27 березня, 2015
Жовчнокам'яна хвороба в Україні: дискусійні та невирішені питання
Продовження. Початок у № 4/2010
У навчальних посібниках з діагностики захворювань біліарного тракту як фізіологічне дослідження зазвичай рекомендують динамічну гепатобілісцинтиграфію (ДГБСГ), яка забезпечує візуалізацію печінки та жовчовивідних шляхів та оцінку їх структурно-функціонального стану за допомогою сканування після внутрішньовенного введення імінодіацетилової кислоти, міченої ізотопом технецію. Метод показаний у разі підозри на порушення відтоку жовчі, проте неефективний для виявлення конкрементів і стенозів жовчовивідних шляхів. Необхідно зазначити, що внаслідок низки складних моментів у роботі ДГБСГ із застосуванням технецію рідко використовують у практичній медицині.
Слід звернути увагу, що такий класичний метод діагностики біліарної патології, як фракційне дуоденальне зондування, сьогодні також рідко застосовується. Метод дозволяє оцінити процес жовчовиділення та відображає секрецію жовчі після введення подразника, зміни тиску в біліарному тракті та послідовне відкриття сфінктерів жовчовивідної системи. Порівняно з УЗД цей метод дає можливість отримання жовчі для подальшого аналізу. Разом із цим фракційне дуоденальне зондування складно проводити в амбулаторних умовах через тривалість процедури (до 2 год), психологічне та фізичне навантаження пацієнта з огляду на її інвазивність, а також через деякі труднощі у виконанні (в низці випадків, зокрема в разі дуоденоспазму, результати дослідження не можуть бути отримані). Крім того, у більшості поліклінік відсутні спеціалізовані кабінети для проведення зондових досліджень.