Еволюція трансобтураторних слінгових операцій у лікуванні стресового нетримання сечі у жінок*

23.02.2021

У статті представлено механізми утримання та нетримання сечі у жінок, а також основні етапи впровадження трансобтураторних слінгових операцій у хірургічне лікування стресового нетримання сечі у жінок.

Ключові слова: стресове нетримання сечі у жінок, трансобтураторні слінгові операції.

Сьогодні не існує операції, яка б давала 100-відсотковий успіх хірургічної корекції стресового нетримання сечі у жінок (раніше – нетримання сечі при напруженні), відповідно немає й золотого стандарту лікування цієї патології. Це пов’язано зі складною анатомічною будовою нижніх сечових шляхів жінки, яка піддається травматичним (пологи, операції на передній стінці піхви тощо), фізичним, психологічним та гормональним впливам протягом життя, а також із багатокомпонентним механізмом регулювання функції міхурово-уретрального сегмента у нормі та патології, у т. ч. й утримання сечі. Механізм утримання сечі у жінок при напруженні є складною та мультифакторною системою, в якій кожний анатомічний елемент вносить свій вклад в її успішне функціонування.

Чіткі причини стресового нетримання сечі до кінця не з’ясовані. Анатомія, патофізіологія та теорії стресового нетримання сечі у жінок представлені нами у попередніх публікаціях [7, 13, 17, 22].

У 1996 р. спільна праця вчених зі Швеції (Ulmsten U.) та Австралії (Petros P.) сприяла впровадженню інтегральної теорії стресового нетримання сечі у жінок та нової операції – трансвагінальної слінгової уретропексії TVT (tension-free vaginal tape – вільна від натягу вагінальна петля) від групи Ethicon компанії Johnson & Johnson (США). Концепція TVT ґрунтується на тому, що у хворих зі стресовим нетриманням сечі має місце неадекватна уретральна підтримка через недостатність лобково-уретральних зв’язок у середній частині уретри та недостатня субуретральна м’язово-фасціальна підтримка піхви (недостатність субуретрального піхвового гамака) [19, 41]. Мета операції TVT – відновити функціональне призначення лобково-уретральних зв’язок шляхом елевації середньої частини уретри у напрямку лобкових кісток та супутнього підсилення субуретрального піхвового гамака. При цій операції синтетична поліпропіленова стрічка встановлюється (імплантується) під середньою частиною уретри (де найбільш високий уретральний тиск) через розріз передньої стінки піхви без натягу, а кінці стрічки виводять через залобковий простір на передню стінку живота у надлобковій ділянці (рис. 1). В урологічній літературі встановлення поліпропіленової стрічки під уретрою називають субуретральним слінгом (від анг. sling – праща), у гінекологічній – субуретральною петльовою пластикою.

Рис. 1. Слінгові операції (залобкові та трансобтураторні середньоуретральні cубуретральні слінги, або субуретральна петльова пластика) при хірургічному лікуванні жінок із стресовим нетриманням сечі [38]

Інтегральна теорія P. Petros та U. Ulmsten розглядає нормальну функцію тазового дна жінки як збалансовану та взаємопов’язану систему, яка складається із м’язів, сполучної тканини та нервів. Сполучна тканина при цьому є найбільш уразливим компонентом системи. Згідно з цією теорією, закриття та відкриття уретри відбувається завдяки скороченню чи розслабленню лобково-куприкового м’яза (PCM) (рис. 2). Уретра міцно фіксована лобково-уретральною зв’язкою (PUL) та передніми частинами лобково-куприкового м’яза, що дозволяє м’язам, які виконують відтягування назад (LMA – поздовжній м’яз прямої кишки; LP – леваторне плато – м’язово-зв’язкове утворення, яке складається із клубово-куприкового м’яза та прямокишково-куприкової зв’язки) витягувати уретру й закривати її проксимальну частину (позначено літерою «с» – «closure», або «закриття»). Розслаблення лобково-куприкового м’яза дає можливість леваторному плато та поздовжньому м’язу прямої кишки розтягнути та відкрити просвіт уретри (позначено літерою «о» – «opening», або «відкриття») під час сечовипускання (передня стінка піхви позначена пунктирною лінією).

У забезпеченні утримання сечі велике значення має функціональна здатність посмугованого сфінктера уретри, або рабдосфінктера (розташований у проксимальній частині уретри). Більшість урологів і гінекологів дотримуються наступного патофізіологічного механізму утримання та нетримання сечі у відповідності до теорії P. Petrоs, яка і роз’яснює ефект утримання сечі після встановлення середньоуретральних слінгів (рис. 3) [43]. PCM (лобково-куприковий м’яз) тягне піхву в бік лобкових кісток, LP (леваторне плато) – назад, LMA (поздовжній м’яз прямої кишки) – донизу. У нормі зі збереженою лобково-уретральною зв’язкою та м’язово-фасціальним апаратом тазового дна має місце витягування уретри по довжині та стиснення її в проксимальному відділі уретри (рис. 4А). При перерозтягуванні лобково-уретральних зв’язок (PUL) виникає також і перерозтягування PCM, що веде до перерозтягування рабдосфінктера уретри (рис. 4В). Перерозтягування останнього призводить до втрати його тонусу, що проявляється стресовим нетриманням сечі (рис. 4С). 

Рис. 4. Механізм утримання сечі у жінок, а також виникнення стресового нетримання сечі при перерозтягненні лобково-уретральних зв’язок (PUL), лобково-куприкового м’яза (PCM) та рабдосфінктера уретри (U) [43]

З моменту впровадження операції TVT вона набуває популярності у всіх країнах світу, але разом із тим відмічаються стандартні ускладнення цього хірургічного втручання: ушкодження сечового міхура/уретри – 5%, післяопераційна затримка сечі – 10‑20%, ерозія піхви та екструзія (випадіння) стрічки – 0,1%, гіперактивність детрузора de novo – 10%. Лише в Європі 2002 р. налічувалося близько 15  тис. невдало виконаних операцій [31, 36, 38, 44]. При цьому загрозливі для життя ускладнення після встановлення синтетичних залобкових слінгів зустрічалися рідко. Згідно з базою даних звітів виробників і користувачів щодо застосування установок і виробів (Manufacturer and User Facility Device Experience Database, MAUDE), яка є підрозділом Управління з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (Food and drug administration, FDA), із 1998 по 2008 р. зареєстровано дев’ять летальних випадків після операції TVT, які були викликані її ускладненнями: у семи жінок мало місце ушкодження кишечника, у двох – ушкодження магістральних тазових судин [14].

Незважаючи на вищезазначене, операція TVT із часом показала свою надійність. У 2013 р. опубліковано цікаву працю акушерів-гінекологів із Фінляндії та Швеції [40], які оцінили результати 90 операцій TVT через 17 років після їх виконання (1995‑1996). При цьому автори зазначили, що через вказаний період часу 87,2% жінок утримували сечу та відмічали покращання, ерозія передньої стінки піхви виникла лише в однієї жінки.

Через ускладнення встановлення залобкових слінгів останніми роками урологи та гінекологи значно частіше застосовують трансобтураторний субуретральний слінг, який був запропонований французьким ученим Е. Delorm 2001 р. [33] (рис. 1). У 2002 р. був впроваджений набір Monarc (American Medical Systems, AMS) для встановлення середньоуретрального трансобтураторного слінга (рис. 5). Методика полягала у проведенні гвинтового перфоратора з боку стегна у рану піхви (техніка outsidein). У 2004 р. E. Delorm виконав 150 операцій трансобтураторним доступом за допомогою спеціального провідника набору ObTape та стрічки UraTape (Mentor-Porges, США, Франція), при цьому провідник він проводив з боку внутрішньої поверхні стегна через затульну мембрану у бік рани піхви (техніка outside-in) [34]. Компанія Johnson & Johnson, підрозділ Gynecare, 2004 р. запропонувала свій набір – Gynecare ТVT-obturator system (ТVТ-О) для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out із використанням проленової стрічки довжиною 45 см та шириною 1,1 см (рис. 6). Jean de Leval із Бельгії 2003 р. запропонував проводити трансобтураторний слінг з боку розрізу передньої стінки піхви через затульний отвір на стегно (техніка inside-out) для зниження ризику ушкодження сечового міхура, у такий спосіб зробивши виконання цистоскопії необов’язковим [32]. Автор наводить результати перших 107 хірургічних втручань із використанням проленової стрічки набору ТVТ-О: середня тривалість операції становила 14 хв; інтраопераційних ускладнень (ушкодження уретри, сечового міхура, нервів, судин, кишечника) не було відмічено; у трьох пацієнток виникла затримка сечі, двом із них довелось під місцевим знеболенням послабити синтетичну стрічку без її розсічення.

Рис. 6. Набір інструментів компанії Johnson & Johnson Gynecare ТVT – obturator system (ТVТ-О) для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out (а); методика встановлення слінга (б)

У 2004 р. було впроваджено набір ObTryx (Boston Scientific) для виконання трансобтураторного слінга за методикою outside-in (рис. 7), 2005 р. – Aris (Coloplast) за методикою outside-in (рис. 8), 2007 р. – Align-TO (Bard Urologic) за методикою outside-in. У 2005 р. французька компанія CL Medical запропонувала універсальний набір I-STOP для встановлення як залобкового (висхідним або нисхідним способом), так і трансобтураторного (техніки outside-in та inside-out) слінга (рис. 9). Багато країн почали випускати свої набори для встановлення трансобтураторного субуретрального слінга. У Росії з 2005 р. набув популярності набір «УроСлинг» (ТОВ «Линтекс») [9, 18, 26] (рис. 10). Автор статті (Горовий В.І.) брав активну участь у впровадженні першого українського набору «Укртехмедслінг» ПП «Укртехмед» та стрічки «Урсіт» для виконання трансобтураторного субуретрального слінга (техніка inside-out) [3‑6, 17, 22, 25] (рис. 11).

Рис. 9. Етапи встановлення трансобтураторного слінга (техніка outside-in) універсальним набором I-STOP (CL Medical, Франція)

Аналіз літературних даних щодо порівняння методик TVT і трансобтураторної слінгової уретропексії (transobturator tape, ТОТ) показав, що методика ТОТ потребує менше часу, післяопераційний період коротший та комфортніший, менше післяопераційних ускладнень. Анатомічними дослідженнями виявлено, що методика встановлення трансобтураторного слінга безпечна у плані пошкодження магістральних тазових судин (затульних артерії та вени) і сечового міхура при правильному проведенні перфоратора, оскільки останній не проникає у порожнину таза, а проходить під мязом-підіймачем відхідника [10, 11, 36, 44, 45]. Перфоратори при виконанні операції за методикою outside-in знаходяться значно далі від затульних судин, ніж при виконанні за методикою inside-out. Однак при проведенні операції за методикою outside-in доводиться здійснювати значно більшу дисекцію парауретрального простору для пальцьового контролю проведення перфоратора у рану піхви.

А.А. Попов та співавт. (2006) [21] проаналізували результати 198 операцій встановлення середньоуретральних слінгів (180 TVT та 33 ТОТ) у строки до 4 років після операції і виявили, що одужання має місце у 88% жінок, значне покращення – у 12%. Ускладнення відмічено лише після операції TVT: перфорація сечового міхура – 3,2%, ерозія передньої стінки піхви та сечового міхура – 3,2%. Д.Ю. Пушкарь та співавт. (2006) [24] проаналізували результати 460 операцій, виконаних жінкам із приводу стресового нетримання сечі (274 – TVT, 186 – ТОТ) і встановили, що ускладнення після ТОТ зустрічалися значно рідше, але статистично були недостовірними: перфорацію сечового міхура під час TVT виявлено у 0,48% випадках, під час ТОТ – 0%; відповідно тазова гематома – 2,9 та 0,9%; гіперактивність детрузора de novo – 2,9 та 1,8%. Г.Р. Касян та співавт. (2013) [12] проаналізували результати 1081 операції TVT та TVT-O, які були виконані протягом 2001‑2008 рр., і виявили, що через 32‑50 міс 85,6% жінок утримували сечу після операції TVT та 84,4% – після операції TVT-O. Пошкодження сечового міхура зустрічалось у 5,35% хворих після операції TVT та у 0,56% – після операції TVT-O; рецидив нетримання сечі відповідно мав місце у 8,6 та 6,2% осіб; інфравезикальна обструкція, що усувалася розсіченням петлі, – відповідно у 2,1 та 0,6%. О.Б. Лоран та співавт. (2016) [15] оцінили результати 698 операцій TVT та TVT-O і встановили, що ефективність втручань у середньому через 55 міс становила відповідно 92,2 та 93,3%; рецидив нетримання сечі – 3,6 та 3,3% відповідно; інфравезикальна обструкція, яка усувалась розсіченням петлі, – 1,2 та 0,6%. М.Ю. Гвоздєв і Д. Ю. Пушкарь (2017) [2] після аналізу даних літератури та із власного досвіду вважають, що ефективність застосування субуретральної пластики синтетичною стрічкою у жінок зі стресовим нетриманням сечі залежить від досвіду та кваліфікації хірурга-уролога/гінеколога/тазового хірурга, а рецидив нетримання сечі зумовлений недостатнім ступенем натягу стрічки та невірним її позиціюванням. Г.Р. Касян (2007) [11] зазначає, що для освоєння методики встановлення трансобтураторного субуретрального слінга хірургу (урологу, гінекологу) необхідно виконати близько 40 операцій. Результати операцій з установлення трансобтураторних середньоуретральних слінгів представлено в табл. 1, а частота ускладнень – у табл. 2.

Рис. 11. Набори «Укртехмедслінг» ПП «Укртехмед» (Україна) для виконання трансобтураторного слінга за методикою  inside-out

Європейська асоціація урологїї (EAU, 2020) [35] представила огляд бази даних Cochrane із 1947 по 2016 р. із застосування середньоуретральних слінгів. У віддалений період (понад 5 років) частота суб’єктивного одужання після залобкових субуретральних пластик становила 51‑88%, після трансобтураторних – 43‑92%. Пошкодження сечового міхура зустрічалися частіше при встановленні залобкових слінгів (4,5%), ніж трансобтураторних (0,6%). Показники частоти розладів сечовипускання (обструктивних та іритативних), судинних та органних ушкоджень, тривалості операції, об’єму крововтрати та кількості післяопераційних ліжко-днів також переважали після встановлення залобкових слінгів. Біль у стегні було діагностовано частіше після встановлення трансобтураторних слінгів (6,4%), ніж залобкових (0,6%). Частота повторних втручань через рецидив нетримання сечі була однаковою.

M. Serati et al. (2017) [42] оцінили віддалені результати встановлення трансобтураторного слінга TVT-O (методика inside-out) у 155 жінок через 10 років і виявили суб’єктивне одужання (при опитуванні) у 97% пацієнток, об’єктивне (при виконанні кашльової проби) – у 92%. D. Karmakar et al. із Великої Британії (2017) [39] оцінили віддалені наслідки встановлення трансобтураторного слінга TVT-O (методика inside-out) та TOT Aris (Coloplast) (методика ouside-in) у 314 жінок через 9 років і виявили, що результати методик inside-out та ouside-in були однаковими. Успіх операцій (одужання) через зазначений період часу становив 71,6%, покращення – 14%. Близько 8% хворих були повторно оперовані, екструзія стрічки виявлена у 4,5% жінок, біль у пахвинних (стегнових) ділянках – у 4,32%, гіперактивність детрузора de novo – у 9,61% осіб. На рис. 12‑14 представлено ускладнення після встановлення трансобтураторних слінгів.

C.M. Gomes et al. (2017) [37] провели дослідження даних літератури щодо ускладнень операцій з установлення синтетичних субуретральних слінгів, у т.ч. і трансобтураторних. Автори відмітили, що кровотеча при встановленні трансобтураторних субуретральних слінгів зустрічалась у 0‑2% випадків, пошкодження сечового міхура – у 0‑15%, пошкодження уретри – у 0,1‑2,5%, ерозія уретри – у 0,03‑0,8%, пошкодження кишечника – у 0%, ерозія піхви – у 0‑10,9%, інфекція сечових шляхів – у 7,4‑13%, біль у пахвинній ділянці – у 0‑9,4%, гіперактивність детрузора de novo – у 0‑15,6%, обструкція уретри – у 3,0‑11,0%, затримка сечі – у 2,7‑11,0% осіб.

У зв’язку із виникненям болю у пахвинній ділянці (стегні), утворенням запальних інфільтратів та абсцесів стегна (статевих губ) після встановлення трансобтураторних слінгів учені розпочали пошук варіантів зменшення кількості (уникнення) цих ускладнень. Одним із варіантів стало зменшення довжини поліпропіленової стрічки та уникнення її розташування на стегні. У 2009 р. компанія Johnson & Johnson впровадила для практичного використання набір Gynecare ТVT Abbrevo для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out. Це модифікація попереднього набору Gynecare ТVT-obturator system, у якому сітка значно коротша (на 38%), має довжину 12 см і фіксується в затульних м’язах таза для уникнення запальних процесів та абсцесів стегна (рис. 15).

Рис. 15. Набір інструментів компанії Johnson & Johnson Gynecare ТVT Abbrevo для виконання трансобтураторного слінга за методикою inside-out (а); методика встановлення слінга (б)

Для зниження ризику ускладнень (абсцеси стегна, таза, пахвинної ділянки, біль у пахвинній ділянці) створено міні-інвазивні набори та міні-слінги (середньоуретральні слінги з одного розрізу) для хірургічного лікування стресового нетримання сечі. Компанія Johnson & Johnson (США) 2006 р. запропонувала малоінвазивний пристрій Gynecare TVT-Secur, який імплантували під середньою частиною уретри у вигляді букви U (у бік залобкового простору) чи у вигляді букви V (у бік затульного отвору) (рис. 16). Положення пристрою вибирається хірургом залежно від анатомічної ситуації, попередніх втручань на органах таза, у т.ч. й антистресових операцій. У 2007 р. компанія АМS (CША) впровадила міні-слінг MiniArc, 2008 р. Boston Scientific (CША) – Solyx SIS Sуstem, 2009 р. Bard Urologic (CША) – Ajust (рис. 17‑18). Пізніше з’явились міні-слінги Ophira (Promedon, Аргентина) (рис. 19), Needless (Нідерланди), Tissue Fixation System (TFS, Австралія), CureMesh (Південна Корея) [31, 45]. Фіксація короткої сітки (довжиною 8‑9 см) міні-слінга забезпечується спеціальними пристроями на ній за внутрішній і зовнішній затульні м’язи. За даними EAU (2020) [35], імплантація міні-слінга займає менше часу, супроводжується меншим больовим синдромом у стегні порівняно з трансобтураторними слінгами з довжиною стрічки до 45 см. Проте натепер опубліковано недостатньо даних щодо переваг традиційних трансобтураторних слінгів над міні-слінгами, хоча дані зарубіжних авторів свідчать про більш низьку ефективність останніх [31]. Саме тому компанія Johnson & Johnson 2012 р. відкликала з ринку пристрій Gynecare TVT-Secur [45]. Результати встановлення міні-слінгів представлено у табл. 3.

Рис. 16. Пристрій Gynecare TVT-Secur (а) для встановлення міні-слінга; схематичне зображення (у поперечному розрізі) варіантів встановлення міні-слінга TVT-Secur (б) [1, 44, 45]

За даними літератури [27, 31, 44, 45], частота рецидиву стресового нетриманя сечі після антиінконтинентної операції становить 5‑20% із показником повторного втручання до 10‑12%. Причиною невдач після операцій з установлення середньоуретральних слінгів 80% опитаних хірургів вважають недостатній натяг стрічки [27]. Рецидив нетримання сечі після антиінконтинентної операції відносять до ускладненого нетримання сечі. Фактори рецидиву стресового нетримання сечі: гіпомобільність уретри (фіксована уретра), недостатність функції сфінктерного апарату уретри, супутня гіперактивність детрузора та клінічно тяжкі ступені стресового нетримання сечі. Спроби підвищити ефективність середньоуретральних слінгів сприяли впровадженню в медичну практику регульованих слінгів, які пройшли шлях від багатокомпонентної системи Remeex (Regulation Mechanical External) (Neomedic International, Іспанія) до стандартних TOA (Transobturator adjustable tape) та TVA (transvaginal adjustable tape) (A.M.I., Австрія), Safyre (Promedon, Аргентина) (рис. 20), а також регульованих міні-слінгів Ophira (Promedon, Аргентина), Adjust (Bard, США). На сьогодні недостатньо даних, які б дозволили оцінити ефективність регульованих слінгів у раньому та пізньому післяопераційних періодах, тому їх застосовують у рамках клінічних досліджень [35].

Рис. 18.  Пристрій Solyx SIS Sуstem (Boston Scientific, CША) для встановлення міні-слінга (а, б) та схематичне зображення його фіксації (в)

Отже, проблема хірургічного лікування стресового нетримання сечі у жінок, у т.ч. і встановлення трансобтураторного субуретрального слінга, залишається актуальною. Пошук золотого стандарту терапії, який би давав 100% успіху операції у ранньому та віддаленому післяопераційних періодах за відсутності ускладнень, є актуальним питанням урогінекології.

Література

  1. Баггиш М. С., Каррам М. М. Атлас анатомии таза и гинекологической хирургии: Пер. с анг. – 2-е издание. Лондон: Elsevier Ltd., 2009. 1180 с.
  2. Гвоздев М. Ю., Пушкарь Д. Ю. Петлевые операции в лечении недержания мочи в РФ. Урология. 2017. № 4. С. 97‑101.
  3. Горовий В. І., Толокін В. В., Воронін М. І. Слінгові операції в хірургічному лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі. Здоровье женщины. 2009. № 9 (45). С. 202‑205.
  4. Горовий В. І., Балацький Р. К., Магалецька Н. В. Перший досвід використання трансобтураторного слінга вітчизняним набором «Укртехмедслінг» при лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі. Актуальні питання сучасної урології, сексопатології, андрології: Збірник праць міжрегіональної науково-практичної конференції, 16‑17 жовтня 2014 р., м. Яремче. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. С. 200‑207.
  5. Горовий В. І., Балацький Р. К., Магалецька Н. В. Досвід виконання трансобтураторного слінга вітчизняним набором «Укртехмедслінг» при лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі. Урологія. 2015. № 2 (73). С. 20‑22.
  6. Горовий В. І., Балацький Р. К., Магалецька Н. В., Горовий О. В. Досвід застосування субуретральної петльової пластики набором «Укртехмедслінг» при лікуванні жінок зі стресовим нетриманням сечі без пролапсу тазових органів. Збірник наукових праць асоціації акушерів-гінекологів (Додаток). Матеріали ХІV з’їзду акушерів-гінекологів України з міжнародною участю. Вип. 2 (38). Київ: Юстон, 2016. C. 12‑13.
  7. Горовий В. І., Яцина О. І. Анатомія стресового нетримання сечі у жінок. Здоров’я України. 2019. № 2‑3 (16‑17). С. 5‑14.
  8. Даренков С. П., Кривобородов Г. Г., Ефремов Н. С. и др. Регулируемый субуретральный слинг в лечении анатомического типа стресового недержания мочи у женщин. Вестник РГМУ. 2012. № 1. С. 66‑70.
  9. Демина О. А. Клиническое и экономическое обоснование выбора метода хирургической коррекции недержания мочи при напряжении: Автореф. дис… канд. мед. наук. – Москва, 2009. 26 с.
  10. Касян Г. Р., Дьяков В. В., Пушкарь Д. Ю. Анатомические особенности трансобтураторного доступа при использовании свободной синтетической петли для лечения недержания мочи при напряжении у женщин. Урология. – 2007. – № 6. – С. 19‑22.
  11. Касян Г. Р. Хирургические доступы при слинговых операциях с использованием свободной синтетической петли у больных с недержанием мочи: Автореф. дис… канд. мед. наук. Москва, 2007. 30 с.
  12. Касян Г. Р., Гвоздев М. Ю., Годунов Б. Н. и др. Анализ результатов лечения недержания мочи у женщин с использованием свободной субуретральной синтетической петли: опыт 1000 операций. Урология. 2013. № 4. С. 5‑11.
  13. Клінічна анатомія сечостатевих органів / За ред. В. І. Горового, В. О. Шапринського, Б. Ф. Мазорчука. – Вінниця: Твори, 2016. 640 с.
  14. Куприянов Ю. А., Гвоздев М. Ю., Касян Г. Р., Пушкарь Д. Ю. Современные методы лечения недержания мочи: петлевые операции и мини-слинги (ч. 1). Вестник урологии. 2014. № 1. С. 26‑40.
  15. Лоран О. Б., Серегин А. В., Довлатов З. А. Оценка отдаленных результатов различных вариантов слинговых операций при стрессовом недержании мочи у женщин. Урология. 2016. № 1. С. 40‑45.
  16. Недержание мочи у женщин (4-е методические рекомендации). Лоран О. Б. и др. Москва, 2017. 72 с.
  17. Нетримання сечі у жінок: Навч. посібник / За ред. В. І. Горового, О. І.  Яцини. – Вінниця: ТОВ «Твори», 2020. 472 с.
  18. Петров С. Б., Куренков А. В., Шкарупа Д. Д. Первый опыт клинического применения синтетической субуретральной петли «Урослинг» для хирургического лечения стрессового недержания мочи. Журнал акушерства и женских болезней. 2006. Т. LV, № 3. C. 66‑69.
  19. Петрос П. Женское тазовое дно. Функции, дисфункции и их лечение в соответствии с интегральной теорией / Пер. с англ. под ред. Д. Д. Шкарупы. Москва: МЕДпресс-информ, 2016. 400 с.
  20. Применение субуретральных слингов в лечении стрессового недержания мочи / под ред. Гвоздева М. Ю. Краснодар, 2016. 42 с.
  21. Попов А. А., Маннаникова Т. Н., Шагинян Г. Г. и др. Опыт использования различных синтетических материалов в оперативной гинекологии. Российский вестник акушер-гинеколога. 2006. № 4. С. 30‑38.
  22. Практична урогінекологія: курс лекцій / За ред. В.І. Горового. – Вінниця: Вінницька обласна друкарня, 2015. 728 с.
  23. Пушкарь Д. Ю., Дьяков В. В., Годунов Б. Н. Малоинвазивные операции в лечении недержания мочи при напряжении у женщин // Акушерство и гинекология. 2004. № 6. С. 35‑39.
  24. Пушкарь Д. Ю., Дьяков В. В., Годунов Б. Н., Касян Г. Р. Лечение недержания мочи свободной синтетической петлей при напряжении у женщин: сравнительный анализ послеоперационных осложнений//  Урология. 2006. № 5. С. 30‑34.
  25. Сучасні принци діагностики та лікування нетримання сечі у жінок без пролапсу тазових органів (Метод. рекомендації) / Горовий В. І., Мазорчук Б. Ф., Чайка Г. В. та ін. – Вінниця: Вінницька обласна друкарня, 2014. 148 с.
  26. Шкарупа Д. Д., Кубин Н. Д. Малоинвазивная хирургия стрессового недержания мочи у женщин: 5-летний опыт использования протеза Урослинг. Вестник Санкт-Петербургского университета. 2014. Вып. 1. С. 186‑191.
  27. Шкарупа Д. Д., Кубин Н. Д., Старосельцева О. Ю. и др. Регулируемый трансобтураторный слинг для лечения пациенток с осложненным недержанием мочи. Вестник урологии. 2017. № 5 (4). С. 58‑68.
  28. Alexandridis R., Rudnicki M., Jakobsson U., Teleman P. Adjustable mini-sling compared with conventional mid-urethral slings in women with urinary incontinence: a 3-year follow-up of a randomized controlled trial. International Urogynecology Journal. 2019. Vol. 30. P. 1465‑1473.
  29. Blewniewski M., Markowski M., Klis R., Rozanski W. Mini-slings – an option in stress urinary incontinence treatment. Case studies. Cent. European J. Urol. 2015. Vol. 68. P. 68‑71.
  30. Boyles S. H., Edwards R., Gregory W., Clark A. Complications associated with transobturator sling procedures. Int. Urogynecol. J. 2007. Vol. 18. P. 19‑22.
  31. Campbell-Walsh Urology. Wein A. J. et al. – 11th ed. Philadelphia: Elsevier, 2016. 4904 p.
  32. De Leval J. Novel surgical technique the treatment of female stress urinary incontinence: transobturator vaginal tape inside-out. Eur. Urol. 2003. Vol. 44. P. 724‑730.
  33. Delorme E. Transobturator urethral suspension: miniinvasive procedure in the treatment of stress urinary incontinence in women. Prog. Urol. 2001. Vol. 11 (6). P. 1306‑1313.
  34. Delorme E., Droupy S., de Taurac R., Delmas V. Transobturator tape (uratape): a new minimally-invasive procedure to treat female urinary incontinence. Eur. Urol. 2004. Vol. 45. P. 203‑207.
  35. EAU Guidelines on urine incontinence. Burkhard F. C. et al. EAU, 2020. 99 p.
  36. Female urology / Raz S., Rodriguez L. V. 3rd ed. Elsevier Saunders, 2008. 1038 p.
  37. Gomes C. M., Carvalho F. L., Bellucci C. H.S. et al. Update on complications of synthetic suburethral slings. Int. Braz. J. Urol. 2017. Vol. 43. P. 822‑834.
  38. Incontinence / Albrams P. et al. – 6th ed. ICS – ICUD, 2017. 2336 p.
  39. Karmakar D., Mostafa F., Abdel-Fattah M. et al. Long-term outcomes of transobturator tapes in women with stress urinary incontinence: E-TOT randomised controlled trial. BJOG. 2017. Vol. 124. P. 973‑981.
  40. Nilsson C. G., Palva K., Aamnio R. er al. Seventeen years’ follow-up of tension-free vaginal tape procedure for female stress urinary incontinence. Int. Urogynecol. J. 2013. Vol. 24. P. 1265‑1269.
  41. Petros P. E.P. The female pelvic floor: function, dysfunction, and management according to the integral theory. Springer, Berlin Heidelberg, New York, 2007. 222 p.
  42. Serati M., Braga A., Atanasiou S. et al. Tension-free vaginal tape-obturator for treatment of pure urodynamic stress urinary incontinence: efficacy and adverse effects at 10-year follow-up. Eur. Urol. 2017. Vol. 71. P. 674‑679.
  43. Sievert K-D., Abufaraj M., Kerning K. et al. Sling surgery for female incontinence. European Urology Supplements. 2018. Vol. 17. P. 109‑118.
  44. Textbook of female urology and urogynaecology / Cardozo L., Staskin D. 3rd ed. Informa Healthcare. 2010. 1384 p.
  45. Urogynecology and reconstructive pelvic surgery. Walters M. D., Karram M. M. 4th ed. Philadelphia: Mosby Elsevier, 2015. 686 р.

* «Медичні аспекти здоров'я жінки», 2020, № 6.

Тематичний номер «Урологія. Нефрологія. Андрологія» № 4 (21), 2020 р.

 

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Урологія та андрологія

30.03.2021 Онкологія та гематологія Урологія та андрологія Новий погляд на поширені проблеми в галузі онкоурології

Найактуальніші та найновіші рекомендації стосовно діагностики та лікування злоякісних новоутворень нирки та сечовивідних шляхів були розглянуті під час науково-практичної конференції «Рак нирки та сечових шляхів – ​update». Захід відбувся 18 грудня 2020 р. в онлайн-форматі за підтримки Національного інституту раку (НІР), Спілки онкоурологів України, Центру сучасної урології та Міністерства охорони здоров’я України. Свої доповіді представили провідні фахівці в галузі онкоурології, хіміо- та променевої терапії. Захід став частиною безперервного професійного розвитку лікарів....

16.03.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Застосування діосміну при хронічних захворюваннях вен: результати дослідження СТАТУС

Хронічні захворювання вен (ХЗВ) нижніх кінцівок зустрічаються у 29-60% працюючого населення в різних країнах і завдають не лише естетичного дискомфорту пацієнтам, а й можуть призвести до стійкої втрати працездатності внаслідок розвитку можливих ускладнень. Представляємо вашій увазі результати проспективного багатоцентрового неінтервенційного дослідження СТАТУС (Стойко Ю.М., Циплящук О.В. та співавт., 2020), яке було проведене з метою оцінки дотримання лікарями інструкції із застосування діосміну та прихильності хворих лікуванню, а також поширеності симптомів ХЗВ і динаміки їх вираженості на фоні терапії ...

16.03.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Вивчення ефективності та безпечності препарату БонеВіста у хворих із постменопаузальним остеопорозом

У статті представлено результати дослідження співробітників ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу, що було проведене з метою вивчення ефективності та безпечності препарату ібандронової кислоти БонеВіста в лікуванні хворих із постменопаузальним остеопорозом. ...

16.03.2021 Хірургія, ортопедія та анестезіологія Синдром карпального каналу: як не проґавити діагноз?

21-22 грудня відбулася онлайн-конференція «Четверта зимова школа травматологів», у ході якої провідні спеціалісти обмінялися досвідом лікування синдрому карпального каналу, розглянули найсучасніші та доведено ефективні методи й препарати, що застосовуються у терапії цього захворювання. Також на конференції було висвітлено проблему побічної дії різних ліків та представлено шляхи мінімізації негативних ефектів терапії. ...