Профилактика тромбоэмболических осложнений в травматологии
В рамках научно-практической конференции «Школа тромбопрофилактики», состоявшейся 12 ноября 2010 года на базе клинической больницы «Киевский городской центр сердца», была всесторонне освещена проблема тромбоэмболических осложнений, их профилактики и лечения.
Доклады и лекции на этом мероприятии прочитали ведущие специалисты Украины в области кардиологии, хирургии, анестезиологии и интенсивной терапии. Выступление заведующего кафедрой анестезиологии и интенсивной терапии Национального медицинского университета им. А.А. Богомольца, президента Ассоциации анестезиологов Украины, доктора медицинских наук, профессора Феликса Семеновича Глумчера было посвящено такой актуальной проблеме, как тромбопрофилактика у пациентов с политравмой в торакальной хирургии.
– На определенном этапе травмы, обычно уже на 3-4-е сутки после нее, а иногда и раньше, гипокоагуляцию сменяет гиперкоагуляция с высоким риском развития тромбоза глубоких вен (ТГВ) и тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА). ТГВ и ТЭЛА даже при адекватной профилактике являются частой причиной осложненного течения травмы и смерти травмированных пациентов, но, к сожалению, во многих случаях остаются недиагностированными.
По данным E. Ginzburg и соавт. (2003), после травмы приблизительно у 60% иммобилизированных пациентов развивается ТГВ, не проявляющийся клинически. D.J. Schultz и соавт. (2004) отмечают, что бессимптомная ТЭЛА развивается у 24% лиц со среднетяжелой и тяжелой травмой. При этом ТГВ и ТЭЛА при политравме приводят к летальному исходу приблизительно в 50% случаев. Частота венозной тромбоэмболии (ВТЭ) после тяжелой травмы без проведения тромбопрофилактики достигает 80% (A.B. Nathens et al., 2007). ТЭЛА занимает третье место среди причин смерти пациентов с тяжелой травмой, выживших в первые сутки (S.H. Rappaport et al., 1994).
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Виникнення ротолицевого болю часто супроводжується супутніми захворюваннями, наприклад депресією. Попри те, що результати попередніх досліджень вказували на двоспрямовану кореляцію між ротолицевим болем і психологічними чинниками, дані деяких спостережень були суперечливими. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті H. Anita et al. «The association between orofacial pain and depression: a systematic revie», опублікованої у виданні J Pain Res (2024 Feb 29; 17: 785‑796), присвяченої доказам зв’язку між ротолицевим болем і депресією. ...
За матеріалами курсу «Академія сімейного лікаря. Біль у грудній клітці. Алгоритм дій сімейного лікаря та скерування до профільного фахівця» (19‑20 березня 2024 р.) ...
Стрес, дистрес та тривожний розлад є складними процесами функціонування організму та психіки людини. Власне, стрес – це комплексна біологічна та психологічна реакція організму людини на зовнішні або внутрішні подразники, які порушують його гомеостаз і потребують певної адаптації або реакції [1]. Однак за надмірної інтенсивності чи тривалості він перетворюється на дистрес – негативний стан, що призводить до виснаження організму та розвитку патологічних станів ...
Майже всі психотерапевти, навіть психоаналітики, у своїй практиці змушені (і професійно зобов’язані) тією чи іншою мірою вдаватися до когнітивної психотерапії. Назву методу, як і загальні принципи, вперше сформулював американський психотерапевт, професор психіатрії Пенсільванського університету, творець когнітивної психотерапії, одного з методів сучасного когнітивно-біхевіорального напряму в психотерапії Aaron Temkin Beck, який використовував свій підхід у лікуванні депресії. Суть методу полягає у зміні світосприйняття та світоглядних установок пацієнта через роз’яснення помилок (адресація до логіки мислення). У первісному вигляді метод виявився не надто ефективним. Однак його поєднання з поведінковими, емоційними та тілесними практиками у загальному підсумку сприяло позитивному результату. Труднощі, що виникають у процесі когнітивної психотерапії, лежать як у суб’єктивній площині професійної недосконалості лікаря (зокрема, невмінні переконати свого пацієнта у зміненні помилкової точки зору), так і в об’єктивній – у банальному спротиві пацієнта зміні власного мислення. Актуальність цієї теми є очевидною і дискусія всіляко вітається. ...