Інформаційне повідомлення щодо меланоми шкіри

Меланома шкіри – злоякісна пухлина нейроектодермального походження (коди за Міжнародною класифікацією хвороб X перегляду C43, C41), що розвивається із трансформованих меланоцитів, що містяться переважно у шкірі. У сучасних епідеміологічних дослідженнях встановлено стрімке зростання захворюваності на меланому шкіри в різних країнах, у тому числі і в Україні. Згідно з даними Національного канцер-реєстру України (http://www.ncru.inf.ua/publications/BULL_22/PDF_E/38-39-mel.pdf), у 2019 р. загальна кількість випадків меланоми (код за МКХ-10 С43) у всіх вікових категоріях дорослих становила 3008; загальна кількість померлих – 877, частка тих, хто не прожив одного року після вперше виявленої меланоми – 9,4%. Захворюваність становить 8,4 на 100 тис. населення. Охоплено спеціальним лікуванням 91,7% первинних хворих. У 2020 р., за даними Національного інституту раку, захворюваність склала 6,1 на 100 тис. населення, частка осіб, які не прожили одного року після вперше виявленої меланоми (2019 р.), – 1,9%.

Частка пацієнтів з меланомою IV стадії, яка відповідає неоперабельній метастатичній меланомі (НММ), у тому числі з BRAF-мутацією, становить 5,1% (дані 2020 р.). Рівень охоплення лікуванням становить у середньому 91%. За даними Національного канцер-реєстру, прогнозований приріст захворюваності становить 3,3% щорічно.

Відкриті дані щодо поширеності BRAF-мутації в Україні не представлені. У світовій практиці частота BRAF-мутації у всіх пацієнтів із метастатичною меланомою оцінюється на рівні 45-50%, у деяких країнах варіює від 29 до 62%. Таким чином, в Україні можна припустити поширеність BRAF-мутації до 45%.

Відповідно до клінічних рекомендацій National Comprehensive Cancer Network, лікування меланоми на ранній стадії передбачає хірургічне висічення пухлини, а при нерезектабельних і метастатичних формах пацієнтам показане застосування тривалої системної медикаментозної терапії.

У 2020-2021 рр. проводилися інтерактивні семінари й опитування онкологів, дерматоонкологів, присвячені визначенню профілів пацієнтів, оцінюванню поточної практики лікування пацієнтів із метастатичною меланомою, у тому числі із BRAF-мутацією.

За підсумками дискусій і відповідей фахівців встановлено, що пацієнти з діагнозом НММ здебільшого не отримують попереднього лікування, при цьому конкретних супутніх захворювань не виділено. Попередній діагноз меланома визначається дерматологами: у 43,6% випадків – під час профілактичних оглядів, у 56,0% – при зверненні до дерматолога з метою діагностики новоутворення шкіри. У разі підозри на наявність злоякісного новоутворення пацієнт направляється до онколога для встановлення заключного діагнозу з визначенням стадії меланоми. Враховуючи часту наявність BRAF-мутації у пацієнтів з метастатичною меланомою (близько 45% випадків) і можливості призначення таргетної терапії, пацієнта направляють на визначення BRAF-мутації. Після підтвердження діагнозу застосовують різні терапевтичні опції.

Найпоширенішою практикою лікування пацієнтів із метастатичною меланомою у першій лінії є хіміотерапія (застосовується у 97% пацієнтів). Найчастіше використовується дакарбазин. Приблизно 3% пацієнтів призначають імунотерапію препаратом пембролізумаб, а також таргетну терапію препаратом вемурафеніб (поодинокі призначення). 

У другій лінії терапії зберігається таке саме співвідношення пацієнтів, які отримують лікування хіміо-, імунопрепаратами (пембролізумаб) та вемурафенібом. Як хіміотерапевтичні препарати застосовуються темозоломід (50% пацієнтів), дакарбазин (40% пацієнтів) та комбінація паклітаксел + карбоплатин (10% пацієнтів).

Тематичний номер «Онкологія, Гематологія, Хіміотерапія» № 6 (73) 2021 р.