Хирургические болезни графа Л.Н. Толстого
Лев Николаевич Толстой родился 9 сентября (28 августа по старому стилю*) 1828 г. в имении Ясная Поляна Тульской губернии четвертым из пяти детей графа Н.И. Толстого и княжны М.Н. Волконской. К 9-летнему возрасту будущий писатель потерял и мать, и отца, рано умерших от болезней.
В детстве Лев рос крепким, физически сильным, не изнеженным ребенком. С юности и до преклонных лет он упорно занимался физкультурой и различными видами спорта – гимнастикой, борьбой, верховой ездой, плаванием, теннисом и др. Это был чуть выше среднего роста, широкоплечий, с хорошо развитыми мышцами человек. Он одной рукой поднимал вес в 5 пудов (80 кг)! Любовь к физкультуре, физическому труду и здоровому образу жизни сохранилась у него в течение всей жизни, что давало ему силу, крепость и возможность противоборства множеству травм и болезней, которыми судьба пыталась сломить его тело и дух. Несмотря на презрение к осторожности, негативное отношение к медицине и врачам, открытое игнорирование предписаний последних, Л.Н. Толстой сумел прожить более 82 лет [4]. Если бы не острая пневмония, развившаяся в ноябре 1910 г., он прожил бы еще несколько лет [2].
Лев Николаевич нисколько не берег себя и часто подвергался травмам. В молодости Толстой был азартным охотником. За любовь к охоте он поплатился двумя несчастьями в своей жизни. 15 декабря 1858 г. на медвежьей охоте в лесах под Вышним Волочком он получил серьезное ранение лица. Лев Николаевич выстрелил в поднятую из берлоги набегающую на него громадную медведицу, попал пулей в зев, где она застряла между зубами. Разъяренная медведица успела повалить его в снег и зубами нанесла охотнику рваные раны лица.
Первая располагалась на щеке под левым глазом, второй была скальпированная рана кожи всей левой половины лба. Кожа со лба отвисла на лицо, закрывая левый глаз. Крови было очень много, словно голову заядлому охотнику облили кровью из ведра. Кровотечение остановили, раны молодого крепкого человека быстро зажили, однако у писателя на всю жизнь остался довольно заметный шрам на лбу выше левого глаза. Этот случай Л.Н. Толстой позднее подробно описал в рассказе «Охота пуще неволи» [16].
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Виникнення ротолицевого болю часто супроводжується супутніми захворюваннями, наприклад депресією. Попри те, що результати попередніх досліджень вказували на двоспрямовану кореляцію між ротолицевим болем і психологічними чинниками, дані деяких спостережень були суперечливими. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті H. Anita et al. «The association between orofacial pain and depression: a systematic revie», опублікованої у виданні J Pain Res (2024 Feb 29; 17: 785‑796), присвяченої доказам зв’язку між ротолицевим болем і депресією. ...
За матеріалами курсу «Академія сімейного лікаря. Біль у грудній клітці. Алгоритм дій сімейного лікаря та скерування до профільного фахівця» (19‑20 березня 2024 р.) ...
Стрес, дистрес та тривожний розлад є складними процесами функціонування організму та психіки людини. Власне, стрес – це комплексна біологічна та психологічна реакція організму людини на зовнішні або внутрішні подразники, які порушують його гомеостаз і потребують певної адаптації або реакції [1]. Однак за надмірної інтенсивності чи тривалості він перетворюється на дистрес – негативний стан, що призводить до виснаження організму та розвитку патологічних станів ...
Майже всі психотерапевти, навіть психоаналітики, у своїй практиці змушені (і професійно зобов’язані) тією чи іншою мірою вдаватися до когнітивної психотерапії. Назву методу, як і загальні принципи, вперше сформулював американський психотерапевт, професор психіатрії Пенсільванського університету, творець когнітивної психотерапії, одного з методів сучасного когнітивно-біхевіорального напряму в психотерапії Aaron Temkin Beck, який використовував свій підхід у лікуванні депресії. Суть методу полягає у зміні світосприйняття та світоглядних установок пацієнта через роз’яснення помилок (адресація до логіки мислення). У первісному вигляді метод виявився не надто ефективним. Однак його поєднання з поведінковими, емоційними та тілесними практиками у загальному підсумку сприяло позитивному результату. Труднощі, що виникають у процесі когнітивної психотерапії, лежать як у суб’єктивній площині професійної недосконалості лікаря (зокрема, невмінні переконати свого пацієнта у зміненні помилкової точки зору), так і в об’єктивній – у банальному спротиві пацієнта зміні власного мислення. Актуальність цієї теми є очевидною і дискусія всіляко вітається. ...