Репродуктивне здоров’я нації: коли питань більше, ніж відповідей

19 жовтня в Комітеті Верховної Ради (ВР) з питань охорони здоров’я (далі – Комітет) відбулися слухання «Про виконання Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період до 2015 р. та заходи, що вживаються Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) України з метою забезпечення охорони репродуктивного здоров’я населення». У заході, модератором якого виступив член Комітету Олексій Миколайович Кириченко, взяли участь народні депутати, представники МОЗ, міжнародних організацій і благодійних фондів, провідні вітчизняні фахівці у галузі акушерства, гінекології, репродуктології, дитячої гінекології, директори профільних департаментів обласних державних адміністрацій. Це дозволило підійти до розгляду проблеми не суто з медичної точки зору, а комплексно – з урахуванням культури поведінки; інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ); патологій дитячого віку, що здатні призвести до безпліддя; нестабільності родини; економічних негараздів і відсутності відчуття соціальної захищеності.

Голова Комітету Ольга Вадимівна Богомолець у своєму вітальному слові наполягла на необхідності продовження дії державної програми та впровадження комплексного, системного, поступового, державницького підходу до вирішення існуючих проблем.
«Здоров’я родини і дитини – ​це питання № 1 для країни. Немає більш продуктивних інвестицій, аніж у цю сферу; їх неможливо порівняти з такими в економіку, будівництво, агросектор. Аналіз показників народжуваності за останні роки свідчить про парадоксальну ситуацію: рівень народжуваності в родинах учасників АТО більш ніж удвічі перевищує середній по Україні. Відповідно, причинами демографічної кризи є не війна на Сході чи виключно медичні розлади, а стан депресії, втоми, зневіри в майбутнє. Вагому роль у подоланні негативних явищ повинні відігравати церква, культурні й освітні заклади»,  – ​підтримала колегу перший заступник голови Комітету Оксана Анатоліївна Корчинська. На важливість збереження репродуктивного здоров’я не лише жінок, а й чоловіків вказав член Комітету Олег Степанович Мусій.
«Потрібно вголос озвучувати ті проблеми, про які ми з вами говоримо в ординаторських, адже багато питань потребують експертної оцінки лікарського товариства», – запевнив присутніх заступник міністра охорони здоров’я Олександр Володимирович Лінчевський.

Заступник голови Комітету Ірина Володимирівна Сисоєнко зазначила, що актуальність питань, внесених до програми засідання, безсумнівна, а досягнення позитивного результату – ​затвердження нової державної програми – ​є критично важливим: «МОЗ зобов’язане затвердити державну програму, і ми як народні депутати висуватимемо вимоги й контролюватимемо процес. Торік я декілька разів зверталася до прем’єр-міністра щодо збільшення видатків у бюджеті на фінансування добудови 6 перинатальних центрів; наполягатиму, аби в Бюд­жеті‑2017 відповідні кошти врешті-решт було передбачено і вже наступного року добудова перинатальних закладів стала реальністю. Прошу представників регіонів озвучити актуальні на сьогодні суми, аби зробити звернення від імені Комітету. Окрім того, зараз ми активно працюємо й дискутуємо щодо нової редакції закону про допоміжні репродуктивні технології.
Безперечно, роль МОЗ у репродуктивному здоров’ї та плануванні сім’ї важлива, проте нині Україна рухається шляхом децентралізації, переформатування на надання медичної субвенції місцевим бюджетам, посилення ролі місцевих громад. Важливо забезпечити роботу з депутатами обласних, районних рад, орієнтуватися на роботу з регіонами. Хочу навести приклад із власного досвіду: з моєї ініціативи протягом цього тижня в Київській області здійснюється скринінг раку грудей: виїзні бригади, сформовані Київським обласним онкологічним диспансером, проводять обстеження жінок на підприємствах».
Член Комітету Костянтин Володимирович Яриніч нагадав про доцільність зняття мораторію, що унеможливлює впровадження нових програм (постанова Кабінету Міністрів України (КМУ) № 65), та подання на затвердження КМУ проекту Концепції загальнодержавної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на 2017-2021 рр. до 1 грудня 2016 р.

Підсумки Державної цільової програми «Репродуктивне здоров’я нації» на 2006-2025 рр.
Державна цільова програма «Репродуктивне здоров’я нації» на 2006-2015 рр. (далі – ​Програма), що передбачала реалізацію 25 обласних програм, була затверджена Постановою КМУ від 27 грудня 2006 р. № 1849.
Підсумки її реалізації оприлюднила головний поза­штатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Дитяча гінекологія», заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України» (далі – ​ДУ «ІПАГ НАМН України»), член-кореспондент НАМН України Тетяна Феофанівна Татарчук.
За період дії Програми вдалося досягти зменшення рівня материнської смертності (проте не настільки вагомого, як планувалося); малюкової смертності (у 2006 р. – 9,8, а у 2015 р.  – 7,9 на 100 тис. народжених живими); зниження частоти анемії (31,71 vs 25,06 на 100 вагітних у 2006 та 2015 р. відповідно); створена потужна нормативна база щодо аналізу причин материнської смертності – ​кожен такий випадок ретельно аналізується експертною комісією.
Окрім того, діють 10 регіональних перинатальних центрів, де народилося понад 30 тис. дітей. «Мережа перинатальних центрів – ​це система «гасіння пожеж» у репродуктивному здоров’ї, – ​навела влучне порівняння Т. Ф. Татарчук. – ​Та для досягнення хорошого результату ми повинні займатися й протипожежною безпекою – ​приділяти увагу системі планування сім’ї».

На сьогодні остання об’єднує 25 обласних центрів планування сім’ї (кураторами закладів є фахівці з ДУ «ІПАГ НАМН України») та 107 відділень і кабінетів в амбулаторно-поліклінічних закладах. Створена нормативно-правова база, що забезпечує роботу центрів планування сім’ї. На базі ДУ «ІПАГ НАМН України» функціонує Державний центр планування сім’ї та репродуктивного здоров’я, співробітники якого провели колосальну роботу в напрямку інтеграції служби планування сім’ї і перинатальної допомоги; забезпечення чіткої послідовності дій; організації навчальних семінарів на обласному рівні; співпраці зі ЗМІ; консультування жінок з ВІЛ та іншими тяжкими захворюваннями; методичного супроводу Всеукраїнського тижня планування сім’ї.
Предметом гордості, безумовно, є створення реєстрів пацієнток з тяжкою екстрагенітальною патологією, при якій вагітність та пологи загрожують життю (смертність від екстрагенітальної патології становить 40%); таких жінок держава забезпечує безоплатними контрацептивами.
На жаль, стабільно високими (хоч і з деякою тенденцією до зниження) залишаються показники частоти абортів та пологів серед дівчат віком до 14 років та 15-17 років: аборти 0,05 та 1,83 на тис. відповідно; пологи – ​0,14 та 9,84 на тис. За словами доповідача, соціальна складова цієї проблеми значно більша, ніж медична, що вказує на раціональність об’єднання зусиль Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, соціальної політики, МОЗ, ЗМІ з метою формування статевої культури в молоді. Дані нещодавно проведеного опитування більш ніж 22 тис. підлітків вражають: середній вік початку статевого життя в Україні – ​15 років, досвід статевого життя мають 42% представників вікової групи 15-17 років.
Попри задекларовані завдання, не вдалося досягти зниження рівня захворюваності на рак шийки матки (РШМ). Відзначається «помолодшання» даного виду онкопатології, що певною мірою асоціюється з раннім початком статевого життя (за останні 20 років частота РШМ серед дівчат 15-29 років зросла приблизно в 5 разів). У деяких областях впроваджено програми з вакцинації проти вірусу папіломи людини (який, до речі, здатний проникати крізь презерватив), здійснювалася вакцинація за власні кошти, просвітницька робота, що сприяло оптимізації даного показника у 2014-2015 рр.
У структурі злоякісних новоутворень у жінок рак грудної залози (РГЗ) посідає 1-е місце, рак тіла матки (РТМ) – ​3-є, РШМ – ​5-е (у віковій групі ≥45 років – ​позицію № 2). Оскільки кількість жінок репродуктивного віку (19-49 років) зменшилася із 43,6% у 2006 р. до 27,5% у 2016 р., а РГЗ та РТМ украй актуальні саме для контингенту 45+, це в першу чергу слід урахувати при створенні наступної державної програми.

Результати виконання Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації»
на 2006-2015 рр. у цифрах:
• ↓ числа абортів (на тисячу жінок фертильного віку) на 47,4%;
• ↑ кількості жінок, що використовують гормональні контрацептиви, на 16,5%;
• на 98-100% від запланованого забезпечувалися потреби в контрацептивах жінок з екстрагенітальною патологією (загалом – ​на 7,6 млн грн);
• значно ↑ частота застосування допоміжних репродуктивних технологій (лише у 2014 р.  – ​понад 17 тис. циклів, завдяки чому з’явилося на світ приблизно 6 тис. немовлят);
• закуплено мамографи (у 2008 р.  – ​на 13,5 млн грн);
• показник захворюваності на сифіліс ↓ на 77,9% (при запланованому зниженні на 30%);
• станом на 1.01.2016 р. статус «Лікарня, доброзичлива до дитини» отримали 386 медичних установ;
• функціонують 386 «Клінік, дружніх до молоді», щороку їх відвідують понад 200 тис. підлітків;
• відкрито 11 регіональних перинатальних центрів (Кіровоградський, у м. Києві, Харківський, Донецький, Дніпропетровський, Житомирський, в АР Крим, Полтавський, Рівненський, Хмельницький, Луганський);
• загальна очікувана вартість забезпечення програми оцінювалась у 760 млн грн, однак протягом усього періоду її реалізації спостерігалося тотальне бюджетне недофінансування; видатків вистачало на окремі статті (переважно проведення централізованих закупівель).

Серед перспектив на майбутнє Т. Ф. Татарчук виокремила розширення спектру завдань наступної державної програми, забезпечення діалогу на обласному рівні та адекватного фінансування – ​на місцевому, розширення повноважень лікарів первинної ланки у сфері репродуктивного здоров’я та планування сім’ї (РЗ/ПС), підвищення кваліфікації медичних працівників, продовження просвітницьких кампаній. У наступній програмі обов’язково слід передбачити забезпечення препаратами заліза жінок групи ризику, які відносяться до малозабезпечених верств населення.
Болючим є питання завершення будівництва 6 перинатальних центрів (у мм. Львів, Чернівці, Тернопіль, Черкаси, Івано-Франківськ та Волинського). Члени профільного Комітету ВР проголосували за рішення перерозподілити залишок коштів зі зведення корпусу НДСЛ «Охматдит» (138 млн грн) ​на добудову перинатальних центрів і довели цю пропозицію до КМУ.

Допомога неурядових організацій: фокус на USAID
Відчутну підтримку у сфері РЗ/ПС в Україні майже 2 десятиліття надавало Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Заступник керівника Офісу програм з охорони здоров’я USAID Стейсі Воллік підкреслила, що організація тісно співпрацювала з МОЗ, Комітетом ВР з питань охорони здоров’я із 1995 р. Завдяки об’єднанню зусиль вдалося побудувати національну систему РЗ/ПС, впровадити численні тренінгові програми для лікарів, розробити клінічні протоколи та рекомендації, створити Державний центр планування сім’ї та репродуктивного здоров’я.
Протягом останніх 5-7 років експерти активно налагоджували партнерство з фахівцями в регіонах щодо впровадження сучасних методів контрацепції, підвищення обізнаності населення з питань попередження небажаної вагітності та надання профілактичних послуг на первинному рівні. Це сприяло покращенню якості послуг з питань планування сім’ї, зменшенню кількості абортів в Україні у 2005-2013 рр.
Наприкінці 2016 р. USAID припинить фінансову підтримку сектора РЗ/ПС в Україні. Водночас співпраця в рамках проекту «Репродуктивне здоров’я в Україні», запровадженого БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї», триватиме до березня 2017 р. і визначає як ключову дуже амбіційну мету – ​розробити нову державну програму «Репродуктивне здоров’я нації» на 2017-2021 рр.
Після завершення попередньої державної програми зберігають актуальність недостатнє інтегрування РЗ/ПС у первинну ланку, обмежений доступ до якісних послуг щодо репродукції та лікування ІПСШ вразливих груп населення. «Перед профільними фахівцями досі постає чимало викликів. Значно зростає поширеність ІПСШ, РШМ та РГЗ, що перевищує аналогічні параметри в сусідніх країнах. Також багато жінок у попередженні небажаної вагітності звикли покладатися на аборти, а не на контрацепцію. Незважаючи на тенденцію до скорочення кількості абортів, остання в 1,5 раза перевищує відповідний показник у країнах Європейського союзу. Через катастрофічне зниження купівельної спроможності жінки дедалі рідше обирають контрацептиви, що може звести нанівець результати діяльності USAID за останнє десятиліття. Я закликаю представників політичної еліти (урядовців, парламентарів), представників громадськості та бізнес-спільноти продовжувати інвестувати в сектор РЗ/ПС, а також допомогти українським жінкам зрозуміти, що контрацепція – ​краще, ніж аборти. Як один з можливих шляхів виходу із кризи може розглядатися зниження вартості протизаплідних засобів, що потребує роботи з фармацевтичними компаніями»,  – ​підсумувала Стейсі Воллік.

«Надважливою була допомога USAID щодо створення і виконання державної програми на 2006-2015 рр., підготовки щорічних звітів, розробці технічних характеристик контрацептивів, які закуповувалися через державні структури. Оскільки обсяг бюджетного фінансування програми не дозволяв забезпечити контрацептивами всі вразливі групи, USAID придбав протизаплідні засоби (таблетки, маткові спіралі, презервативи) на 7 млн 600 тис. доларів і передав їх Україні. Ці засоби було розповсюджено в 13 областях у 2009-2010 рр.», – ​поінформувала аудиторію старший менеджер проектів Відділу програм з охорони здоров’я USAID Тетяна Василівна Растригіна.
Загалом інвестиції USAID протягом останніх 20 років можна розподілити на 4 групи:
1. У людський капітал (навчання 6500 медичних працівників, що нині надають послуги у сфері РЗ/ПС у більш ніж 5 тис. закладах, включаючи первинну ланку; реалізація інформаційних кампаній у рамках проекту «Плануй своє майбутнє» та ін.).
2. У розбудову інфраструктури (створено національний тренінговий центр на базі ДУ «ІПАГ НАМН України», надано підтримку Українському тренінговому центру сімейної медицини при НМУ ім. О. О. Богомольця і т. ін.).
3. У нормативно-правову базу (розроблено низку клінічних протоколів, документів, навчальні програми для студентів та інтернів).
4. У розбудову неурядових організацій, сконцентрованих на профілактичній роботі, інформуванні населення, адвокації.

Нація на межі виживання
Згідно з даними ООН, до 2050 р. населення України скоротиться на 10 млн осіб. «За будь-яких умов кількість українців зменшуватиметься, оскільки потенціал демографічного зростання вичерпано. Наша держава вже пережила той сприятливий етап, коли в репродуктивний вік вступила значна кількість жінок, народжених у другій половині 1980-х років; нині цю категорію становлять дівчата, що з’явилися на світ у 1990-х роках – ​у період стрімкого скорочення народжуваності. Не варто очікувати, що протягом найближчих 15 років кількість потенційних матерів чи коефіцієнт народжуваності зростуть. З урахуванням неминучості депопуляції вкрай важливим є збереження можливості народження здорової дитини кожною жінкою»,  – ​наголосила директор Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України (м. Київ), академік НАН України Елла Марленівна Лібанова.
Типовим для України є збільшення середнього віку матері, у т. ч. при народженні першої дитини (на сьогодні – ​27,6 року), вказана тенденція характерна як для населення сільської місцевості, так і для міської популяції. Як відомо, постаріння материнства асоціюється з погіршенням стану здоров’я, зростанням ризику безпліддя, ускладнень під час пологів.
На думку доповідача, позитивні результати державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на 2005-2016 рр. очевидні (зниження кількості ускладнених пологів і т. ін.), тому роботу у вказаному напрямі варто продовжувати з урахуванням необхідності співпраці МОЗ із представниками сфер інформації, економіки, соціальної політики, освіти й науки; підготовки фахівців-психологів для здійснення виховної роботи серед молоді.

Європейський вектор вітчизняної медицини
У вересні в Копенгагені (Данія) відбулася 66-та сесія Європейського регіонального комітету ВООЗ, під час якої було представлено План дій з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я (у її створенні брали участь й українські експерти). Про ключові тезиси європейської стратегії та можливості її адаптації у вітчизняну практику розповіла голова правління БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї» Галина Павлівна Майструк.

Ціль 1. Кожна людина має право на прийняття рішень щодо сексуального
та репродуктивного здоров’я з дотриманням та захистом прав людини
Заходи:
1.1. забезпечити дотримання та захист прав людини щодо сексуального та репродуктивного здоров’я;
1.2. запровадити та посилити програми комплексного статевого виховання підлітків;
1.3. забезпечити інформацією та послугами населення з метою прийняття інформованих рішень щодо сексуального та репродуктивного здоров’я;
1.4. попередити сексуальне насильство та експлуатацію, а також надати підтримку жертвам сексуального насильства.

Ціль 2. Забезпечити найвищі стандарти сексуального, репродуктивного здоров’я
та благополуччя
Заходи:
2.1. відповідь на потреби різних груп населення;
2.2. зниження незадоволення потреб у сучасних засобах контрацепції;
2.3. усунення випадків материнської та дитячої захворюваності та смертності, що можуть бути попереджені;
2.4. зменшення рівня захворюваності на ІПСШ;
2.5. профілактика, діагностика та лікування безпліддя;
2.6. запровадження та посилення програм із превенції, раннього виявлення та лікування онкопатології репродуктивної системи.

Ціль 3. Гарантувати універсальний та рівний доступ до послуг у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я
Заходи:
3.1. розширити перелік послуг та охоплення ними підлітків;
3.2. забезпечити та посилити доступність послуг для осіб з особливими потребами;
3.3. інтегрувати питання сексуального та репродуктивного здоров’я в національні стратегії та програми;
3.4. розробити та забезпечити міжсекторальний підхід для ефективного впровадження проектів.

«Необхідно здійснювати сексуальне виховання підлітків у школах на постійній основі, аби уникнути ризику типової ситуації, коли посаду міністра обіймає нова людина і каже: «Це не потрібно». Величезна проблема № 2  – ​сексуальне насильство. Наразі Україна перебуває у стані війни, а не АТО, і кількість жертв сексуального насильства невпинно зростає. Слід приділяти увагу скринінгу РГЗ, розвивати «Клініки, дружні до молоді», забезпечувати сексуальну реабілітацію учасників АТО. Роль МОЗ у цьому надзвичайно висока, тому що жодна недержавна організація, жоден депутат не пройде складний і тривалий бюрократичний шлях фінансової аргументації і затвердження рішень для прийняття державної програми»,  – ​окреслила пріоритети Г. П. Майструк.

Кадри вирішують усе
Із 13 пріоритетів, задекларованих у попередній програмі, 3 стосувалися медичної освіти: підвищення рівня професійної підготовки фахівців, включення до навчальних програм до- та післядипломної підготовки розділів з питань РЗ/ПС, створення профільних навчальних програм для сімейних лікарів.
Чи вдалося досягти мети? Відповідь на це питання у своїй доповіді «Підготовка медичних кадрів: проблеми та перспективи» надала проректор з лікувальної роботи Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (м. Київ) Ніна Григорівна Гойда.
У рамках реалізації державної програми було створено Інститут репродуктології (структурна одиниця НМАПО ім. П. Л. Шупика), що об’єднав 4 кафедри – ​акушерства та гінекології, перинатології, репродуктології, медичної генетики. З вересня 2015 р. впроваджено оновлені програми з РЗ/ПС для студентів медичних університетів, інтернів за фахом «Акушер-гінеколог» та «Сімейний лікар».
«Раніше на етапі додипломної підготовки не виділялося жодної (!) години, присвяченої вивченню аспектів РЗ/ПС, розгляд теми обмежувався 2-годинним заняттям на тему безпліддя. Нині кількість годин із РЗ/ПС значно зросла як на додипломному етапі (до 20 протягом IV-VI курсів), так і в межах 3-річної інтернатури. Поліпшилося методичне забезпечення, видано низку навчальних посібників, проведено більше 1000 тренінгів за участю понад 20 тис. фахівців. Методики цих тренінгів ми згодом трансформували у програми для циклів тематичного удосконалення. Створено симуляційні класи, є можливість дистанційного навчання, впроваджено телемедичну платформу iPath»,  – ​узагальнила досягнення Н. Г. Гойда.

Досвід регіонів у реалізації програми
Ірина Володимирівна Микичак (м. Львів) повідомила, що фінанси, вкладені Львівською областю в реалізацію державної програми (86 млн грн, отримані з різних джерел, включаючи спонсорів і т. п.), забезпечили відчутний результат: створено потужну мережу реанімаційних неонатологічних відділень, систему закладів, що спеціалізуються на питаннях РЗ/ПС, анестезіологічну службу, мережу «Клінік, дружніх до молоді»; пологові стаціонари стали відкриті й запровадили сучасні технології; вдалося знизити рівні материнської, малюкової й перинатальної смертності. «Крик душі Львівщини – ​відсутність діючого перинатального центру, що зумовлює критичне перевантаження міських стаціонарів і надзвичайно високу соціальну напругу. Велике прохання – ​передбачити в проекті бюджету‑2017 видатки на завершення реконструкції недобудованих перинатальних центрів. Впевнена, що за таку роботу колись подякують ще ненароджені діти»,  – ​звернулася до урядовців І. В. Микичак.

Людмила Петрівна Іванова (м. Полтава) зазначила, що фахівці з Полтавщини брали участь у створенні державної програми, тому обласна програма у значній мірі віддзеркалює її ключові заходи. На реалізацію державної програми було витрачено майже 33,5 млн грн, потужну фінансову підтримку надали міжнародні організації.
«Що вже виконано? Впроваджено сучасні перинатальні технології, реорганізовано акушерські відділення в усіх містах та районах області, закуплено нове обладнання, обладнано палати спільного перебування матері та дитини, відкрито обласний перинатальний центр, що спеціалізується на вагітних з екстрагенітальною патологією. Зріс показник партнерських пологів, зменшилися частота кровотеч і рівень материнської смертності. З урахуванням внутрішнього/зовнішнього аудиту й інвентаризації пологових стаціонарів області й районів, економічних розрахунків було скорочено 5 малопотужних акушерських стаціонарів. Нині на базі перинатального центру функціонує тренінговий центр, також в області працюють «Клініки, дружні до молоді» та «Школи відповідального батьківства». Нашим новаторством у сфері забезпечення контрацептивами була спів­праця з проектом «Разом до здоров’я», який покрив 69% потреб та створив чіткий логістичний алгоритм розподілу ліків. Порівняно із 2007 р. в області удвічі знизився рівень абортів. У сегменті РЗ/ПС підготовлено 12 обласних тренерів та 546  медичних працівників. Працюють 16 кабінетів патології шийки матки, існує регіональний протокол, що розмежовує повноваження в діагностиці РШМ лікарів первинної та вторинної ланки. На жаль, у Полтавській області не вдалося створити перинатальні центри вторинного рівня (хоча необхідну медико-технологічну документацію вже підготовлено). Також принципово важливі моменти, які варто врахувати при розробці нової програми,  – ​закупівля на державному рівні препаратів для екстреної зупинки кровотеч, сурфактантів, профілактика РШМ у дівчаток», – ​підсумувала доповідач.

Катерина Володимирівна Каїра (м. Дніпро) акцентувала увагу на специфіці медичних установ Дніпровської області: оскільки вона є прифронтовою, фахівці надають допомогу в т. ч. мешканцям зони АТО. Зокрема, протягом останніх 2 років здійснено родорозрішення майже тисячі вагітних. На жаль, нинішній обсяг фінансування програми із РЗ/ПС навряд чи можна вважати достатнім: він дозволяє забезпечити потребу в лікарських засобах для зупинки кровотеч лише на 30%, сурфактантах – ​на 25%, контрацептивах – ​на 10%, вакцинах проти РШМ – ​на 5%. Оптимізація перинатальної служби та навчання персоналу сприяли покращенню показників РЗ. Однак фахівці б’ють на сполох: якщо програма «Репродуктивне здоров’я нації» не отримає підтримки на державному рівні, попередні позитивні надбання буде нівельовано, а ситуація швидко трансформується в катастрофічну. «За приблизними підрахунками експертів, ­дефіцит сурфактантів призведе до зростання малюкової смертності на третину, відсутність антирезусних імуноглобулінів для профілактики резус-конфлікту збільшить летальність серед дітей на 10%, через недостатність засобів для гемостазу кількість смертей серед жінок підвищиться на 15%»,  – ​констатувала К. В. Каїра.
Як відзначила Ольга Валентинівна Грищенко (м. Харків), в області діють 3 перинатальні центри – ​регіональний, обласний і міський. За останні 2 десятиліття в регіоні удвічі знизився рівень абортів, а частота використання сучасних протизаплідних засобів, навпаки, зросла. Накопичено фундаментальну нормативно-правову базу щодо ПС, плідною виявилася навчальна робота з підготовки тренерів у партнерстві з USAID (загалом 38), міждисциплінарні тренінги.
«Фішка» Харківського регіону, що вирізняє його з-поміж інших, – ​функціонування на базі обласного перинатального центру реєстру жінок з тяжкою соматичною патологією, яким вагітність протипоказана. Таких на сьогодні – ​майже 9 тис. Ведеться моніторинг дівчаток-підлітків, які вступають у репродуктивний вік і мають екстрагенітальні/гінекологічні порушення. Безкоштовними контрацептивами забезпечені 79% жінок групи ризику та малозабезпечених категорій. Якщо програма не буде пролонгована, ми можемо втратити все, що так тяжко здобували. На мою думку, без адекватного державного фінансування ніякі спонсорські кошти не допоможуть вирішити існуючі в галузі проблеми», – ​резюмувала О. В. Грищенко.

Значно гіршою є ситуація в Кіровоградській області. «Мені боляче озвучувати цифри щодо рівнів захворюваності на РШМ, РГЗ, РТМ. Прикро, однак стабілізації цих показників досягти не вдалося. Окрім того, фінансування, виділене на реалізацію державної програми,  – ​а нашій області було надано тільки 80% із запланованих 1,5 млн грн – ​абсолютно не відповіда­ло реальним вимогам,  – ​прокоментувала Валентина Ігорівна Чирва (м. Кропивницький).  – ​Серед позитивних надбань – ​зменшення показників материнської та малюкової смертності, часткова ліквідація кадрового дефіциту. Підготовлено понад 500 фахівців із питань РЗ/ПС, у т. ч. первинної ланки. Ми не повинні зупинятися на півдороги. Неприпустимо, аби в нинішній складній ситуації в Україні програма завершила свою дію. Наприклад, нашій області вона потрібна і сьогодні, і завтра».

Аборти: бути чи не бути?
Найсуворіше у світі законодавство щодо абортів – ​повна заборона – ​у Ватикані й на Мальті. В Ірландії переривання вагітності можливе лише у випадках загрози життю жінки. У Великобританії, Люксембургу, Іспанії, Польщі та Фінляндії аборти дозволено в разі зґвалтування, за наявності медичних протипоказань для матері й плода та/або на підставі соціально-економічних аргументів (зокрема, складної фінансової ситуації в родині). У жовтні хвиля протесту проти можливої повної заборони та криміналізації абортів охопила Польщу. «Моє тіло – ​моє діло», «Солідарність – ​наша зброя», «Уряд – ​не вагітність, можна усунути» – ​з такими гаслами під час масової акції протесту «Чорний понеділок» на вулиці міст та сіл вийшли тисячі жінок. Чорний одяг обрали як символ жалоби за позбавленням їх права вибору.
Так чи інакше провокативного питання абортів – ​а Україна є одним із європейських «лідерів» за цим показником – ​у своєму виступі торкнувся кожен з учасників засідання. Цілком логічно, що погляди варіювали до діаметрально протилежних.

О. А. Корчинська: «Я належу до кола народних депутатів, які виступають за цивілізовану форму заборони абортів. Знаючи непросте ставлення до цієї проблеми в нашому суспільстві, хочу заспокоїти лікарів, що поки що вказана група депутатів у парламенті налічує лише кілька десятків осіб. Але такі наміри існують».

О. В. Богомолець: «Особисто я категорично проти заборони абортів. Я дуже добре пам’ятаю час, коли моя мама, патологоанатом, професор, робила розтини жінок, які померли внаслідок кровотеч під час підпільних абортів. Безперечно, народжуваність потрібно стимулювати, життя потрібно зберігати. Я також із філософської точки зору вважаю, що вбивати ненароджених дітей – ​неправильно, але підходи до цього повинні бути цивілізованими. В Україні є люди, які виступають за заборону абортів, і їхні представники присутні в парламенті; це нормальне явище. Так само в парламенті присутні лікарі, які захищають інтереси пацієнтів і медичної спільноти. Наше завдання – ​знаходити баланс».

Е. М. Лібанова: «Висока частота абортів в Україні заслуговує виключно негативної оцінки. Та я абсолютно переконана, що забороною ми нічого не досягнемо. Навіть у Польщі, де в силу релігійних переконань рівень абортів є мінімальним серед європейських країн, гіпотетична можливість впровадження законодавчих обмежень викликала надзвичайний резонанс у суспільстві, призвела до мітингів і демонстрацій. На мій погляд, слід сконцентрувати зусилля на вихованні молоді в питаннях плануванні сім’ї, пропаганді, забезпеченні доступності сучасних методів контрацепції, проводити роз’яснювальні бесіди у школах. Більшість країн Північної півкулі (за винятком Ірландії тощо) не мають жодних законодавчих обмежень щодо абортів; заборона існує в деяких державах Африки, Південної Америки, Карибського басейну. І це зовсім не ті країни, які можуть бути взірцем».

Л. П. Іванова: «Моя особиста думка така: на сьогоднішній день в Україні, де суспільство має відносно низький рівень соціального забезпечення, аборт має право на існування. Проте обов’язково слід забезпечити доступність і безпечність втручання».

Пріоритети нової державної програми
Начальник управління медичної допомоги матерям і дітям медичного департаменту МОЗ Наталія ­Миколаївна Боднарук презентувала Концепцію Державної соціальної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період 2017-2021 рр. Проект концепції було розроб­лено за підтримки USAID та БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї». В його основі лежать аналіз підсумків попередньої програми, План сталого розвитку ООН на 2016-2030 рр. та Європейський план дій ВООЗ з посилення охорони сексуального, репродуктивного здоров’я та прав на 2017-2021 рр.
Серед її пріоритетів – ​інформування населення, пропаганда здорового способу життя та відповідального батьківства, розробка програм статевого виховання дітей/підлітків і вразливих груп (особи з інвалідністю, ВІЛ-інфіковані і т. п.), удосконалення нормативно-правової бази та її гармонізація з європейськими документами, забезпечення доступу до контрацепції та безпечного переривання вагітності, діяльність «Клінік, дружніх до молоді», популяційні скринінгові програми щодо онкопатології, забезпечення безперервності та послідовності надання медичної допомоги у сфері РЗ/ПС, покращення матеріально-технічного та кадрового забезпечення лікувальних установ, підготовка лікарів та середнього медичного персоналу, посилення доступу до послуг із РЗ чоловіків (особливо хлопців-підлітків), розробка механізмів управління, моніторингу й оцінки результатів програми.

Співголова МДО «Рівні можливості» Альона Валеріївна Бабак запросила фахівців до співробітництва та закликала використовувати МДО «Рівні можливості» як майданчик для комунікацій через систему брифінгів, круглих столів, виїздів у регіони: «Ми готові бути вашим рупором у питанні просування нової державної програми».

Медичні фахівці, політики, представники міжнародних фондів продемонстрували надзвичайну єдність і консолідованість у позиції щодо необхідності якнайшвидшого затвердження Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на 2017-2021 рр. Адже якщо ми хочемо, щоб в української нації було майбутнє, його варто планувати вже сьогодні.

Підготувала Ольга Радучич