Проблеми охорони психічного здоров’я, зумовлені пандемією COVID‑19

COVID‑19 – ​вірусне захворювання, що в більшості випадків спричиняє лихоманку, відчуття втоми, біль у горлі, кашель, а за тяжчого перебігу – ​задишку та дихальний дистрес. 

Наразі також відомо, що COVID‑19 може вражати клітини за межами дихальних шляхів і спричиняти розвиток широкого спектра симптомів – ​від шлунково-кишкових (діарею, нудоту) та серцево-судинних до неврологічних і психічних.

У кількох останніх дослідженнях виявлено наявність неврологічних симптомів у осіб із коронавірусною хворобою. Зокрема, описані пацієнти із синдромом Гієна – ​Барре (гострою автоімунною полірадикулоневропатією з м’язовою слабкістю, млявими парезами, порушенням чутливості, вегетативними розладами) [4]. В інших публікаціях висвітлено випадки тяжкого енцефаліту із запаленням і набряком мозку, а також інсультів у здорових молодих людей з іншими легкими проявами коронавірусного захворювання [5‑6].

Поширеності неврологічних розладів у пацієнтів із COVID‑19 присвячено також масштабніші дослідження, проведені в уражених пандемією Китаї та Франції. Було продемонстровано, що в 36% осіб із коронавірусною інфекцією виявлені неврологічні симптоми. У більшості хворих вони були легкими, мали місце скарги на головний біль, запаморочення, рідше траплялися більш специфічні та тяжкі прояви, як-от втрата нюху чи смаку, м’язова слабкість, інсульти, судоми та галюцинації [3]. У разі тяжкого перебігу коронавірусної хвороби неврологічні симптоми спостерігалися в 46‑84% випадків. На додачу були описані порушення свідомості, рухових функцій і позної регуляції, дезорієнтація, неуважність і виявлено, що вони зберігалися після одужання [3, 7].

SARS-CoV‑2 (severe acute respiratory syndrome-related coronavirus 2) не є унікальним респіраторним вірусом, здатним уражати мозок. Грип, кір і респіраторно-­синцитіальні віруси можуть, зокрема, інфікувати головний, спинний мозок, периферичну нервову систему та спричиняти їх ураження.

Протягом майже трьох десятиліть відомо, що коронавіруси HCoV є нейроінвазивними та нейротропними й можуть спричиняти надмірну активацію імунної системи, частково беручи участь в активації автоімунних реакцій до нейронів мозку, й енцефаліт у чутливих пацієнтів. Окрім того, було показано, що в мишачій цент­ральній нервовій системі нейрони – основна мішень інфекції, котра призводила до їх дегенерації та наступної загибелі. Доведено, що глікопротеїн (S) вірусної поверхні є важливим фактором нейродегенеративного процесу [8].

Психічні розлади підвищують ризик інфекційних захворювань та ускладнень пневмоніями. Наразі невідомо, наскільки часто гострий респіраторний дистрес-­синдром трапляється в психічно хворих на корона­вірусну інфекцію [9].

Існує занепокоєння щодо впливу психічних розладів на зростання поширення коронавірусного захворювання. Підвищену вірогідність зараження пов’язують із когнітивними порушеннями в дефект­них хворих, недостатньою обізнаністю пацієнтів про ризик інфікування, нездатністю дотримуватися гігієнічних правил, браком зусиль щодо особистого захисту, а також скупченістю хворих у психіатричних відділеннях та інтернатах [10].

Після зараження й маніфестації COVID‑19, зокрема в разі виникнення тяжкого гострого респіраторного синд­рому, особи з психічними розладами стикатимуться зі значними перешкодами при отриманні доступу до своєчасних медичних послуг через дискримінацію, пов’язану з психічною хворобою, в медичних установах. Наявність супутніх психічних розладів зробить лікування коронавірусу складнішим, потенційно менш ефективним і небезпечнішим для медичного персоналу [11].

Протягом багатьох років дослідники вже були обізнані про несприятливий вплив соціальної ізоляції на психічне здоров’я, частоту органних патологій, таких як ішемічна хвороба серця й інсульт, і ризик смерті. Проте COVID‑19 викликав найбільшу насильницьку ізоляцію в історії людства. Тому прогнозувати, яке значення це матиме для психічного здоров’я, ­надзвичайно важко [12‑14]. Інститут епідеміології та охорони здоров’я Університетського коледжу Лондона (Велика Британія) повідомив про широкомасштабне британське дослідження впливу COVID‑19 на психічне здоров’я.

Пандемія COVID‑19 зумовила зростання рівня тривоги й депресії в суспільстві. Особи з психічними розладами часто реагують на ситуацію хронічної фруст­рації, депресивну налаштованість родичів та оточення, панічні настрої в суспільстві, що поширюються засобами масової інформації, появою чи посиленням тривоги та страхів. Це може призвести до рецидивів і загострень психотичних захворювань, самоушкоджувальної та суїцидальної поведінки.

Більшість людей із розладами психіки потребують регулярних амбулаторних візитів для оцінки змін стану та призначення лікарських засобів. В умовах карантину та несвоєчасного реформування системи психіатричної допомоги такі консультації в Україні стали менш частими й доступними.

У країнах, охоплених пандемією COVID‑19, спостерігається стрімке скорочення психіатричних ліжок та обсягів психіатричної допомоги. Зокрема, кількість психіатричних ліжок у Мадриді (Іспанія) стрімко зменшилася більш ніж на 60%. У багатьох великих університетських лікарнях зачинилися стаціонарні психіатричні відділення, майже всі ліжка були звільнені для осіб із COVID‑19. Денні сервіси, реабілітаційні відділення для психіатричних хворих у громаді також закриті. Частка пацієнтів, які отримують амбулаторні психіатричні обстеження та втручання, скоротилася на 75% [15].
У Греції зменшення доступності психіатричної допомоги обтяжене додатковим тягарем проблеми з психічним здоров’ям біженців. Грецькі дослідники виявили майже в 4 рази вищий рівень психіатричних діагнозів у біженців порівняно з місцевими мешканцями [16].

Як повідомив Деніс Угрін (Королівський коледж Лондона, Велика Британія), понад 50% ліжок у психіатричних клініках Лондона в розпал епідемії залишаються порожніми, а брак контактів споживачів психіатричних послуг із лікарями компенсується стрімким розвитком телемедицини. В умовах карантину в місті зареєстровано збільшення кількості випадків знущання та насильства над дітьми в соціально дезадаптованих родинах, суїцидів і самоушкоджувальної поведінки в дітей із розладами психіки, котрі відчувають гострий брак підтримки з боку соціальних служб та амбулаторних програм [17].

За даними МОЗ України (на початок 2019 р.), у нашій країні працювали 58 психіатричних лікарень і 24 наркологічні стаціонарні заклади (22 диспансери зі стаціонаром і 2 лікарні) з 26 915 психіатричними ліжками та 3371 наркологічним. Середній термін перебування в психіатричному стаціонарі становив 48,7 дня, наркологічному – ​12,3. В умовах епідемії та карантину були припинені планові госпіталізації хворих і завантаженість психіатричних ліжок зменшилася на 50‑70%. Психіатричні послуги, що надавалися амбулаторною мережею, скоротилися більш ніж на 70%. Ситуація ускладнилася другим етапом медичної реформи, реорганізацією спеціалізованих медичних закладів. За даними Асоціації психіатрів України, відповідно до обсягів наявного фінансування Національної служби здоров’я України, в психіатричних лікарнях очікується масове звільнення працівників: планується скорочення 3164 штатних посад, під загрозою втратити роботу опинилися 2446 фізичних осіб (169 лікарів-психіатрів, 188 медичних сестер, 309 молодших медичних сестер і 119 інших фахівців, серед яких психологи).

Уже зараз дитяча психіатрична допомога стала майже недоступною. Існує ризик того, що частина психіатричних інвалідів опиниться на вулиці. Ще небезпечнішим є можливе зниження доступності сучасних психо­тропних засобів – ​як в аптечній мережі, так і тих, які ­пацієнти отримували безкоштовно в межах програм централізованих закупівель.

Література

1.    Zhu J., Ji P., Pang J., Zhong Z., Li H., He C. et al. Clinical characteristics of 3,062 COVID-19 patients: a meta-analysis. Journal of Medical Virology, 2020.
2.    Madjid M., Safavi-Naeini P., Solomon S., Vardeny O. Potential effects of corona­viruses on the cardiovascular system: a review. JAMA Cardio­logy, 2020.
3.    Mao L., Jin H., Wang M., Hu Y., Chen S., He Q. et al. Neurologic manifestations of hospitalized patients with coronavirus disease 2019 in Wuhan, China. JAMA Neurology, 2020.
4.    Toscano G., Palmerini F., Ravaglia S., Ruiz L., Invernizzi P., Cuzzoni M. et al. Guillain – Barré syndrome associated with SARS-CoV‑2. New England Journal of Medicine, 2020.
5.    Zhou L., Zhang M., Wang J., Gao J. SARS-CoV‑2: underestimated damage to nervous system. Travel Medicine and Infectious Disease, 2020: 101642‑101642.
6.    Santacroce L., Charitos I., Del Prete R. COVID‑19 in Italy: an overview from the first case to date. Electron J. Gen. Med. 2020; 17 (6): em235.
7.    Helms J., Kremer S., Merdji H., Clere-Jehl R., Schenck M., Kummerlen C. et al. Neurologic features in severe SARS-CoV‑2 infection. New England Journal of Medicine, 2020.
8.    Desforges M., Le Coupanec A., Brison É., Meessen-Pinard M., Talbot P. Neuroinvasive and neurotropic human respiratory coronaviruses: potential neurovirulent agents in humans // In: Infectious Diseases and Nanomedicine I. – 2014. – ​Р. 75‑96.
9.    Seminog O.O., Goldacre M.J. Risk of pneumonia and pneumococcal disease in people with severe mental illness: English record linkage studies. Thorax, 2013; 68 (2): 171‑176.
10. Yao H., Chen J., Xu Y. Patients with mental health disorders in the COVID‑19 epidemic. The Lancet Psychiatry, 2020; 7 (4): e21.
11. Sartorious N. Comorbidity of mental and physical diseases: a main challenge for medicine of the 21st century. Shanghai Archives of Psychiatry, 2013; 25 (2): 68.
12. Valtorta N., Kanaan M., Gilbody S., Ronzi S., Hanratty B. Loneliness and social isolation as risk factors for coronary heart disease and stroke: systematic review and meta-analysis of longitudinal observational studies. Heart, 2016; 102 (13): 1009‑1016.
13. Holt-Lunstad J., Smith T., Baker M., Harris T., Stephenson D. Loneliness and social isolation as risk factors for mortality: a meta-analytic review. Perspectives on Psychological Science, 2015; 10 (2): 227‑237.
14. Brooks S., Webster R., Smith L., Woodland L., Wessely S., Greenberg N., Rubin G. The psychological impact of quarantine and how to reduce it: rapid review of the evidence. The Lancet, 2020.
15. Arango C. Lessons learned from the coronavirus health crisis in Madrid,  Spain: how COVID‑19 has changed our lives in the last two weeks. Biological  Psychiatry, 2020.
16. Júnior J.G., de Sales J.P., Moreira M.M., Pinheiro W.R., Lima C.K.T., Neto M.L.R. A crisis within the crisis: the mental health situation of refugees in the world during the 2019 coronavirus (2019-nCov) outbreak. Psychiatry Research, 2020: 113000.
17.     Вебінар «Досвід британських медиків у протидії COVID‑19: що спрацювало, а що ні?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://youtu.be/zhMQ1pIOrEQ.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 11 (480), червень 2020 р.