Серцево-судинні захворювання та цукровий діабет: роль препаратів магнію в боротьбі з хворобами цивілізації

30.10.2020

Стаття у форматі PDF

Цукровий діабет (ЦД) 2 типу, артеріальна гіпертензія (АГ), атеросклероз, ішемічна хвороба серця (ІХС) належать до т. зв. хвороб цивілізації – захворювань, що найпоширеніші в індустріальних країнах і так чи інакше пов’язані з досягненнями науково-технічного прогресу. Ці здобутки зробили життя людини зручнішим, але суттєво підвищили ризики для здоров’я. При веденні пацієнтів із хворобами цивілізації важливо пам’ятати не лише про модифікацію способу життя, а й про корекцію дефіциту мікронутрієнтів як частого наслідку сучасних умов існування людини. У фокусі цієї статті – роль дефіциту магнію в патогенезі серцево-судинних захворювань (ССЗ) і ЦД 2 типу.

Роль магнію в організмі людини та прояви його дефіциту

Магній – один із найважливіших макроелементів для нормальної життєдіяльності різних тканин, органів і систем людини; він є кофактором для понад 300 метаболічних реакцій в організмі, відіграє важливу роль в утворенні та зберіганні клітинної енергії, синтезі ДНК, РНК, білків. Магній – фізіологічний антагоніст кальцію й один із ключових гравців у процесах поляризації клітинних мембран, спонтанної електричної активності нервової тканини та провідної системи серця. Цей мікроелемент посилює ендотелій-залежну вазодилатацію, має антикоагулянтні й антитромбоцитарні властивості, покращує метаболізм глюкози та ліпідів, модулює запалення й окислювальні процеси, тому не дивно, що його дефіцит бере участь у патофізіології АГ, ЦД 2 типу, дисліпідемії, метаболічного синдрому (МС), ІХС та інших ССЗ.

Дефіцит магнію дуже розповсюджений у всьому світі. За даними дослідження NHANES (2005-2006), майже половина дорослих американців споживають недостатню кількість магнію з їжею та водою. У Німеччині середня поширеність недостатності магнію, за результатами епідеміологічного дослідження H. Schimatschek і Р. Rempis (2001), становила 14,5%. Є всі підстави вважати, що й в Україні ситуація не є кращою.

Доказова база ефективності пероральних препаратів магнію в лікуванні пацієнтів із ССЗ та ЦД 2 типу

Вивченню ролі дефіциту магнію в розвитку ССЗ та ЦД 2 типу, а також прийому магнію в їх первинній і вторинній профілактиці було присвячено чимало робіт. Це дало змогу провести низку метааналізів, які стисло розглянемо в цій статті.

Серцево-судинна захворюваність і смертність

До метааналізу X. Qu та співавт. (2013) було включено 19 проспективних когортних досліджень із вивчення зв’язку рівня споживання магнію з їжею та/або концентрації магнію в сироватці крові з ризиком серцево-судинних подій (n=532 979). Відносний ризик (ВР) таких подій для найвищої та найнижчої категорій споживання магнію та його концентрації в сироватці крові становив 0,85 (95% ДІ 0,78-0,92) та 0,77 (95% ДІ 0,66-0,87) відповідно.

Дещо пізніший метааналіз X. Fang і співавт. (2016) включив 40 проспективних когортних досліджень за участю понад 1 млн пацієнтів. Установлено, що збільшення дієтичного споживання магнію на кожні 100 мг/добу було пов’язане зі зниженням ризику серцевої недостатності на 22% (ВР 0,78; 95% ДІ ­0,69-0,89), інсульту – на 7% (ВР 0,93; 95% ДІ ­0,89-0,97), а також рівня загальної смертності – на 10% (ВР 0,90; 95% ДІ ­0,81-0,99).

Нарешті, найсвіжіший метааналіз L. Zhao та співавт. (2019), що включив 18 проспективних когортних досліджень із 544 581 учасником і 22 658 випадками ССЗ, показав зниження ризику розвитку всіх ССЗ на 36% для осіб із відносно нормальним рівнем магнію в сироватці крові порівняно з пацієнтами з найнижчим рівнем (ВР 0,64; 95% ДІ 0,51-0,80).

Артеріальна гіпертензія

Метааналіз X. Zhang і співавт. (2016) 34 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень за участю 2028 пацієнтів показав, що додатковий прийом магнію середньою дозою 368 мг/добу та за середньої тривалості застосування 3 міс істотно знижує систолічний (-2,00 мм рт. ст.; 95% ДІ 0,43-3,58) і діастолічний АТ (-1,78 мм рт. ст.; 95% ДІ 0,73-2,82).

Ще один метааналіз був проведений D.T. Dibaba та співавт. (2017) і вивчав вплив добавок магнію на АТ в осіб з інсулінорезистентністю, переддіабетом або неінфекційними хронічними захворюваннями; до нього було включено 11 рандомізованих контрольованих досліджень (n=543). У пацієнтів, які отримували магній, відзначали зниження систолічного АТ на 4,18 мм рт. ст. і діастолічного – на 2,27 мм рт. ст.

Ішемічна хвороба серця

У вже згаданому раніше метааналізі L. Zhao та співавт. (2019) було показано зниження ризику розвитку ІХС на 30% для осіб із відносно нормальним рівнем магнію в сироватці крові порівняно з пацієнтами з найнижчим рівнем (ВР 0,70; 95% ДІ 0,57-0,85).

Цукровий діабет 2 типу та метаболічний синдром

Метааналіз X. Fang і співавт. (2016) показав, що збільшення дієтичного споживання магнію на кожні 100 мг/добу асоціюється зі зниженням ризику розвитку ЦД 2 типу на 19% (ВР 0,81; 95% ДІ 0,77-0,86).

У метааналізі H. Verma та співавт. (2017) вивчався вплив добавок магнію на серцево-­судинні фактори ризику в пацієнтів із ЦД 2 типу. Прийом магнію зумовлював істотне покращення рівня глюкози в плазмі натще (-4,641 мг/дл; 95% ДІ від -7,602 до -1,680; р=0,002), ліпопротеїнів високої щільності (+3,197 мг/дл; 95% ДІ 1,455-4,938; р<0,001), ліпопротеїнів низької щільності (-10,668 мг/дл; 95% ДІ від -19,108 до -2,228; р=0,013), тригліцеридів (-15,323 мг/дл; 95% ДІ від -28,821 до -1,826; р=0,026) та систолічного АТ (-3,056 мм рт. ст.; 95% ДІ від -5,509 до -0,603; р=0,015).

Sarrafzadegan і співавт. (2016) у своєму метааналізі, який включив 17 публікацій, ­показали, що вище споживання магнію пов’язане з меншим ризиком розвитку МС (ВР 0,73; 95% ДІ 0,62-0,86; р<0,001).

У метааналізі L.E. Simental-Mendía та спів­авт. (2016) було показано достовірний вплив добавки магнію на індекс HOMA-IR (ЗМЗ -0,67; 95% ДІ від -1,20 до -0,14; р=0,013).

Ендотеліальна дисфункція

B. Marques і співавт. (2020) провели мета­аналіз для вивчення впливу магнію на функцію ендотелію судин. У субгруповому аналізі дослідники довели здатність пероральних добавок магнію суттєво покращувати індуковану потоком дилатацію судин при їх прийомі довше 6 міс в осіб віком >50 років або з індексом маси тіла ≥25 кг/м2, а також у пацієнтів із ССЗ.

Магнерот® у вторинній профілактиці ССЗ

Метааналіз Yu. Torshin і співавт. (2015) включив 19 рандомізованих клінічних випробувань оротату магнію (­Магнерот®), який застосовували у хворих із серцевою патологією. Було встановлено тісний зв’язок між прийомом препарату та зниженням ризику таких захворювань і патологічних станів, як гіпомагніємія (ВР 0,06; 95% ДІ ­0,04-0,09; p<0,001), непереносимість фізичних навантажень (ВР 0,41; 95% ДІ ­0,27-0,62; p<0,001), дизавтономія (ВР 0,08; 95% ДІ ­0,04-0,14; p<0,001), ранковий головний біль (ВР 0,16; 95% ДІ ­0,09-0,29; p<0,001), головний біль напруження (ВР 0,16; 95% ДІ ­0,09-0,27; p<0,001), запаморочення (ВР 0,28; 95% ДІ ­0,15-0,50; p<0,001), пролапс мітрального клапана першого ступеня (ВР 0,05; 95% ДІ ­0,03-0,09; p<0,001), регургітація першого ступеня (ВР 0,29; 95% ДІ 0,14-0,60; p=0,0075), надшлуночкове (ВР 0,30; 95% ДІ 0,21-0,44; p<0,001) та шлуночкове передчасне скорочення (ВР 0,48; 95% ДІ 0,30-0,76; р=0,019), пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія (ВР 0,28; 95% ДІ 0,15-0,50; p=0,0002) й АГ (ВР 0,32; 95% ДІ 0,17-0,58; р=0,0027).

У чому переваги магнієвої солі оротової кислоти?

Серед пероральних препаратів магнію вартий уваги ­Магнерот® («Вьорваг Фарма», Німеччина) – магнієва сіль оротової кислоти, що має кілька суттєвих переваг порівняно з іншими сполуками магнію.

По-перше, відомо, що іони різних мінералів демонструють значно вищу біодоступність у вигляді солей оротової кислоти; не є винятком і магній.

По-друге, оротова кислота має власну метаболічну (анаболічну) активність.

По-третє, магнію оротат, на відміну від інших солей магнію, не має проблем із переносимістю. Варто згадати, що в дослідженні V. Pfaffenrath і співавт. (1996) сульфат магнію, котрий було призначено з метою профілактики мігрені, спричиняв діарею майже в половини пацієнтів основної групи. Зрозуміло, що з такою частотою небажаних ефектів годі й сподіватися на хороший комплаєнс та ефективність. Магнієва сіль оротової кислоти є слаборозчинною у воді, тому практично не має послаблювальної дії при пероральному прийомі.

Магнерот® – препарат відомого європейського виробника, що гарантує його стабільну якість; він використовується в клінічній практиці вже кілька десятиліть і накопичив потужну доказову базу ефективності та безпеки.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 18 (487), 2020 р.

 

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія

21.11.2020 Ендокринологія Ефективність комплексної терапії з використанням піримідинових нуклеотидів у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу та діабетичною полінейропатією

Прогресування тяжкості полінейропатії у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу супроводжується вторинною демієлінізацією, що є наслідком прогресування аксонопатії та імунних порушень. Перспективний метод терапії – ​комплексний вплив препаратів, що містять піримідинові нуклеотиди. Представляємо до вашої уваги огляд статті L. Skrypko et al., опублікованої в The Pharma Innovation Journal (2016; 5 (9): 68‑71). Автори виконали аналіз даних дослід­жен­ня імунного статусу та ролі імунного фактора у прогресуванні полінейропатії при ЦД 2-го типу, електрофізіологічних маркерів функціонального стану мієліну й ефективності застосування лікарського засобу, що містить піримідинові нуклеотиди, для прискорення мієлінізації та регенерації периферичних нервових волокон. ...

17.11.2020 Ендокринологія Акромегалія: стан проблеми та шляхи вирішення в Україні

Навіть в умовах пандемії освітній процес не зупиняється – ​19-22 вересня 2020 року відбулося, як і раніше – ​у форматі онлайн, чергове засідання в рамках науково-освітнього проекту «Школа ендокринолога». Протягом чотирьох днів було заслухано 35 доповідей, присвячених актуальним темам і проблемам ендокринології. Відомі вчені поділилися своїми знаннями щодо діагностики, сучасного лікування згідно з останніми рекомендаціями та профілактики ендокринних захворювань. Оскільки ендокринологія – ​це проблема, з якою стикаються майже всі спеціалісти, у семінарі крім ендокринологів узяли участь фахівці інших спеціальностей: офтальмологи, хірурги, гастроентерологи, терапевти, гінекологи, кардіологи й неврологи....

16.11.2020 Ендокринологія Чи настав час для зміни парадигми в лікуванні ЦД 2 типу?

Останніми роками були отримані переконливі докази кардіопротекторного ефекту двох груп препаратів для лікування цукрового діабету (ЦД) 2 типу – інгібіторів натрій-залежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ-2) та агоністів глюкагоноподібного пептиду-1 (аГПП-1). Ще 5 років тому в рекомендаціях авторитетних наукових товариств ці лікарські засоби посідали таке ж місце, як й інші препарати другої лінії терапії ЦД 2 типу. Проте сьогодні їх позиція значно посилилася. Та чи зможуть вони посунути метформін із місця препарату № 1 для лікування ЦД 2 типу? Що краще – іНЗКТГ-2 чи аГПП‑1? Ці та інші цікаві питання обговорювали провідні світові експерти в галузі діабетології, кардіології та нефрології на щорічному конгресі Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету (EASD)....

15.11.2020 Ендокринологія Конгрес EASD‑2020: що нового в діабетології?

Наприкінці вересня відбувся 56-й конгрес Європейської асоціації з вивчення діабету (EASD). Цьогоріч форум, як і майже всі інші міжнародні наукові заходи, проходив виключно в онлайн-режимі, що аж ніяк не зашкодило його інформаційному наповненню. Насправді EASD виявилася краще підготовленою до віртуальної конференції порівняно з багатьма іншими медичними товариствами й не лише тому, що мала більше часу для підготовки з початку пандемії. Із 2013 року все, що відбувалося на конгресах EASD, для зареєстрованих учасників було також доступно й у прямому ефірі. Торік кількість віртуальних учасників уже дорівнювала кількості тих, хто брав участь особисто, та становила 15 тис. Тому повністю віртуальна зустріч EASD‑2020 із погляду організації минула якнайкраще й була плідною для всіх учасників. Із цікавими новинами конгресу пропонуємо ознайомитися й нашим читачам....