27 березня, 2015
Самуель Ганеманн. Батько гомеопатії
У людини драма. Що робити? Можливо, випити трохи вина, подивитися веселу телепередачу, поплакати або просто забути про неприємну новину? Але це те ж саме, що прийняти пігулку для блокування болісних відчуттів нашого організму. На перший погляд, природно лікувати смуток штучними веселощами. Авжеж, який клоун користується найбільшим успіхом у публіки? Той, який викликає сльози.
Яка музика може поліпшити настрій? Весела? А от сумна, велична, драматична музика, подібна до пережитого настрою, спочатку, можливо, й поглибить смуток, але потім витіснить його повністю. Виліковує не відволікання, а переживання. Можна подивитися «важкий» фільм, і саме через біль пережити подібну ситуацію, через сльози знайти заспокоєння. Це і є «чарівна сила мистецтва». Проте виникає слушне запитання: як це стосується мистецтва лікування? Спочатку декілька цитат.
«В основании своем гомеопатия есть бред, доказательства и ссылки ее – ложь и неправда… Гомеопатия есть презрительный шарлатанизм самого низкого разряда». «Я убедился, что средства эти действуют, иногда удивительно скоро, сильно и спасительно».
Обидві належать В.І. Далю – лікарю, мовознавцю, письменнику. Перша, більш рання, – з іронічної публіцистики; друга, з листа до літератора В.Ф. Одоєвського, з’явилася в ті часи, коли, перебуваючи на службі в м. Оренбурзі, В.І. Даль спостерігав успішне лікування хворого за допомогою гомеопатичних ліків. Тон Володимира Івановича, як бачимо, кардинально змінився.