статья размещена в номере 7 за март 2007 года, на стр. 47

Алергологія в Україні: проблеми та перспективи

19 березня у м. Вінниці відбулася щорічна нарада головних алергологів регіонів України сумісно з пленумом асоціації алергологів України (ААУ), присвячена підсумкам роботи алергологічної служби за 2006 та плануванню діяльності на 2007 рік.
З основною доповіддю виступив головний спеціаліст з алергології МОЗ України, президент ААУ, доктор медичних наук, професор Б.М. Пухлик. Серед найважливіших аспектів практичної алергології в Україні він виділив: кадрову ситуацію; стан матеріально-технічної бази служби; якість виявлення та лікування алергічних захворювань (АЗ) у країні; надання алергологічної допомоги сільському населенню; проблеми медикаментозної алергії.

У практичних медичних закладах України працює 301 лікар-алерголог, у тому числі 109 алергологів-педіатрів. Забезпеченість на 10 тис. населення алергологами складає всього 0,07; алергологами-терапевтами дорослого населення – 0,05; алергологами-педіатрами дитячого населення – 0,13. Є підстави вважати таку забезпеченість фахівцями-алергологами недостатньою. 
Як показав аналіз, далеко не у всіх регіонах алергологи працюють як лікарі-консультанти. У багатьох областях вони ведуть прийом без попереднього обстеження лікарями загального фаху та лікують не завжди «свою» патологію. Про це свідчать, зокрема, велика кількість хворих, яку обстежують у значній частині регіонів (понад 10 хворих у день); дуже «строкате» охоплення специфічними методами обстеження вперше виявлених хворих (від 2 до 79%); така ж забезпеченість значної кількості областей діагностичними та лікувальними алергенами (від 4,14% до 132,52 на 10 тис. населення); різне охоплення спірографією хворих на бронхіальну астму (від 9 до 100%); обмежене застосування сучасних лабораторних методів діагностики.
Незважаючи на те що Україна є кращою серед країн СНД за номенклатурою діагностичних і лікувальних алергенів, багато регіонів продовжують застосовувати їх недостатньо, використовують застарілий і нетехнологічний скарифікаційний тест для діагностики АЗ (14 регіонів), поки що мало користуються неінвазивними методами специфічної імунотерапії. 
Дуже бентежить той факт, що алергологія в Україні поступово стає мало або й зовсім недоступною для сільських мешканців. У низці областей частка обстежених мешканців села є нижчою за 20% як у алергологів-терапевтів, так і в алергологів-педіатрів. 
Поряд з цим не розвивається скринінг АЗ у ЦРЛ, як це регламентовано наказом МОЗ та АМН України за № 127/18 від 02.04.2002 р., хоча для цього підготовлено понад 500 лікарів загального фаху, є доступний вітчизняний набір мікст-алергенів для скринінгу. 
Великою проблемою не тільки для алергологічної служби, але й, без перебільшення, для всього нашого суспільства, залишається (і зростає!) ситуація з побічними реакціями на лікарські засоби (ЛЗ). Згідно повідомлень з регіонів за 2006 рік зареєстровано понад 50 випадків смерті, асоційованих з застосуванням ЛЗ, 113 випадків медикаментозного анафілактичного шоку, 135 випадків важких проявів непереносимості ЛЗ у вигляді синдромів Лаєла, Стівенса-Джонсона. На сьогодні в практичній охороні здоров'я України, окрім алергологів, немає фахівців, які б компетентно могли проводити роботу з попередження і раннього виявлення цих небажаних реакцій. 
Учасники наради разом з правлінням асоціації алергологів України обговорили і прийняли нижченаведений документ. 

Підсумки наради головних алергологів регіонів України та пленуму асоціації алергологів України 
Ситуація з АЗ в Україні повністю відображає світові тенденції:
– високу захворюваність з тенденцією до подальшого зростання; 
– часті випадки виникнення гіперчутливості як до алергенів зі звичного для людини оточення (побутових, грибкових, пилкових, харчових, епідермальних), так і до штучних алергенів (з миючих, косметичних речовин, особливо лікарських засобів). 
З позицій алергології Україна має низку особливостей:
– 5 клімато-географічних зон з певною відмінністю рослинних, грибкових, побутових, харчових алергенів;
– регіони з різним «хімічним навантаженням» на імунну систему населення; 
– зосередженість фахівців-алергологів виключно в обласних центрах і великих містах, що робить спеціалізовану алергологічну допомогу малодоступною для сільського населення;
– недосконала реєстрація і статистика АЗ, яка офіційно інформує лише про 5-7% наявних хворих з АЗ; 
– переважно несвоєчасне виявлення хворих на АЗ;
– стрімке поширення медикаментозної алергії, що пов'язане з недоліками у фармакотерапії хворих на АЗ.
Учасники наради керівників регіональних алергологічних служб України та пленуму асоціації алергологів України звертаються з проханням: 
1. До МОЗ України:
– заслухати питання ситуації з АЗ і стану алергологічної служби в Україні (повторно);
– розширити викладання клінічної алергології в програмах до- і післядипломної підготовки лікарів; 
– видати наказ про поліпшення виявлення, попередження і лікування медикаментозної алергії (проект надано до МОЗ);
– створити штатну алергологічну лабораторію МОЗ (проект надано до МОЗ);
– призначити професора С.М. Недєльську головним позаштатним спеціалістом з дитячої алергології МОЗ України.
2. До керівників управлінь охорони здоров'я обласних (міських) держадміністрацій:
– поліпшити забезпеченість лікарями-алергологами та алергологічними ліжками в регіонах, де їх кількість суттєво відрізняється від пересічної по Україні (Житомирська, Тернопільська, Рівненська, Чернігівська, Закарпатська області, м. Севастополь тощо);
– зважаючи на великий обсяг організаційної діяльності, яку мають постійно проводити головні позаштатні алергологи регіонів, вишукати можливість їх матеріального винагородження за цю складну роботу; 
– з метою наближення спеціалізованої алергологічної допомоги до сільського населення, більш раннього виявлення АЗ виконати наказ МОЗ та АМН України № 127/18 від 02.04.2002 року щодо організації та функціонування пунктів скринінгу АЗ в районних лікарнях. Передбачити доплати у розмірі 0,25 ставки за виконання цієї роботи; 
– поліпшити придбання діагностичних і лікувальних алергенів, спірографів, імуноферментних або хемілюмінесцентних аналізаторів алергійних реакцій, забезпечення безкоштовним лікуванням хворих на бронхіальну астму;
– проводити доплати за шкідливість роботи з алергенами медичному персоналу незалежно від підрозділу, де вони працюють (поліклініка, стаціонар).
3. До керівників аптечних закладів України:
• припинити безконтрольне призначення фармацевтами та провізорами лікарських засобів безпосередньо в аптеках.

Підготувала Наталя Міщенко

статья размещена в номере 7 за март 2007 года, на стр. 47