27 березня, 2015
Охорона здоров’я Чехії: якість, яку не приховаєш
Політичні збурення в державі завжди несуть надію на можливість здійснення істотних змін у її соціально-культурному розвитку. Проте чомусь одні тупцються на місці, плекаючи надії на повноцінне функціонування напрацьованих звичних систем, інші ж, навпаки, знаходять у собі мужність та сили для здійснення кардинальних цілеспрямованих змін.
Після «совкового землетрусу» та «оксамитового вибуху» чехи змогли не лише підвестись на ноги, а й зробити рішучий крок уперед. Як наслідок, на сьогодні Чеська Республіка є членом Північноатлантичного договору (НАТО) та Європейського союзу, тобто повноправною «європейкою» у всіх сферах державної діяльності, про що, на превеликий жаль, інші самостійні держави поки що можуть лише мріяти.
Оскільки стан системи охорони здоров’я є одним із основних показників державного розвитку, не завадить взяти приклад з країни, яка в цій царині вже давно європейська...
Перевтілення системи
До Другої світової війни місцева система охорони здоров’я в Чехії була переважно приватною і мала одну з найефективніших у Європі систему медичного страхування. Після війни медицину дуже швидко було перебудовано: вона стала безкоштовною, із розвиненою мережею дільничних лікарів та низькими цінами на лікарські засоби в аптеках. Після краху тоталітарної системи чеський уряд здійснив зворотну швидку реорганізацію охорони здоров’я країни, завершену в 1993-1994 рр. Основні принципи трансформації системи:
– децентралізація – передача певних функцій регулювання муніципальним департаментам охорони здоров’я;
– демонополізація та приватизація – більшість закладів первинної медико-санітарної допомоги, фармацевтичної промисловості, стоматологічної допомоги та санаторно-курортного лікування перебувають у приватній власності, і лише структури, що здійснюють стаціонарну допомогу, і переважна більшість клінік та інститутів є державними;
– лібералізація – вільний вибір страхової організації, лікувального закладу та лікаря;
– запровадження обов’язкового медичного страхування (ОМС).
Дуже швидко ці нововведення запрацювали як єдиний злагоджений механізм, що дало змогу в найкоротші терміни перейти на якісно вищий рівень медичного обслуговування населення.
Реалізація обов’язкового медичного страхування
У Чехії за основу ОМС було обрано модель регуляторної конкуренції, суть якої полягає у тому, що кількість конкуруючих страхових компаній законом не обмежується, але страхова премія, яку отримує страхувальник, регулюється та безпосередньо залежить від кількості й складу застрахованих ним осіб. Це дає змогу різко знизити відбір «вигідного» контингенту осіб страхувальником.
У Чеській Республіці страхові компанії самостійно здійснюють збори вкладів із працюючої частини населення, при цьому 60% від зібраної суми вони передають законодавчо обраній національній страховій компанії – Загальній медичній страховій організації (VZP), у якій на сьогодні застраховано близько 80% громадян Чехії. До складу VZP входять центральний офіс та 76 регіональних філіалів, кожен з яких очолює директор. Він несе відповідальність перед наглядовою радою, до якої входять по три представники від роботодавців і громадськості (районних рад чи парламенту) та по представнику від Міністерств охорони здоров’я, фінансів та соціальної політики. Найважливіші питання щодо VZP вирішує Управлінська рада, що включає по десять представників від держави, роботодавців та працівників.
У свою чергу, VZP за певною формулою «змішує» зібрані кошти з коштами, виділеними з бюджету на ОМС непрацюючого населення, забезпечуючи таким чином загальність медичного страхування. Однак VZP не відповідає за фінансову стабільність ОМС на відміну від інших страхових компаній, що діють на ринку і здійснюють фінансову відповідальність самостійно. Стабільність VZP гарантується державою. Так, у випадку банкрутства страхової компанії всі її клієнти автоматично переходять до VZP.
Цікавою особливістю ОМС Чехії є її індивідуальний підхід. На відміну від сімейного ОМС кожен застрахований має особисто прийти до страхової компанії та заповнити відповідні документи. Процедура виглядає так. Після закінчення страхового терміну (зміну страхувальника можна здійснювати кожні 3 міс) громадянин має звернутися в страхову компанію, з якою він має намір укласти договір на новий строк. Якщо при цьому відбувається зміна страхової організації, компанія, з якою особа уклала договір, зобов’язана повідомити про це попереднього страхувальника, виславши йому копію договору про страхування. Ще одну копію документів надсилають платнику основної суми страхового збору за цю застраховану особу (за місцем роботи чи в місцеву адміністрацію). Така процедура забезпечує захист громадянина від недобросовісної конкуренції шляхом можливих домовленостей між роботодавцем та страховою компанією і дає змогу застрахованій особі самостійно брати участь у фінансуванні медичної допомоги та виборі страхувальника, а також робить його більш вимогливим до якості роботи організації.
Розмір страхового внеску в Чехії становить 13,5% від заробітної плати для працюючого населення, при цьому 2/3 цієї суми сплачує роботодавець, а з працівника шляхом автоматичного вирахування з прибутку стягується лише третина від суми внеску. Непрацюючі верстви населення страхуються за рахунок фінансування з бюджету. В Чехії законодавчо встановлено мінімальний розмір страхового внеску з бюджету на ОМС непрацюючого населення – 60% від середнього внеску на одного працюючого громадянина.
Перелік медичних послуг на основі ОМС встановлює Міністерство охорони здоров’я. На сьогодні він включає понад 4500 видів втручань та різноманітних послуг, за винятком деяких видів стоматологічної допомоги, косметичних маніпуляцій та ін. До цього переліку також включено затрати на лікарські засоби як у стаціонарному, так і в амбулаторному секторах медичної допомоги. Тарифи на втручання формуються з двох частин. Так, для певної маніпуляції існує встановлена Міністерством охорони здоров’я оцінка в балах плюс вартість у кронах матеріальних витрат на її здійснення. Нормативна ціна бала є єдиною в усій країні й періодично переглядається. У випадку, якщо у страхової компанії не вистачає коштів для оплати послуг за нормативною ціною бала, доплату здійснює сам пацієнт (як правило, вона не перевищує кількох відсотків від суми оплати). Розрахунок за амбулаторне лікування здійснюється щоквартально, а за стаціонарне – після закінчення курсу терапії.
Особливості медичного забезпечення іноземних громадян
Пенсіонери, жінки в декретній відпустці, діти (цікаво, що в Чехії дітьми вважаються особи до 26 років, якщо вони навчаються), жінки з однією дитиною до 7 років чи двома віком до 15 років, які мають постійне місце проживання, отримують медичне страхування безкоштовно. Якщо іноземець не підпадає під жодну з цих категорій, він має три варіанти отримання медичних послуг.
• Не сплачувати страхування, а розраховуватись за медичні послуги безпосередньо на прийомі у лікаря. Однак у такому випадку навіть найпростіші послуги можуть потягнути за собою значні витрати. Наприклад, звичайний огляд у лікаря коштуватиме 500 крон (близько 20 євро), видалення зуба – 420 крон (17 євро), аналіз крові – 2000-4000 крон (80-160 євро), пологи без ускладнень – 30 тис. крон (1200 євро). Причому згідно з міжнародним договором, що діє з 1980 р., перша невідкладна допомога має надаватися безкоштовно, але внутрішня постанова Міністерства охорони здоров’я надає право лікарям і за невідкладну допомогу брати плату, причому досить значну (критерії невідкладності та раптовості відносно суб’єктивні).
• Договірна форма страхування, можлива за наявності річної візи на території Чеської Республіки, передбачає два варіанти медичного обслуговування:
– шляхом укладення договору з медичною страховою компанією як фізична особа, що надає такі права: отримання медичного обслуговування в усіх медичних закладах, з якими страхова компанія уклала договір, повернення сплачених коштів початкового медичного огляду. Загальна сума послуг за цим контрактом може становити до 1 млн крон на весь період дії договору, а оплата за страховку (залежно від віку, статі та виду страхового полісу) – від 750 крон на рік до 3 тис. на місяць;
– якщо особа є засновником фірми, вона може укласти договір зі страховою компанією від її імені. При цьому розмір страхового внеску становитиме близько 1200 крон на місяць на одну особу незалежно від її статі та віку. У такому випадку кількість безкоштовних послуг, які надаватимуться особі, відповідатиме такій у пересічного громадянина Чехії, оскільки договір укладається від імені чеської фірми.
Перевагами договірного страхування є розгалужена мережа медичних закладів на території Чехії, список яких можна знайти в кожному філіалі VZP. Клієнти такого виду страхування можуть бути застраховані на випадок поїздок за межі Чеської Республіки на однакових засадах із її громадянами.
• Система страхування, що є обов’язковою у разі працевлаштування і надає право на медичне забезпечення нарівні з громадянами Чехії. При оптимальній заробітній платі загальна сума всіх страховок (соціальної та пенсійної) не перевищує розміру договірної медичної страховки. При цьому виді страхування страхова сума та заробітна плата вважаються витратами, що зменшують податки фірми.
Іноземці, які не мають постійного місця проживання в Чеській Республіці та не працюють у країні, не можуть бути учасниками суспільного медичного страхування, але натомість мають змогу укладати так звані договори про медичне страхування:
– довгострокові договори, призначені для іноземців та осіб без громадянства, які мають дозвіл на тимчасове перебування на території Чеської Республіки; ліцензію на укладання таких договорів має лише VZP;
– короткострокове медичне страхування можуть укладати іноземці, які прибули до країни на короткий час, наприклад туристи. Такий тип страхування діє до одного року і включає витрати на медичну допомогу за наявності невідкладних станів чи травм, що виникли під час перебування на території Чехії.
Складові елементи системи охорони здоров’я
На території Чеської Республіки діють як державні (меншою мірою), так і приватні медичні заклади. Практично всі вони укладають контракти зі страховими компаніями щодо надання та відшкодування вартості медичних послуг і надають пацієнтам, застрахованим у відповідній компанії, медичну допомогу без прямої оплати.
Медичні послуги надаються низкою закладів:
– амбулаторної допомоги;
– трьохрівневою мережею стаціонарних закладів;
– профілактичних;
– невідкладної допомоги;
– транспортування хворих, породіль та поранених;
– ті, що надають лікарські препарати, медичний інвентар та продукцію стоматологічної сфери;
– курортного лікування.
У випадку захворювання пацієнт, як правило, насамперед звертається до лікаря так званої первинної допомоги, який працює у районі його проживання та співпрацює з тією страховою компанією (має з нею підписаний договір), у якій застрахований пацієнт. До таких спеціалістів належать терапевти для дорослих, дітей і підлітків, стоматологи та гінекологи.
Перед прийомом у будь-якого лікаря первинної допомоги пацієнт має зареєструватись. Лікар може відмовити в реєстрації пацієнту лише у випадку, коли прийом пацієнта потягне за собою значне підвищення робочого навантаження, що перешкодить наданню якісної медичної допомоги іншим хворим. При цьому лікар не може відмовитись від проведення обстеження у разі необхідності надання невідкладної допомоги. У такому випадку після обстеження він направляє пацієнта до його лікаря. У разі відмови від проведення обстеження за таких обставин пацієнт має право вимагати письмової відмови, після чого він може звернутися до департаменту охорони здоров’я при місцевій міській адміністрації з вимогою про розслідування цього випадку.
З огляду на характер та тяжкість захворювання лікар первинної допомоги може рекомендувати й організувати пацієнту курс терапії у лікарні. Стаціонарне лікування надається в лікарнях та інших спеціалізованих медичних закладах: клініках для проходження тривалого курсу лікування, психіатричних лікарнях, реабілітаційних закладах, клініках, що спеціалізуються на лікуванні туберкульозу та захворювань дихальних шляхів, курортних здравницях.
Служба швидкої та невідкладної допомоги здійснює допомогу у випадках гострого захворювання чи травми в період, коли медичні заклади зачинені. Цей вид допомоги реалізується відповідно до умов конкретного населеного пункту. Наприклад, у невеликих населених пунктах це забезпечується співдружністю лікарів, які чергують та періодично змінюють один одного, а у великих містах служби швидкої допомоги організовані в спеціалізованих приймальнях або ж у службах невідкладної допомоги при лікарнях. Існує навіть стоматологічна швидка допомога. У випадках гострих захворювань та невідкладних станів, коли пацієнт самостійно не може дістатися до лікаря, за спеціальним телефонним номером можна викликати машину «швидкої допомоги».
Існує так звана профілактична медична допомога, що передбачає організацію на підприємствах разом із роботодавцем заходів профілактики та охорони здоров’я працюючих від травм на виробництві, професійних захворювань та інших станів, що можуть бути зумовлені специфікою та умовами праці. Такі заклади охорони здоров’я здійснюють спеціалізовану консультативну діяльність з питань охорони та підтримання здоров’я робітників, проводять профілактичні медичні огляди, які поділяються на вступні, регулярні та ті, що здійснюються по закінченню роботи.
Забезпечення населення лікарськими засобами здійснюється відповідними службами як на основі рецепту, так і без нього. Рішення про те, до якої групи належить конкретний препарат, приймає спеціальна комісія при Міністерстві охорони здоров’я. Лікарські засоби, що видаються за рецептами, можуть повністю або частково оплачуватись пацієнтом або страховою компанією. За тривалістю дії рецепти поділяються на рецепти, дія яких триває лише в день видачі та наступного дня (рецепти, видані службою швидкої медичної допомоги); дійсні протягом трьох діб із моменту видачі (рецепти на антибіотики); дійсні протягом тижня (решта рецептів).
Досягнення, якими варто пишатись
За статистикою вартість якісних послуг охорони здоров’я Чехії є найнижчою у Європі, що приваблює «медичних туристів» не лише з Європи, а й із США (наприклад, низка операцій у Чехії обійдеться їм на 70-80% дешевше, ніж на батьківщині). Багато чеських медичних центрів визнано одними з найкращих у Західній Європі та США: Інститут клінічної та експериментальної медицини в Празі, клінічна лікарня в Мотолі, центральний воєнний шпиталь у Празі, Онкологічний інститут ім. Масарика та ін.
У чеських лікарнях здійснюють унікальні операції та впроваджують у практику нові методи лікування. Наприклад, у листопаді 2005 р. громадськості було представлено першого робота-асистента Да Вінчі, що дає змогу проводити надточні лапароскопічні операції у трьохвимірному зображенні та глибоко проникати в організм пацієнта, здійснюючи розрізи розмірами до 1 см. Головна Празька клінічна лікарня першою у центральній та східній Європі отримала пристрій Ампулі Чіп, за допомогою якого можна точно визначити користь від застосування пацієнтом певного лікарського засобу, що дає змогу підібрати не лише оптимальний препарат, а і його точне дозування. У квітні 2005 р. лікарі Кардіологічного центру в Брно врятували життя пацієнту, провівши потрійну пересадку серця, печінки та нирки від одного донора. Чи не диво?
Залишається сподіватися, що увага і врахування принципів чеської медицини змусять нас зробити певні висновки та піти шляхом хоч і поступового, але прогресу.
Підготував Андрій Мартинович