Лечение синдрома обструктивного апноэ/гипопноэ сна у взрослых пациентов с позиции доказательной медицины

27.03.2015

Синдромом обструктивного апноэ/гипопноэ сна (СОАГС) называют периодическое уменьшение (гипопноэ) или практически полное прекращение (апноэ) дыхательного потока вследствие сужения или окклюзии верхних дыхательных путей во время сна. Для СОАГС характерно наличие храпа, снижение парциального давления кислорода в крови, грубая фрагментация сна с частыми кратковременными пробуждениями и выраженная сонливость в дневное время.

Предрасполагающие факторы к развитию СОАГС представлены анатомическими, генетическими и патофизиологическими особенностями, которые способствуют коллапсу верхних дыхательных путей во время сна. К ним относятся ожирение, мужской пол, период постменопаузы у женщин, генетическая предрасположенность, употребление алкоголя, наркотиков, лекарственных препаратов, снижающих мышечный тонус. Важную роль играют также факторы, уменьшающие просвет верхних дыхательных путей: гиперплазия миндалин, микрогнатия, искривление шеи, назальная обструкция и др. Предрасполагает к развитию СОАГС также сон в позиции на спине, когда сила гравитации смещает язык кзади, нарушая проходимость дыхательных путей.

В настоящее время имеются данные о связи СОАГС с преждевременной смертью, артериальной гипертензией, ишемической болезнью сердца, мозговым инсультом и дорожно-транспортными происшествиями. Поэтому актуальность проблемы эффективного лечения СОАГС обусловлена не только наличием храпа и дневной сонливости, но и более серьезными осложнениями этого патологического состояния.

В данной статье представлен обзор материалов Кокрановского сотрудничества, посвященных оценке эффективности наиболее широко применяющихся методов лечения СОАГС.

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

20.02.2024 Алергія та імунологія Обґрунтування застосування фіксованої комбінації інтраназального кортикостероїда мометазону та антигістамінного засобу олапатадину в терапії у пацієнтів з алергічним ринітом різного ступеня тяжкості

Алергічний риніт (АР) є глобальною проблемою охорони здоров’я, на нього хворіє від 10 до 20% населення, а серед дітей – ​від 4,0 до 40%. Останніми роками спостерігається зростання частоти алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що проявляється збільшенням як абсолютних (захворюваності та поширеності), так і відносних (частка в структурі алергологічної та отоларингологічної патології) показників. Згідно з результатами досліджень, проведених за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу, перше місце за поширеністю алергічних симптомів посідає Україна, яка поділяє його з Великою Британією. ...

20.02.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Ефективність рослинного лікарського засобу BNO 1016 у лікуванні гострого риносинуситу в контексті раціональної антибіотикотерапії

Гострий риносинусит (ГРС) являє собою інфекцію верхніх дихальних шляхів, поширеність якої протягом 1 року становить 6-15% [1]. Велика кількість звернень пацієнтів до лікарів первинної ланки створює значний економічний тягар для системи охорони здоров’я [2]. В Європі, наприклад, 1-2% звернень до лікарів зумовлено підозрою на ГРС [1]. У США на частку ГРС припадає 2-10% звернень до лікарів первинної медичної допомоги й отоларингологів [3]; прямі витрати, пов’язані з ГРС, у 2000 р. оцінювалися майже в 6 млрд доларів США [4]....

20.02.2024 Психіатрія Ефективність та безпека призначення прегабаліну за тривожних розладів

Тривожні розлади (ТР) – ​це біопсихосоціальні стани, пов’язані з узагальненими чи специфічними для ситуації відповідями на передбачувані загрози. Вони є одними з найпоширеніших психічних розладів (1,5-3,1%) (Kessler and Wang, 2008); зазвичай з’являються на ранньому етапі життя, характеризуються високим ступенем хронізації (середня тривалість складає >10 років) (Bruce et al., 2005) і підвищеним ризиком розвитку супутніх захворювань, як-от артеріальна гіпертензія, серцево‑судинні захворювання, деменція....

20.02.2024 Неврологія Розширення терапевтичних можливостей реабілітації пацієнтів із перенесеним ішемічним інсультом

Глобальний тягар інвалідності після інсульту зростає попри терапевтичні досягнення. Інсульт залишається другою провідною причиною інвалідності в усьому світі. Кожна четверта доросла людина має інсульт; ≈63% цих випадків трапляється до 70 років. 87% інвалідності, пов’язаної з інсультом, припадає на країни з низьким і середнім рівнем доходу, де доступ до втручань у разі гострого інсульту часто обмежений. Це робить ефективну реабілітацію потенційно найкращим доступним втручанням для сприяння відновленню після інсульту, а також є глобальним пріоритетом охорони здоров’я [1, 2]....