Эффективность изосорбида динитрата для сублингвального приема у больных c ишемической болезнью сердца

27.03.2015

Более ста лет нитраты являются наиболее часто назначаемыми и эффективными препаратами для купирования приступов стенокардии. Механизм действия препаратов этой группы связан с высвобождением эндотелиального фактора релаксации — оксида азота. Классический препарат этой группы, используемый для купирования приступов стенокардии, — нитроглицерин, принимаемый сублингвально. Вместе с тем, неудовлетворительная точность дозирования и низкая стабильность дозы нитроглицерина, характерная для тритурационных таблеток, делают актуальной разработку альтернативных препаратов. В этой связи большой интерес представляет изосорбида динитрат. Наряду со способностью расширять коронарные сосуды, этот препарат обладает смешанным действием на пред- и постнагрузку сердца, что сопровождается увеличением ударного объема на фоне снижения АД. Благодаря этому свойству препарат эффективен у больных с хронической сердечной недостаточностью (СН).

Целью данного исследования была оценка фармакотерапевтической эффективности и переносимости препарата Изо-мик в таблетках по 5 мг производства НПФ «Микрохим», назначаемого для купирования и профилактики приступов стенокардии у больных с ИБС, а также изучение влияния препарата на показатели центральной гемодинамики.

Материалы и методы

Обследовано 60 больных с ИБС (46 мужчин, 14 женщин) в возрасте от 40 до 65 лет со стабильной стенокардией напряжения ІІ-ІІІ функционального класса, в основном, перенесших инфаркт миокарда (93%) более 6 месяцев назад. Исследование было открытым, сравнительным, параллельным. Больных рандомизировали простым методом. Параллельность исследования обеспечивалась назначением 30 больным основной группы исследуемого препарата Изо-мик 5 мг производства НПФ «Микрохим», а 30 больным контрольной группы — нитроглицерин в дозе 500 мкг производства «ICN Октябрь». Основная и контрольная группы были сопоставимы по полу, возрасту, нозологическим формам и степени тяжести заболевания.

Препарат Изо-мик назначали после 3-5 дней контрольного периода, в течение которого оценивали состояние больного, уточняли степень тяжести заболевания. Изо-мик 5 мг (І группа) или нитроглицерин 500 мкг (ІІ группа) принимали сублингвально для купирования приступа стенокардии напряжения или с профилактической целью перед физической нагрузкой. Для объективизации эффекта препаратов анализировали динамику параметров гемодинамики, показателей ультразвукового исследования сердца (Эхо-КГ) и парных велоэргометрий (ВЭМ) в ходе острых лекарственных тестов (до приема препарата и в период ожидаемого максимального действия).

Переносимость препарата оценивалась исследователями и пациентами в баллах (5 баллов — очень хорошая; 4 балла — хорошая; 3 балла — удовлетворительная; 2 балла — неудовлетворительная; 1 балл — крайне неудовлетворительная).

Результаты и их обсуждение

При оценке эффективности терапии по субъективным данным установлено, что Изо-мик в дозе 5 мг сублингвально по способности купировать приступ стенокардии не уступал нитроглицерину. Антиангинальный эффект развивался на 2-й минуте, а время полного прекращения приступа стенокардии составляло от 2 до 5 минут. В то же время прием Изо-мика обеспечивал более длительную профилактику повторных приступов — в течение 1,5-2 часов, что вполне объяснимо с позиции различий в фармакокинетике этих препаратов.

Чтобы определить влияние исследуемых препаратов на толерантность к физической нагрузке, проводили две велоэргометрические пробы: контрольную для оценки пороговой нагрузки и парную с пороговой нагрузкой до и на максимуме действия Изо-мика в основной и контрольной группах.

На фоне приема нитратов толерантность к физической нагрузке достоверно повышалась. При применении и нитроглицерина и Изо-мика наблюдалось достоверное увеличение времени выполнения пороговой нагрузки — от 152±13 до 292±35 секунд в контрольной (p<0,001) и от 166±20 до 303±42 секунд в основной группе (p<0,001), что объясняется способностью препаратов снижать потребность миокарда в кислороде и улучшать коронарный кровоток.

Оба препарата — Изо-мик и нитроглицерин — способны купировать и предупреждать развитие приступов стенокардии. Их антиангинальная активность примерно одинакова, но Изо-мик обладает более продолжительным действием. С позиций повышения толерантности к физической нагрузке Изо-мик в дозе 5 мг, принятый сублингвально, особенно эффективен у пациентов с явными или косвенными признаками дисфункции левого желудочка и с артериальной гипертензией, в то время как нитроглицерин — у больных без признаков СН и тахикардии (вызванной как СН, так и симпатикотонией).

Переносимость Изо-мика как очень хорошую (5 баллов) оценили 20 пациентов (66%), как хорошую — 5 (16%). Пациенты, у которых наблюдались побочные эффекты, расценили эффективность препарата как удовлетворительную, несмотря на достаточный антиангинальный эффект. субъективные ощущения, в частности головная боль, не позволили им принимать препарат постоянно. Ни один из обследованных больных не оценил препарат как неудовлетворительный.

На основании представленных результатов исследования эффективности и переносимости таблеток для сублингвального приема Изо-мик в дозе 5 мг производства НПФ «Микрохим» можно сделать следующие выводы.

  1. Изо-мик является высокоэффективным антиангинальным препаратом и может быть рекомендован для купирования и профилактики приступов ишемии миокарда.
  2. По способности увеличивать толерантность к физической нагрузке Изо-мик превосходит нитроглицерин у больных с артериальной гипертензией и эхокардиографическими признаками нарушения функции левого желудочка.
  3. Нитроглицерин оказывает более выраженное положительное влияние на толерантность к физической нагрузке у больных без эхокардиографических признаков нарушения функции левого желудочка и тахикардии.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

20.04.2024 Урологія та андрологія Інтеграція вірусу гепатиту В у геном сперматозоїдів: клінічні ризики з позицій репродуктології

Кількість людей, які страждають і помирають від вірусного гепатиту В (ВГВ), можна порівняти з кількістю хворих на коронавірусну хворобу 2019 року (COVID‑19), яка наразі викликає велике занепокоєння в усьому світі. Тому вкрай важливим залишається питання передачі вірусу, у тому числі через статеві клітини. Попередніми дослідженнями встановлено, що гени ВГВ, інтегровані в людські сперматозоїди, здатні до реплікації та експресії після передачі ембріонам. Однак досі це явище не було підтверджено клінічними дослідженнями у пацієнтів. Автори вивчали особливості інтеграції ВГВ у геном сперматозоїдів пацієнтів та аналізували можливі клінічні наслідки для потомства ...

20.04.2024 Урологія та андрологія Лікування ХП/СХТБ: фокус на антиноцицептивні та протизапальні механізми дії диклофенаку натрію

За визначенням робочої групи Міжнародного товариства з проблем утримання сечі (ICS), у чоловіків термін «урологічний синдром хронічного тазового болю (СХТБ)» включає хронічний простатит (ХП) або СХТБ (ХП/СХТБ). Серед пацієнтів, які перебувають під амбулаторним спостереженням із приводу простатиту, понад 90% осіб мають діагноз ХП/СХТБ, що свідчить про високу поширеність цього урологічного захворювання в загальній структурі (Yang C.C. et al., 2018). Саме з наявністю ХП пов’язують підвищений ризик розвитку нетримання сечі, доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ), запальних процесів сечостатевої системи, утворення каменів, кіст у ПЗ та виникнення раку ПЗ (РПЗ). Адже відомо, що в генезі останнього відіграють роль різні фактори, зокрема ампліфікація та мутація генів, що кодують гени-супресори пухлини, онкогени, а також фактори росту та цитокіни [1, 2]. Учені довели, що інгібування запалення, у тому числі за допомогою нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), може зменшувати прогресування ХП та опосередковано впливати на зменшення ризику виникнення РПЗ. Водночас потужні анальгетичні властивості НПЗП дозволяють ефективно усувати хронічний тазовий біль та асоційовані з ним симптоми...

20.04.2024 Урологія та андрологія Сучасні тенденції в нехірургічному лікуванні хвороби Пейроні

Хвороба Пейроні (ХП) — це захворювання сполучної тканини, що вражає білкову оболонку статевого члена, може спричиняти біль і пенільну деформацію; при цьому відомо, що поширеність патології зростає з віком. Хоча хірургічне втручання є золотим стандартом лікування хронічної фази ХП, існує низка методів консервативної терапії, однак оптимальний менеджмент пацієнтів із гострою фазою захворювання залишається предметом дискусії. У статті узагальнено дані останніх досліджень, що стосуються тенденцій нехірургічного лікування ХП ...

20.04.2024 Урологія та андрологія Оновлення в лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози та роль мінімально інвазивних хірургічних процедур

Симптоми з боку нижніх сечових шляхів (СНСШ), викликані доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), суттєво впливають на якість життя чоловіків. Динамічне спостереження та медикаментозне лікування з використанням широкого спектра препаратів можуть давати терапевтичний ефект. Проте хірургічне втручання залишається одним із найбільш ефективних рішень у пацієнтів із тяжкими формами цього захворювання. Трансуретральна резекція простати (ТУРП) є золотим стандартом хірургічного лікування. Утім з’являються й альтернативні методи, зокрема лазерна абляція простати за допомогою гольмієвого й тулієвого лазера (HoLEP і ThuLEP), а також роботизована водоструминна терапія (акваабляція), спрямовані на зниження післяопераційної захворюваності. Мінімально інвазивні хірургічні процедури (МІХП), що проводяться амбулаторно під місцевою анестезією або седацією, мають усе ширше застосування, особливо у хворих із високим хірургічним ризиком через супутню патологію. ...