Гострі ушкодження м’яких тканин: ефективна комбінація Фастум® гелю та Ліотон® 1000 гелю

28.10.2020

Стаття у форматі PDF

У статті висвітлено основні ланки патогенезу патологічних процесів, які супроводжують гострі ушкодження м’яких тканин, а також аспекти поєднаного застосування гепарин-вмісних та місцевих нестероїдних протизапальних препаратів у комплексному лікуванні травм опорно-рухового апарату з точки зору доказової медицини.

Ключові слова: травми, нестероїдні протизапальні препарати, кетопрофен, гепарин-вмісний препарат.

Гострі ушкодження м’яких тканин є доволі поширеною проблемою серед фізично активного населення й можуть суттєво впливати на якість життя. Зокрема, ушкодження зв’язок суглобів – ​одна з найбільш частих причин звернення пацієнтів до спеціалістів, яка складає 30-50% серед усіх травм опорно-рухового апарату й посідає друге місце після забоїв (Maffulli N. et al., 2003). Згідно з даними ­Національного інституту артриту та захворювань опорно-­рухового апарату США (National Institute of Arthritis and Musculoskeletal Disorders), розтягнення зв’язок гомілково­стопного суглоба є найбільш поширеною травмою серед населення країни. Повторні ушкодження зв’язок суглоба призводять до розвитку його хронічної нестабільності, зниження рівня фізичної активності та якості життя, збільшення частоти посттравматичного остеоартриту й, відповідно, до значних фінансових витрат – як для пацієнта, так і для системи охорони здоров’я. Лише у США розтягнення зв’язок надп’ятково-­гомілкового суглоба є причиною близько 2 млн звернень до лікарів на рік (Beynnon B.D. et al., 2001; Woods C. et al., 2003; Bahr R., 2002).

Своєчасна й адекватна допомога при травмуванні зв’язок суглобів та м’яких тканин має ключове значення для швидкого відновлення ушкоджених структур, зменшення больового синдрому та запального процесу, запобігання хронізації запалення й розвитку посттравматичої патології (зокрема, остеоартриту).

Патогенез розвитку запальних реакцій при гострих ушкодженнях м’яких тканин

Первинною реакцією організму на травмування м’яких тканин є активація запального каскаду реакцій. Незалежно від тяжкості гостра травма тією чи іншою мірою призводить до ушкодження місцевих капілярів, у результаті чого виникає оголення ендотелію судин, що призводить до активації внутрішнього каскаду згортання крові, системи комплементу і калікреїн-кінінової системи (Bernhardt D.T., 1997). У свою чергу, активація системи комплементу сприяє міграції нейтрофілів та макрофагів у місце локалізації ушкодження. Фосфоліпіди, що входять до складу мембран зруйнованих клітин, сприяють виділенню арахідонової кислоти і, як наслідок, утворенню простагландинів., які виступають ключовими факторами запалення й зумовлюють розвиток вазодилатації та виникнення гіпераналгезії. У результаті вазодилатації й підвищення судинної проникності виникає набряк, який призводить до обмеження рухливості.

Терапевтична тактика, яка застосовується при лікуванні ушкоджень м’яких тканин опорно-рухового апарату, спрямована на переривання ланцюга запального процесу й, як наслідок, редукцію больового синдрому, зменшення набряку, полегшення болю та відновлення травмованих структур. Останнім часом велика увага приділяється поєднаному застосуванню місцевих гепарин-вмісних та нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) у комплексному лікуванні ушкоджень м’яких тканин опорно-­рухового апарату.

Роль НПЗП у комплексному лікуванні гострих ушкоджень м’яких тканин

НПЗП – ​препарати вибору при гострих травмах м’яких тканин. Вони широко застосовуються в рутинній клінічній практиці, оскільки володіють як аналгезуючими, так і проти­запальними властивостями (на відміну від, наприклад, ацетамінофену, який не має протизапальних властивостей). Механізм дії НПЗП полягає у пригніченні циклооксигеназ – ​ферментів, які каталізують процес перетворення арахідонової кислоти на простагландини. Пере­ривання синтезу простагландинів призводить до зменшення процесу запалення та редукції гіпераналгезії.

Ефективність застосування НПЗП у комплексному лікуванні ушкоджень зв’язок та м’яких тканин була продемонстрована у численних сліпих подвійних плацебо-­контрольованих дослідженнях. Предметом особливої уваги на сьогодні є місцеві НПЗП, перевагою яких є відсутність системних побічних ефектів, притаманних для пероральних НПЗП при зіставній аналгезуючій та проти­запальній ефективності. Так, згідно з результатами Кокранівського огляду, при застосуванні місцевих НПЗП зменшення інтенсивності болю на принаймні 50% відзначалося у 60% учасників із хронічною м’язово-скелетною патологією (Derry S. et al., 2016), що було зіставно з ефектом, отриманим при застосуванні пероральних НПЗП. При цьому ризик шлунково-кишкової, ниркової та серцево-судинної токсичності при застосуванні місцевих НПЗП був суттєво нижчим порівняно з використанням їх пероральних форм. Застосування місцевих НПЗП сприяло безпосередньому впливу діючої речовини на вогнище запалення практично без супутнього підвищення її плазмової концентрації (Altman R., Barkin R.L., 2009).

Одним із найбільш часто застосовуваних сучасних представників НПЗП є кетопрофен. Це ​препарат групи похідних пропіонової кислоти, який має найменшу молекулярну масу порівняно з іншими представниками НПЗП. Доведено, що застосування кетопрофену приз­водить до пригнічення синтезу простагландинів, лейкотриєнів, зменшення надмірної активності брадикініну, сприя­ючи його аналгезуючій та протизапальній дії (Coaccioli  S., 2011). Крім впливу на синтез простагландинів, що притаманно всім представникам НПЗП, кетопрофен має здатність пригнічувати інтерлейкін‑8[ІЛ‑8]-­індукований хемотаксис поліморфно-ядерних лейкоцитів у вогнище запалення, тим самим суттєво зменшуючи інтенсивність запального процесу та болю, який його супроводжує (Bizzarria C. et al., 2001).

Гель – ​оптимальна форма кетопрофену для місцевого застосування

Результати Кокранівського аналізу S. Derry et al., опуб­ліковані у 2015 р., продемонстрували, що найбільш оптимальною формою кетопрофену для місцевого застосування при ушкодженні зв’язок суглобів є гель. Перевага гелю – високий ступінь проникнення крізь шкіру, що забезпечує ефективну абсорбцію діючої речовини та реа­лізацію його протизапальних властивостей у необхідній локалізації. Застосування гелю є більш гігієнічним й економічним порівняно з мазями та кремами, оскільки максимальна кількість нанесеного препарату проходить крізь шкірний бар’єр (Худобін В.Ю. та співавт., 2013). Одним із найбільш популярних та широко використовуваних препаратів кетопрофену на сучасному фармацевтичному ринку України є Фастум® гель.

Фастум® гель містить оптимальну для досягнення терапевтичного ефекту концентрацію кетопрофену – ​2,5%. Спеціально розроблена формула Фастум® гелю забезпечує максимально ефективне проникнення кетопрофену у вогнище запалення шляхом прямої дифузії. Гелева структура препарату сприяє повільному й рівномірному вивільненню кетопрофену, забезпечуючи його тривалу аналгезуючу й ефективну протизапальну дію. Крім того, Фастум® гель містить етиловий спирт, який, крім дезінфікуючої й охолоджуючої дії, сприяє додатковому глибокому проникненню кетопрофену у тканини.

Фастум® гель – ​сучасний препарат, який має відмінні органолептичні властивості. Нанесення Фастум® гелю супроводжується легким ароматом лаванди й неролі та відчуттям приємного охолодження, що, безсумнівно, є важливою складовою формування хорошого комплаєнсу.

Роль гепарин-вмісних препаратів при ушкодженнях м’яких тканин

Гостра травма завжди супроводжується порушенням місцевого кровотоку, що зумовлено як безпосереднім впливом травмувального чинника, так і стисненням судин у результаті набряку. Як наслідок, виникає порушення місцевого кровопостачання тканин, що супроводжується розвитком гіпоксії, індукує вивільнення прозапальних факторів та сповільнює процеси регенерації. Утруднення венозного відтоку та порушення судинної проникності призводять до погіршення мікроциркуляції в зоні ушкодження, що може призводити до розвитку посттравматичного тромбофлебіту або загострення патології венозної системи. З огляду на це застосування місцевих ­гепарин-вмісних препаратів у складі комплексного лікування гострих ушкоджень м’яких тканин є патогенетично обґрунтованим. Так, гепарин – ​це сульфатований глікозаміноглікан змішаної полісахаридної природи, здатний утворювати комплекси з антитромбіном III й тим самим пригнічувати вивільнення серинових протеаз у коагуляційному каскаді. Завдяки своїм антикоагулянтним властивостям гепарин сприяє зниженню в’язкості крові, покращує мікроциркуляцію й, як наслідок, чинить позитивний вплив на ендотеліальну функцію судин. Покращення місцевого кровотоку, у свою чергу, супроводжується зменшенням набряку.

Крім антикоагулянтних властивостей гепарин володіє протизапальною дією, яка зумовлена його здатністю пригнічувати активність прозапальних цитокінів (ІЛ‑1, ІЛ‑6, ІЛ‑8, ІЛ‑12, фактора некрозу пухлин) і підвищувати активність протизапальних цитокінів (зокрема, ІЛ‑10). Протизапальні властивості гепарину були продемонстровані у численних наукових дослідженнях (Mousavi S. et al., 2015).

Одним із сучасних представників місцевих препаратів гепарину на фармацевтичному ринку України є ­Ліотон® 1000 гель, застосування якого має суттєві переваги:

  • Ліотон® 1000 гель в 1 г містить 1000 ОД гепарину, що є порівняно більше, ніж в аналогічних представників місцевих гепарин-вмісних засобів. Завдяки цьому застосування Ліотон® 1000 гелю дозволяє досягти ефективної абсорбції та дифузії й, як наслідок, оптимальної місцевої концентрації препарату у тканинах (Bauer E. et al., 1990);
  • Гелева форма Ліотон® 1000 гелю завдяки своїй спиртово-водній основі сприяє ефективному проникненню діючої речовини крізь шкіру та місцевому її накопиченню, не залишаючи при цьому плям і не створюючи умов для розмноження патогенних мікроорганізмів;
  • Ліотон® 1000 гель володіє відмінними органолептичними властивостями – ​застосування препарату не супроводжується неприємними суб’єктивними відчуттями, що сприяє формуванню високого комплаєнсу;

Таким чином, Ліотон® 1000 гель – ​сучасний представник місцевих гепарин-вмісних препаратів, який завдяки своєму унікальному складу та оптимальній лікарській формі сприяє покращенню місцевого кровопостачання, зменшенню вираженості набряку й запалення, а отже, є ефективним та патогенетично виправданим при застосуванні в менеджменті ушкоджень м’яких тканин.

Поєднане застосування Фастум® гелю та Ліотон® 1000 гелю при ушкодженнях м’яких тканин

Висока ефективність та доцільність поєднаного застосування місцевих НПЗП та гепарин-вмісних препаратів при гострих ушкодженнях м’яких тканин аргументована їх мультимодальним впливом на ланки патогенезу патологічного процесу.

Так, ефективність та безпечність такої комбінації були продемонстровані в дослідженні A. Bhalla et al. (2016). Згідно із результатами випробування, поєднане застосування місцевого НПЗП та гепарин-вмісного препарату, зокрема у формі гелів, було безпечною та високоефективною стратегією лікування гострих ушкоджень м’яких тканин. Однакова гелева основа Фастум® гелю та Ліотон® 1000 гелю, а також наявність фармакологічного синергізму гепарину та кето­профену дозволяють ефективно комбінувати застосування даних препаратів у менеджменті такого типу ушкоджень.

Ефективність та безпечність поєднаного застосування Фастум® гелю та Ліотон® 1000 гелю була продемонстрована в дослідженні А.К. Рушай та співавт. (2018). Згідно з результатами дослідження, поєднане застосування Фастум® гелю та Ліотон® 1000 гелю сприяло суттєвому зниженню больового синдрому й значному клінічному покращенню в усіх учасників дослідження.

Комбінування Фастум® гелю та Ліотон® 1000 гелю також вивчалося у дослідженнях В.В. Грубника, А.Б. Смірнова (2010) та В.Ю. Худобіна (2013), які дійшли висновку, що така комбінація була ефективною й не супроводжувалася розвитком небажаних реакцій.

Згідно з даними публікації Н.В. Чичасова (2005), ізольоване застосування гепарин-вмісних препаратів (зокрема, Ліотон® 1000 гелю) значно зменшувало біль або призводило до його зникнення протягом 3-5 днів терапії у 48,4% хворих, тоді як одночасне застосування Фастум® гелю та­­ Ліотон® 1000 гелю – ​у 71,9% хворих протягом того ж часу. Подібна закономірність продемонстрована і щодо редукції набряку.

Обидва препарати рекомендовано наносити легкими масажними рухами 1-3 рази на добу. Курс застосування визначається індивідуально й у середньому становить 10 днів.

Таким чином, лікування гострих ушкоджень м’яких тканин із застосуванням комбінації місцевих гепарин-вмісних препаратів та НПЗП – це підтверджена високоефективна терапевтична стратегія з високим профілем безпечності. Комбінування Фастум® гелю та Ліотон® 1000 гелю є патогенетично обґрунтованим і дозволяє досягти суттєвого зниження больового синдрому та редукції набряку, а також сприяє відновленню ушкоджених внаслідок дії травматичного чинника структур протягом короткого часу.

Підготувала Анастасія Козловська

Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 3 (41), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія

25.11.2020 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Новітні рекомендації з лікування хронічних захворювань вен нижніх кінцівок – 2020

На конгресі Асоціації судинних хірургів, флебологів та ангіологів України «Сухаревські читання», який відбувся 15 вересня, на секції фахової школи «Хронічні захворювання вен нижніх кінцівок і таза. Дискусійні питання» було розглянуто рекомендації нового гайдлайну із ХЗВ нижніх кінцівок 2020 року, що присвячений оперативному лікуванню. Експерти порівняли ефективність різних методів терапії варикозної хвороби та виділили найбільш ефективні підходи з точки зору доказової медицини. Ключові слова: варикозна хвороба, хронічні захворювання вен, термоабляція, венотоніки, склеротерапія....

30.10.2020 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Поражения глаз при инфекционных заболеваниях

«Три кита» направленности борьбы Всемирной организации здравоохранения – это ВИЧ/СПИД, малярия и туберкулез. При указанных заболеваниях, помимо основного локуса поражения, может происходить и поражение глаз. В данной статье описаны возможные поражения глаз при ВИЧ/СПИД и туберкулезе. Поскольку проблема малярии не характерна для Украины, представлены описания более актуальных для нашей местности заболеваний, таких как вирусные гепатиты и сифилис, которые также могут вызывать заболевания глаз....

30.10.2020 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Сучасні методи медикаментозного лікування міопії

23-24 вересня у форматі онлайн відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні питання офтальмології». Серед багатьох доповідей, які стосувалися різних аспектів профілактики та лікування захворювань ока, велика увага була приділена саме міопії....

30.10.2020 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Роль нутрієнтів у патогенезі вікової макулярної дегенерації та їх місце в профілактиці захворювань сітківки

Вікова макулярна дегенерація (ВМД) є сьогодні основною причиною серйозної втрати зору в розвинених країнах, яка вкрай поширена серед людей похилого та старечого віку. ВМД відповідає за втрату центрального зору, тому суттєво погіршує якість життя. Оскільки фармакологічні та хірургічні можливості лікування ВМД дуже обмежені, проведено та триває чимало досліджень із вивчення здатності низки поживних речовин запобігати й пом’якшувати перебіг ВМД....