонди.
  • Сечові катетери.
  • Лейкопластир.
  • Стерильні та одноразові гумові рукавички.
  • Стетоскоп.
  • Антисептик для обробки рук.
  • Етиловий спирт.
  • Флакони з дистильованою водою, фурациліном.
  • Резервні датчики (електроди) для моніторів.
  • Додаткове джерело світла.

Додаток 2

вверх

Інформована добровільна згодана транспортування до перинатального центрувагітної, роділлі, породіллі до ЗОЗ ІІІ рівня надання медичної допомоги

Інформована добровільна згода на транспортування до перинатального центру вагітної, роділлі, породіллі до ЗОЗ ІІІ рівня надання медичної допомоги

Додаток 3

вверх

Карта транспортування/дистанційного консультуваннявагітної, роділлі, породіллі

12-27_Nakaz_N51_MAZZH_dd-3a

12-27_Nakaz_N51_MAZZH_dd-3b

12-27_Nakaz_N51_MAZZH_dd-3c

Додаток 4

вверх

Інформація щодо транспортування/дистанційного консультуваннявагітної, роділлі, породіллі

Інформація щодо транспортування/дистанційного консультування вагітної, роділлі, породіллі

Інформація щодо транспортування/дистанційного консультування вагітної, роділлі, породіллі

Зворотний бік Інформації щодо транспортування/дистанційного консультування вагітної, роділлі, породіллі

1.Карта транспортування/дистанційного консультування вагітної, роділлі, породіллі складається з трьох частин:

Розділ А. Витяг з історії пологів/індивідуальної карти вагітної;

Розділ Б. Допомога, яка надана спеціалістами виїзної бригади;

Розділ В. Допомога під час транспортування.

2.Розділ А «Витяг з історії пологів/індивідуальної карти вагітної» заповнюється лікарями ЗОЗ, який потребує консультації, у двох примірниках, з яких один направляється до КДЦ.

У разі планової дистанційної консультації заповнений примірник надсилається до КДЦ заздалегідь.

Інший заповнений примірник залишається в історії пологів/індивідуальній карті вагітної.

Якщо в процесі консультування було прийнято рішення щодо надання медичної допомоги пацієнтці на місці і потреби у транспортуванні немає, лікар ЗОЗ І, ІІ рівнів:

  • отримує заповнений консультантами КДЦ бланк «Рекомендації консультантів КДЦ», що надсилається до ЗОЗ, який потребує консультативної допомоги, будь-яким доступним способом: факсом або електронною поштою, або по скайпу, або через телемедичну платформу;
  • додає отримані «Рекомендації консультантів КДЦ» до історії пологів/індивідуальної карти вагітної разом з іншим примірником.

Якщо в процесі консультування було прийнято рішення про транспортування вагітної, роділлі або породіллі до ЗОЗ ІІІ рівня, розділ А «Витяг з історії пологів/індивідуальної карти вагітної» повинен бути підготовлений у двох примірниках до прибуття виїзної транспортної акушерської бригади. Один примірник відправляють до ЗОЗ ІІІ рівня (віддають працівникам виїзної бригади), інший – залишається в історії пологів/індивідуальній карті вагітної.

3.Розділ Б «Допомога, яка надана спеціалістами виїзної бригади» заповнюється працівниками виїзної транспортної акушерської бригади у двох примірниках, де описуються заходи, які були проведені після прибуття на місце надання медичної допомоги, та їх результат.

Один екземпляр залишається у ЗОЗ, який викликав консультантів, інший – забирає виїзна бригада.

4. Розділ В «Допомога під час транспортування» заповнюється консультантами виїзної бригади, де висвітлюються стан пацієнтки в динаміці, ті заходи, які проводились протягом періоду транспортування вагітної, роділлі, породіллі до ЗОЗ ІІІ рівня, та їх результат.

Додаток 5

вверх

Токолітична терапія на етапі дотранспортної підготовки та транспортування

Препарат

Схема використання

Гексопреналіну сульфат

Гострий токоліз: болюсне в/в введення 10 мкг препарату в 10 мл ізотонічного розчину протягом 5-10 хв.

Підтримуюча терапія: 2 ампули по 25 мкг розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину NaCl. Приготований розчин вводять в/в крапельно зі швидкістю 50-60 крап/хв (тобто 0,3 мкг/хв) під контролем пульсу жінки

Ніфедипін

Наразі у світі не існує консенсусу щодо оптимального режиму використання ніфедипіну для токолізу. Найбільш вживаними є такі схеми:

  • 10 мг сублінгвально кожні 15 хв упродовж 1-ї години до припинення переймів, потім призначають 20 мг 3 рази на добу;
  • 20 мг перорально, потім по 20 мг 3-4 рази на добу протягом 48 год. Максимальна доза – 60-80 мг/доб;
  • 20 мг перорально, далі (якщо скорочення матки зберігаються) – через 30 хв 20 мг повторно, потім по 20 мг кожні 6 год протягом 48 год за показаннями. Максимальна доза – 160 мг/доб

Індометацин

Гострий токоліз: починаючи з 50-100 мг ректально або per os, потім по 50 мг кожні 6 год (1-ша доба).

Підтримуюча терапія: по 50 мг 3 рази на добу (2-га доба)


Додаток 6

вверх

Індикатори якості медичної допомоги при транспортуванні вагітної, роділлі, породіллі

№з/п

Індикатор

Порогові значення

Методика вимірювання

1

Частка пацієнток, до яких не було здійснено виїзду транспортної бригади щонайменше протягом 8 год після оформлення виклику

< 10 %

Кількість пацієнток, до яких не було здійснено виїзду транспортної бригади щонайменше протягом 8 год після оформлення виклику х 100/загальну кількість викликів

2

Частка транспортованих пацієнток від загальної кількості викликів

> 95 %

Кількість транспортованих пацієнток х 100/загальну кількість викликів

3

Частка пацієнток, кому була проведена відповідна стабілізація стану до приїзду виїзної акушерської бригади

> 95 %

Кількість пацієнток, які потребували транспортування та яким була проведена відповідна стабілізація стану медичними працівниками направляючого закладу, х 100/загальну кількість пацієнток, які потребували транспортування

4

Частка пацієнток, до яких було здійснено більше 1 виїзду акушерської бригади

< 1 %

Кількість пацієнток, які потребували транспортування та до яких було здійснено більше 1 виїзду виїзної бригади х 100/загальну кількість пацієнток, які потребували транспортування та до яких були здійснені виїзди

5

Середній проміжок часу між отриманням виїзною бригадою виклику та її виїздом

30 ± 5 хв

Загальна кількість хвилин між отриманням усіх викликів та виїздом бригади/загальну кількість виїздів

6

Частота потреби у реанімаційних заходах або додаткових інвазійних та/або медикаментозних втручаннях під час транспортування

< 5 %

Кількість випадків з потребою в реанімаційних заходах або додаткових інвазійних і/або медикаментозних втручаннях під час транспортування х 100/загальну кількість транспортованих пацієнток


Додаток 7

вверх

Анкета для медичних працівників ЗОЗ

Анкета для медичних працівників зоз

Анкета для працівників виїзної акушерської бригади

Анкета для працівників виїзної акушерської бригади

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Акушерство/гінекологія

01.05.2020 Акушерство/гінекологія Коронавірусна інфекція (COVID‑19) під час вагітності

Нижченаведені рекомендації надаються в якості ресурсу для медичних працівників Великої Британії; вони засновані на поєднанні фактичних даних, досвіду належної практики та експертних рекомендацій. Пріоритетними напрямками є зниження передачі COVID‑19 серед вагітних і забезпечення відповідного догляду за жінками з підозрою/підтвердженим COVID‑19. ...

01.05.2020 Акушерство/гінекологія Оптимизация медикаментозной терапии воспалительных заболеваний женской репродуктивной системы

Нарушения микробиома играют ключевую роль не только в развитии воспалительных заболеваний женских половых органов, но и в формировании иммунного ответа. Антибиотикотерапия, наряду с уменьшением хронических форм и осложнений воспалительных заболеваний женских половых органов, подавляет гуморальное звено иммунной системы. Применение иммуномодуляторов способствует процессам репарации в клетках организма. Ключевые слова: микробиоценоз урогенитального тракта, антибиотикорезистентность, иммуностимуляторы, эндометриоз, Глутоксим. ...

01.05.2020 Акушерство/гінекологія Аминогликозиды как компонент антибактериальной терапии в гинекологии

В статье изложены общие принципы антибактериальной терапии в гинекологии, приведена современная классификация антимикробных средств. Описаны фармакокинетические свойства, механизм действия, особенности применения препаратов группы аминогликозидов, лекарственные взаимодействия, принципы дозирования, диагностика и коррекция осложнений при использовании. Ключевые слова: антибактериальная терапия, антибактериальные препараты, аминогликозиды, гентамицин, амикацин, тобрамицин, сизомицин, нетилмицин....

01.05.2020 Акушерство/гінекологія Тиболон – ​сучасна терапія постменопаузального синдрому з унікальним профілем безпеки

Близько 50% жінок у перименопаузальному періоді страждають від клімактеричних розладів, пов’язаних зі зниженням продукції естрогенів та згасанням репродуктивної функції. Для компенсації дефіциту статевих гормонів зазвичай призначається менопаузальна гормональна терапія (МГТ), яка має серйозні обмеження у застосуванні. Сучасною альтернативою МГТ для корекції цих розладів, особливо у жінок з масталгією, підвищеною мамографічною щільністю молочних залоз, порушеннями лібідо, настрою та пам’яті є тканиноселективний регулятор естрогенної активності – тиболон. Ключові слова: постменопаузальний синдром, менопаузальна гормональна терапія, тканиноселективні регулятори естрогенної активності, тиболон....