27 березня, 2015
Ефективність мебеверину в корекції моторних розладів у лікуванні абдомінального больового синдрому
Моторні розлади біліарного тракту та товстої кишки часто виявляються у разі гастроентерологічної патології, зумовлюючи клінічну симптоматику та хронізацію процесу [1, 3, 4]. Вони формують як самостійні нозологічні форми – дискінезію жовчовивідних шляхів (ДЖВШ), синдром подразненого кишечнику (СПК), – так і супроводжують будь-яку іншу функціональну або органічну патологію шлунково-кишкового тракту (ШКТ) [4, 9].
д характеру виявлених порушень (гіпермоторні спастичні або гіпомоторні гіпотонічні). Для корекції гіпермоторних станів використовують спазмолітики, що забезпечують регрес симптоматики, зокрема зникнення больового синдрому, та нормалізацію моторно-евакуаторної функції біліарного тракту і товстої кишки [1, 8]. Найперспективнішим є застосування селективних щодо ШКТ спазмолітиків, що не впливають на інші органи та системи, мають мінімум побічних ефектів і можуть призначатися на тривалий час [2, 3, 5, 7].
У зв’язку з цим метою нашого дослідження стало підвищення ефективності лікування гастроентерологічної патології шляхом корекції моторно-евакуаторних розладів біліарного тракту та товстої кишки з використанням селективного спазмолітика мебеверину (Меверин® корпорації «Артеріум»).