Алкогольная болезнь печени

27.03.2015

Руководство соответствует концепции доказательной медицины и базируется на результатах обзора мировой литературы в базе данных Medline, практических руководствах Американской коллегии терапевтов и Американской ассоциации по изучению болезней печени, мнениях экспертов. В руководстве использована адаптированная классификация рекомендаций Американской коллегии кардиологов и Американской ассоциации сердца: термин «класс» отражает соотношение «польза/риск» от выполнения рекомендаций, термин «уровень» – силу и достоверность (табл. 1).

Распространенность и естественное течение заболевания

Алкоголь является наиболее распространенной причиной токсического поражения печени во всем мире. К факторам, влияющим на формирование алкогольной болезни печени (АБП), относят дозу и длительность, тип и характер потребления алкоголя, пол, этническую принадлежность, наличие ассоциированных факторов риска (ожирения, перегрузки железом, вирусного гепатита), генетическую предрасположенность.

Существует географическая гетерогенность относительно употребления спиртных напитков в мировой популяции.

Приблизительно 2/3 взрослых американцев принимают алкогольсодержащие напитки, при этом у большинства из них нет клинических проявлений АБП. Лица, злоупотребляющие алкоголем, часто сталкиваются с негативными социальными и соматическими последствиями алкоголизма, такими как безработица, разрушение семьи, травмы в результате несчастных случаев, смерть. Точная распространенность АБП остается неизвестной, однако в 1994 г. диагноз алкоголизма или алкогольной зависимости был установлен 7,4% взрослых американцев; в соответствии с более поздними статистическими данными уже 4,65% американцев страдали от алкоголизма и 3,81% имели алкогольную зависимость. В 2003 г. на долю АБП приходилось 44% всех смертей, связанных с патологией печени.

 

Полная версия статьи в формате .pdf »

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ

12.04.2024 Гастроентерологія Дієта для покращення репродуктивного здоров’я

Відтворення майбутнього здорової нації – один з найважливіших сенсів існування теперішнього покоління. День боротьби з ожирінням нагадує нам про поширеність цього проблемного явища і важливість попередження його наслідків. Ожиріння може мати вплив на різні аспекти здоров'я, включаючи репродуктивне....

12.04.2024 Онкологія та гематологія Стратегії мінімізації ризиків та керування ускладненнями при лікуванні хронічної лімфоцитарної лейкемії

Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) залишається актуальною проблемою сучасної онкогематології. Незважаючи на певні досягнення в терапії, ХЛЛ є невиліковним захворюванням. Стандартна хіміотерапія не забезпечує стійкої відповіді, а трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин можлива лише для окремої когорти пацієнтів. Тому пошук нових підходів до терапії ХЛЛ, зокрема таргетної, є нагальним завданням. ...

04.04.2024 Гастроентерологія Роль порушень маркерів запалення, оксидантно-протиоксидантного, протеїназно-інгібіторного гомеостазу, показників холестеринового обміну при остеоартрозі у поєднанні з метаболічним синдромом

Вивчення клініко-патогенетичних особливостей поєднаного перебігу остеоартрозу (ОА) у хворих із метаболічними розладами, які характеризують перебіг метаболічного синдрому (МС), зокрема цукровим діабетом (ЦД) 2 типу, ожирінням (ОЖ), артеріальною гіпертензією (АГ), є актуальним, оскільки це пов’язано з неухильним збільшенням розповсюдженості цього захворювання, недостатньою ефективністю лікування, особливо за коморбідності з іншими захворюваннями, які патогенетично пов’язані з порушеннями метаболічних процесів. ...

04.04.2024 Гастроентерологія Синдром подразненого кишечнику: перехресні розлади, патофізіологія та сучасні стратегії лікування

Синдром подразненого кишечнику (СПК) є одним з найпоширеніших захворювань органів травлення (до 20% серед дорослого населення). Характерними ознаками СПК є хронічний абдомінальний біль, порушення дефекації, метеоризм. Дотепер остаточно не з’ясована етіологія цього стану, проте доведено роль низки різнопланових, взаємопов’язаних між собою факторів у його розвитку. До них відносять: дисфункцію осі «мозок – кишечник», вісцеральну гіперчутливість, моторні порушення, підвищену проникність кишечнику, запалення низького ступеня, дисбіоз....